Постанова 4851 № 480/9569/24
від 08.07.2026 ·ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 р. Справа № 480/9569/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2026, (головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько) по справі № 480/9569/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження від 04 жовтня 2024 року № 2636 в частині: визнання сержанта ОСОБА_1 таким, що 12.08.2024 відмовився виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567, без поважних причин; накладення за неналежне виконання службових обов`язків, що призвели до невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 на сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ДОГАНА; невиплати додаткової винагороди за вересень 2024 року за невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 відповідно до абз.4 п.15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами); зменшення виплати відповідно до абз.2 п.4 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), сержанту ОСОБА_1 , до 90% встановленого розміру щомісячної премії за вересень 2024 року; направлення матеріалів щодо відмови виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567, вчинене в умовах воєнного стану сержантом ОСОБА_1 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 додаткову винагороду за вересень 2024 року, згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, в розмірі 30 000 грн. щомісячно відповідно до кількості днів виконання завдань; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, в розмірі 100% в встановленого розміру щомісячну премію за вересень 2024 року. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 задоволено частково позов. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №2636 Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в частині, що стосується ОСОБА_1 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за вересень 2024 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції не досліджував питання протиправності дій позивача щодо відмови виконати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 №1567, а обмежився лише оцінкою процедурних аспектів виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу від 04.10.2024 №2636 "Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження", а саме притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани після його переведення до іншої військової частини. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріалами службового розслідування доведено наявність у діях позивача правопорушення, а саме невиконання ним бойового розпорядження командира від 11.08.2024 №1567. Вказує, що накладення чи не накладення на позивача дисциплінарного стягнення, не впливає на встановлений службовим розслідуванням факт відмови позивача від виконання бойового розпорядження. Також у зв`язку з наведеним вище, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18. Вважає, що оспорюваний наказ, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є обґрунтованим та правомірним. Крім того, вважає необґрунтованими висновки суду щодо покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за вересень 2024 року, зазначаючи, що позбавлення права позивача на виплату додаткової грошової винагороди за вересень 2024 року є похідним від встановленого факту відмови ним виконати бойове розпорядження командира. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В. У зв`язку з відрядженням судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач з 13.02.2023 по 28.09.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. 11.08.2024 позивачем подано рапорт командиру 2 стрілецької роти про неможливість виконати бойове розпорядження командира 236 об Тру від 11.08.2024 № 1567 у зв`язку з незадовільним станом здоровя та висновком ВЛК викладеним в довідці від 01.06.2024 №8399/1.(а.с.32) За фактом відмови виконати бойове розпорядження від 10.08.2024 № 434 12.08.2024 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2024 №2046 призначено службове розслідування за фактом відмови виконувати бойове розпорядження (а.с.17), за результатами якого затверджено акт службового розслідування, яким встановлено, що позивач, маючи змогу виконувати бойові завдання щодо інженерного облаштування позицій та підвищення стійкості оборони в батальйонному районі оборони в районі ведення бойових дій, відмовився від виконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 №1567 без поважних на те причин (а.с.20-28). З 28.09.2024 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, в зв`язку з вибуттям до нового місця служби, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 (а.с.45). На підставі акту службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 04.10.2024 №2636 "Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження (а.с.18-19), відповідно до якого за результатами службового розслідування наказано: - вважати, що зокрема, ОСОБА_1 12.08.2024 відмовився виконувати бойове розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин (п.2 наказу); - за неналежне виконання службових обов`язків, що призвели до невиконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 №1567 без поважних причин, порушення вимог ст.ст.11, 16, 37, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та згідно п."б" ст.55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти дисциплінарне стягнення "догана" (п.3 наказу); - начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : не виплачувати додаткову винагороду за вересень 2024 року за невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 № 1567 без поважних причин сержанту ОСОБА_1 відповідно до абз.4 п.15 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами) (абз.2 п.4.1 наказу); - відповідно до абз.2 п.4 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами), позивачу виплатити 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за вересень 2024 року (абз.3 п.4.1 наказу); - відповідно до п.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України помічнику командира бригади з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 підготувати матеріали щодо відмови виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 №1567, вчинене в умовах воєнного стану сержанту ОСОБА_1 в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську (п.5 наказу). Позивач, вважаючи протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №2636 Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в частині, що стосується ОСОБА_1 , звернувся з позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ в частині, що стосується ОСОБА_1 є таким, що винесений не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, оскільки вищенаведений наказ є протиправним суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за вересень 2024 року, з урахуванням проведених виплат. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Положеннями ч.ч.2-4 ст.2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008). Відповідно до п.4 розділу І Положення №1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ (далі по тексту - Статут внутрішньої служби). Згідно ст.ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно - правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут). Відповідно до ст.ст.1,2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається, зокрема, й шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (ст.3 Дисциплінарного статуту). Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Згідно ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Положеннями ст.48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Відповідно до вимог ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту встановлено що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (ч.1 ст.85 Дисциплінарного статуту). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (ч.3 ст.85 Дисциплінарного статуту). Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (ч.4 ст.85Дисциплінарного статуту). Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі по тексту - Порядок №608), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку Порядок №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника. Нормами розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні норми закріплені також і в ст.86 Дисциплінарного статуту, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Згідно із п.2 розділу VІ Порядку №608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). За приписами ст.87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування. Судом встановлено, що службове розслідування відносно , зокрема позивача, призначено 12.08.2024 та завершено 04.10.2024 за фактом відмови виконувати бойове розпорядження від 10.08.2024 № 434 . Разом з тим 29.09.24 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення наказом командира Військової служби НОМЕР_1 від 28.09.2024 №278. Отже, дата виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини означає завершення ним проходження військової служби у такій частині та підпорядкуванню командиру. Відтак, з 29.09.2024 позивач не проходив службу в Військової частині НОМЕР_1 та не підпорядковувався її керівництву. Водночас, після виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , командир останньої видав наказ від 04.10.2024 №2636 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на останнього стягнення у вигляді догани. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції командир військової частини прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, який станом на 29.09.2024 вже був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , і не проходив військову службу в останній. Відповідно до положень абз.4 ст.45 Дисциплінарного статуту усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження на посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо). Отже, з моменту, з моменту виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 припинилися відносини службової підлеглості, а відтак - і повноваження командира цієї частини щодо реалізації дисциплінарної влади стосовно позивача. Таким чином, відповідач, виключивши позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , продовжив службове розслідування та видав наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, військовослужбовця, який не перебував в його підпорядкуванні, що суперечить визначеному Дисциплінарним Статутом порядку накладення дисциплінарного стягнення. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Порядком №608 не передбачена неможливість завершення службового розслідування після виключення військовослужбовця зі списків військової частини, як такі, що не спростовують правильності наведених вище висновків суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є формальним, оскільки після виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідач втратив повноваження щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення, а відтак прийняте рішення ухвалене за відсутності належної компетенції, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача протиправним. З урахуванням наведеного вище, посилання скаржника на доведеність, як на думку останнього, службовим розслідуванням наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, є такими, що не впливають на вирішення даної справи. Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправності наказу відповідача, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/790/18, оскільки викладені в ній висновки щодо застосування норм права не спростовують правильності висновків суду у даній справі. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №480/9592/24, від 05.12.2025 у справі №480/9915/24, оскільки ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі. З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника щодо обґрунтованості та правомірності оспорюваного наказу, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є помилковими. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 № 2636 Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження в частині, що стосується позивача. Щодо додаткової грошової винагороди за вересень 2024 року. Відповідно до п.п.1,1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно абз.2 п.4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Судом встановлено, що наказом від 04.10.2024 № 2636 відповідачем наказано не виплачувати позивачу додаткову винагороду за вересень 2024 року за невиконання бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 від 11.08.2024 №1567 без поважних причин. Водночас, враховуючи наведені вище висновки суду щодо протиправності наказу в частині, що стосується позивача, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за вересень 2024 року. Посилання скаржника на про те, що позбавлення права позивача на виплату такої винагороди є похідним від встановленого факту відмови ним виконати бойове розпорядження командира, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують правильності наведених вище висновків щодо права позивача на цю додаткову грошову винагороду. Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за вересень 2024 року, з урахуванням проведених виплат. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін. З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для задоволення вимог скаржника щодо компенсування йому понесених судових витрат. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 по справі № 480/9569/24 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц