Постанова 4852 № 340/7397/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7397/25 Суддя І інстанції Сагун А.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Україна» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Хімрезерв-Україна» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.10.2025 року № UA110080/2025/100085/2. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при розмитнені товару відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв`язку із чим просить суд скасувати вказане рішення про коригування митної вартості товару. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. В апеляційній скарзі Південно-Східна митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що у спірних правовідносинах у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За фактичними обставинами справи відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. Митниця правомірно прийняла рішення про коригування митої вартості з дотриманням вимог чинного законодавства. Також вказує, що представником позивача не надано жодного обґрунтування витраченого часу на надані послуги, вважає рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. за одну справу завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хімрезерв-Україна» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Між позивачем та компанією «Remondis Medison GmbH» (Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний договір від 01.04.2024 року № 1/04/2024, а також додаткову угоду від 20.05.2025 року № 13 до зазначеного договору (а.с.6-8, 9). Згідно з проформа-інвойсом від 06.10.2025 № A2301243 до договору від 01.04.2024 № 1/04/2024 позивач придбав органічний розчинник на основі етилацетату з комерційною назвою «Destillan Universalverdunnung Plus RE-00-90-3-01» торговельної марки «Resolve» у кількості 24 тон за ціною 250,00 євро за 1 тону (а.с.10). Відповідно до платіжного банківського документа від 20.10.2025 позивач здійснив 100% оплату товару на користь компанії «Remondis Medison GmbH» у сумі 6 000,00 євро (а.с.11). З комерційного інвойсу від 21.10.2025 р. № A2301243 вбачається, що фактично до відвантаження було поставлено 23,88 тон товару на загальну суму 5 970,00 євро (а.с.14). Аналогічні відомості щодо кількості та вартості товару містяться у митній декларації країни відправлення (Німеччини) від 21.10.2025 р. № 25DE493071527938А8, в якій у графі [14_06] зазначено загальну суму рахунку-фактури 5970,00 євро, а у графі [14_05] валюту розрахунків євро (а.с.12-13). Поставка товару здійснювалася на умовах FCA Брауншвейг (Німеччина) відповідно до правил Інкотермс. Витрати на навантаження та транспортування до місця ввезення на митну територію України становили 81 500,00 грн, що підтверджується довідкою № 173 від 21.10.2025 (а.с.15). 27.10.2025 позивачем було подано до Південно-Східної митниці митну декларацію від 27.10.2025 № 25UA110080005804U0 у митному режимі імпорту, визначивши митну вартість товару за основним методом за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України (а.с.39). Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з МД надано наступні документи: сертифікат якості від 21.10.2025 б/н; рахунок-інвойс від 21.10.2025 №A2301243; автотранспортну накладну від 21.10.2025 №385442; рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Агентранс-1» від 21.10.2025 №173 щодо розміру витрат на доставку товару; довідку експедитора ТОВ «Агентранс-1» про розподіл транспортних витрат від 21.10.2025 №173; договір купівлі-продажу від 01.04.2024 №1/04/2024; додаток (специфікація) від 20.05.2025 № 13; договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 07.04.2025 № 07/04/25; доручення 02/09-1 від 02.09.2025. За результатами перевірки документів та відомостей, наданих до митного оформлення за МД від 27.10.2025 року № 25UA110080005804U0, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару, тому позивачу було надіслано електронне повідомлення про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 7) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Позивачем було надано лист б/н від 27.10.2025 про те, що інших документів надати немає можливості (а.с.55). Відтак, 27.10.2025 Південно-Східною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA110080/2025/100086/2, відповідно до якого митну вартість було визначено із застосуванням резервного методу на підставі статті 64 Митного кодексу України. Як убачається зі змісту зазначеного рішення, джерелом числового значення митної вартості митний орган визначив митну декларацію від 15.09.2025 № 25UA100390716984U9 (UA100390/2025/716984) (а.с.62-63). Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом. Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу). Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. На момент прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували. Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію. Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали розбіжності які місять в наданих документах. Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Спростовуючи доводи митного органу, які стали підставою для висновку про те, що подані декларантом до митного оформлення документи нібито не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суд зпершої інстанції вріно зазначив, що між позивачем та компанією «Remondis Medison GmbH» (Німеччина) укладено зовнішньоекономічний договір від 01.04.2024 №1/04/2024, а також додаткову угоду від 20.05.2025 №13 до нього, якими визначено умови поставки товару та порядок здійснення розрахунків. На виконання цього договору позивач придбав органічний розчинник на основі етилацетату з комерційною назвою «Destillan Universalverdunnung Plus RE-00-90-3-01» торговельної марки «Resolve» у кількості 24 тон за ціною 250,00 євро за одну тону, що підтверджується проформа-інвойсом від 06.10.2025 №A2301243. Відповідно до платіжного банківського документа від 20.10.2025 позивач здійснив 100% передоплату за товар на користь компанії «Remondis Medison GmbH» у сумі 6 000,00 євро, що відповідає умовам пункту 5.2 контракту та пункту 3 додатку №13 до нього. При цьому з комерційного інвойсу від 21.10.2025 року № A2301243 чітко вбачається те, що фактично до відвантаження поставлено 23,88 тон товару на загальну суму 5 970,00 євро, що зумовлено уточненням фактичної ваги товару під час відвантаження. Аналогічні відомості щодо кількості та вартості товару містяться у митній декларації країни відправлення від 21.10.2025 №25DE493071527938А8, у якій зазначено загальну суму рахунку-фактури 5970,00 євро. За вказаних обставин слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують як вартість товару, так і факт здійснення розрахунків за нього, що свідчить про безпідставність висновків митного органу щодо відсутності документів, які підтверджують ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. З приводу того, що у комерційному інвойсі від 21.10.2025 року № A2301243 відсутнє посилання на контракт від 01.04.2024 року №1/04/2024 та додаток №13, а також не зазначено умов поставки, суд першої інстанції вірно зауважив, що Митним кодексом не передбачено обов`язкового зазначення у рахунку-інвойсі реквізитів зовнішньоекономічного договору або умов поставки. Водночас відповідні відомості містяться у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі та додатку до нього, якими прямо передбачено умови поставки FCA Брауншвейг (Німеччина). Таким чином, митний орган мав у своєму розпорядженні всі документи, необхідні для встановлення умов поставки та перевірки правильності формування митної вартості товару. З приводу зауважень митниці щодо транспортних витрат, суд першої інстанції вірно виходив з того, що на підтвердження таких витрат позивачем було подано автотранспортну накладну (CMR) від 21.10.2025 №385442, рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Агентранс-1» від 21.10.2025 №173 щодо вартості перевезення, довідку експедитора про розподіл транспортних витрат від 21.10.2025 №173 та договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 07.04.2025 №07/04/25. Вказані документи містять відомості про сторони перевезення, маршрут транспортування та вартість транспортних послуг, що дає можливість встановити суму витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України. Посилання митниці на те, що у CMR-накладній перевізником зазначено ТОВ «Негабарит Сервіс» тоді як договір укладено з експедитором ТОВ «Агентранс-1», не свідчить про недостовірність або непідтвердження транспортних витрат. Суд вірно зауважив, що сам по собі факт здійснення безпосереднього перевезення іншим суб`єктом господарювання не спростовує того, що саме експедитор надає замовнику послугу з організації перевезення та виставляє рахунок за такі послуги. При цьому митний орган не навів жодних доказів того, що заявлена вартість транспортно-експедиційних послуг не відповідає фактичним витратам на перевезення товару або що надані документи не стосуються транспортування саме оцінюваного товару. Натомість формальні зауваження щодо окремих реквізитів поданих документів не спростовують можливості встановлення фактичного розміру витрат на транспортування та їх належності до спірної поставки. Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Стаття 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству». Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Аналіз неведених правових норм свідчать про те, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. З приводу невключення до митної вартості 60 євро відповідно до пункту 4.3 контракту, суд вірно вказав, що о матеріали справи не містять доказів фактичного нарахування або сплати позивачем зазначеної суми у межах спірної поставки. Отже, відсутні підстави вважати, що такі витрати підлягали включенню до митної вартості товару. Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Південно-східна митниця не визнала митну вартість, заявлену декларантом за основним методом за ціною договору (контракту), та прийняла рішення від 27.10.2025 року №UA110080/2025/100086/2 про її коригування, визначивши митну вартість товару відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом. Із змісту зазначеного рішення вбачається, що митний орган дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи зазначені в повідомлення митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований. За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МКУ встановлено наявність митного оформлення товару «Розчинники (розріджувачі) складні органічні, призначені для використання в якості розчиннику для лако-фарбової промисловості та миття виробничого обладнання, не в аерозольній упаковці, не для медичного та не для ветеринарного застосування», за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, країна походження/виробництва Німеччина, країна відправлення Німеччина, комерційні умови поставки FCA, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, виробника, країни походження, обсягів ввезення, випущеного у вільний обіг у максимально наближений термін до дати митного оформлення. З урахуванням вищезазначеного митна вартість оцінюваного товару №1 скоригована митницею за резервним методом визначення митної вартості - 2 ґ згідно з положеннями статті 64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД № 25UA100390716984U9 (UA100390/2025/716984) від 15.09.2025 на рівні - 1,2 $/кг (1,0335 EUR/кг) (а.с.57, 62-63). При цьому суд першої інстанції вірно зауважив, що дана митна декларація не може бути належним доказом для визначення митної вартості товару позивача, оскільки, по-перше, вона була оформлена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, тобто не за ціною договору (контракту), як у випадку з товаром позивача, а за вже скоригованою митною вартістю, що виключає можливість використання її як об`єктивного показника дійсної вартості товару, а по-друге, за цією МД оформлявся інший товар (інший виробник та торгова марка), що також свідчить і про відмінність самого об`єкта відповідної оцінки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Також митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за договором щодо подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані товариством документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У ситуації, що розглядається, між ТОВ «Хімрезерв-України» та адвокатом Івановим Олексієм Вікторовичем укладено договір від 07.11.2024 № 1 про надання правової допомоги На підтврдження наданих послуг понесених витрат на правничу допомогу наадано витяг з договору про надання правової допомоги від 07.11.2024 № 1 (з урахуванням змін. внесених додатковими угодами від 07.07.2025 № 1 та від 11.08.2025 № 2); рахунок-фактуру № 22/1/07112024 від 28.10.2025; платіжну інструкцію № 4729 від 29.10.2025; акт № 21 від 24.11.2025 наданих послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги № 1 від 07.11.2024 (а.с.79-82). Згідно з актом №?21 від 24.11.2025 року, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги (виконану роботу), а саме: опрацювання рішення щодо коригування митної вартості товарів та документів на предмет оскарження у судовому порядку; підготовка та направлення до суду позовної заяви; опрацювання відзиву на позов; підготовка та направлення відповіді на відзив, у загальному розмірі 4 000 грн. Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4000,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи з аналізу документів наданих представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим, розумним та співмірним розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 4000,00 грн. при цьому доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру гонорару на правничу допомогу та часу витраченого адвокатом жодним чином не обґрунтовані. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 07 липня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Кальник суддя С.В. Сафронова