Постанова 4870 № 926/597/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/597/26 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), Іванчук С. В ., Міліціанов Р.В. за участю секретаря судового засідання Псярук О.В. представники сторін: від позивача Байцар І. Б. від скаржника Лягу Ю. М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй"(вх. ЗАГС №01-05/1388/26 від 06.05.2026) на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя М.В. Швець) від 14.04.2026 у справі №926/597/26 за позовом Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" до Приватного підприємства "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" про стягнення 1 674 266 грн ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Чернівецької області звернулась із позовною заявою Державна установа "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення з Приватного підприємства Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" попередньої оплати за договором у сумі 1 674 266 грн Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №205 від 16.12.2024, позивачем перераховано кошти в сумі 3 820 389 грн, проте відповідачем відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, підрядні роботи виконані частково на суму 2 146 123 грн. В подальшому, додатковою угодою внесено зміни до договору підряду № 205 від 16.12.2024, згідно якої ціна договору становить 2 146 123 грн, а відтак позивач звернувся з вимогою повернути попередню оплату в сумі 1 674 266 грн. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" на користь Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" попередню оплату за договором № 205 від 16.12.2024 у сумі 1 674 266 грн та судовий збір у сумі 25 113,99 грн. Вказане рішення мотивоване тим, що позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 3 820 389 грн за договором підряду, однак останній виконав роботи лише на суму 2 146 123 грн, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути невикористану частину авансу в розмірі 1 674 266 грн. Суд зазначив, що умовами договору та вимогами законодавства передбачено повернення невикористаного авансу, а доводи відповідача про придбання спеціального обладнання відхилив, оскільки таке обладнання не було передбачене кошторисною документацією, не передавалося замовнику та не підтверджене актами виконаних робіт, тому його вартість не може враховуватися як використання авансових коштів. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі №926/597/26 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" про призначення судової будівельно-технічної експертизи. 06.04.2026 відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена лише ухвала про призначення експертизи. Згідно з частиною третьою статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.09.2018 у справі №61-19138сво18 зазначив, що право на апеляційне оскарження має реалізовуватися у спосіб, визначений процесуальним законом, без зловживання процесуальними правами шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу, яка не підлягає окремому оскарженню. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №623/3792/15-ц. З огляду на викладене, ухвала про відмову у призначенні експертизи могла бути предметом перегляду лише одночасно з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі №926/597/26 повернуто скаржнику. 06.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026, у якій, крім доводів щодо незаконності рішення, викладено вимоги про скасування п. 1 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі №926/597/26, якою відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026 у справі № 926/597/26; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи. Зазначеною ухвалою встановлено, що відповідно до частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали про відмову у призначенні судової будівельно-технічної експертизи підлягають врахуванню під час розгляду апеляційної скарги на відповідне рішення суду. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 призначив розгляд справи на 11.06.2026. Ухвалою суду від 11.06.2026 відкладено розгляд справи на 09.07.2026. У поданій апеляційній скарзі Приватне підприємство "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" просить скасувати пункт 1 ухвали Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2026 у справі № 926/597/26 в частині відмови у призначенні судової будівельно-технічної експертизи та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення відповідного клопотання. Також скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026 у справі № 926/597/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Покликається на такі обставини: суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки безпідставно дійшов висновку про обов`язок повернення всієї суми невикористаного авансу, не встановивши фактичний обсяг і вартість виконаних робіт, понесених відповідачем витрат та обставин виконання договору; місцевий господарський суд безпідставно відмовив у призначенні будівельно-технічної експертизи, яка була необхідною для визначення фактичного обсягу, вартості та відповідності виконаних робіт кошторисній документації, чим позбавив відповідача можливості належним чином довести свої заперечення; суд не врахував фактично виконані роботи та понесені відповідачем витрати, зокрема роботи, не оформлені актами кб-2в і кб-3, придбане обладнання та додаткові докази (дефектний акт вентиляційних робіт), які, на думку апелянта, підтверджують часткове виконання договору та що завершення виконання договору стало неможливим через дії позивача, який відмовився продовжити строк дії договору та уклав додаткову угоду про зменшення його вартості, чим позбавив відповідача можливості завершити роботи та передати їх результат. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки формально застосував положення щодо повернення попередньої оплати та Закону України "Про публічні закупівлі", не врахувавши загальні норми цивільного законодавства, фактичне виконання договору та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, що, на думку апелянта, призвело до безпідставного збагачення позивача. 21.05.2026 через систему "Електронний суд" представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтований тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких невикористана сума попередньої оплати підлягає поверненню після закінчення строку дії договору незалежно від причин невиконання зобов`язання. Доводи апелянта про виконання робіт і понесення витрат поза підписаними актами не підтверджені належними доказами, оскільки обладнання не було передано замовнику, не встановлювалося на об`єкті, не передбачалося кошторисною документацією та не входило до предмета договору. Обсяг і вартість фактично виконаних робіт були погоджені сторонами, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт та додатковою угодою про зменшення вартості договору, а тому спір щодо цих обставин був відсутній. Позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у призначенні будівельно-технічної експертизи та прийнятті нових доказів, оскільки вони не стосувалися предмета доказування, а відповідач не навів поважних причин їх неподання до суду першої інстанції. Позивач вважає доводи апелянта про неможливість завершення робіт через відмову позивача продовжити строк дії договору безпідставними, оскільки відповідач був обізнаний зі строками виконання договору, а позивач не був зобов`язаний погоджувати його пролонгацію. 21.05.2026 через систему "Електронний суд" представник скаржника подав відповідь на відзив позивача. Апелянт зазначає, що відзив позивача є необґрунтованим, оскільки не враховує наявність спору щодо фактичного обсягу виконаних робіт, понесених витрат, виконання прихованих і підготовчих робіт та перешкод у завершенні договору. Він вважає, що сума невикористаного авансу була визначена судом формально лише на підставі актів кб-2в і кб-3 без дослідження реального стану виконання робіт, а дефектний акт підтверджує погодження сторонами необхідності додаткових робіт. Також апелянт наголошує, що підписані акти та додаткова угода №3 не спростовують факту виконання прихованих і підготовчих робіт та понесення витрат, а тому не виключають необхідності дослідження фактичного майнового стану сторін. Крім того, наполягає на долученні дефектного акту в апеляційному провадженні як доказу, неподання якого до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами. Судом встановлено, що до апеляційної скарги долучено дефектний акт на "Ремонт (реставраційний) приміщень лабораторії мікробіологічних досліджень ДУ "Чернівецький ОЦКПХ МОЗ України, вул. Гакмана Євгена Митрополита, буд. 7, м. Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області". Надаючи оцінку можливості долучення наведеного доказу до матеріалів справи, колегією суддів враховується таке. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22. Отже, подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19). Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України) Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи. Водночас, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій. Частинами першою-третьою статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно з ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Враховуючи викладене вище, саме на учасника справи покладено обов`язок своєчасного подання всіх доказів або належного обґрунтування неможливості їх подання у встановлені строки, а також ініціювання процесуальних дій щодо витребування таких доказів у разі їх відсутності. У даному випадку колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом, не наведено переконливих та документально підтверджених обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання відповідно дефектного акту на "Ремонт (реставраційний) приміщень лабораторії мікробіологічних досліджень ДУ "Чернівецький ОЦКПХ МОЗ України, вул. Гакмана Євгена Митрополита, буд. 7, м. Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області" до суду першої інстанції. Водночас апелянтом не обґрунтовано, з яких причин зазначений дефектний акт не міг бути поданий у межах розгляду справи судом першої інстанції, не наведено доказів існування обставин, що об`єктивно перешкоджали його поданню, а також не доведено, що такий доказ був отриманий після ухвалення оскаржуваного рішення або що він не міг бути отриманий раніше з незалежних від нього причин. Колегія суддів зазначає, що поданий доказ за своїм змістом не є такими, що виник після ухвалення рішення суду першої інстанції, а стосуються спірних правовідносин і періоду, який охоплювався предметом доказування у суді першої інстанції. Відтак, він міг та повинен був бути поданий апелянтом у межах розгляду справи судом першої інстанції. За таких обставин, поданий апелянтом доказ не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки його подання не відповідає вимогам статті 269 ГПК України та не обґрунтоване наявністю об`єктивних причин, що унеможливлювали його подання до суду першої інстанції. У судовому засіданні представник скаржника заявив усне клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Відповідно до частини другої статті 110 Господарського процесуального кодексу України призначення експертизи є одним із способів забезпечення доказів у справі та здійснюється судом за заявою учасника справи. Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу лише за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановлення відповідних обставин є неможливим; жодною зі сторін не надано висновку експерта з тих самих питань, або надані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або учасник справи обґрунтував неможливість подання такого висновку у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Системний аналіз положень статей 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що призначення судової експертизи є винятковим процесуальним засобом встановлення обставин справи. Насамперед саме на учасника процесу покладається обов`язок вжити заходів для самостійного отримання експертного висновку. Лише за умови доведення неможливості подання такого висновку з причин, які суд визнає поважними, виникають підстави для звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи. Зміст частини другої статті 99 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що відсутність належного обґрунтування причин неможливості самостійного подання експертного висновку є самостійною підставою для відмови у призначенні судової експертизи. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 910/1668/19. Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування, коли такі обставини не можуть бути встановлені іншими належними та допустимими доказами. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Необхідність її проведення визначається судом з урахуванням достатності наявних у справі доказів для встановлення всіх юридично значущих обставин та вирішення спору по суті. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Одним із таких засобів доказування є висновок експерта (пункт 2 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи питання про призначення експертизи, суд повинен оцінити, чи стосуються питання, запропоновані на вирішення експерта, предмета доказування у справі, а також чи є вони необхідними для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, а підставами позову є обставини, якими обґрунтовуються відповідні вимоги. Предметом спору у справі є стягнення з відповідача невикористаної частини попередньої оплати за договором підряду № 205 від 16.12.2024 у сумі 1 674 266 грн у зв`язку із закінченням строку дії договору, підписанням сторонами актів приймання виконаних робіт та укладенням додаткової угоди № 3, якою сторони погодили остаточну вартість договору. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача невикористаної частини попередньої оплати за договором підряду №205 від 16.12.2024 у сумі 1 674 266 грн у зв`язку із закінченням строку дії договору, підписанням сторонами актів приймання виконаних робіт та укладенням додаткової угоди №3, якою сторони погодили остаточну вартість договору. При цьому фактичний обсяг та вартість робіт, прийнятих замовником, підтверджуються трьома актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відповідними довідками за формою КБ-3 та додатковою угодою №3 від 22.12.2025, які підписані обома сторонами без будь-яких застережень, не оспорені та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Таким чином, обставини щодо обсягу та вартості робіт, прийнятих замовником, вже підтверджені належними письмовими доказами, а тому не потребують встановлення за допомогою спеціальних знань. Посилання апелянта на необхідність визначення експертизою фактичного обсягу виконаних робіт фактично спрямовані на перегляд погоджених сторонами результатів виконання договору, зафіксованих у підписаних актах приймання виконаних робіт та додатковій угоді №3. Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотання учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Аналіз перелічених вище норм Господарського процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів. Надаючи оцінку можливості призначення ексепртизи як фактично отримання нового доказу на стадії апеляційного перегляду, колегією суддів враховується таке. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22. Отже, подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19). З огляду на викладене, порадившись на місці, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заявленого представником скаржника усного клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було. 09.07.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяв участь представник позивача та представник скаржника, який підтримав позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2024 між Державною установою "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та Приватним підприємством "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" укладено договір підряду №

205. Відповідно до п. 1. договору підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору та в межах договірної ціни, зобов`язується виконати роботи по об`єкту ремонт (реставраційний) приміщень (кімната прийому громадян, кімната прийому зразків, санвузол) для безбар`єрного доступу маломобільних груп населення за адресою: Чернівецька область, вулиця Гакмана Євгена Митрополита, будинок 7, (будівля Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України"). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.(п. 1.2. договору). Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі, є динамічна в межах кошторисної вартості і становить 3 820 389,00 ПДВ та є невід`ємною частиною договору (додаток № l). Джерело фінансування кошти Державного бюджету. Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Порядок здійснення оплати передбачено п. 4 договору. Прийняття та оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма кб-2в) та довідок про їх вартість (форма кб-3), підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника, в межах ліміту асигнувань на поточний рік (у разі його встановлення) (п. 4.1. договору). Порядок здійснення оплати передбачено п. 4 договору. Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки проводяться шляхом безготівкових розрахунків за реквізитами Підрядника, визначеного цим договором, попередньою оплатою на строк не більше 12 місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 1499 від 21.08.2023 "Про попередню оплату товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти" попередня оплата розпорядниками бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцям робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі договору і рахунку протягом 7 (семи) робочих днів (п. 4.4. договору). Строк виконання робіт підрядником - не пізніше 10.11.2025. Виконання робіт може бути закінчено достроково за згодою замовника (п. 5.1. договору). Строки виконання етапів робіт визначаються календарним планом-графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору (додаток №2), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором (п. 5.2. договору). Місце виконання робіт: вул. Гакмана Євгена Митрополита, буд. 7 в м. Чернівці. (п. 5.3. договору). Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань. Датою укладання договору є дата підписання його сторонами. Взаємовідносини сторін, не передбачені цим договором, регулюються діючим законодавством України та обумовлюються в додатках (додаткових договорах), які складаються в письмовій формі, підписуються сторонами та становлять невід`ємну частину цього договору (п. 13.1. договору). Згідно з п. 13.5 договору підряду № 205 від 16.12.2024 умови договору не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, передбачених чинним законодавством у сфері публічних закупівель. Згідно платіжної інструкції № 1446 від 20.12.2024 року грн відповідачу було перераховано кошти в загальній сумі 3 820 389 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за серпень (кб 2) та довідку про вартість виконаних робіт (кб 3) згідно яких відповідачем виконані роботи на суму 2 146 123 грн. 10.11.2025 додатковою угодою № 2 сторони погодили, що термін виконання робіт за договором продовжено до 19.12.2025. 18.12.2025 відповідач листом № 102 звернувся до позивача з проханням продовжити термін дії договору № 205 від 16.12.2024 до 19.01.2026, та надати можливість виконати свої зобов`язання за договором. 19.12.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 017/3915 в якому зазначив про необхідність повернення невикористаних коштів в сумі 1 674 266 грн. 22.12.2025 додатковою угодою № 3 загальну вартість договору було зменшено до 2 146 123 грн, тобто до вартості фактично виконаних робіт за договором. 31.12.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 17/4064 в якому зазначив про неможливість продовження строку дії договору. У зв`язку із закінченням строку виконання робіт та із зміною загальної вартості договору, відповідач повинен повернути частину отриманого та не використаного авансу за договором у сумі 1 674 266 грн (3 820 389 грн 2 146 123 грн), що і стало підставою для звернення з позовом до суду. Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України). Матеріалами справи підтверджено, що 16.12.2024 між Державною установою "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та Приватним підприємством "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" укладено договір підряду №

205. Загальні положення про підряд врегульовано § 1 Глави 61 ЦК України. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Відповідно до п. 1. договору підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору та в межах договірної ціни, зобов`язується виконати роботи по об`єкту ремонт (реставраційний) приміщень (кімната прийому громадян, кімната прийому зразків, санвузол) для безбар`єрного доступу маломобільних груп населення за адресою: Чернівецька область, вулиця Гакмана Євгена Митрополита, будинок 7, (будівля Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України"). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.(п. 1.2. договору). Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, що ґрунтуються на укладеному договорі будівельного підряду № 205 від 16.12.2024. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України). Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Відповідно до пункту 4.1 договору прийняття та оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма кб-2в) та довідок про їх вартість (форма кб-3), підписаними уповноваженими представниками замовника та підрядника, в межах ліміту асигнувань на поточний рік (у разі його встановлення). Пунктом 4.2 договору передбачено що, акти приймання виконаних робіт з належно оформленою виконавчою документацією (загальний журнал робіт, акти на закриття прихованих робіт, сертифікати на матеріали, виконавчі схеми, креслення, документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів, документи щодо випробування устаткування, інженерних систем, мереж та обладнання, інші документи згідно з нормативною документацією на виконання конкретного виду будівельних робіт) готує підрядник і наручно та безпосередньо на будівельному майданчику передає їх для підписання уповноваженому представнику замовника, що здійснює технічний нагляд, не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважені представники замовника негайно розпочинають прийняття робіт та зобов`язані у термін не більше 20 робочих днів з дня одержання актів перевірити виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписати акти в частині фактично виконаних обсягів робіт, або повернути їх підряднику в разі виявлення невідповідності в частині фактично виконаних обсягів робіт. Згідно з пунктом 4.7 договору після підписання акту приймання виконаних робіт уповноваженим представником замовника вирішується питання оплати виконаних робіт. Замовник зобов`язується протягом 365 календарних днів з моменту підписання належно оформленого акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України. Матеріалами справи підтверджується, що в процесі виконання договору сторонами було підписано три акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: Акт № 1 за серпень 2025 року на суму 466 522,80 грн, Акт № 2 за вересень 2025 року на суму 765 331,20 грн та Акт № 3 за грудень 2025 року на суму 914 269,00 грн. Крім того, сторонами були підписані відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою Кб-3. Відповідно до зазначених актів і довідок замовник прийняв виконані відповідачем роботи на загальну суму 2 146 123,00 грн. Жоден із зазначених актів сторонами не оспорювався, зауважень щодо обсягів чи вартості прийнятих робіт вони не містять. Відповідно до статей 202, 203, 207, 626, 628 ЦК України підписані сторонами акти виконаних будівельних робіт є письмовими документами, що підтверджують узгоджене волевиявлення сторін щодо фактичного виконання та прийняття певного обсягу робіт. Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Підписання сторонами трьох актів приймання виконаних робіт засвідчило погодження сторонами як обсягу фактично виконаних робіт, так і їх вартості. Крім того, після підписання зазначених актів сторони уклали додаткову угоду №3 від 22.12.2025, якою за взаємною згодою змінили пункт 3.1 договору та зменшили його ціну з 3 820 389 грн до 2 146 123 грн, тобто саме до вартості робіт, підтверджених підписаними актами. Таким чином, сторони не лише узгодили прийняття виконаних робіт в порядку, встановленому договором і Законом, а й шляхом укладення додаткової угоди остаточно погодили, що фактичний обсяг виконання договору становить саме 2 146 123 грн. Зазначена додаткова угода є чинною, її недійсність відповідачем не заявлялась, вимоги про її розірвання чи зміну не заявлялися, а тому відповідно до статті 629 ЦК України вона є обов`язковою для виконання сторонами. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17). Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (зазначене кореспондує ст.193 ГК). Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (абз.1 ст.879 ЦК). Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов договору підряду №205 від 16.12.2024 здійснено попередню оплату у розмірі 3 820 389 грн, тоді як відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем виконано та позивачем прийнято роботи на загальну суму 2 146 123 грн. Відповідно до пункту 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів та проводяться на підставі актів приймання виконаних робіт. Згідно з абзацом другим пункту 19 зазначеного Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором. Підрядник зобов`язаний використати одержаний аванс на придбання та постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій і виробів у визначений нормативними актами строк, а невикористані суми авансу підлягають поверненню замовнику. При цьому пунктом 4.3 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом безготівкових розрахунків за реквізитами підрядника, визначеного цим договором, попередньою оплатою на строк не більше 12 місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Отже, умовами договору прямо передбачено здійснення попередньої оплати із встановленням граничного строку її використання, а тому після спливу такого строку невикористана частина авансового платежу підлягає поверненню замовнику. Враховуючи, що спірний договір укладено за результатами публічної закупівлі із застосуванням бюджетних коштів, відповідні умови договору узгоджуються з вимогами законодавства, що регулює порядок здійснення попередньої оплати за бюджетні кошти, та є обов`язковими для сторін. Крім того, після підписання сторонами актів приймання виконаних робіт вони уклали додаткову угоду №3 від 22.12.2025, якою внесли зміни до пункту 3.1 договору та зменшили його загальну ціну до 2 146 123 грн, тобто до вартості фактично виконаних і прийнятих робіт. За наведених обставин колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника про існування іншого фактичного обсягу виконаних робіт суперечать власним діям відповідача, який підписав усі три акти приймання-передачі виконаних робіт, відповідні довідки кб-3 та додаткову угоду №3, чим підтвердив погодження остаточної вартості виконаних робіт. Щодо доводів апелянта про призначення будівельно-технічної експертизи, яка була необхідною для визначення фактичного обсягу, вартості та відповідності виконаних робіт кошторисній документації колегія суддів зазначає таке. За приписами частини 2 статті 110 Господарського процесуального кодексу України призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи. Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотання учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Аналіз перелічених вище норм Господарського процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів. Крім того, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Системний аналіз частини першої статті 101 ГПК України та частини першої статті 99 ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. Тобто, на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду. Подане клопотання не містить обґрунтувань неможливості самостійного отримання висновку експерта на стадії розгляду справи судом першої інстанції, без ініціювання перед судом окремого клопотання. За змістом частини другої статті 99 ГПК України питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №910/1668/19. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду. В силу положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема висновками експертів (п. 2 ч. 2 ст. 73 ГПК України). Тобто, вирішуючи питання про призначення експертизи суд повинен оцінити відповідність поставлених питань у клопотанні про призначення експертизи та виду експертного дослідження підставам і предмету поданого позову, в тому числі можливість встановити обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача невикористаної частини попередньої оплати за договором підряду №205 від 16.12.2024 у сумі 1 674 266 грн у зв`язку із закінченням строку дії договору, підписанням сторонами актів приймання виконаних робіт та укладенням додаткової угоди №3, якою сторони погодили остаточну вартість договору. При цьому фактичний обсяг та вартість робіт, прийнятих замовником, підтверджуються трьома актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відповідними довідками за формою КБ-3 та додатковою угодою №3 від 22.12.2025, які підписані обома сторонами без будь-яких застережень, не оспорені та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Таким чином, обставини щодо обсягу та вартості робіт, прийнятих замовником, вже підтверджені належними письмовими доказами, а тому не потребують встановлення за допомогою спеціальних знань. Посилання апелянта на необхідність визначення експертизою фактичного обсягу виконаних робіт фактично спрямовані на перегляд погоджених сторонами результатів виконання договору, зафіксованих у підписаних актах приймання виконаних робіт та додатковій угоді №3. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 99 ГПК України підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки питання, які апелянт пропонував поставити на вирішення експерта, не стосуються обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, а наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення всіх юридично значимих обставин та вирішення спору по суті. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність врахування вартості придбаного устаткування за видатковими накладними №1/20/01 від 20.01.2025 про придбання агрегатів обробки повітря Вентс ВУТ 900 ПБЕ ЕС П А21 та Вентс ВУТ 900 ПБЕ ЕС Л А21, а також видаткову накладну №1/26/01 від 26.01.2025 щодо придбання кондиціонерів GREE серії CLIVIA GWH12AUCXB-K6DNA1A, які не були оформлені актами КБ-2в та КБ-3. При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт зазначене обладнання замовнику не передавалося, його вартість до актів КБ-2в та довідок КБ-3 не включалася, а будь-які документи, які б підтверджували прийняття позивачем цього обладнання або погодження його вартості як складової виконаних робіт, у матеріалах справи відсутні. 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК). Враховуючи викладене вище, позивач на підтвердження обсягу виконаних робіт надав належні та допустимі докази, а саме договір підряду, три підписані обома сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відповідні довідки про їх вартість за формою КБ-3, а також додаткову угоду №3 від 22.12.2025, якою сторони погодили зменшення договірної ціни саме до вартості робіт, прийнятих за зазначеними актами. Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, фактично посилається на існування інших, не прийнятих замовником робіт, однак жодного належного доказу, який би підтверджував їх фактичне виконання суду не надав. Зокрема, матеріали справи не містять актів проміжного приймання робіт, виконавчої документації, журналів виконання робіт, та інших документів, які відповідно до умов договору та вимог будівельного законодавства підтверджували б виконання робіт понад ті, що відображені у підписаних сторонами актах КБ-2в та довідках КБ-3. Самі лише твердження відповідача про виконання додаткових чи прихованих робіт без їх належного документального оформлення та прийняття замовником не можуть вважатися більш вірогідними, ніж підписані обома сторонами первинні документи, якими погоджено остаточний обсяг виконаних робіт та їх вартість. Таким чином, після співставлення доказів обох сторін колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що докази, подані позивачем, є більш вірогідними та переконливими, ніж доводи й докази відповідача, а тому обставина виконання робіт виключно на суму 2 146 123 грн є доведеною у розумінні статті 79 ГПК України, тоді як твердження апелянта про виконання робіт у більшому обсязі належними, допустимими та вірогідними доказами не підтверджені. За таких обставин підстав для врахування вартості будь-яких робіт, які не були оформлені та прийняті сторонами у встановленому договором порядку, колегія суддів не вбачає. Права замовника під час виконання роботи визначено статтею 849 ЦК України. Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. За змістом статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Аванс це попередня оплата, яку одна сторона договору перераховує іншій у рахунок майбутніх платежів за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Він не є заставою або фінансовою гарантією, а лише частковою передоплатою, яка використовується як елемент планування грошових потоків. Аванс не забезпечує виконання договору, а лише сприяє оперативному руху коштів. У разі невиконання договору аванс має бути повернений тій стороні, яка його сплатила, незалежно від причин невиконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №308/5527/22). Верховний Суд підкреслив, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання договору, незалежно від того, чи було невиконання викликане виною однієї зі сторін. Якщо договір не виконується, сума авансу повертається на вимогу платника. Це означає, що отримувач авансу не має права утримувати кошти як компенсацію чи штраф за порушення умов договору. Водночас у спірних правовідносинах слід враховувати особливості правового режиму попередньої оплати за договорами, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Як вбачається з пункту 4.3 договору, попередня оплата здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №1499 від 21.08.2023. Зазначеними нормативними актами передбачено цільовий характер використання попередньої оплати та обов`язок підрядника підтвердити її використання виконаними роботами у порядку, визначеному договором та законодавством. Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свій обов`язок щодо фінансування робіт та перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 3 820 389 грн, тоді як відповідач підтвердив належними документами виконання робіт лише на суму 2 146 123 грн. Після закінчення строку виконання договору сторони уклали додаткову угоду №3 від 22.12.2025, якою зменшили договірну ціну саме до вартості фактично прийнятих робіт, а отже погодили остаточний обсяг взаємних майнових прав та обов`язків за договором. Відтак після зміни договірної ціни правова підстава для утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 1 674 266 грн відпала, оскільки зазначена сума не була підтверджена виконаними та прийнятими роботами. Посилання апелянта на те, що ним було придбано обладнання, виконано підготовчі, приховані чи інші роботи, які не враховані у підписаних актах, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. За змістом статей 837, 875, 882 ЦК України, а також умов укладеного сторонами договору, оплаті підлягають саме роботи, виконання яких підтверджено у встановленому сторонами порядку та прийнято замовником.Сам факт понесення підрядником певних витрат у процесі виконання договору не створює для замовника обов`язку їх компенсувати, якщо такі витрати не були погоджені сторонами в актах виконаних робіт або інших документах, передбачених договором. Так відповідно придбання обладнання саме по собі не свідчить про належне виконання договору підряду, якщо таке обладнання не було встановлене на об`єкті, не передане замовнику, не погоджено проектно-кошторисною документацією та не було включене до актів приймання виконаних робіт. Як встановлено місцевим господарським судом, строк виконання робіт був продовжений додатковою угодою №2 до 19.12.2025. Водночас після спливу цього строку відповідач не завершив виконання робіт, а позивач, реалізуючи свої договірні права та враховуючи вимоги бюджетного законодавства, не погодив подальше продовження строку дії договору. При цьому закон не покладає на замовника обов`язку укладати додаткові угоди щодо продовження строку виконання договору або погоджувати їх на вимогу підрядника. Отже, навіть якщо причиною припинення виконання договору стала відсутність подальшої згоди замовника на його пролонгацію, це не змінює правової природи авансу та не звільняє відповідача від обов`язку повернути його невикористану частину. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що після прийняття замовником робіт на суму 2 146 123 грн та зменшення сторонами договірної ціни до зазначеної суми відповідач був зобов`язаний повернути невикористану частину попередньої оплати у розмірі 1 674 266 грн, однак такого обов`язку не виконав. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026 у справі №926/597/26 не вбачається. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами. Решта доводів апеляційної скарги законних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.04.2026 у справі №926/597/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови складено і підписано 09.07.2026. Головуючий суддя В.О. Ржепецький Судді С.В. Іванчук Р.В. Міліціанов