Постанова КАС ВС № 560/15237/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ справа №560/15237/25 адміністративне провадження № К/990/11449/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Салюком П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Боровицького О. А., суддів: Ватаманюка Р.В., Курка О. П.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління, скаржник), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 (далі - постанова КМУ №209) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що пенсійний орган протиправно не провів позивачу індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01 березня 2022 року у розмірі 1,14, з 01 березня 2023 року у розмірі 1,197 та з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796, з 01 березня 2025 року у розмірі 1,115. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час щорічної індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був фактично врахований під час призначення пенсії позивачу, а не показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, визначений пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок №124). У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що Управління протиправно не здійснило перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та 1,115 з 01 березня 2025 року, а тому зобов`язали відповідача провести відповідний перерахунок і виплатити недоотримані суми пенсії починаючи з 01 березня 2022 року. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій порушили положення статей 122, 123, 240 КАС України.

7. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вказує на пропуск шестимісячного строку для звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, оскільки позовні вимоги позивача стосуються перерахунку пенсії починаючи з 01 березня 2022 року, тоді як позов був поданий лише 03 вересня 2025 року і суди безпідставно не встановили ці обставини. Скаржник стверджує, що така ситуація не відповідає принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення.

8. Водночас на підтвердження обґрунтованості своїх доводів щодо необхідності дотримання строків звернення до суду скаржник робить посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

9. У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, зазначено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

10. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

11. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 зазначено, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Касаційна скарга надійшла до Суду 12 березня 2026 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/15237/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 липня 2026 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи 16. 22 травня 2026 року позивач подав відзив на касаційну скаргу Управління, в обґрунтування якого вказує, що індексація його пенсії у 2022- 2025 роках мала проводитися шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення, установлених постановами КМУ №118, №168, №185 та №209.

17. Позивач заперечує щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду. Він вважає, що у спорах про невиплату належних сум пенсії внаслідок протиправної бездіяльності пенсійного органу такий строк не підлягає застосуванню, оскільки правовідносини є триваючими, а частина друга статті 46 Закону №1058-IV передбачає виплату неотриманих з вини органу Пенсійного фонду сум пенсії без обмеження строком. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач з 06 листопада 2021 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

19. Для обчислення розміру пенсії позивача відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії. До розміру пенсії позивача з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року встановлено щомісячну доплату у розмірі 100,00 грн. З 01 березня 2025 року пенсію перераховано шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,046.

20. Листом від 31 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про розмір призначеної йому пенсії.

21. Не погоджуючись із розміром призначеної йому пенсії, позивач звернувся до суду з позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

27. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Управління щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та 1,115 з 01 березня 2025 року, а також для зобов`язання Управління провести відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року.

28. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, Управління вважає, що позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії за періоди, які передують шестимісячному строку до дня звернення позивача до суду, заявлені з пропуском строку, установленого частиною другою статті 122 КАС України, а тому підлягали залишенню без розгляду.

29. Отже, предметом касаційного перегляду є перевірка дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України, та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за період з 01 березня 2022 року по 02 березня 2025 року.

30. Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а також про зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2022 року, колегія суддів враховує таке.

31. Судовий захист вимог особи про перерахунок і виплату пенсії за минулий період здійснюється з дотриманням процесуальних строків звернення до адміністративного суду.

32. Юридична визначеність є складовою верховенства права і передбачає, зокрема, передбачуваність та стабільність правового регулювання, а також можливість особи розумно оцінювати правові наслідки своєї поведінки. У Доповіді Європейської комісії "За демократію через право" (Венеційської комісії) "Верховенство права" (Report on the Rule of Law", CDL-AD(2011)003rev, пункти 46, 48), та в Оновленому мірилі правовладдя (The Updated Rule of Law Checklist", CDL-AD(2025)002, пункти 47, 49) цей принцип пов`язано з чіткістю, передбачуваністю правових правил і стабільністю правовідносин. Тому встановлення законом строків звернення до суду не заперечує права на судовий захист, а забезпечує баланс між можливістю особи захистити своє право та потребою уникнення невизначеності у правовідносинах за минулі періоди.

33. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАC України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

35. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, за якою встановлення строків звернення до суду саме по собі не є несумісним із правом на доступ до суду, якщо такі строки мають легітимну мету та не позбавляють особу реальної можливості звернутися за судовим захистом. У рішенні у справі «Stubbings and Others v. the United Kingdom» (заяви № 22083/93 та № 22095/93, пункт 51), ЄСПЛ зазначив, що строки давності слугують юридичній визначеності, захисту потенційних відповідачів від запізнілих вимог та запобіганню несправедливості, пов`язаній із розглядом подій далекого минулого.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

38. Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

39. Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

40. За таких обставин отримання позивачем листа Управління від 31 липня 2025 року саме по собі не змінює момент, з якого він повинен був дізнатися про можливе порушення свого права, а лише підтверджує час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо перевірки правильності розміру пенсії.

41. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії: для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

42. Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24, від 17 вересня 2025 року у справі №560/7397/24, від 19 лютого 2026 року у справі №560/17952/24.

43. З огляду на це, колегія суддів не вбачає належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій.

44. Звернувшись до суду з цим позовом 03 вересня 2025 року, позивач заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо непроведення перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та 1,115 з 01 березня 2025 року, а також про зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2022 року.

45. Водночас колегія суддів зазначає, що оскільки позов подано 03 вересня 2025 року, вимоги позивача можуть бути захищені судом лише за період, починаючи з 03 березня 2025 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01 березня 2022 року.

46. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо непроведення перерахунку пенсії та зобов`язання провести перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за період з 01 березня 2022 року по 02 березня 2025 року підлягають залишенню без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

47. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 березня 2025 року у справі № 380/11333/24, від 08 квітня 2025 року у справі №260/4303/24, від 10 лютого 2026 року у справі №560/18689/24, від 19 лютого 2026 року у справі № 560/17952/24 та від 12 травня 2026 року у справі № 560/12179/24.

48. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

51. За таких підстав Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року в частині позовних вимог і ухваленням у цій частині нового рішення про залишення позову без розгляду. Керуючись статтями 123, 240, 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та 1,115 з 01 березня 2025 року, а також про зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 березня 2022 року по 02 березня 2025 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та 1,115 з 01 березня 2025 року, а також про зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 березня 2022 року по 02 березня 2025 року залишити без розгляду. В іншій частині, а саме щодо задоволення позовних вимог за період з 03 березня 2025 року, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа