Постанова 4873 № 910/628/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2026 р. Справа№ 910/628/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. за участю: секретаря судового засідання: Лукінчук І.А., представників сторін: від ГУ ДПС у Хмельницькій області: Щавінська Т.А. (поза межами приміщення суду); від АТ "Сенс Банк": не з`явились; від ПрАТ "Компанія "Райз": не з`явились; від арбітражного керуючого Ковальчука М.М.: Юрескул Н.С. (в залі суду); від НБУ: Пасацька Н.С. (в залі суду); інші учасники справи: не з`явилися; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 (суддя Омельченко Л.В.) за заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" (колишня назва АТ "Альфа-Банк"), як правонаступника АТ "Укрсоцбанк" до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про банкрутство, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У березні 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області) з грошовими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі ПрАТ "Компанія "Райз", боржник) на загальну суму 1 676 497,23 грн, з яких 1 676 409,44 основний борг, 87,79 грн штрафні санкції (т. 5, а. с. 2-66). Розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора на суму 1 632 509,75 грн основного боргу і 87,79 грн штрафних санкцій (конкурсні вимоги) та заперечив проти визнання грошових вимог на загальну суму 43 899,69 грн, оскільки зобов`язання з їх сплати виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство. У жовтні 2023 року ГУ ДПС у Хмельницькій області подало до суду уточнену заяву з грошовими вимогами на загальну суму 1 846 800,61 грн (т. 113, а. с. 86-89), у якій заявило до боржника 1 632 509,75 грн основного боргу та 87,79 грн штрафних санкцій. За текстом заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області зазначило, що зменшило заявлену суму основного боргу на суму 43 899,69 грн, а також додатково заявило до визнання 214 203,07 грн пені. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. 17.04.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/628/20, за результатами проведення попереднього засідання, визнано кредитором ПрАТ "Компанія "Райз", зокрема, ГУ ДПС у Хмельницькій області на загальну суму 1 592 901,85 грн, а саме: 4 204,00 грн - перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; у задоволенні вимог на суму 258 102,76 грн відмовлено. Ухвала в частині відхилених кредиторських вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області мотивована тим, що строк оплати частини заявлених вимог (плата за землю на суму 21 786,00 грн по Хмельницькому району та на суму 22 113,69 грн по Білогірському району) настав 01.03.2020, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (заборгованість не є конкурсною), а також відсутній детальний розрахунок пені в розмірі у розмірі 214 203,07 грн, а у наданому суду розрахунку зазначені дати нарахувань, які настали після відкриття провадження у справі про банкрутство. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні його вимог на суму 258 102,76 грн та ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою визнати вимоги кредитора Головного управління ДПС у Хмельницькій області до боржника в сумі 1 846 800,61 грн (з них 214 203,07 грн пені та 43 899,69 грн основного платежу) у повному обсязі та внести їх до реєстру вимог кредиторів. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права. За доводами апелянта, з урахуванням поданих під час нового апеляційного розгляду пояснень, суд у процесі попереднього розгляду грошових вимог контролюючого органу не врахував зміст уточненої заяви з грошовими вимогами, у якій кредитор, взявши до уваги заперечення розпорядника майна, самостійно зменшив заявлену до визнання суму на 43 899,69 грн (основного платежу). Така помилка суду призвела до зменшення загальної суми грошових вимог двічі на одну й ту ж суму. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. 10.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 в частині розгляду заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області з грошовими вимогами до боржника залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29.01.2026 касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у частині перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 про відмову у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області в розмірі 43 899,69 грн основного боргу скасовано. Справу №910/628/20 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 про відмову у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області в розмірі 214 203,07 грн пені залишено без змін. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 справу №910/628/20 передано для розгляду колегії у складі: головуючий суддя Доманська М.Л., судді Сотніков С.В. та Остапенко О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 заяву суддів Доманської М.Л., Остапенка О.М. та Сотнікова С.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 задоволено. Відведено суддів Доманську М.Л., Остапенка О.М. та Сотнікова С.В. від розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20. Матеріали справи №910/628/20 передано для визначення складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 прийнято апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2026. У судових засіданнях 20.05.2026 та 24.06.2026 суд протокольно оголошував перерву у розгляді справи до 24.06.2026 та до 01.07.2026 відповідно, про що повідомляв учасників справи відповідними ухвалами. Позиції учасників справи. Від інших учасників справи відзиви, пояснення, інші заяви по суті не надійшли. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 26.02.2020 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз", увів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. У березні 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі ГУ ДПС у Хмельницькій області) з грошовими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі ПрАТ "Компанія "Райз", боржник) на загальну суму 1 676 497,23 грн, з яких 1 676 409,44 основний борг, 87,79 грн штрафні санкції (т. 5, а. с. 2-66). Розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора на суму 1 632 509,75 грн основного боргу і 87,79 грн штрафних санкцій (конкурсні вимоги) та заперечив проти визнання грошових вимог на загальну суму 43 899,69 грн, оскільки зобов`язання з їх сплати виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство. У жовтні 2023 року ГУ ДПС у Хмельницькій області подало до суду уточнену заяву з грошовими вимогами на загальну суму 1 846 800,61 грн (т. 113, а. с. 86-89), у якій заявило до боржника 1 632 509,75 грн основного боргу, 87,79 грн штрафних санкцій та 214 203,07 грн пені. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17). У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18). Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22). Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство. Положеннями п. 1.1 ст. 1 ПК України передбачено, що цей Кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у частині перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 про відмову у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області в розмірі 43 899,69 грн основного боргу та направляючи справу №910/628/20 у скасованій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив таке. Оскаржуючи судові рішення у частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 43 899,69 грн, які суди кваліфікували як поточні грошові вимоги, ГУ ДПС у Хмельницькій області стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували змісту уточненої заяви з грошовими вимогами, в якій кредитор врахував заперечення розпорядника майна та в уточненій заяві самостійно зменшив суму заявленого до визнання суму поточних грошових вимог у розмірі 43 899,69 грн. Така помилка судів, на переконання скаржника, призвела до зменшення загальної суми грошових вимог двічі на одну й ту ж суму. В ухвалі суду першої інстанції за результатами попереднього засідання зазначено про те, що суд дійшов висновку про задоволення вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області у розмірі 1 632 509,75 грн основного боргу. Проте надалі суд зазначив про визнання грошових вимог вказаного податкового органу на загальну суму 1 592 901,85 грн (4 204,00 грн перша черга; 1 588 610,06 грн - третя черга, 87,79 грн шоста черга), що відобразив у резолютивній частині ухвали. Таким чином, суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків щодо розміру суми основного боргу, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню. Така неузгодженість імовірно полягала у допущеній судом арифметичній помилці. З огляду на межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції та зміст апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не усунув суперечностей ухвали суду першої інстанції у частині суми основного боргу, оскільки не врахував уточненої заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області (т. 113, а. с. 86-89) і не дослідив доданих до заяви з грошовими вимогами документів розрахунку основного боргу (т. 5, а. с. 9-13). Суд апеляційної інстанції залишив вказану ухвалу суду першої інстанції у частині вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області залишив без змін та погодився з судом першої інстанції про задоволення вимог ГУ ДПС у Хмельницький області у розмірі 1 632 509,75 грн основного боргу. При цьому зазначив про те, що в межах вказаної суми відсутні підстави для задоволення вимог кредитора в частині визнання вимог у сумі 43 899,69 грн, оскільки вони, за висновком суду, є поточними грошовими вимогами. Тобто апеляційний суд не врахував неузгодженості у висновках суду щодо основного боргу, фактично узаконивши імовірну арифметичну помилку суду першої інстанції. Верховний Суд вказав на те, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області до боржника в частині 43 899,69 грн основного боргу. Під час нового розгляду апеляційний суд встановив, що у березні 2020 року до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника Головного управління ДПС у Хмельницькій області на загальну суму 1 676 497,23 грн, з яких 1 676 409,44 основний борг, 87,79 грн штрафні санкції (Т 5 а.с. 2-66). Розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора на суму 1 632 509,75 грн основного боргу і 87,79 грн штрафних санкцій (конкурсні вимоги) та заперечив проти визнання грошових вимог на загальну суму 43 899,69 грн, оскільки зобов`язання з їх сплати виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство. У жовтні 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало до суду уточнену заяву з грошовими вимогами на загальну суму 1 846 800,61 грн (т. 113, а. с. 86-89). Згідно з уточненою заявою кредитор заявив до боржника 1 632 509,75 грн основного боргу та 87,79 грн штрафних санкцій, тобто кредитор зменшив заявлену суму основного боргу на суму 43 899,69 грн (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності по Хмельницькому району на суму 21 786,00 грн за податковою декларацією від 18.02.2020 та по Білогірському району Хмельницької області на суму 22 113,69 грн за податковою декларацією від 18.02.2020). Також додатково заявив до визнання 214 203,07 грн пені. Так, на момент подачі ГУ ДПС у Хмельницькій області уточненої заяви з грошовими вимогами у боржника ПАТ «Компанія Райз» склалася заборгованість (податковий борг) перед кредитором ГУ ДПС у Хмельницькій області на суму 1 632 597,54 грн, в т.ч. по: - орендній платі з юридичних осіб (Хмельницький район) в сумі 588 460,46 грн (в т.ч.: 588 372,67 грн основний платіж, 87,79 грн штрафні санкції); - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Хмельницький район) в сумі 219 959,22 грн; - екологічному податку в сумі 7,43 грн; - орендній платі з юридичних осіб (Білогірський район) в сумі 597 069,63 грн; - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (Білогірський район) у сумі 227 100,80 грн. Тобто у заяві з уточненими вимогами ГУ ДПС у Хмельницькій області заявило ті самі вимоги, що і у первісно поданій заяві, за виключенням вимог на суму 43 899,69 грн (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності по Хмельницькому району на суму 21 786,00 грн за податковою декларацією від 18.02.2020 та по Білогірському району Хмельницької області на суму 22 113,69 грн за податковою декларацією від 18.02.2020), які не визнав розпорядник майна, а також додало вимогу на суму 214 203,07 грн пені, яку не заявляло у первісно поданій заяві. Вимоги на суму 214 203,07 грн пені не є предметом розгляду у цій постанові, оскільки ці вимоги вже були предметом розгляду судом і рішення суду першої інстанції щодо них було підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанцій. Щодо вимог на суму 43 899,69 грн, які є предметом розгляду у цьому провадженні, апеляційний суд зазначає, що ці вимоги не потребували оцінки судом першої інстанції, оскільки кредитор ГУ ДПС у Хмельницькій області в уточненій заяві (поданій після того, як розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора на суму 1 632 509,75 грн основного боргу і 87,79 грн штрафних санкцій (конкурсні вимоги) та заперечив проти визнання грошових вимог на загальну суму 43 899,69 грн) такі вимоги не заявляв та зменшив свої вимоги саме на цю суму (виключив вимоги щодо земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності по Хмельницькому району на суму 21 786,00 грн за податковою декларацією від 18.02.2020 та по Білогірському району Хмельницької області на суму 22 113,69 грн за податковою декларацією від 18.02.2020), про що свідчить зміст первісно поданої та уточненої заяв кредитора. Так, в уточненій заяві кредитор зменшив вимоги щодо земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності по Хмельницькому району та по Білогірському району на суми 21 786,00 грн та 22 113,69 грн відповідно. Тому з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції має бути виключено висновки суду щодо цих вимог, резолютивна частина ухвали в частині вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області до боржника має бути приведена у відповідність до реально заявлених, визнаних та невизнаних вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області, а тому змінена. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/628/20 змінити, виклавши її резолютивну частину, яка стосується вимог Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в такій редакції: «- Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (ідентифікаційний код 44070171) на загальну суму 1 636 801,54 грн, а саме: 4 204,00 грн перша черга; 1 632 509,75 грн третя черга, 87,79 грн шоста черга, з правом вирішального голосу. У задоволенні вимог на суму 214 203,07 грн відмовити».

3. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.07.2026. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова