Постанова КГС ВС № 904/5764/23 (199/1883/23)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ cправа № 904/5764/23 (199/1883/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ОСОБА_1 : Курячий А.М., ОСОБА_2 : не з`явився, ТОВ "Гудіні-М": не з`явився, ТОВ "Санвуд-Капітал": не з`явився, Офісу Генерального прокурора: Пономаренко А.Є., Української міської ради: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 (колегія суддів у складі: Фещенко Ю.В. - головуючий, Золоторьова Я.С., Стефанів Т.В.) у справі № 904/5764/23 (199/1883/23) за позовом ОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвуд-Капітал" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 2) Київської обласної прокуратури, що діє в інтересах Української міської ради Обухівського району Київської області; 3) Української міської ради Обухівського району Київської області; про стягнення заборгованості, у межах справи №904/5764/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аврора-І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. ОСОБА_1 27.02.2023 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом (з урахуванням уточнення від 27.03.2023) до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-Капітал" про: - стягнення заборгованості за договором позики б/н від 09.08.2021 (далі - Договір позики) у сумі 20000000,00 грн; - звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий ТОВ "Самара-Капітал" (у подальшому змінено найменування на ТОВ "Санвуд-Капітал") у іпотеку на підставі іпотечного договору б/н від 09.08.2021 (далі - Іпотечний договір) - громадський об`єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями загальною площею 1464,8 м2, літера А, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 16028932231 (далі - Предмет іпотеки), шляхом продажу на електронному аукціоні в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

2. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.02.2024, у справі №199/1883/23 позов задоволено.

3. Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Обухівського районного суду Київської області. 4. 08.07.2025 позивачка подала заяву про зміну предмету позову, в якій просила: - стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором позики в сумі 20000000,00 грн; - у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на Предмет іпотеки, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 18.09.2023 за №2888, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П.

5. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.09.2025 замінено неналежного відповідача з ТОВ "Самара-Капітал" на належного відповідача ТОВ "Гудіні-М"; залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Самара-Капітал"; залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Українську міську раду Обухівського району Київської області та Київську обласну прокуратуру, що діє в інтересах Української міської ради Обухівського району Київської області.

6. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.10.2025 передано справу за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області на розгляд у межах справи №904/5764/23.

7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачці строк для усунення недоліків - подання суду доказів сплати судового збору в сумі 286580,00 грн. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Ухвалу мотивовано тим, що позивачка не усунула зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків.

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 зазначену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

11. Постанову мотивовано тим, що позивачка, звертаючись 27.02.2023 до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська, правильно визначила юрисдикцію суду, в якому підлягала розгляду ця справа на момент звернення, та сплатила судовий збір відповідно до вимог чинного законодавства, тому покладення на неї негативних наслідків у вигляді зміни підсудності справи через подальше відкриття провадження у справі про банкрутство одного з відповідачів було б непропорційним і несправедливим по відношенню до позивачки, призвело б до порушення принципу правової визначеності. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. Київська обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу господарського суду першої інстанції.

13. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої абзацом другим частини 2 статті 287 ГПК України, у зв`язку з порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, закріплених у статтях 2, 4, 11, 13, 53, 86, 164, 176, 226 ГПК України.

14. Прокурор вважає, що ухвалу місцевого господарського суду постановлено з дотриманням вимог статей 176, 226 ГПК України, а висновки апеляційного господарського суду щодо неправильного застосування господарським судом першої інстанції частини 1 статті 164 ГПК України, пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка визначає судовий збір за подання позовної заяви до суду станом на 27.02.2023 в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

15. Прокурор стверджує, що факт сплати судового збору при зверненні до суду цивільної юрисдикції сам по собі не свідчить про належне виконання позивачем обов`язку щодо сплати судового збору в установленому законом розмірі після передачі справи для розгляду за правилами господарського судочинства. Невиконання такого обов`язку є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених тим кодексом, за правилами якого здійснюється судочинство - тобто ГПК України.

16. Також прокурор наголошує, що саме позивачка уточнила свої позовні вимоги у цій справі, наслідком чого відбулася зміна підсудності спору. При цьому під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві, неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. У зв`язку з наведеними доводами прокурор послався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №352/1331/20, від 25.05.2022 у справі №753/1908/15-ц, від 13.07.2023 у справі №5015/118/11(914/1689/21). Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

18. Позивачка погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції та стверджує, що розмір судового збору, який вона мала сплатити за подачу цивільного позову до суду, дорівнює 13420,00 грн, сплата визначеного розміру судового збору встановлена судами першої та апеляційної інстанцій.

19. Водночас справу передано за підсудністю з цивільного до господарського суду у зв`язку з обставинами, які не залежали від позивачки, - зміною особи відповідача та відкриттям провадження у справі про його банкрутство.

20. При цьому позивачка посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №170/129/21, згідно з яким немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України і суд, який отримав справу у випадку направлення її за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

21. Крім того, позивачка вважає, що прокурор у касаційній скарзі помилково визначив підставою касаційного оскарження абзац другий частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки оскаржив у касаційному порядку саме постанову апеляційного господарського суду, а не ухвалу господарського суду першої інстанції. Натомість прокурор не навів підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 - 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

22. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

23. За змістом пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України відповідні суб`єкти оскарження можуть подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункті 14 частини 1 статті 255 цього Кодексу (про залишення позову (заяви) без розгляду), після їх перегляду в апеляційному порядку. Підстави касаційного оскарження таких ухвал передбачено абзацом другим частини 2 статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Предметом касаційного оскарження в цій справі є постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали господарського суду першої інстанції про залишення позову без розгляду через неусунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору в установленому законом розмірі.

25. Тобто в касаційному порядку наразі переглядається ухвала господарського суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, тому Верховний Суд відхиляє доводи позивачки про неправильне визначення прокурором підстави касаційного оскарження. Водночас Верховний Суд вважає обґрунтованими аргументи прокурора щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови з огляду на таке.

26. За змістом положень статті 174 ГПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Зокрема, якщо зазначена ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

27. При цьому в разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

28. Згідно з положеннями частин 11, 13 статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

29. Наведені положення кореспондуються з пунктом 8 частини 1 статті 226 ГПК України, згідно з яким якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, суд залишає відповідний позов без розгляду. При цьому особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина 4 статті 226 ГПК України).

30. Тобто залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, що передбачає можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

31. Відповідно до положень частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна тощо, за правилами, визначеними ГПК України.

32. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3 статті 7 КУзПБ).

33. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду позовна заява, яка спочатку була подана до суду цивільної або адміністративної юрисдикції, провадження за якою в подальшому було закрито судом апеляційної інстанції, у зв`язку з непідвідомчістю спору такому суду, та передачею цієї справи до господарського суду за належною юрисдикцією, то така позовна заява повинна відповідати вимогам саме господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. Водночас, у випадку невідповідності позовної заяви господарським процесуальним нормам, законодавець надав можливість господарському суду залишити таку позовну заяву без руху, а позивачу - усунути недоліки цієї позовної заяви та привести її у відповідність до вимог ГПК України, в редакції, чинній на момент подання позову.

34. Подібна за змістом правова позиція сформульована, зокрема, в постановах Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №5006/42/13б/2012, від 26.03.2024 у справі №904/656/21 (185/4936/21).

35. На переконання Верховного Суду, наведена правова позиція підлягає застосуванню, зокрема, в разі передання до господарського суду на підставі частини 3 статті 7 КУзПБ матеріалів справи за відповідною позовною заявою, поданою до суду цивільної або адміністративної юрисдикції. У разі невідповідності такої позовної заяви вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України вона підлягає залишенню без руху із настанням відповідних процесуальних наслідків, якщо позивач не усунув виявлені господарським судом недоліки.

36. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

37. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").

38. Згідно з положеннями статті 4 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент подання позову в цій справі) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

39. Зокрема, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 зазначеного Закону). За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону).

40. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було встановлено з 1 січня 2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

41. У цій справі позивачка звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою майнового характеру 27.02.2023, сплативши судовий збір у розмірі 13420,00 грн, що становить 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2023. Наведена сума судового збору відповідала ставці, встановленій підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" для подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру до суду.

42. Після передачі цієї справи на розгляд господарського суду в межах справи про банкрутство ТОВ "Гудіні-М" місцевий господарський суд, з урахуванням положень статті 7 КУзПБ та наведеної вище правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 174 ГПК України до позовних заяв, переданих до господарського суду для розгляду за правилами господарського судочинства, перевірив позовну заяву на відповідність вимогам господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви, та встановив відсутність доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом для подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду. Розмір судового збору, який підлягав сплаті за ставкою, встановленою підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", становить 300000,00 грн (20000000,00 грн х 1,5 %).

43. З огляду на таке господарський суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху відповідно до вимог частини 11 статті 176 ГПК України, зазначивши про необхідність усунення зазначених недоліків шляхом надання доказів про сплату судового збору в сумі 286580,00 грн (300000,00 грн - 13420,00 грн).

44. Оскільки позивачка наведені недоліки в установлений строк не усунула, місцевий господарський суд обґрунтовано залишив без розгляду позовну заяву на підставі частини 13 статті 176, пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України. Наведені процесуальні дії господарського суду першої інстанції відповідають положенням статті 164, 174, 176, 226 ГПК України та статті 7 КУзПБ.

45. Натомість апеляційний господарський суд помилково скасував зазначену ухвалу, пославшись на відповідність позовної заяви ОСОБА_1 на момент її подання до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська вимогам статей 175 - 177 Цивільного процесуального кодексу України та сплату нею судового збору відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (якою встановлено ставки судового збору за подання позовної заяви до суду).

46. Такі висновки не відповідають положенням статті 7 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 164, 174, 176, 226 ГПК України та правовими висновками Верховного Суду щодо необхідності приведення позовної заяви, переданої до господарського суду для розгляду за правилами господарського судочинства, у відповідність до вимог господарського процесуального закону. Зазначене включає перевірку наявності документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, залишення позовної заяви без руху у разі встановлення відповідних недоліків та застосування передбачених ГПК України процесуальних наслідків у разі їх неусунення.

47. Тобто факт належної сплати позивачкою судового збору при зверненні з позовом до суду загальної юрисдикції не є достатньою підставою для висновку про відповідність такої сплати та, відповідно, позовної заяви вимогам закону в тому разі, якщо така заява підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

48. З огляду на таке підлягають відхиленню доводи позивачки про відсутність у неї обов`язку доплатити судовий збір у цій справі, оскільки вона вже сплатила судовий збір при поданні позовної заяви до суду загальної юрисдикції, адже вони базуються на помилковому тлумаченні позивачкою норм процесуального права.

49. При цьому безпідставним є посилання позивачки та апеляційного господарського суду на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №170/129/21, від 22.05.2024 у справі №760/30077/19, які стосуються застосування норм права при вирішенні інших, ніж у цій справі, процесуальних питань, відповідно: щодо повторної сплати судового збору у разі передачі (направлення) справи з одного суду загальної юрисдикції до іншого суду загальної юрисдикції у зв`язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності); щодо повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду.

50. Зокрема, нерелевантним до правовідносин у цій справі є висновок про відсутність підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватися повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично; перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України; а суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи. Наведені висновки не охоплюють ситуацію, коли первісно сплачена сума судового збору є меншою за ставку, що підлягає сплаті за правилами господарського судочинства.

51. Натомість у цій справі наразі не йдеться про вимогу місцевого господарського суду щодо повторної сплати (на інший казначейський рахунок тощо) вже сплаченої позивачкою суми судового збору в розмірі 13420,00 грн, а лише про необхідність доплати судового збору таким чином, щоб разом із вказаною сумою загальний розмір сплаченого судового збору відповідав встановленому Законом розміру за ставкою для подання відповідного позову до господарського суду.

52. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив про порушення принципу правової визначеності, непропорційне та несправедливе по відношенню до позивачки покладення на неї негативних наслідків у вигляді зміни підсудності цієї справи через подальше відкриття провадження у справі про банкрутство щодо одного з відповідачів. Верховний Суд зауважує, що за процесуальною хронологією зміна підсудності цієї справи відбулася не безпосередньо внаслідок відкриття провадження у справі про банкрутство одного з відповідачів, яким пред`явила позовні вимоги ОСОБА_1 при зверненні до суду, а внаслідок подання позивачкою 08.07.2025 заяви про зміну предмету позову та заміни у зв`язку з цим ухвалою Обухівського районного суду Київської області одного з відповідачів на ТОВ "Гудіні-М", щодо якого на той момент було відкрито провадження у справі про банкрутство. Тобто ТОВ "Гудіні-М" первісно не було відповідачем у цій справі, а залучене до участі за ініціативою позивачки, вже перебуваючи у процедурі банкрутства.

53. Водночас необхідно зауважити, що встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі, є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та не є порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року "права на суд".

54. Доступ до правосуддя, в контексті зазначеної статті Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

55. Щодо посилань позивачки на те, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду обмежено її право на доступ до правосуддя, Верховний Суд також звертає увагу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, які були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина 4 статті 226 ГПК України). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити.

57. Постанову апеляційного господарського суду слід скасувати із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції. Розподіл судових витрат

58. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивачку. Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №904/5764/23(199/1883/23) скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі №904/5764/23(199/1883/23) залишити в силі.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков