Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10354/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 910/10354/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Сибіги О.М. Коробенка Г.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 (повне рішення складено 30.04.2025) у справі № 910/10354/23 (суддя Морозов С.М.) за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" третя особа-1, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України, третя особа-2, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, третя особа-3, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., третя особа-4, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України", за участю Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та застосування реституції, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У червні 2023 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (далі ДП МОУ "КУМіБ", Підприємство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" (далі ТОВ "Дрогопол Україна", Товариства, відповідач) про: -визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна"; -скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" на майно, що було отримано на підставі Договору купівлі-продажу (об`єктів) від 20.09.2017; -застосування реституції щодо майна, яке було передано у рамках Договору купівлі-продажу (об`єктів) від 20.09.2017. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відчужені за Договором об`єкти є основними засобами (нерухомим майном у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України) та на момент укладення Договору належали ДП МОУ "КУМіБ", тому згідно з нормою статті 75 Господарського кодексу України, пунктом 4.4. Статуту ДП МОУ "КУМіБ" і пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007) укладення спірного Договору мало бути погоджено Міністерством оборони України та Фондом державного майна України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 про відкриття провадження у даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України (далі Міністерство, третя особа-1), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі РВ ФДУ по м. Києву, третя особа-2), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олену Віталіївну (далі приватний нотаріус Бєлломі О.В., третя особа-3). 26.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла заява про вступ у справу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі ДП "Центр забезпечення", третя особа-4). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" судовий збір, сплачений до державного бюджету. Ухвалене рішення суду першої інстанції мотивовано таким: - спірне майно, та територія в південно-західній її частині ДП "Центр забезпечення" не належить до сфери управління Міністерства оборони України та не перебуває на балансі ДП МОУ "КУМіБ"; - із матеріалів справи убачається, що позивачем не надано доказів введення в експлуатацію складу інертних матеріалів, приміщення операторської та лабораторії, саме як нерухомого майна, у відповідності до норм чинного законодавства; - Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №37/23 від 31.10.2023 (складеного судовим експертом Лібич А.М.) підтверджено, що майно згідно з Договором купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, відповідно до законодавства, на дату укладення Договору, не відноситься до об`єктів нерухомості; - згідно з поясненнями відповідача, наданими представником у судовому засіданні 22.04.2025, відповідачем проведено переоснащення придбаного майна, що підтверджується Договором на виконання проектних робіт від 28.07.2017, технічною документацією, довідкою про показники об`єкта нерухомого майна №054/22 від 29.06.2022, в результаті чого придбане відповідачем майно із будівельних матеріалів переоснащено в нерухоме майно; - у зв`язку з відсутністю підстав для визнання недійсним спірного Договору від 20.09.2017, відсутні, відповідно, підстави для скасування державної реєстрації та застосування реституції щодо майна, яке було передано в рамках вказаного Договору; - оскільки у позові відмовлено з огляду на його необґрунтованість, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП "Центр забезпечення" та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України" 09.05.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково; визнати недійсним Договір купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, укладений Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" (відповідач) та застосувати реституцію щодо майна, яке було передано в рамках вказаного договору; закрити провадження в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України; судові витрати покласти на відповідача. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, третя особа-4 зазначила, що оскаржуване судове рішення у даній справі винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 182, 203, 204, 209, 215, 657 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано: - суперечливі посилання відповідача про придбання за спірним Договором устаткування при одночасній реєстрації на підставі цього Договору та Акта приймання-передачі матеріалів та устаткування права власності на це майно як нерухоме; - проведення відповідачем переоснащення придбаного майна, що підтверджується документами, складеними до укладення оспорюваного Договору, тобто у період коли ці об`єкти не перебували у власності відповідача та знаходилися у поганому технічному стані; - поштова адреса, за якою зареєстровано право власності на виробничо-технічну базу відповідача, об`єктам нерухомого майна не присвоювалась; існує єдиний майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, який перебуває на балансі ДП "Центр забезпечення"; -укладення оспорюваного Договору директором ДП МОУ "КУМіБ" Артеменком С.Ф. відбулося з порушенням приписів статті 75 Господарського кодексу України (далі ГК України), пунктів 4.2, 4.4 Статуту, оскільки не було погоджено з Міністерством оборони України та Фондом державного майна, а отже без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставною для визнання оспорюваного Договору недійсним у відповідності до частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України; -відсутність належного обліку основних засобів не спростовує приналежність спірного майна позивачу, що зокрема підтверджується безпосередньо оспорюваним Договором і актами обстеження об`єктів від 20.09.2017, на які посилається суд першої інстанції в обґрунтування відмови у позові; -недоречність посилання на лист Міністерства оборони України №1787/390 від 07.03.2023, так як спірне майно станом на 2023 рік дійсно не перебувало на балансі позивача та мало б бути передано третій особі-4 як складова частина цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1448-р; -скасування наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2023 №1882/5 "Про задоволення скарги" державної реєстрації права власності на майновий комплекс, виробничо-технічну базу, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181-В за ТОВ "Дрогопол Україна" слугувало підставою для закриття провадження у цій частині позовних вимог відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП МОУ "КУМіБ" та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП МОУ "КУМіБ" 20.05.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 № 910/10354/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження відчуження позивачем відповідачу за Договором від 20.09.2017 разом з обладнанням також і нерухомого майна та станом на вказану дату таке майно перебувало у віданні (на балансі) позивача, що випливає з умов Договору та підтверджено самим відповідачем шляхом підписання Договору, Акта приймання-передачі до Договору та поданням відповідачем для державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс вказаних документів (Договору та Акта). Поряд з цим, позивач акцентує увагу в апеляційній скарзі на тому, що під час укладення спірного Договору купівлі-продажу порушено приписи частини 5 статті 75 ГК України, пунктів 6, 10-12 Порядку №803, пунктів 4.2, 4.4 Статуту без погодження із Міністерством оборони України, тобто Договір укладено директором позивача без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що відповідно до вимог частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 апеляційну скаргу ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 19.05.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази на підтвердження повноважень Куракіна Юрія Віталійовича на представництво / самопредставництво інтересів скаржника у Північному апеляційному господарському суді та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Міністерству оборони України. Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2025 апеляційну скаргу ДП МОУ "КУМіБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23, розгляд справи призначено на 22.07.2025 о 14 год 20 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10354/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МОУ "КУМіБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23, об`єднано апеляційні скарги ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 в одне провадження для спільного розгляду цієї справи, розгляд справи призначено на 22.07.2025 о 14 год 20 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк. 05.06.2025 матеріали справи №910/10354/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційних скарг ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 призначено на 30.09.2025 о 15 год 40 хв. Проте, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 розгляд апеляційних скарг ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 призначено на 11.11.2025 о 15 год 20 хв. Однак, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці 11.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 розгляд апеляційних скарг ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 призначено на 23.12.2025 о 15 год 20 хв. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному. Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 апеляційні скарги ДП "Центр забезпечення" та ДП МОУ "КУМіБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційні скарги ДП "Центр забезпечення" та ДП МОУ "КУМіБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/10354/23, справу призначено до розгляду на 03.02.2026 о 16 год 20 хв. За результатами розгляду поданої представником ДП МОУ "КУМіБ" адвоката Недашківського А.В. заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом апеляційної інстанції її задоволено, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у даній справі постановлено судове засідання, призначене на 03.02.2026 о 16 год 20 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника позивача адвоката Недашківського А.В.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Розгляд апеляційних скарг ДП "Центр забезпечення" та ДП МОУ "КУМіБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у даній справі ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.02.2026 відкладено на 26.02.2026 о 10 год 40 хв, з визначенням представника позивача, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Однак, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці з 23.02.2026 по 27.02.2026, судове засідання у призначений час не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційних скарг ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 призначено на 14.04.2026 о 14 год 40 хв. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 клопотання представника третьої особи-4 адвоката Куракіна Ю.В. про відкладення розгляду справи та заяву Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про відкладення судового розгляду, задоволено, розгляд апеляційних скарг ДП "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 відкладено на 21.05.2026 о 10 год 00 хв; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника позивача адвоката Недашківського А.В. У судовому засіданні 21.05.2026, 23.06.2026, 25.06.2026 колегією суддів оголошена перерва у справі №910/10354/23 до 14 год 00 хв 23.06.2026, до 13 год 00 хв 25.06.2026, до 12 год 30 хв 02.07.2026 з визначенням особи, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - представника позивача адвоката Недашківського А.В., про що постановлено відповідні ухвали. Позиція інших учасників справи. 17.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Дрогопол Україна" (сформовано в підсистемі 16.06.2025) надійшов відзив на апеляційні скарги ДП МОУ "КУМіБ" та ДП "Центр забезпечення", в якому просить залишити без задоволення вказані апеляційні скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. Відповідач наполягає на тому, що усі твердження позивача та третьої особи-4 в апеляційних скаргах є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, які повністю відповідають вимогам чинного матеріального і процесуального законодавства і узгоджуються із судовою практикою, сформованою Верховним Судом у подібних правовідносинах. Явка представників сторін. У судове засідання 02.07.2026 з`явились представники позивача, відповідача, третіх осіб-1 та

4. Треті особи-2 та 3, а також прокуратура не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися. Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг по суті за відсутності представників зазначених учасників справи. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представники третіх осіб-1, 4 підтримали апеляційну скаргу позивача, просять скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Представник третьої особи-4 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, визнати недійсним Договір купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, закрити провадження в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги третьої особи-4, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивача та третьої особи-1 підтримали апеляційну скаргу ДП "Центр забезпечення" та просять суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 20.09.2017 між ДП МОУ "КУМіБ" (продавець) та ТОВ "Дрогопол Україна" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу майна (об`єктів) (далі - Договір, спірний правочин), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві майно (об`єкти), а саме: обладнання асфальтобетонного заводу з допоміжними будівлями та спорудами, який розташовується за адресою: вул. Бориспільська, 181 Дарницького району в м. Києві, а покупець зобов`язується прийняти майно (об`єкти) і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Вартість майна (об`єктів) з урахуванням ПДВ складає 49 875,00 грн (пункт 1.3. Договору). Пунктом 1.4. Договору визначено перелік майна, що передається за цим Договором: - бітумоплавильна ємність в кількості 1 шт (матеріали: труба 1020х8 мм L = 5,0 м), вагою 1,258 т, вартістю 3 774,00 грн; - живлювач в кількості 1 шт (матеріали: швелер №12, кутник 75х75х75), вагою 2,0 т і 0,5т, вартістю 5 000,00 грн та 1 250,00 грн; - склад інертних матеріалів в кількості 1 шт (матеріали: фундаментні блоки, ФСБ-24-5-6т-12 шт, ФСБ-12-5-6т-8 шт, ФСБ-9-5-6т-6 шт), вагою 29,54 т/12,26 м куб., вартістю 4 291,00 грн; - бункер мінерального порошку в кількості 1 шт (матеріали: труба 3020х6 мм L = 6,0 м), вагою 3,845 т, вартістю 9 610,00 грн; - бункер для целюлози в кількості 1 шт (матеріали: труба 1220х9 мм L = 2,0 м), вагою 0,74 т, вартістю 1 850,00 грн; - ємність для дизельного палива в кількості 1 шт (матеріали: труба 2800х4 мм L = 5,0 м), вагою 2,4 т, вартістю 5 800,00 грн; - сушильний барабан в кількості 1 шт (матеріали: труба 1400х6 мм L = 5,6 м), вагою 2,2 т, вартістю 5 500,00 грн; - приміщення операторської в кількості 1 шт (матеріали: фундамент, швелер, кутник, металопрофіль) вартістю 5 800,00 грн; - лабораторія в кількості 1 шт (матеріали: фундамент, швелер, кутник, металопрофіль) вартістю 7 000,00 грн. Передача майна (об`єктів) продавцем і приймання майна (об`єктів) покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 3.2. Договору). Договір підписано директором позивача Артеменко С.Ф. та заступником директора відповідача Юр А.Є. на підставі довіреності. Надалі сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі матеріалів та устаткування за Договором. Як зазначає позивач, пунктом 4.1 Статуту ДП МОУ "КУМіБ", затвердженого наказом Міністра оборони №151 від 14.04.1998 та зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 23.04.1998 за № 21807 (далі Статут), визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства, а також інше майно та майнові права ( у тому числі, права використання земельних ділянок). Пунктом 4.2 Статуту позивача встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Джерелами формування майна підприємства є: майно, передане йому органами державного управління; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організації; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України (пункт 4.3 Статуту). Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю (пункт 4.4. Статуту). Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач зазначає, що оскільки продані за спірним Договором об`єкти є основними засобами (нерухомим майном у розумінні статті 181 ЦК України) та на момент укладення Договору належали ДП МОУ "КУМіБ", тому згідно з нормою статті 75 ГК України, пункту 4.4 Статуту і пункту 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007, укладення спірного договору мало бути погоджено Міністерством оборони України та Фондом державного майна України, чого здійснено не було, у зв`язку з чим в момент підписання спірного договору директором Артеменком С.Ф. перевищено надані йому статутом повноваження, а тому оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним, а також підлягає скасуванню державна реєстрація за відповідачем права власності на отримане згідно з Договором майно та має бути застосована реституція щодо цього майна. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів того, що передане за спірним Договором майно є нерухомим. За твердженням відповідача, ним за цим Договором придбано лише матеріали та устаткування у вигляді бетонних блоків, швелерів, труб та металопрофілю з визначеними кількісними та фізичними параметрами, які не є основними засобами. Окрім того, згідно з відомостями Міністерства оборони України станом на 17.03.2021 за підприємством не обліковується як державне майно жоден із об`єктів, що були відчужені за оспорюваним договором. Також відповідачем заявлено про застосування у справі позовної давності до вимог про визнання недійсним оспорюваного Договору. Третя особа-1, заперечуючи проти відзиву відповідача, вказала, що на момент укладення Договору передавались, зокрема, і складові елементи мобільного асфальтного заводу, які є основними засобами і були власністю держави. Оскільки предметом оспорюваного Договору став продаж об`єктів нерухомого майна, директор підприємства був зобов`язаний отримати згоду Міністерства, а також погодити укладення Договору з Фондом державного майна України. Третя особа-4 у своїх поясненнях зазначила, що матеріали справи не містять доказів виділення зі складу єдиного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, який передано до сфери управління Апарату Верховної Ради України, нерухомого або рухомого майна розміщеного за вказаною адресою. Окрім того, відповідач на даний час самозахопив частину земельної ділянки єдиного майнового комплексу і огородив парканом. При цьому, адреса м. Київ, вул. Бориспільська 181-В не присвоювалась жодному об`єкту нерухомого майна, існує лише єдиний майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Борис пільська,

181. Третьою особою-4 зазначено, що будівлі і споруди не можуть трактуватись рухомим майном, а об`єкт нерухомого майна, придбаний за спірним Договором, збудований господарчим способом у 1991 році. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання наявності/відсутності підстав для визнання правочину недійсним та пов`язаних з цим похідних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно, відчужене за цим правочином. Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України (який був чинним на момент виникнення правовідносин). За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18). Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків. Як убачається з матеріалів справи, підставами заявленого позову є невідповідність вказаного Договору вимогам статті 75 ГК України, пункту 4.4 Статуту ДП МОУ "КУМіБ" та пункту 6 Порядку №803, оскільки Договір укладено без погодження з Міністерством оборони України та Фондом державного майна України. Так, частиною 5 статті 75 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4.4 Статуту позивача визначено, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю. Згідно з пунктом 2 Порядку про відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 (далі Порядок №803) визначено, що об`єкти державної власності (далі - майно) - матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами). Пунктом 5 Порядку №803 визначено, що дія цього Порядку не поширюється на відчуження: 1) цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів; 2) індивідуально визначеного майна, що в установленому порядку включене до переліків об`єктів, які підлягають приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації; 3) майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження; 4) майна, порядок відчуження якого визначається окремим законом; 5) майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, і відчуження якого здійснюється шляхом приватизації; 6) майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів). Відповідно до пункту 6 Порядку №803 передбачено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі суб`єкт управління). При цьому Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів суб`єктів державного сектору, затвердженими наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 №11, визначено, що до основних засобів віднесено: земельні ділянки, будинки, споруди та передавальні пристрої, активи інфраструктур; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар. Позивач в позовній заяві наполягав на тому, що придбане відповідачем за спірним Договором майно, зокрема склад інертних матеріалів, приміщення операторської та лабораторія, є нерухомим та таким, що належить до основних засобів позивача. Досліджуючи зазначені доводи, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги такі докази та встановив наступні обставини. Так, в матеріалах справи міститься наказ Київського управління механізації і будівництва Міністерства оборони України №47 від 18.09.2017 "Про проведення інвентаризації", відповідно до якого підтверджується проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, земельних ділянок, запасів із перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, станом на 01.10.2017 із створенням відповідної комісії та оформлення матеріалів інвентаризації і передання їх на затвердження керівнику підприємства. Згідно зі складеною на виконання зазначеного наказу Відомістю майна, будівель та споруд, що підлягають інвентаризації ДП МОУ "КУМіБ" станом на 01.10.2017 (далі Відомість), до матеріальних цінностей позивача не віднесено придбане відповідачем за спірним правочином майно. Заперечуючи проти прийняття судом першої інстанції вказаного доказу, позивач зазначив, що вказану Відомість складено через 10 днів після підписання спірного Договору, а тому в ній не може бути відображено придбаного відповідачем майна. Водночас, поряд із зазначеним запереченням позивач у відповідності до приписів пункту 6 Порядку №803 мав довести та надати до матеріалів даної справи докази перебування у нього на балансі спірного майна станом на момент відчуження ним цього майна відповідачу. Згідно з пунктом 4.3 Статуту позивача передбачено, що джерелами формування майна підприємства є: майно, передане йому органами державного управління; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організації; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Проте, матеріали справи не містять доказів перебування у позивача на балансі спірного майна до моменту укладення спірного правочину. Натомість, із Доповідної начальника служби будівельних робіт та реалізації послуг Прокопюка В.В. від 08.09.2017, адресованої директору ДП МОУ "КУМіБ" Артеменку С.Ф, вбачається, що на обліку підприємства перебувають будівельні матеріали (перелік всього придбаного відповідачем за спірним правочином майна) з нульовою залишковою вартістю, що свідчить про повну амортизацію майна і що матеріали представляють залишки деталей, устаткування асфальтозмішувальної установки у вигляді металобрухту та бетонних конструкцій, що перебувають у незадовільному стані. В матеріалах справи також містяться Акти обстеження технічного стану майна від 20.09.2014, складені комісією позивача (ДП МОУ "КУМіБ"), відповідно до яких: - бітумоплавильна ємність в кількості 1 шт (параметри: труба 1020х8 мм L = 5,0 м) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - живлювач в кількості 1 шт (параметри: швелер №12, кутник 75х75х75) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - склад інертних матеріалів в кількості 1 шт (параметри: фундаментні блоки, ФСБ-24-5-6т-12 шт, ФСБ-12-5-6т-8 шт, ФСБ-9-5-6т-6 шт)) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - бункер мінерального порошку в кількості 1 шт (параметри: труба 3020х6 мм L = 6,0 м) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - бункер для целюлози в кількості 1 шт (параметри: труба 1220х9 мм L = 2,0 м) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - ємність для дизельного палива в кількості 1 шт (параметри: труба 2800х4 мм L = 5,0 м) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - сушильний барабан в кількості 1 шт (параметри: труба 1400х6 мм L = 5,6 м) знаходиться у дуже поганому технічному стані і потребує проведення капітального ремонту, залишкова вартість 0,00 грн; - приміщення операторської в кількості 1 шт (параметри: фундамент, швелер, кутник, металопрофіль) знаходиться у дуже поганому технічному стані та не підлягає подальшій експлуатації (списання), залишкова вартість 0,00 грн; - лабораторія в кількості 1 шт (параметри: фундамент, швелер, кутник, металопрофіль) знаходиться у дуже поганому технічному стані і підлягає списанню, залишкова вартість 0,00 грн. Таким чином, станом на день укладення спірного Договору позивачем у складі комісії (начальник служби будівельних робіт та реалізації послуг Прокопюк В.В. та заступник директора Домбровський В.Б.) підтверджено перебування придбаного відповідачем за спірним Договором майна у дуже поганому технічному стані, необхідності списання цього майна та те, що залишкова вартість майна становить 0,00 грн, при цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що вказане майно перебувало на балансі позивача і не є списаним, позивачем до матеріалів справи не надано, враховуючи зазначені вище докази. Поряд з цим матеріалами справи підтверджується, що 15 лютого 2021 року Міністерством оборони України було прийнято наказ №43 про створення ДП "Автобаза" шляхом виділу зі складу ДП МОУ "КУМіБ" та 01 липня 2021 року було сформовано розподільчий баланс, яким розділено майно, права та обов`язки між ДП "Автобаза" та ДП МОУ "КУМіБ", зокрема передано до ДП "Автобаза" цілісний майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, буд.

181. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1448-р передано цілісний майновий комплекс ДП "Автобаза" із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління справами Апарату Верховної Ради України. Розпорядженням Управління справами Апарату Верховної Ради України від 26.07.22 №63 прийнято до сфери Управління справами Апарату Верховної Ради України ДП "Автобаза", перейменовано підприємство на ДП "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України та затверджено статут підприємства. Апарат Верховної ради України 16.02.2023 направив до Міністерства оборони України запит за №15/19-2023/31983, в якому просив останнього надати інформацію щодо того, кому належить майно в південно-західній частині території ДП "Центр забезпечення". На зазначений запит Міністерством оборони України надіслано у відповідь лист №1787/390 від 07.03.2023, відповідно до якого повідомлено, що майно, розміщене в південно-західній частині території ДП "Центр забезпечення" не належить до сфери управління Міністерства оборони України та не перебуває на балансі ДП МОУ "КУМіБ". Таким чином, спірне майно, та територія в південно-західній частині території ДП "Центр забезпечення" не належить до сфери управління Міністерства оборони України та не перебуває на балансі ДП МОУ "КУМіБ". Окрім того, доводячи необхідність визнання недійсним спірного Договору, позивач зазначав, що склад інертних матеріалів, приміщення операторської та лабораторія є нерухомим майном, а отже основними засобами підприємства. Однак, як слідує із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається доведення позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства належними та допустимими доказами введення ним в експлуатацію цього майна, саме як нерухомого. В той же час, в матеріалах справи міститься Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №37/23 від 31.10.2023 (складений судовим експертом Лібич А.М.), відповідно до висновків якого, майно згідно з Договором купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, відповідно до законодавства, на дату укладення договору, не відноситься до об`єктів нерухомості. Крім того, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги пояснення відповідачем щодо проведення ним переоснащення придбаного майна, що підтверджується Договором на виконання проектних робіт від 28.07.2017, технічною документацією, довідкою про показники об`єкта нерухомого майна №054/22 від 29.06.2022, в результаті чого придбане відповідачем майно із будівельних матеріалів переоснащено в нерухоме майно. Твердження скаржників про те, що оскільки державна реєстрація права власності за відповідачем на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 181-В, здійснена на підставі оспорюваного Договору та складеного на його виконання Акта приймання-передачі, тому зазначене майно є саме тим майном, що придбане у позивача у 2017 році та є нерухомим майном, спростовується відомостями Інформації з Державного реєстру речових прав на рухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.05.2023 за №331373795 (далі Інформаційна довідка). Відповідно до вказаної Інформаційної довідки до переліку документів, поданих для державної реєстрації, крім спірного Договору та складеного на його виконання Акта приймання-передачі майна від 20.09.2017 належать Довідка про балансову власність №01/03 від 01.03.2021; Акт прийняття в експлуатацію №5.6/201/86/А від 15.09.2017, виданий ГУ Держпраці у Київській області; Довідка №22/3577 від 21.12.2017, видана Інститутом громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України; технічним паспортом №Т101:1271-5154-8196-6367 від 29.06.2022, виданий ЄДЕССБ (документ отримано з ЄДЕССБ); Довідка про показники об`єкта нерухомого майна №054/22 від 29.06.2022, видана ТОВ "Проектсервісгруп". Отже, з огляду на недоведеність позивачем обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог про визнання недійсним спірного Договору, суд першої інстанції правомірно виснував про відмову у задоволенні позову у цій частині позовних вимог. З огляду на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору від 20.09.2017 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність, відповідно, підстав для застосування у спірних правовідносинах реституції щодо майна, яке було відчужене за оспорюваним Договором та скасування державної реєстрації права власності на це майно за відповідачем, при цьому зважаючи на те, що позивачем не доведено здійснення відповідачем за собою державної реєстрації саме того майна, що було придбано. Необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним спірного Договору виключає задоволення вимог апеляційної скарги третьої особи-4 щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на майно, яке було придбане відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017. У зв`язку з наведеним, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржників. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Центр забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/10354/23 залишити без змін.

3. Справу №910/10354/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 08.07.2026. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді О.М. Сибіга Г.П. Коробенко