Ухвала КАС ВС № 157/1971/24

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа №157/1971/24 адміністративне провадження № К/990/28773/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу адвоката Дяченко Віри Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №157/1971/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення Госпітальної військово-лікарської комісії, яке оформлено свідоцтвом про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби, скасування висновку "Захворювання, ТАК пов`язані з проходженням військової служби", зобов`язання Госпітальну військово-лікарську комісію повторно провести медичний огляд позивача та внести зміни до свідоцтва про хворобу №580/191, а саме скасувати пункт 12 свідоцтва про хворобу від 22 березня 2024 року №580/191, в частині визначення позивачу причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби, скасувавши висновок "Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби" та зазначити: "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" та визнання протиправними дії Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи "Кардіологічна спеціалізована медико-соціальної експертна комісія" та зобов`язання даного відповідача видати нову довідку до акту огляду МСЕК із зазначенням причини інвалідності: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року касаційну скаргу адвоката Дяченко Віри Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №157/1971/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала. 22 червня 2026 року до Верховного Суду повторно засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга адвоката Дяченко Віри Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №157/1971/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки захист прав на належне проходження ВЛК військовослужбовцями є фундаментальною категорією у практиці Верховного Суду, де формування єдиної правозастосовчої практики критично важливе для забезпечення принципу правової визначеності. Основними стовпами цієї практики є захист від помилок при проходженні ВЛК, які в подальшому можуть спричинити звуження соціальних гарантій та скасування незаконних обмежень при призначенні пенсій військовослужбовцям. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Крім того, скаржник повторно вказує, що справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки стосується захисту прав мобілізованих осіб, які захищали та стоять на захисті України від російської агресії. Водночас наведені доводи за своїм змістом є аналогічними тим, які вже були предметом оцінки Верховного Суду під час вирішення питання про прийнятність попередньої касаційної скарги. При повторному зверненні скаржник не навів нових обставин чи додаткових аргументів, які б спростовували висновки, викладені в попередній ухвалі Верховного Суду, та не усунув раніше встановлених недоліків. Як і раніше, касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, що саме ця справа виходить за межі індивідуального спору, має значний суспільний інтерес або характеризується винятковим значенням для скаржника у розумінні підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Посилання лише на те, що спір пов`язаний із проходженням військової служби та захистом прав мобілізованих осіб, саме по собі не є достатнім для висновку про наявність зазначених виняткових підстав касаційного оскарження. Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Дяченко Віри Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі №157/1971/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради про зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.Е. Мацедонська М.І. Смокович