Постанова 4806 № 299/2444/25

Справа № 299/2444/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Шевчука В.В., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року у складі судді Надопта А.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Королівська селищна рада та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - в с т а н о в и в : У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Королівська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов мотивовано тим, що 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого у них народилися двоє синів: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , який навчається у школі у 8 класі, старший син поступив на юридичний факультет, 1 курс. 21 травня 2022 року, вночі, ОСОБА_2 (Відповідач) покинула позивача та своїх дітей і виїхала у невідомому напрямку, залишивши не тільки сім`ю, але і всі особисті речі та телефон. При цьому відповідач не пояснила про цей намір нікому, у тому числі дітям, які просто лягли спати і зранку довідалися про зникнення матері. З приводу причини такого зникнення, позивач вважає, що це сталося у зв`язку із тим, що в квітні 2022 року позивач дізнався про те, що відповідач зраджує йому з іншим чоловіком по імені « ОСОБА_5 », тому відповідач після «розкриття» вирішила виїхати із сім`ї до коханця. Згодом, відповідачка написала позивачу з нового номеру, щоб «... той її не шукав, тому що вона у Львівській області...», після чого здійснила один телефонний дзвінок старшому сину з питанням про те, з ким він бажає залишитись. На даний час, будь-який зв`язок з відповідачем втрачений, вона не повертається ані додому, ані до своїх дітей. З 21 травня 2022 року сторони не проживають разом. Діти на повному утриманні батька. ІНФОРМАЦІЯ_5 сину ОСОБА_6 виповнилося 18 років, станом на сьогодні у ОСОБА_1 на утриманні є один неповнолітній син - ОСОБА_3 . Рішенням Виноградівського районного суду від 04.10.2022р. у справі № 299/2601/22 шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дітей разом із батьком. 12 березня 2025 року Виноградівським районним судом було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів на кожну дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, однак аліменти Відповідачка так і не сплачує, внаслідок чого виник борг. Відповідно до довідки старости села Сасово - діти і на даний час проживають з батьком та бабкою, матір дітей перебуває у невідомому місці. На даний час позивач, хоча і має на свою користь рішення про визначення місяця проживання дітей разом із ним, позбавлений можливості довести, що він самостійно утримує і виховує дітей. Натомість Відповідач уникає контактів та зустрічей із позивачем та спільними дітьми, отже існує спір, який підлягає вирішенню в рамках позову. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню двох синів, один з яких ще досі неповнолітній, не цікавиться їхнім життям вже протягом трьох років, не відвідувала і не відвідує їх всі ці роки і як наслідок діти навіть не знають де їхня біологічна мати і яка її доля станом на сьогодні, так само і їй байдуже що з її дітьми. Факт, який просить встановити позивач, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування дитини на особистому вихованні і утриманні потрібно позивачу з метою захисту прав та інтересів таких та прав його як батька, у тому числі, вільного переміщення, а також як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також звільнення з військової служби. Позивач також зазначає, що іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, а про необхідність надання саме «рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини» дійсно міститься пряма вказівка в Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, тим самим законодавець надав право позивачу звертатись до суду саме з такою вимогою, хоча й встановлення такого факту прямо не передбачено нормами Сімейного кодексу. Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб без самостійних вимог: Королівська селищна рада та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування поданого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч. 2ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності та необґрунтованості. З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого у них народилися двоє синів: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , який навчається у школі у 8 класі, старший син зарахований з 01.09.024 року студентом 1 курсу ДВНЗ «Ужгородський національний університет», за спеціальністю правоохоронна діяльність. Рішенням Виноградівського районного суду від 04.10.2022р. у справі № 299/2601/22 шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дітей разом із батьком. 12 березня 2025 року Виноградівським районним судом було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів на кожну дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідно до довідки старости села Сасово від 21.10.2025 року №315 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані та проживають: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно до довідки старости села Сасово від 01.05.2025 №134 та Акту про фактичне проживання (непроживання) осіб на підвідомчій території Королівської селищної ради від 01.05.2025 року, ОСОБА_2 (колишня дружина) ОСОБА_1 , з 2022року по даний час не проживає у АДРЕСА_1 . Згідно листа селищного голови Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 29.09.2025 р. №04-08/1346 орган опіки та піклування не може підтвердити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Обґрунтовуючи заявлений позов позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним, батьком, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посиланням на те, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню двох синів, один з яких ще досі неповнолітній, не цікавиться їхнім життям, і встановлення такого факту потрібно для захисту прав та інтересів його, як батька, у тому числі, вільного переміщення, а також як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і звільнення з військової служби. Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22. У даному випадку позивач звернувся в порядку позовного провадження. У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23 Верховний Суд зокрема, заначив, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України). Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені в статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). У пунктах 74, 75, 81, 84, 87, 88 постанови від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. У даній справі позивач просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (зокрема умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Фактично, у даній справі позивач намагається створити та встановити преюдиційний факт для подальшого позбавлення відповідачки батьківських прав, проте такі вимоги входять у предмет доказування у іншому спорі батьків щодо виконання батьківських обов`язків. Окрім того, колегія суддів зауважує, що рішенням суду від 04.10.2022р. у справі № 299/2601/22, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дітей разом із батьком. Визначення місця проживання дітей з батьком уже свідчить про те, що діти перебувають на його утриманні та вихованні, з урахуванням того, що шлюб між батьками розірвано і мати перебуває в іншому місці проживання. Відповідно до ч.10 ст.7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Проте встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 361/978/22). Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 760/27983/19). Позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б, що відповідачка порушує права позивача, як батька дітей, щодо утримання та виховання ним дітей, та наявні підстави для захисту його прав із застосуванням заявленого позивачем способу захисту. Доданий позивачем в суді апеляційної інстанції розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідачки ОСОБА_2 станом на 31.03.2026 року не може бути взятий до уваги і врахований судом апеляційної інстанції, оскільки такий не був поданий, як доказ, разом з позовною заявою у суді першої інстанції, та не існував на момент ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильній оцінці фактичних обставин справи та помилковому тлумаченні вищенаведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain), пункт 29). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, залишити без задоволення. Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 30 червня 2026 року. Головуючий: Судді: