Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/38530/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38530/24 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф., повний текст судового рішення складено 07.05.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/38530/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену у листі від 06.12.2024 № 32366-31241/М-02/8-1500/24, якою не зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001 в Будівельній фірмі «Моноліт»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 24.08.2024 із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001 в Будівельній фірмі «Моноліт», з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №420/38530/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 упеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №420/38530/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без змін. Уважаючи, що стосовно однієї із заявлених позовних вимог не прийнято рішення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/38530/24 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати з 24.08.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. Приймаючи вищевказане додаткове рішення суд першої інстанції вказав про необхідність органу Пенсійного фонду здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з 24.08.2024 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. Не погоджуючись із вищеозначеним додатковим рішенням окружного адміністративного суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог окружним адміністративним судом відмовлено задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо призначення пенсії, а тому немає підстав для ухвалення додаткового судового рішення. Як відмічає скаржник, позивачем не заявлялось вимоги про зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи з конкретної дати. У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції скеровано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує, що оскаржуване органом Пенсійного фонду додаткове рішення судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права. На думку ОСОБА_1 , наведені відповідачем в апеляційній скарзі обґрунтування є безпідставними. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену у листі від 06.12.2024 № 32366-31241/М-02/8-1500/24, якою не зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001 в Будівельній фірмі «Моноліт»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 24.08.2024 із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001 в Будівельній фірмі «Моноліт», з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №420/38530/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Колегія суддів відмічає, що рішення суду має містити відповіді на заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. За наслідком дослідження змісту позовної заяви ОСОБА_1 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №420/38530/24 колегією суддів з`ясовано, що позивачем не заявлялось вимоги та судом першої інстанції в названому судовому акті не вирішувалось питання стосовно дати, з якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001. Суд апеляційної інстанції вказує, що прохальна частина позовної заяви містить позовну вимогу щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 24.08.2024. У задоволенні такої позовної вимоги окружним адміністративним судом відмовлено, з огляду на її передчасність. За таких підстав, ухвалюючи додаткове рішення від 07.05.2026 в частині позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати з 24.08.2024 ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.12.1994 по 15.02.2001, суд першої інстанції надав оцінку вимозі, яка не заявлялась позивачем та не була предметом розгляду в окружному адміністративному суді. У досліджуваній ситуації Одеським окружним адміністративним судом фактично змінено резолютивну частину основного рішення від 10.06.2025 у справі №420/38530/24, що суперечить змісту правового інституту додаткового рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення у справі. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному додатковому рішенні від 07.05.2026 у справі №420/38530/24 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити повністю. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/38530/24 скасувати. Прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/38530/24, відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький