Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/19554/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19554/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 08 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в травні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі - 3880,72 грн, проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №240/9092/25 та відображеного у рішеннях ПФУ від 22.12.2025 №063350007973 та від 13.04.2026 №06350007973. Також, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №240/9092/25 здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення визначені ПКМУ у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 без обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі -3880,72 грн, та провести перерахунки і виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що предметом спору є правовідносини щодо неналежного виконання постановленого у справі №240/19554/26 судового рішення, а не новий-публічно правовий спір, як зазначено в позові. Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що має місце спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому ухвалив незаконне рішення, яким обмежив у доступі до правосуддя. Згідно з ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутності клопотання про розгляд справи за участі сторін, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №240/9092/25 ухвалено: "Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення з 01.10.2024 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14; 1,197; 1,0796 та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням виплачених сум". З огляду на позовні вимоги, зазначені у новій редакції позову у справі №240/19554/26, суд першої інстанції висновує, що фактично позивач не згоден із перерахунком пенсії, здійсненим відповідачем на виконання рішення адміністративного суду у справі №240/9092/25. Вказаний висновок підтверджується також протоколами перерахунку пенсії, які додані до позову та в який зазначено, що підставою для такого перерахунку є рішення суду. Суд першої інстанції зазначив, що незгода позивача з виконанням рішення суду у справі №240/9092/25 є підставою для звернення до суду із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судових рішень у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що дані обставини, згідно з пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з п.6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Предмет позову це матеріально-правова вимога, заявлена позивачем до суду щодо усунення допущеного відповідачем порушення суб`єктивного права позивача. Звідси й саме поняття позову включає в себе одночасно матеріально-правову вимогу і процесуальну форму вираження в їх нерозривній єдності, яка визначається змістом спірних правовідносин. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/431/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Так, судами встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №240/9092/25 ухвалено: "Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення з 01.10.2024 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14; 1,197; 1,0796 та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з врахуванням виплачених сум". Тобто, право позивача на здійснення індексації пенсії з 01.10.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, та відповідне проведення перерахунку і виплати пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно встановлено за рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №240/9092/25. Крім того, заявлені вимоги в межах даної справи (№240/19554/26) - "зобов`язати здійснити з 01.10.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти збільшення визначені ПКМУ у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 без обмеження в індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі -3880,72 грн, та провести перерахунки і виплату пенсії з 01.10.2024 та з 01.03.2025 відповідно", є фактично не погодженням з виконання судового рішення в межах справи №240/9092/25. Також, колегія суддів звертає увагу, що протоколи перерахунку пенсії, які додані до адміністративного позову та на які звертає увагу позивач (апелянт), передбачають, що підставою для такого перерахунку є рішення суду. Крім того, винесення судового рішення, яке передбачає оцінку іншого судового рішення, яке набрало законної сили, прийнятого в іншій справі, буде суперечити Конституції України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 12 травня 2020 року у справі №815/2252/16, від 16 грудня 2021 року у справі №170/167/17, від 31 січня 2022 року у справі №400/822/20, від 20 квітня 2022 року у справі №233/3744/17, від 11 травня 2022 року у справі №345/4045/16-а. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення по справі №240/9092/25 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Враховуючи вище викладене, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а. Крім того, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань. В свою чергу, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем. З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, нормами процесуального Закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору. Наразі, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки змінився розмір доплати на підставі вже існуючого рішення. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і фактично з тих самих підстав (оскільки спрямовані на виконання вже існуючого рішення), що уже були предметом розгляду у справі №240/9092/25 та пов`язаний з виконанням вказаного судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.