Постанова 4873 № 910/1324/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа№ 910/1324/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/1324/26 (суддя Усатенко І.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» про стягнення 23 410,77 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2026 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» (далі-відповідач, ОСН «КМ «Радунь») про стягнення 23 410,77 грн. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 318/93-Г від 26.02.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» заборгованість у розмірі 23 410,77 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані позивачем не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Орган самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції мав застосувати, але не застосував ч.3 ст. 538 ЦК України, де зазначено, що у разі невиконання однієї із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або у повному обсязі. Так, апелянт посилається на те, що складаючи рахунки на оплату позивач не зазначив в них повну та достовірну інформацію про фактичне споживання відповідачем послуг, останньому незрозуміло де позивач взяв фактичні об`єми споживання, які вказав у рахунках (актах) на опалення, воду та електроенергію. Апелянт зазначає, що чиним законодавством та договором передбачено оплату саме за надані послуги та прописано алгоритм їх кількісного підрахунку, проте суд першої інстанції проігнорував недоведеність позивачем самого факту надання послуг та їх об`ємів. Скаржник також стверджує, що оцінка доказів судом першої інстанції не грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказах, оскільки у матеріалах справи відсутні рахунки на підтвердження нарахування у серпні 2024 року у сумах 186,92 грн, 40,09 грн, 46,87 грн. Також апелянт просив поновити строк для подання доказів, а саме: акту звірки і рахунку відшкодування за електроенергію за січень 2024 року, вказавши, що необхіднісь надати зазначені докази виникла після того, як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав заборгованість (сальдо) на 31.01.2024 доведеним фактом, що, на його думку, не відповідає дійсності. Також заперечуючи щодо оплати послуг за технічне обслуговування господарчого блоку просив поновити строк для подання таких доказів, як фотографії господарчого блоку. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, позивач 21.05.2026 надав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 без змін. Позивач вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем договору № 318/93-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 26.02.2016 та додаткових угод до нього, а також проаналізовано їх умови, які сторони погодили та ними керуються. Позивач зауважує, що протягом дії договору від ОСН «КМ «Радунь» не надходило жодних письмових заперечень щодо умов договору, додаткових угод, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, якості надання послуг, обсягів споживання тощо. Повідомлень про зупинення або відмову від виконання свого обов`язку з оплати наданих послуг позивач не отримував. Розірвання договору відповідач не ініціював. Заперечення проти виконання умов договору щодо оплати послуг (без надання підтверджуючих документів) виникли у ОСН «КМ «Радунь» лише після відкриття судом провадження у справі. Таким чином, на думку позивача, такі дії відповідача розцінюються як спосіб уникнення виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. з 02.07.2026 на лікарняному, справу № 910/1324/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/1324/26 розглядалась протягом розумного строку. Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 26.02.2016 між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (балансоутримувач) та Органом самоорганізації населення Комітет мікрорайону Радунь (орендар) укладено договір № 318/93-Г про відшкодування витрат балансоутримувача (далі-договір). Відповідно до п.1.1. договору балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в додатку № 1 до цього договору, нежитлового приміщення (далі - будівлі), що знаходиться за адресою: вулиця Радунська, 18, а орендар бере участь у витратах, понесених балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором та відшкодовує плату за земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт оренди. Орендар займає приміщення, загальною площею 16,10 кв.м. на підставі договору оренди. Згідно з п. 2.1.1, 2.1.2. договору балансоутримувач зобов`язується забезпечити надання послуг згідно з додатком № 1 до цього договору, нежитлового приміщення власними силами або з залученням спеціалізованих підрядних організацій; своєчасно складати рахунки на оплату. Відповідно до п. 2.2.3, 2.2.4 договору орендар зобов`язується: щомісяця з 12 по 15 число отримувати у відділ управління нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги; не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодовувати плату за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди. Пунктами 3.1.2, 3.1.3. договору передбачено, що балансоутримувач будівлі має право: отримати від орендаря інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором; стягнути в установленому порядку заборгованість, що виникла внаслідок невиконання орендарем умов договору. За змістом п. 4.1., 4.4, 4.6 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою. Якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язань. Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів вирішуються у судовому порядку. Згідно з п.5.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.05.2015 по 30.04.2016 включно, відповідно до ч. 3 ст.631 ЦК України. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Відповідно до п.5.4. договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Додатковою угодою № 6 від 25.03.2021 сторони погодили викласти додаток № 1 до договору № 318/93-Г від 26.02.2016 в новій редакції, де зазначили перелік послуг, що надаються за договором, їх вартість та або/порядок розрахунку їх вартості. Згідно із додатком № 1 позивач надає відповідачу наступні послуги: прибирання прибудинкової території господарчого блоку вартістю 186,92 грн; технічне обслуговування вартістю 40,09 грн (загалом 227,01 грн з ПДВ за місяць); відшкодування плати за електричну енергію; відшкодування плати за теплову енергію; відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення. На підтвердження обставин надання послуг та їх вартості позивач долучив до матеріалів справи рахунки-фактури за період з квітня 2024 по січень 2026 та акти приймання-передачі наданих послуг за період з квітня 2024 по січень 2026, однак відповідач в порушення умов договору не розрахувався за отримані послуги. Позивач зазначив, що лише після направлення ним відповідачу вимоги про оплату заборгованості, відповідач у листах від 31.01.2025 № 03 та від 16.07.2025 № 08 зазначив, що за його даними суми, визначені в рахунках не відповідають фактичним об`ємам наданих послуг та просив надати обгрунтування виставлених рахунків. Проте, відповідач не навів свої дані та не вказав яким чином він визначив, що суми в рахунках не відповідають обсягу наданих послуг. Звертаючись до суду позивач вказав, що у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 318/93-Г від 26.02.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача у останнього за період з березня 2024 року по січень 2026 року утворилась заборгованість за договором у загальному розмірі 23 410,77 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України). Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 318/93-Г від 26.02.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача. Повідомлення про намір сторони припинити дію цього договору, згідно із п. 5.1. договору, в матеріалах справи відсутні. Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. договору передбачено, що орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги. З урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пп. 2.2.4. п. 2.2. договору, відповідач повинен був сплачувати платежі не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Згідно з умовами договору відповідач зобов`язаний був щомісяця отримувати відповідні рахунки у позивача, у заявах по суті спору він не заперечує і не спростовує обставини щодо їх отримання та щодо обізнаності щодо вартості послуг, визначених у долучених до матеріалів справи рахунках. Зауважень або заперечень щодо якості, обсягу та вартості наданих позивачем послуг в період їх надання (до звернення з вимогами про оплату) відповідачем до матерілів справи не надано. Додатковою угодою № 6 від 25.03.2021 сторони погодили викласти додаток № 1 до договору № 318/93-Г від 26.02.2016 в новій редакції, де визначено перелік послуг, що надаються за договором, їх вартість та або/порядок розрахунку їх вартості. Відповідо до додатку № 1 позивач надає відповідачу наступні послуги: прибирання прибудинкової території господарчого блоку вартістю 186,92 грн; технічне обслуговування вартістю 40,09 грн (загалом 227,01 грн з ПДВ за місяць); відшкодування плати за електричну енергію; відшкодування плати за теплову енергію; відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення. На підтвердження обставин надання послуг та їх вартості позивач долучив до матеріалів справи рахунки-фактури за період з квітня 2024 по січень 2026 та акти приймання-передачі наданих послуг за період з квітня 2024 по січень 2026. Колегія суддів зауважує, що акти приймання-передачі наданих послуг підписані та скріплені печаткою позивача, з боку відповідача підпис відсутній. Однак, умовами договору не передбачено складання та підписання актів за результатами надання послуг, натомість підставою для оплати є саме виставлені позивачем рахунки, які відповідач зобов`язаний самостійно отримувати. З поданих суду рахунків вбачається, що вартість прибирання та вартість технічного обслуговування за спірний період визначена в сумах, обумовлених в додатку № 1 до договору 227,01 грн. Тому, колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідача про відсутність у нього господарчого блоку та заперечення щодо оплати послуги за технічне обслуговування, оскільки надання зазначених послуг та їх вартість чітко визначені договором, в редакції додаткової угоди № 6, яка підписана обома контрагентами без будь-яких зауважень. Крім того, в рахунках визначено обсяг спожитої електричної енергії, теплової енергії та холодного водопостачання і відповідно їх вартість. Відповідачем протягом періоду надання послуг не висувались будь-які зауваження (заперечення) до позивача щодо обсягу та вартості наданих послуг. Натомість, лише після направлення позивачем відповідачу вимоги про оплату заборгованості, відповідач у листах від 31.01.2025 № 03 та від 16.07.2025 № 08 зазначив, що за його даними суми, визначені в рахунках не відповідають фактичним об`ємам наданих послуг та просив надати обгрунтування виставлених рахунків. Проте, ні позивачу, ні суду відповідач не навів свої дані та не вказав яким чином він визначив, що суми в рахунках не відповідають обсягу наданих послуг. Як було зазначено у позовній заяві та встановлено судом, на виконання п.2.2.3. укладеного договору, КП «Керуюча компанія» щомісячно складались рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а також формувались акти приймання- передачі наданих послуг, у яких зазначено період, найменування та кількість (обсяг) наданих послуг, одиниці виміру та загальна вартість робіт (разом та без ПДВ). Доданий до позову розрахунок заборгованості сформований на підставі зазначених вище документів. Вартість послуг з прибирання прибудинкової території та технічного обслуговування відображена у розрахунку відповідно до погодженої відповідачем додаткової угоди № 6 від 25.03.2021 до договору. Вартість та обсяг інших послуг відображені у розрахунку з урахуванням тарифів та обсягу споживання, інформація про що відображена в актах приймання- передачі наданих послуг. Зважаючи на те, що протягом розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не надано власних розрахунків із зазначенням періоду та суми переплати, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення на підставі доказів, наданих позивачем. Стосовно твердження відповідача про відсутність рахунків на підтвердження нарахувань у серпні 2024 в сумах 186,92 грн, 40,09 грн, 46,87 грн, колегія суддів наголошує, що надання вказаних вище послуг підтверджується актом № 6248 від 31.08.2024, згідно з яким за прибирання нараховано 155,77 грн без ПДВ (разом з ПДВ складає 186,92 грн); за технічне обслуговування нараховано 33,41 грн без ПДВ (разом з ПДВ складає 40,09 грн). А також актом № 7178 від 31.08.2024 нараховано 39,06 грн без ПДВ (разом з ПДВ складає 46,87 грн). Тобто, факт надання відповідачеві послуг своєчасно та належної якості доведено позивачем. Протягом судового розгляду відповідач не заперечував проти отримання рахунків-фактур та актів виконаних робіт протягом березня 2024-січня 2026, заперечень проти них не надавав ані позивачу, ані суду. Щодо оскарження відповідачем сальдо станом на 31.03.2024, колегія суддів зазначає, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не висунув своїх заперечень щодо сум, вказаних у розрахунку, як сальдо на 31.03.2024, які містять про наявність заборгованості за прибирання та технічне обслуговування, заборгованість за електричну енергію та холодне водопостачання та переплату за теплопостачання. Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті. Згідно зі ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Оскільки протягом розгляду справи судом, відповідач не висунув своїх заперечень стосовно сум, вказаних у розрахунку, як сальдо на 31.03.2024 року, які містять інформацію про наявність заборгованості за прибирання та технічне обслуговування, електричну енергію та холодне водопостачання, а також переплату за теплопостачання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині. Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача, що суд першої інстанції мав застосувати, але не застосував ч.3 ст. 538 ЦК України, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. З аналізу вказаної норми вбачається, що зустрічне виконання зобов`язання повинно здійснюватися тільки тоді, коли це передбачено договором. Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором, згідно з яким надання послуг КП «Керуюча компанія» не обумовлено оплатою їх вартості ОСН «КМ «Радунь» - зустрічне виконання зобов`язань відсутнє. Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 538 ЦК України. Відповідачем своїх зобов`язань, обумовлених договором, належним чином виконано не було, доказів оплати за надані позивачем послуги за період з березня 2024 року по січень 2026 року на загальну суму 23 410,77 грн у матеріали справи не надано. Також колегія суддів наголошує, що справа № 910/5432/14, на яку посилається у апеляційній скарзі відповідач, не стосується предмету даного спору та не встановлює будь-яких преюдиційних обставин у даній справі. З огляду викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанціх, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги, зазначеної у розрахунку, підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 23 410,77 грн. Щодо клопотання відповідача про приєднання доказів колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обставина щодо наявності у відповідача заборгованості станом на 31.03.2024 була зазначена у позовній заяві та відображена у розрахунку, відповідач не був позбавлений можливості заперечити та/або спростувати цей факт шляхом приєднання відповідних доказів до відзиву, заявлення окремого клопотання (однак не зробив цього). Доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції не надав. Отже, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку та прийняття нових доказів, відсутні. Таким чином, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання відповідача про поновлення строку та прийняття додаткових доказів, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні, на підставі ч.2 ст. 207 ГПК України. Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 слід залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/1324/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1324/26 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун