Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12654/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12654/26 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: У травні 2026 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просив суд про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.В. про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №80834857. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. від 22.04.2026 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №80834857. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не встановив, що виконання рішення відбувається через органи Казначейства, не дослідив, чи застосовувалась бюджетна програма, не встановив відсутність/наявність бюджетних призначень у боржника та не дослідив жодного доказу на підтвердження цих обставин. На думку апелянта, з урахуванням вищенаведеної практики Верховного Суду по справі №320/1426/17-а, справа №420/18380/22 також має зобов`язальний характер та положення п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII у межах спірних правовідносин не застосовується. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі №420/18380/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №420/18380/23 скасовано; ухвалено у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2021 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розмірі 2270 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ: 26302945, місто Одеса, вулиця Бабеля 2, індекс 65005) щодо ненарахування з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 р суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у 2022 році із розрахунку мінімального прожиткового мінімуму у розі 2 481 грн. відповідно до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 гривень; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 22.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №80834857 з виконання виконавчого листа №420/18380/22, виданого 18.08.2023 про «зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, лікарняний, допомоги на оздоровлення, відпускних, середнього заробітку за час проходження дистанційного навчання ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків». Також, 22.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №80834857 у розмірі 34 588,00 грн. Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник його добровільно не виконав. Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ). Також, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону. Згідно ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі. Разом із тим, згідно п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Наказом ДСА України від 09.02.2026 р. №60 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя) на 2026 рік. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VI (далі - Закон №4901-VI). Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI). Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні №80834857 ТУ ДСА за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. При цьому, як вже зазначалося, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2026 рік, затвердженого наказом ДСА України від 09.02.2026 р. №60. А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку виконання рішення по справі №420/18380/22 , боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI. Як наслідок, виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ. Апеляційний суд зазначає, що той факт, що виконання рішення підлягає здійсненню за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», є самостійною підставою, яка обумовлює відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору, незалежно від того, відсутності/наявності бюджетних призначень у боржника, фактичного виконання рішення в через органи Казначейства тощо. Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на практику Верховного Суду по справі №320/1426/17-а, оскільки вказані висновки Верховного Суду були сформовані за відмінних фактичних обставин справи та не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки стосувались виконання рішення про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік . В свою чергу, у постанові від 09.06.2022 у справі № 280/136/21 Верховний Суд зазначав, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. Згідно з пунктом 25 Порядку наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька