Постанова 4801 № 133/727/24

Справа № 133/727/24 Провадження № 22-ц/801/1729/2026 № 22-ц/801/2035/2026 Категорія: 71 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 рокуСправа № 133/727/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Войтка Ю.Б., Рибчинського В.П., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року, ухвалене суддею Пєтуховою Н.О., та на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року, постановлену суддею Пєтуховою Н.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, встановив: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - внести зміни до актового запису про народження за №3986 від 04 серпня 2017 року, вчиненого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, виключивши із актового запису запис про батька дитини ОСОБА_4 , записавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, та вказати місце проживання батька: АДРЕСА_1 , прізвище дитини записати ОСОБА_5 , по батькові ОСОБА_6 ; - стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з дати подачі позовної заяви до суду до її повноліття. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що протягом 2016 року вона мала стосунки з відповідачем без укладення шлюбу. Від цих стосунків у них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження дитини сторони проживали окремо, у цивільних та юридичних відносинах ні з ким не перебували. Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач є батьком дитини, однак відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства. Дитина знає, що відповідач є її батьком, виявила бажання спілкуватися з ним, але відповідач заблокував телефон. Позивач вказує, що відповідач не надає їй матеріальної допомоги на утримання дитини. За весь час з дня народження доньки до часу звернення до суду ОСОБА_2 надав їй кошти лише в розмірі 4 000 гривень. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року позовні вимоги задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису про народження за №3986 від 04 серпня 2017 року, вчиненого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києва, а саме: - вказавши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце проживання якого: АДРЕСА_1 ; - у відомостях про дитину, змінити по батькові дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 ». Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/7 частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2024 року і до повноліття дитини. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позовної заяви до суду судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення експертизи в сумі 16228 (шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 68 коп. У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено. 11 травня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із гонорару адвоката. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначила, що 04 травня 2026 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області було ухвалено рішення у справі, однак судом не було вирішено питання про судові витрати, які вона понесла при розгляді справи і які складаються із гонорару адвоката. Про їх стягнення нею було заявлено до судових дебатів шляхом окремої вимоги в позовній заяві. Також суду був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Останнім днем подання заяви є 11 травня 2026 року. Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення у даній справі. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року, а саме в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/7 частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2024 року і до повноліття дитини та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги задовольнити та стягнути аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з дати подачі позовної заяви до суду до її повноліття. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати. У скарзі зазначає, що з метою повного дотримання інтересів дитини закон встановлює та гарантує, що частки усіх дітей, на яких судом стягуються аліменти, у єдиній загальній частці від заробітку (доходу) того з батьків, на кого покладається обов`язок сплачувати аліменти, що визначається судом, є рівними. Суд порушив пріоритети рівності дітей на частку в розмірі аліментів і визначив розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 лише 14,28% від доходу відповідача, тоді як на долю двох інших дітей, на утримання яких з відповідача стягуються аліменти, припадає по 16,6% від доходу відповідача. Судом не досліджувалися докази щодо сімейного стану відповідача, його матеріального становища, а тому суттєве зменшення розміру аліментів на утримання дитини порушує закріплені у Конституції України, Сімейному кодексі України положення щодо загальних гарантій захисту прав дитинства, які визначають, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Приймаючи рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, суд не врахував, що про стягнення витрат на правову допомогу позивачкою було заявлено до судових дебатів шляхом окремої вимоги в позовні заяві. Також суду був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, в якому було зазначено витрати на правничу допомогу в сумі 5000 гривень. В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року про відмову у прийнятті додаткового рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються із гонорару адвоката. У скарзі зазначає, що суд не врахував, що про стягнення витрат на правову допомогу позивачкою було заявлено до судових дебатів шляхом окремої вимоги в позовні заяві. Також суду був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, в які були зазначені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 гривень. Виходячи із положень цивільного процесуального законодавства і мотивів суду, суд мав би прийняти додаткове рішення, а не ухвалу про відмову у винесенні додаткового рішення, оскільки протягом п`яти встановлених законодавством днів представник позивача подав до суду докази понесених судових витрат. А тому процесуальний строк пропущений не був. У поданих на апеляційні скарги відзивах ОСОБА_2 просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції в частині визнання батьківства та внесення змін до актового запису сторонами не оскаржується, а відтак апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині не переглядається. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, тоді як підстав для задоволення вимог апеляційної скарги на ухвалу суду не має. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 серпня 2017 року, складено актовий запис про народження №3986 від 04 серпня 2017 року щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.4). З Витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00028408622 від 04 листопада 2020 року щодо актового запису про народження №3986 від 04 серпня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано, що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.6). Позивач проживає у м. Києві разом із своєю донькою. Згідно висновку експерта від 09 травня 2025 року №СЕ-19/111-25/12526-БД, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ймовірно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність даної події становить 99,9999% (а.с.84-87). ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_9 , від шлюбу має спільну дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28,34). Відповідно до копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 06 лютого 2024 року та серії НОМЕР_3 від 06 лютого 2024 року, ОСОБА_2 є батьком - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.32,33). На утримання вказаних дітей з нього стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини всіх доходів, починаючи з 14 лютого 2018 (а.с.31). Заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 січня 2026 року немає, що підтверджується відповідною довідкою у матеріалах справи (а.с.100). Оскільки дочка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги, позивачка звернулася до суду із вимогою про стягнення аліментів. За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У частині другій цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд першої інстанції, зважаючи на встановлені обставини справи, з метою повного дотримання інтересів дитини, вважав доведеним обов`язок відповідача, який є батьком малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачувати аліменти на її утримання. Приймаючи до уваги обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову та присудив до стягнення аліменти на утримання дочки у розмірі 1/7 частки від заробітку (доходу) відповідача, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення позивача з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття. При цьому суд вважав, що такий розмір забезпечить дотримання інтересу дитини з врахуванням балансу прав кожної дитини відповідача на належне утримання та прав самого відповідача. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення аліментів, однак, не в повній мірі погоджується із їх розміром. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги вважала, що позивач здатний сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу). Заперечуючи щодо вимог позову, ОСОБА_2 посилався на те, що він одружений, у шлюбі у нього народився син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина не працює та перебуває в декретній відпустці. Крім цього, він сплачує аліменти на двох малолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, починаючи з 14 лютого 2018 року народження. Вказав також, що позивач під виглядом стягнення аліментів на утримання дочки намагається вирішити свої власні фінансові потреби. З довідки про сплату аліментів №35137, виданої старшим державним виконавцем Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 08 квітня 2024 року встановлено, що 15 березня 2018 року відкрито №55982765 з виконання судового наказу №133/326/18 від 13 березня 2018 року про стягнення аліментів на утримання дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2018 року, що пред`явлено до примусового виконання 14 березня 2018 року. Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів у меншому розмірі, ніж просила позивачка, в оскаржуваному рішенні зазначив, що такий розмір забезпечить дотримання інтересу дитини з врахуванням балансу прав кожної дитини відповідача на належне утримання та прав самого відповідача. Разом з тим, стягуючи на дочку ОСОБА_13 аліменти в розмірі 1/7 частки заробітку (доходу) відповідача і вказуючи про рівність дітей в утриманні суд першої інстанції залишив поза увагою, що на дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стягуються аліменти у єдиній частці 1/3 від заробітку (доходу) відповідача, тобто по 1/6 частки на кожну дитину. Апеляційний суд звертає увагу, що скаржник не заперечує проти висновку суду першої інстанції щодо принципів рівності та пропорційності і зазначає, що розмір аліментів, визначений судом, не відповідає цим принципам. Що стосується сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , то апеляційний суд бере до уваги, що він, на відміну від інших дітей, проживає разом із батьком, який утримує його і забезпечує йому належний догляд. Виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. На батька покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір`ю. Апеляційний суд, зважаючи на висновок суду першої інстанції та позицію скаржника щодо нього, вважає за необхідне збільшити розмір аліментів на неповнолітню дитини, з 1/7 на 1/6 частку заробітку (доходу) відповідача. Вимога апелянта про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача є алогічною, адже йде в розріз з мотивацією апеляційної скарги, в якій говориться про застосування принципів рівності та пропорційності. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи . Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов правильного висновку про обов`язок відповідача сплачувати аліменти на утримання своєї дочки, однак дійшов помилкового висновку про розмір частки, яка підлягає стягненню, рішення суду підлягає зміні в частині розміру щомісячних платежів (аліментів). Що стосується ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині не має. Встановлено, що ОСОБА_1 у позовній заяві, на виконання вимог п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 18 211,20 грн. У прохальній частині ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати. До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, згідно якого ОСОБА_1 планувала понести такі витрати: 1 211,20 - судовий збір; 5 000 грн гонорар адвоката; 12 000 грн - орієнтовна вартість експертизи. За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. У ч. 8 ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу вважав, що на підтвердження понесених витрат позивачем не надано всіх належних доказів для підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а відтак відмовив позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу. 11 травня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, вказавши, що суд не вирішив питання стягнення витрат на правничу допомогу, про стягнення яких було заявлено до судових дебатів шляхом окремої вимоги в позовній заяві. Суд першої інстанції, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення виходив з того, що судом у рішенні суду від 04 травня 2026 року це питання є вирішеним. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 хибно сприймає положення ЦПК України щодо строків подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу. Фактично ОСОБА_1 у позовній заяві виконала лише вимоги п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України: зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Тоді як вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України залишилися не виконаними: до закінчення судових дебатів у справі позивач не подала докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу та не зробила заяву про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) зазначено, що «з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат». Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження їх понесення, поданих у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду задовольнити частково. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити, збільшивши розмір стягнутих щомісячних аліментів на дочку з 1/7 на 1/6 частку заробітку (доходу) відповідача. У решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду залишити без задоволення. Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді Ю.Б. Войтко В.П. Рибчинський