Постанова Львівський апеляційний суд № 462/2697/26

Справа № 462/2697/26 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 33/811/1063/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника адвоката Савки Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Савки Тараса Володимировича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , повторно протягом року після того, як 09.12.2025 року був притягнутий постановою Управління патрульної поліції у Львівській області серії ЕНА № 6307322 від 09.12.2025 року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 21.03.2026 року о 12 год. 00 хв. на вул. Городоцька 264 у м. Львові керував транспортним засобом BMW 320I, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Савка Т.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суддею першої інстанції при винесені постанови порушено норми процесуального права, та не правильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що з відеозаписів не вбачається того факту, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом в час зазначений в протоколі та не був зупинений працівниками поліції відповідно до норм чинного законодавства у встановленому законом порядку. Вказує, що суд безпідставно застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, так як ОСОБА_1 ніколи не мав права керування транспортним засобом. Звертає увагу на те, що на підтвердження повторності вчинення адміністративного правопорушення працівниками поліції до адміністративного матеріалу всупереч п. 3 Розділу І Інструкції від 07.11.2015 року №1395 не долучено копії постанови, яка набрала законної сили про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року за правопорушення передбачені ч.ч. 1-4 ст. 126 КУпАП ( долучена працівником поліції довідка лише підтверджує факт винесення постанови). Заслухавши виступ захисника адвоката Савки Т.В., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620397 від 21.03.2026 року, довідкою від 23.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягався 09.12.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відеозаписом та рапортом від 21.03.2026 року. Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду першої інстанції доказами. В діях ОСОБА_1 вбачається свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Посилання апелянта про те, що на підтвердження повторності вчинення адміністративного правопорушення працівниками поліції до адміністративного матеріалу всупереч п. 3 Розділу І Інструкції від 07.11.2015 року №1395 не долучено копії постанови, яка набрала законної сили про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року за правопорушення передбачені ч.ч. 1-4 ст. 126 КУпАП ( долучена працівником поліції довідка лише підтверджує факт винесення постанови), не спростовують факту правопорушення з огляду на таке. Відповідно до п. 5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. Тобто, аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що до матеріалів справи в обов`язковому порядку долучається довідка про повторність. Вимоги для долучення інших документів відсутні. Доводи апелянта про те, що суд безпідставно застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, так як ОСОБА_1 ніколи не мав права керування транспортним засобом, вважаю необґрунтованими з наступних підстав. Так, диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає склад правопорушення, який полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою суду першої інстанції, 16.04.2026 о 08:00 у м.Львів, вул. Окружна 90 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 3201 державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами. Вчинив повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а.ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Частина ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. В той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення. Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП. Так, слід взяти до уваги, що норми чинного КУпАП не встановлюють будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами. При цьому санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 зазначила, що суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винною у порушенні правил безпеки дорожнього руху, незалежно від того, чи мала вона посвідчення водія на момент вчинення правопорушення. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті КУпАП, і полягає у забороні керування транспортними засобами. Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Постанова ж Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається апелянт, була ухвалена тоді, коли ст. 126 КУпАП була у іншій редакції і не передбачала відповідальності за вчинення даного правопорушення. Регулярні порушення, особливо керування транспортом особою, що не має та ніколи не отримувала посвідчення водія, створюють серйозну загрозу для громадськості та виправдовують застосування такої санкції, як позбавлення права керування транспортними засобами. У таких ситуаціях суду слід виходити із принципу захисту безпеки громадян та попередження правопорушень, оскільки, наявність права керування як офіційного документа не є єдиною умовою для застосування санкції позбавлення права керування транспортними засобами більш важливою є необхідність забезпечення безпеки на дорогах. Доводи апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, не лише відповідає санкції ч.5 ст.126 КУпАП , але і вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Савки Тараса Володимировича без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк