Постанова Київський апеляційний суд № 752/6187/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року місто Київ Справа № 752/6187/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7582/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року (у складі судді Слободянюк А.В.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У березні 2025 року в системі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (представник адвокат Столітній М.М. ордер а.с. 28) звернулось до суду позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 43 769,00 грн, з яких заборгованість за кредитом станановить 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 17 650,00 грн, та нараховані проценти за 81 календарний день в розмірі 16 119,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу - 10 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Авентус Україна» є фінансовою установою. 20 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6386075 про надання споживчого кредиту. Договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті товариства https://creditplus.ua/ru/documents. ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачу НОМЕР_1 , строк кредиту 360 днів, дата останнього платежу - 15 лютого 2024 року. Відповідач не виконав зобов`язань за кредитним договором: не здійснено оплату процентів згідно графіку платежу та не повернуто тіло кредиту. 27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) укладено договір факторингу 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену ним при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року було змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2023 року № 6386075 у розмірі 27 650,00 грн, з яких заборгованість кредитом у розмірі 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 17 650,00 грн. Вказується, що станом на дату звернення до суду заборгованість перед позивачем не сплачено, позивач нарахував проценти за 81 календарний день - 16 119,00 грн за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року, тому загальна суму боргу становить 43 769,00 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 43 769,00 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 26 грудня 2025 року позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6386075 від 20 лютого 2023 року у розмірі 27 650 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1 530,23 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 421,90 грн. Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що позивачем доведено укладення кредитного договору з відповідачем та перехід прав вимоги до нього за вказаними договором на суму 27 650 грн, однак вважав, що проценти за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року в сумі 16 119 грн не піддягають до стягнення, оскільки умовами укладеного договору факторингу не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором № 6386075 про надання споживчого кредиту. Також договором факторингу не передбачено права фактора нараховувати боржникам проценти за користування кредитом на підставі кредитного договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з таким рішенням позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 26 січня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат. На обґрунтування скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом неповно встановлено обставини справи, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та надано оцінку. Вказує, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відмови у стягненні відсотків в розмірі 16 119,00 грн нарахованих за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, а саме тому що в цьому випадку нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалося в порядку статей 128, 272 ЦПК України, конверт повернувся із відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній» (трекінг R067133651060). Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18). Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2023 № 755/17944/18 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції встановив, що 20 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному виді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором С6350, укладено договір № 6386075 про надання споживчого кредиту (а.с 29-33 зворот). Пунктом 1.1. Договору визначено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки входу до особистого кабінету. Відповідно до умов вказаного договору, товариство надало споживачу кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів з періодичністю платежів - кожні 30 днів (пункт 1.4. Договору). Згідно з пунктом 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору. Мета отримання кредиту - споживчі потреби (пункт 1.6. Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає за стандартною ставкою - 29 653,85 % річних (пункт 1.7.1. Договору); орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною ставкою - 81 640,00 грн (пункт 1.8.1. Договору). Відповідно до пункту 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно із пунктом 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Згідно із пунктом 9.6. кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача. Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 6386075 від 20 лютого 2023 року, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 80 744,50 грн, проценти за користування кредитом складають 23 075,33 % річних, останній платіж - 15 лютого 2024 року (а.с. 34). Отже, судом встановлено, що між сторонами укладено електронний договір від 20 лютого 2023 року № 6386075, паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - С6350. TOB «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за вказаним кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10 000,00 грн, шляхом зарахування 20 лютого 2023 року об 11:06:09 год кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надало довідку від 06 грудня 2023 року ТОВ «Пейтек Україна», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16 лютого 2022 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 90-92). На виконання ухвали суду від 17 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 20 лютого 2023 року здійснено переказ коштів на суму 10 000,00 грн (а.с. 105). Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 27 650,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 17 650,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 39-46). 27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу № 27.11/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ « Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6386075 від 20 лютого 2023 року (а.с. 19, 69-73 зворот). На виконання договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27 листопада 2023 року, укладеного між клієнтом та фактором, сторонами було укладено та підписано Акти про отримання оплати, передачі реєстру боржників. Надано платіжні інструкції (а.с. 57, 57 зворот, 58, 74-75 зворот). Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6386075 від 20 лютого 2023 року в загальному розмірі 27 650,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17 650,00 грн - заборгованість за відсотками. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року було змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просить про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 6386075 про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 43 769,00 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 17 650,00 грн, а також в проценти за 81 календарний день в розмірі 16 119,00 грн за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції фактично оскаржується позивачем у частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 16 119 грн, нарахованих за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року, а також у частині розподілу судових витрат. При цьому колегія суддів зауважує, що позивач в прохальній частині просив скасувати рішення суду в повному обсязі, що є безпідставним, оскільки рішення суду в задоволеній частині є законним й підлягає залишенню в силі. У частині встановлення факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань за договором та переходу до позивача права вимоги у розмірі 27 650 грн рішення суду першої інстанції не оскаржується Разом із тим у частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір № 6386075 про надання споживчого кредиту. За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів. Датою останнього платежу за договором визначено 15 лютого 2024 року. Згідно з пунктом 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору. Відповідно до пункту 3.1 договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку, що підтверджено матеріалами справи, зокрема відповіддю АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, тіло кредиту та проценти у строки, визначені договором, не сплатив. 27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6386075 від 20 лютого 2023 року. Згідно з витягом із реєстру боржників ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6386075 у загальному розмірі 27 650 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17 650 грн - заборгованість за процентами. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справа № 909/968/16 вказала на те, що Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність. У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 Верховний Суд вказав, що в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги. Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу. Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки). Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25). Отже, цивільне законодавство прямо допускає передання факторові не лише наявної, а й майбутньої грошової вимоги. З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» відступило факторові право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема щодо заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, право на одержання яких належало клієнту. Станом на дату укладання договору факторингу від 27 листопада 2023 року № 27.11/23-Ф, строк дії даного договору не закінчився. У договорі факторингу чітко визначено, що до позивача переходить право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), право на одержання яких належало первісному кредитору. А отже у договорі факторингу його сторони індивідуалізували право грошової вимоги, зазначивши, зокрема про перехід права на плату за кредитом (плату за процентною ставкою). Тому не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що умовами укладеного договору факторингу не визначено передання майбутньої грошової вимоги за договором № 6386075 про надання споживчого кредиту, така умова наявна в договорі, до того ж плата за кредитом (плату за процентною ставкою) не відносить до майбутньої вимоги, а є складовою наявної вимоги. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач не набув права на стягнення процентів, нарахованих після укладення договору факторингу, є помилковим і таким, що не враховує положень статей 514, 1077, 1078 ЦК України та умов укладеного договору факторингу. Після укладення договору факторингу кредитний договір № 6386075 від 20 лютого 2023 року продовжував діяти, оскільки строк кредитування, погоджений сторонами, спливав 15 лютого 2024 року. Отже, проценти, які позивач просить стягнути за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року, нараховані в межах строку дії кредитного договору, а не після його закінчення. Такі проценти є платою за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, розмір якої визначений кредитним договором. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що заявлені до стягнення 16 119 грн є процентами за правомірне користування кредитом, нарахованими в межах строку кредитування, колегія суддів вважає обґрунтованими. Розрахунок цієї суми є арифметично коректним та відповідає умовам кредитного договору: 10 000 грн * 1,99 % = 199 грн за один день користування кредитом; 199 грн * 81 календарний день = 16 119 грн. Вказаний період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року охоплюється строком кредитування, визначеним договором. Доказів повернення кредиту, сплати процентів або спростування правильності наведеного розрахунку відповідачем не подано. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 16 119 грн за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо процентів за користування кредитом у розмірі 16 119 грн за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення таких вимог. Судові витрати Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову на відповідача. З огляду на те, що за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 6 056 грн. Водночас рішенням суду першої інстанції стягнуто судовий збір у розмірі 1 530,23 грн, тому належить додатково стягнути з відповідача на користь позивача 892,17 (2 422,40 - 1 530,23) грн судового збору за суд першої інстанції та 3 633,60 грн за суд апеляційної інстанції. Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн. Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн в суді першої інстанції позивач надав заявку на виконання доручення (а. с. 23-24), свідоцтво та ордер (а. с. 27-28), акт прийому-передачі виконаних робіт (а. с. 49) та договір про надання правничої допомоги (а. с. 76-77), що підтверджує надання правничої допомоги у цій справі. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач також надав відповідні документи на суму 8 000 грн, зокрема звіт про надання правової допомоги (а. с. 141), ордер (а. с. 142), платіжну інструкцію про сплату вказаних коштів (а. с. 143), договір про надання правової допомоги (а. с. 167-168). Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, доказів неспівмірності таких витрат суду не надав. Беручи до уваги предмет спору, ціну позову, характер виконаної адвокатами роботи, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також те, що заявлені позовні вимоги за наслідками апеляційного перегляду задоволені в повному обсязі, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі 10 000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 8 000 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Як убачається з рішення суду з відповідача стягнуто частину витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 4 421,90 грн. Тому при стягненні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції належить визначити суму 5 578,10 (10 000 - 4 421,90) грн. Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року та судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» проценти за користування кредитом за період з 27 листопада 2023 року по 15 лютого 2024 року у розмірі 16 119 грн, а також судовий збір в розмірі 892,17 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 578,10 грн в суді першої інстанції. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в апеляційному суді, а саме судовий збір в розмірі 3 633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова