Постанова Харківський апеляційний суд № 639/2623/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Харків справа №639/2623/23 провадження № 22-ц/818/3972/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б. сторони справи: позивач Акціонерне товариства «Сенс Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року в складі судді Марченка В.В. ВСТАНОВИВ: В травні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №631449420 від 01.09.2020 року у загальному розмірі 174301,66 грн та судові витрати. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2023 року позовні вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором № 631449420 у розмірі 174 301 (сто сімдесят чотири тисячі триста одна) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. 12 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поновлення процесуального строку на перегляд заочного рішення, в якій просить визнати поважним причини пропуску процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити строк подання заяви, скасувати заочне рішення від 08.08.2023 року у справі № 639/2623/23, а справу призначити до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відмовлено та заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежним чином дослідив надані нею докази поважності причин несвоєчасного звернення до суду з відповідною заявою, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що з 24.10.2022 року вимушено перебуває в Ірландії у зв`язку з війсковою агресією російської федерації та здійснення безперервного догляду за своїм сином, який є особою з інвалідністю. Зазначає що залишивши заяву про перегляд судового рішення без розгляду через формальні причини, суд фактично позбавив її можливості захистити свої права у спорі з банком, де суми стягнення мають суттєві розбіжності в обліку виконавцем, зокрема ним не врахована частина сплачених коштів під час примусового стягнення. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 12 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поновлення процесуального строку на перегляд заочного рішення, в якій просить визнати поважним причини пропуску процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити строк подання заяви, скасувати заочне рішення від 08.08.2023 року у справі № 639/2623/23, а справу призначити до розгляду в загальному порядку. Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Відповідні висновки викладені у постанові верховного суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20. Колегія суддів зазначає що, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)». Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду відповідач зазначала що не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції та копію заочного рішення отримала лише 10 березня 2025 року. Крім того вказувала що в наслідок різкого загострення без пекової ситуації у м. Харкові, заявник була змушена терміново виїхати за кордон України та впродовж довготривалого часу до лютого 2026 року вона була позбавлена стабільного доступу до засобів електронного зв`язку що унеможливило її звернення до суду із відповідною заявою. Здійснюючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційним судом встановлено що відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих поштових повідомлень вбачається що відповідач дійсно не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції. Так, відповідно до відмітки на конверті що адресований відповідачу та яким їй направлялась копія ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та призначення судового засідання на 28.06.2023 року та копія позовної заяви, вбачається що вказані документи не були вручені відповідачу та конверт повернувся з відміткою за закінченням строку зберігання (т.1 а.с.39). Разом з тим, судом було повторно направлено на адресу відповідача судову повістку про виклик відповідача у судове засідання на 08.08.2023 року. Вказана судова повістка також не була вручена та конверт повернувся до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.42). Отже судова колегія не заперечує, що матеріали справи не містять зворотного повідомлення про вручення відповідачці судової повістки про виклик до суду на 08.08.2023 року (дата останнього судового засідання у справі) та про вручення їй копії заочного рішення після його ухвалення. Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи заяви відповідача про видачу копії заочного рішення від 20.01.2025 року відповідач ОСОБА_1 була обізнана про існування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2023 року та відповідно до заяви від 03.03.2025 року копію вказаного заочного рішення суду відповідач отримала 10.03.2025 року. Із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 , лише в лютому 2026 року тобто зі значним пропуском установленого в частині другій статті 284 ЦПК України строку. У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Апеляційний суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ). Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі. З огляду на сформовані критерії судова колегія зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення. Колегія суддів критично ставить до доводів апелянта про неможливість вчасно звернутись із заявою про перегляд саме у зв`язку із перебуванням її за межами території України у зв`язку із вимушеною евакуацією та відсутністю засобів електронного зв`язку. Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 (в редакції, яка діла на момент отримання відповідачем копії заочного рішення) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якої входить райони Харківської області та місто Харків. При цьому, місто Харків входить до території можливих бойових дій та не входить до переліку територій на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих рф, починаючи з 24.02.2022 року. Крім відповідно до зазначеного наказу вбачається що на території міста Харкова продовжує функціонування інформаційних електронних, комунікаційних систем та ресурсів що дає суду стверджувати що відповідач не була позбавлена можливості вчасно звернутись до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Отже, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення з заявою про перегляд заочного рішення до суду саме через обмеження, впроваджені у зв`язку з введенням воєнного стану, військовою агресією російської федерації проти України, відповідач суду не надав. Наведені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть вважатися поважними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами. Суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану. Тому сам по собі факт дії воєнного стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду, поновлення строків це виняток, а воєнний стан - загальна умова для всіх. Крім того, в заяві про поновлення строку звернення до суду відповідачем зазначено що у неї довготривалий час не було доступу до засобів електронного зв`язку, при цьому відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. В той час, враховуючи що заява на перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2023 року була подана відповідачем через свого представника за допомогою засобів електронного зв`язку із використанням системи «Електронний суд» що також свідчить про те, що у відповідача була можливість здійснювати відправлення документів в електронній формі. Крім того звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач надала до суду копію відповіді приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О. відповідно до змісту якої вбачається що відповідач була обізнана про існування як заочного рішення так і про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду. Зі змісту даної відповіді вбачається що відповідач звернулась до виконавця 28.11.2025 року із відповідною заявою, зазначене свідчить про вибірковість підходу до своєчасності направлення відповідачем до різних установ документів в електронному вигляді. Ураховуючи, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про існування заочного рішення суду ще з 20.01.2025 року, копію заочного рішення отримала 10.03.2025 року та що найменше ще з 28.11.2025 року була обізнана про існування виконавчого провадження із примусового виконання оскаржуваного рішення,суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву об`єктивну неможливість відповідачки подати заяву про перегляд заочного рішення раніше, протягом строку встановленого ч.2 ст.284 ЦПК України до 30.03.2025 року. Установивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду. Водночас, за відсутності ухвали суду про поновлення судом першої інстанції відповідачу строку на перегляд заочного рішення та залишення заяви без задоволення та, право на апеляційне оскарження заочного рішення не виникло. У такому випадку апеляційному перегляду підлягає саме ухвала про залишення заяви без розгляду. Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Тому суд помилково зазначив в резолютивній частині оскаржуваного рішення про те, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку. Оскільки таке посилання суду на правильність ухваленого судом рішення не впливає, судова колегія не вбачає підстав для його зміни або скасування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, яка є законною і обґрунтованою, ухваленою з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина