Постанова 4856 № 240/16129/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16129/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обрахування грошового забезпечення за період 3 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на які він мав право у вказаний період), яке повинно нараховуватись, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, що обчислюються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні (за період з 30.01.2020 по 31.12.2020), 2270 гривень (за період з 01.01.2021 по 31.12.2021), 2481 гривень (за період з 01.01.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що з 05.12.2019 по 20.05.2025 позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.07.2018 по 31.12.2020 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 , з 01.01.2021 по 31.03.2025 Військова частина НОМЕР_2 вела самостійне фінансове господарство, а з 01.04.2025 по день розформування була зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами. Наразі, Військова частина НОМЕР_2 є розформованою. Згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі 826/6453/18 визнано протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб". Листом від 19.05.2025 відповідач - Військова частина НОМЕР_2 повідомив позивача, що в період з перебуванням на службі грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22. Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено в сумі 1 762,00 грн. Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн. Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн. Статтею 7 Закону України від 3.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2 684,00 грн. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх раніше нарахованих та виплачених видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем нібито було заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача, тоді як оскаржуваним рішенням визнано протиправними його дії. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог. При цьому під час вирішення спору суд повинен виходити не лише з буквального формулювання окремої позовної вимоги, а й зі змісту позовної заяви в цілому, наведених позивачем обставин та обраного ним способу судового захисту. Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач пов`язував порушення свого права із неправильним обчисленням та виплатою грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та просив зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату належних сум. Отже, незалежно від окремих неточностей у формулюванні позовних вимог або мотивувальної частини позовної заяви, предметом судового розгляду залишалося питання правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення. Саме зміст спірних правовідносин, а не окремі стилістичні чи редакційні особливості формулювання позовних вимог, визначає межі судового розгляду. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вирішив спір саме щодо тих правовідносин, які були ініційовані позивачем, не змінив предмета чи підстав позову та не вийшов за межі заявлених вимог, а тому доводи апелянта про порушення судом вимог статті 9 КАС України є безпідставними. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі та не може відповідати за нарахування грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що військова частина НОМЕР_2 припинила свою діяльність у зв`язку з розформуванням, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . Саме до останньої перейшли права та обов`язки припиненої юридичної особи. Посилання апелянта на те, що після набуття військовою частиною НОМЕР_1 статусу правонаступника позивач не звертався із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення, також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Право особи на судовий захист не ставиться у залежність від попереднього звернення до суб`єкта владних повноважень, якщо законом не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими нормативно-правовими актами такий обов`язковий порядок для цієї категорії спорів не передбачений. Крім того, предметом розгляду у даній справі є не питання відмови відповідача у задоволенні відповідної заяви позивача, а правомірність визначення розміру його грошового забезпечення у спірний період відповідно до вимог чинного законодавства. Відтак відсутність попереднього звернення позивача до правонаступника не впливає на виникнення у останнього обов`язку здійснити перерахунок грошового забезпечення у разі встановлення судом факту його неправильного нарахування. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив належного відповідача у справі, не вийшов за межі заявлених позовних вимог та ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а наведені у цій частині доводи апеляційної скарги ґрунтуються на формальному тлумаченні окремих положень позовної заяви, не спростовують встановлених судом обставин справи та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.