Постанова 4822 № 727/1613/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Чернівці справа № 727/1613/26 провадження 822/1003/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 17 лютого 2025 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області розірвано. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. При цьому, позивачка зазначила, що відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних батьків він на утриманні не має. Їй відомо, що відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує дохід. Враховуючи розмір витрат на утримання сина, матеріальний стан відповідача та інші фактори, які враховуються при визначенні розміру аліментів вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання сина, в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходів). На основі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини та обставин справи, розмір аліментів суд визначив у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач добровільно сплачує аліменти на утримання дитини, а тому позов є передчасним і задоволенню не підлягає. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 17 лютого 2025 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області розірвано (а.с.13). У сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком зазначений ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.12). Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №7726-5002804727 від 01 червня 2023 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.11), малолітній ОСОБА_3 , проживає разом з позивачкою. Згідно з довідкою НОМЕР_2 прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 №08/930 від 13 лютого 2026 року, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 23 листопада 2017 року по теперішній час. З 11 грудня 2025 року по 21 січня 2026 року виконував завдання в зоні введення активних бойових дій та приймає безпосередню участь у заходах, з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області (а.с.79). Згідно рапорту на ім`я в.о. начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 16 липня 2024 року, за підписом ОСОБА_2 , надано вказівку головному бухгалтеру начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби), про утримання з його грошового забезпечення аліментів у розмірі 25% на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 серпня 2024 року. Одержувач ОСОБА_1 , із зазначенням реквізитів для перерахування аліментів (а.с.85). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно частин 1, 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Згідно частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум з 1 січня 2023 року для дітей віком до 6 років в сумі 2272 гривні. Дитина сторін перебуває саме в такому віці і відповідно має право на матеріальне забезпечення в законодавчо закріпленому розмірі, яке йому зобов`язані надати, згідно вимог ст.180 СК України, його батьки. Батьки дитини мають рівні обов`язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Згідно із ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції правильно встановив та врахував обставини визначені в статті 182 СК України, прожитковий мінімум на дитину, рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини, а також ту обставину, що дитина проживає разом із позивачкою, що тягне за собою більше витрат, а тому дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, забезпечуватиме необхідний та достатній рівень гармонійного розвитку дитини і такий розмір аліментів буде відповідати принципу співрозмірності, розумності та буде забезпечувати захист інтересів та потреб дитини та відповідатиме наявності спроможності у батька таку допомогу надавати. Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідач добровільно сплачує аліменти на утримання дитини, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не впливають на висновки суду про задоволення позову. Зазначені в апеляційній скарзі обставини вказують на відсутність добровільного погодження сторонами розміру аліментів та порядку їх відрахування. Отже, між сторонами існує спір. Посилання скаржника на те, що в зв`язку з добровільною сплатою коштів вимога позивачки щодо розміру аліментів є надмірною, позбавлені правового обґрунтування. У зв`язку з такими обставинами, неможливо погодитися з позицією відповідача стосовно відсутності спору між сторонами про утримання дитини. Сама по собі добровільна сплата аліментів відповідачем є його правом і не звільняє від обов`язку утримувати дитину. Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на дитину, суд першої інстанції керувався принципами захисту інтересів дітей, що передбачений Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1991 року. Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О. Одинак Н.К. Височанська