Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9943/26

Справа № 127/9943/26 Провадження № 33/801/714/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мунтяна Євгена Володимировича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 622548 від 23 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 23 березня 2026 року о 20 год 49 хв, керував транспортним засобом марки «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № № 622555 від 23 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Пирогова, 130, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі сімнадцять тисяч гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Мунтян Є. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року з тих підстав, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП, проте повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2026 року. По суті справи просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у цій частині. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що чинне законодавство не забороняє особі, якій пропонується пройти медичний огляд на стан сп`яніння, проїхати до закладу охорони здоров`я на транспортному засобі іншої особи, а не на службовому автомобілі працівників поліції. Відтак після спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 в автомобілі знайомого відразу проїхав до КНП «ВОКПЛ ім. академіка О. І. Ющенка ВОР» та пройшов медичний огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку та строк. З огляду на це захисник вважає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, більш того пройшов його самостійно та був тверезим, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник адвокат Мунтян Є. В. апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Оскаржувану постанову Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено 01 червня 2026 року, отже останнім днем строку на апеляційне оскарження було 11 червня 2026 року. Апеляційну скаргу вперше захисником ОСОБА_1 адвокатом Мунтяном Є. В. було подано 10 червня 2026 року (а. с. 21-22), проте її було повернуто особі яка її подала постановою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2026 року (а. с.25), як така, що подана особою, яка з огляду на вказані вимоги закону не підтвердила наявність у неї такого права. Апеляційну скаргу повторно подано 22 червня 2026 року (а. с. 28-32). За таких обставин, з метою недопущення порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. З урахуванням доводів апеляційної скарги та її прохальної частини суд апеляційної інстанції переглядає справу про адміністративне правопорушення лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 не заперечує своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та постанова суду першої інстанції в цій частині не оскаржується. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622548 від 23 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 23 березня 2026 року о 20 год 49 хв, керував транспортним засобом марки «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився (а. с. 2). До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Дмитра Голуба (а. с. 5). Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із відеореєстратора службового авто та нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622548 від 23 березня 2026 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 , котрий керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, шляхом ухилення від його проходження (а. с. 6). За змістом частин першої другої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною третьою цієї статті у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ цієї Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. З огляду на викладене, враховуючи, що за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. З долучених до матеріалів справи відеозаписів убачається, що 23 березня 2026 року транспортний засіб марки «Audi A8», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час патрулювання вулиць міста. Після нетривалої розмови з поліцейськими, яка відбувалася за зачиненими дверима та вікнами автомобіля, ОСОБА_1 без дозволу працівників поліції раптово розпочав рух і намагався залишити місце зупинки. Після того як поліцейські наздогнали транспортний засіб, поведінка ОСОБА_1 продовжувала викликати обґрунтовані підозри: він відмовлявся продовжувати спілкування, висловлювався нецензурною лайкою, тримався на далекій дистанції від поліцейських, що унеможливлювало нормальне спілкування з правопорушником, а його поведінка явно не відповідала обстановці, що склалася, попри ввічливе та коректне ставлення працівників поліції. У зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп`яніння, працівники поліції неодноразово запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у встановленому законом порядку. Однак правопорушник спочатку проігнорував законну вимогу поліцейських, а згодом почав висувати безпідставні вимоги щодо порядку проведення такого огляду, фактично уникаючи його проходження. За таких обставин працівники поліції обґрунтовано розцінили поведінку ОСОБА_1 як ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги про те, що чинне законодавство не забороняє особі, якій запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння, прибути до закладу охорони здоров`я на транспортному засобі іншої особи, а не на службовому автомобілі працівників поліції, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та юридично необґрунтовані. Так само неспроможним є і посилання на нібито відсутність відмови від проходження огляду на стан сп`яніння з урахуванням наступного. У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення огляду на стан сп`яніння і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Відповідно до положень п. 9 Розділу ІІ З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поведінка ОСОБА_1 як безпосередньо після зупинки транспортного засобу, так і надалі, після спроби залишити місце зупинки, свідчить про його свідоме ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Ігноруючи законні вимоги працівників поліції, він безпідставно створював перешкоди для проведення такого огляду та його доставки до закладу охорони здоров`я. За таких обставин працівники поліції обґрунтовано розцінили його поведінку як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, виходячи із зовнішніх проявів та поведінки особи, тобто шляхом її безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на водія покладається обов`язок підтвердити відсутність стану сп`яніння шляхом проходження огляду в установленому законом порядку. Водночас особа не позбавлена права у подальшому оскаржити дії працівників поліції, якщо вважає їх неправомірними. Апеляційний суд наголошує, що мотиви відмови особи від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід відповідає принципу справедливого балансу між правами особи та публічним інтересом у забезпеченні безпеки дорожнього руху. До завершення спілкування з працівниками поліції особа зобов`язана безперешкодно виконувати їх законні вимоги, у тому числі не вчиняти дій, які перешкоджають виконанню покладеного на поліцейських обов`язку щодо її доставки до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 пройшов освідування самостійно та був тверезим, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом відхиляються з урахуванням наступного. За змістом статті 266 КУпАП кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Також розділом ІІІ Інструкції № 1452/735 передбачено: що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16); зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (пункт 17); висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (пункт 20); кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5) (пункт 21). З системного аналізу законодавства випливає, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду, у тому числі і в порядку самозвернення, проводиться в присутності поліцейського та за його наслідком складається висновок. З наявної в матеріалах справи довідки № 0260 від 23 березня 2026 року, вбачається що за результатами огляду у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», було складено саме довідку з вихідним номером, а не висновок, передбачений додатком 4 до Інструкції № 1452/735, а тому зазначена довідка не є належним доказом у справі (а. с. 13). Більше того, у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка необхідність проходити медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у порядку самозвернення, оскільки у цій справі йому інкримінується не перебування у стані наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Відмова від проходження огляду є окремою формою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому подальше проходження огляду за власною ініціативою не впливає на правову оцінку вже вчинених дій. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, не виконав законну вимогу працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Мунтяну Євгену Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Мунтяна Євгена Володимировича залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року в оскаржуваній частині про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська