LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/8525/22 (910/1128/25)

від 01.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) залишити без змін.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2026 р. Справа№ 910/8525/22 (910/1128/25) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Остапенка О.М. Пантелієнка В.О. за участю секретаря судового засідання Авсюкевич Н.В. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 01.07.2026, розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) (суддя Чеберяк П.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни до ОСОБА_1 про стягнення 500 000,00 грн в межах справи №910/8525/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" грошові кошти в розмірі 500000,00 грн та судовий збір в розмірі 6000,00 грн. Не погодившись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25); ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдінг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни до ОСОБА_1 про стягнення 500000,00 грн - відмовити в повному обсязі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О,М., Пантелієнко В.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8525/22 (910/1128/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни до ОСОБА_1 про стягнення 500000,00 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8525/22 (910/1128/25). 12.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8525/22 (910/1128/25) у 3-х томах. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25); розгляд апеляційної скарги призначено на 15.04.2026; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 01.04.2026; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.04.2026. 30.03.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційног господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8525/22 (910/1128/25) - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8525/22 (910/1128/25) - залишити без змін. Ліквідатор зазначає, що долучені до матеріалів справи арбітражним керуючим виписки з рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Акціонерний банк «Піденний», рахунку НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», рахунку НОМЕР_3 в АТ «Банк Кредит Дніпро» свідчать про перерахування коштів у якості позики та реальне існування таких договорів. Позивачем було заявлено до стягнення лише частину грошових коштів, 500 000 грн з загальної кількості заборгованості у сумі 2 635 000,00 грн. Відповідно, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про стягнення іншої частини заборгованості, враховуючи, що судом буде встановлено всі обставини справи та загальний розмір не повернутої суми боргу. Такий позов не буде повторним стягненням, оскільки предметом спору буде інша сума позовних вимог. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25), призначений на 15.04.2026 о 12 год. 50 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); повідомлено, що арбітражний керуючий Іванченко Анастасія Валеріївна ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 910/8525/22 (910/1128/25) у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) оголошено перерву на 13.05.2026 об 11 год. 20 хв.; роз`яснено, що арбітражний керуючий Іванченко Анастасія Валеріївна ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. У зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" у місті Києві, судове засідання 13.05.2026 не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) призначено на 01.07.2026 об 11 год. 30 хв. Зазначено, що арбітражний керуючий Іванченко Анастасія Валеріївна ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. У судове засідання 01.07.2026 з`явився представник скаржника та в режимі відеоконференції арбітражний керуючий Іванченко Анастасія Валеріївна. Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне. За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23. Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25). Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Іванченко Анастасія Валеріївна просила суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін. Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що висновки суду про існування зобов`язань з договору позики між скаржником та банкрутом ґрунтуються виключно на банківських виписках. Проте, самі тексти вказаних договорів судом не досліджувалися, їх оригінали або належним чином завірені копії у матеріалах справи відсутні. Відтак, судом не було встановлено істотних умов цих правочинів та факту їх акцепту з боку відповідача, що унеможливлює висновок про виникнення обов`язку з повернення коштів саме на тих умовах, які задовольнив суд. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив та не зазначив в судовому рішенні, за яким саме зобов`язанням (договором позики) в ОСОБА_1 виник борг перед ТОВ «Юкрейніан Газ Трейдінг» та безпідставно стягнув 500 000, 00 грн. Якщо позивач стверджує, що перерахував 2 635 000, 00 грн, а суд стягує 500 000,00 грн, то у рішенні має бути чітко зазначено за якими саме договорами з 36 - ти суд стягує певну суму. На думку апелянта, відсутність конкретизації, за якими саме договорами стягнуто 500 000,00 грн,, порушує права відповідача та позбавляє можливості зрозуміти, яке саме зобов`язання вважається виконаним (або примусово стягнутим). Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) слід залишити без змін, з огляду на наступне. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8525/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" на стадії процедури ліквідації, введенною постановою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023. 30.01.2025 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 500 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванченко Анастасії Валеріївни до ОСОБА_1 про стягнення 500 000,00 грн. до розгляду в межах справи № 910/8525/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" та відкрито провадження у справі, позовна заява розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" грошові кошти в розмірі 500000,00 грн та судовий збір в розмірі 6000,00 грн. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Постановою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванченко Анастасію Валеріївну. В ході провадження у справі про банкрутство боржника арбітражним керуючим Іванченко А.В. (далі - позивач, ліквідатор) було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за результатами якого встановлено наступне. Згідно з інформацією, наявною у виписках по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг", останнє зі своїх рахунків, зокрема, НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк", НОМЕР_1 в ПАТ Акціонерний банк "Південний", а також НОМЕР_3 в АТ "Банк Кредит Дніпро", в період з жовтня 2020 по квітень 2021 перерахувало на рахунки ОСОБА_1 (відповідач) грошові кошти в розмірі 2 635 000,00 грн. з призначеннями платежів як: - «Поповнення рахунку ОСОБА_1 позика працівнику на особові потреби за Договором позики від 20.10.2020 №UGT-HOM без ПДВ.», - «Фінансова допомога засновнику згідно з договором від 01.10.2021 №0110-KO без ПДВ.», - «Поповнення рахунку Хубов Олександр Миколайович позика працівнику на особові потреби за Договором від 26.10.2020 №UGT-НОМ без ПДВ.» Приписами статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 21.06.2024 ліквідатором боржника на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, а саме, цінним листом № 0503888696220, була направлена письмова Претензія №117-910/8525 про повернення боргу, в якій зазначено, що згідно з даними про рух коштів підприємства вбачається отримання ОСОБА_1 від ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" грошових коштів з наступним призначенням платежів: «Поповнення рахунку ОСОБА_1 позика працівнику на особові потреби за Договором позики від 20.10.2020 №UGT-HOM без ПДВ.», «Фінансова допомога засновнику згідно з договором від 01.10.2021 №0110-KO без ПДВ.», «Поповнення рахунку ОСОБА_1 позика працівнику на особові потреби за Договором від 26.10.2020 №UGT-НОМ без ПДВ.». Також в претензії зазначено, що загалом за період з жовтня 2020 по квітень 2021 з рахунків ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" на рахунки ОСОБА_1 (відповідач) були перераховані грошові кошти в розмірі 2 635 000,00 грн, заборгованість не повернута. У вказаній претензії міститься вимога про повернення цієї заборгованості протягом 30-ти днів з моменту отримання цієї претензії. Лист не був отриманий відповідачем та повернувся відправнику 12.07.2024 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта" з інформацією щодо відправлення №0503888696220, яка долучена позивачем до матеріалів справи. Тобто отримання цього поштового відправлення залежало виключно від волі відповідача, чого в суді не спростовано. Зважаючи на те, що отримана відповідачем сума коштів так і не була повернута, а вимоги, викладені у претензії - не виконані, а також з огляду на те, що перерахування коштів на користь відповідача вчинялось позивачем у період виникнення у нього стійкої заборгованості перед кредиторами у загальному розмірі 48 827 477,22 грн., ліквідатор боржника звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача частини заборгованості в розмірі 500 000,00 грн., що зумовлено тим, що позивач перебуває в процедурі ліквідації та відсутністю у нього коштів на оплату судового збору за ціною позову в розмірі 2 635 000,00 грн. Як слідує з матеріалів справи, підставою для звернення позивача в суд стало те, що згідно з інформацією, наявною у виписках по рахунках ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк", НОМЕР_1 в ПАТ Акціонерний банк "Південний", а також НОМЕР_3 в АТ "Банк Кредит Дніпро", в період з жовтня 2020 по квітень 2021 відповідач отримав від позивача кошти в розмірі 2 635 000,00 грн. Згідно з пп. 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. За своєю правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою, правовідносини за якою регламентуються Цивільним кодексом України. Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Суд першої інстанції зазначив, що за час розгляду справи відповідач декілька разів змінив свою позицію щодо факту укладення між сторонами договорів позики. Водночас, сам факт отримання коштів від позивача не заперечив. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було надано суду доказів наявності правових підстав отримання ним вказаних грошових коштів, або доказів того, що ним попередньо передавалися кошти підприємству як поворотна фінансова допомога, або того, що кошти передавалися йому підприємством на безповоротній основі, виходячи з його пояснень, перераховані йому кошти могли мати іншу правову природу, таку як повернення підприємством боргу ОСОБА_1 , або надання йому підприємством безповоротної фінансової допомоги, що не підтверджено доказами у справі. Суд першої інстанції встановив, що у форматі стандарту "вірогідності доказів", письмові докази, що надані позивачем на підтвердження факту укладення договору позики та передання коштів за цим договором є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування зазначених обставин (враховуючи суперечливість поведінки відповідача). Таким чином, перерахування грошових коштів позивачем (із призначенням платежу - позика працівнику на особові потреби із зазначенням відповідного номеру та дати договору), їх отримання відповідачем, свідчить про факт існування між позивачем та відповідачем позикових правовідносин. Положеннями абз. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Оскільки матеріали справи не містять договорів позики і фінансової допомоги, а, отже, є неможливим з`ясування питання строків повернення наданих грошових коштів, з урахуванням вказаних положень законодавства, обов`язок повернення відповідачем позики виникає після пред`явлення позивачем відповідної вимоги. Водночас, як зазначалось судом вище, відповідачу засобами поштового зв`язку була направлена письмова претензія №117-910/8525 про повернення боргу з викладом стислого змісту порушених зобов`язань та вимогою про повернення коштів, однак, лист із вказаною претензією не був отриманий відповідачем та повернувся відправнику 12.07.2024 за закінченням терміну зберігання. У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 в справі №522/799/16-ц зазначено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Отже, з урахуванням вказаних вище положень законодавства, обов`язок з повернення позики виник у відповідача після пред`явлення йому позивачем відповідної вимоги, - з 12.07.2024, про що вірно встановлено судом першої інстанції. В апеляційній скарзі та в суді першої інстанції відповідач посилається на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №755/16831/19, відповідно до якого по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику; законодавець імперативно в ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа; вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведений апелянтом правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №755/16831/19, є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини цієї справи істотно відрізняються від обставин справи №910/8525/22 (910/1128/25). Як вірно зауважено судом першої інстанції, обставини даної справи вказують на те, що перерахування коштів вчинялося керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" в період виникнення у підприємства стійкої заборгованості перед кредиторами в загальному розмірі 48 827 477,22 грн. Будучи обізнаним про наявність зобов`язань перед кредиторами, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг" здійснював перерахування коштів з рахунків підприємства на рахунки своїх працівників (в т.ч. на рахунок відповідача), чим безпідставно зменшив розмір своїх активів (грошових коштів) та не врахував інтереси кредиторів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент перерахування коштів, відповідач був бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Газ Трейдинг", що свідчить про те, що кошти були виведені з підприємства на користь заінтересованої особи (власника підприємства) Строк, встановлений у ст. 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Верховний Суд у постанові від 25.10.2023 у справі № 910/20146/20 (910/9531/22) зазначив, що у силу закону майно юридичної особи фактично є способом забезпечення майбутніх зобов`язань боржника перед третіми особами-кредиторами. За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб`єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб`єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб`єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. Протягом підозрілого періоду ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" мав негативну тенденцію до зменшення своїх активів, шляхом виведення коштів на власника підприємства. Попри збитковість своєї діяльності, ТОВ "Юкрейніан Газ Трейдинг" добровільно взяв на себе додаткові необґрунтовані витрати на перерахування коштів у позику і фінансову допомогу своєму бенефіціарному власнику ОСОБА_1 , у той час як мало реальну можливість спрямувати вказані грошові кошти на погашення заборгованості перед кредиторами або на господарську діяльність для отримання прибутку. Отже, перерахування суми коштів юридичною особою в якості позики на користь свого бенефіціарного власника, в підозрілий період під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості, протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах, а також суті правовій природі забезпечення виконання зобов`язань, про що вірно встановив суд першої інстанції. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апелянта щодо необхідності визначення конкретного платежу, за яким стягнуто 500 000,00 грн, колегія суддів відхиляє. Позивач реалізував своє право на часткове пред`явлення вимог, заявивши до стягнення лише частину загальної неповернутої заборгованості. За таких обставин, індивідуалізація кожного із платежів, з яких складається загальний борг, не є необхідною, оскільки предметом спору є частина єдиної майнової вимоги, а не окремі самостійні зобов`язання. Такий спосіб захисту не порушує прав відповідача та не створює невизначеності щодо предмета позову. Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в апеляційній скарзі суду не наведено. Місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно надав оцінку поданим стороною заяві та доказам у справі у їх сукупності, вірно застосував норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому колегія суддів доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі №910/8525/22 (910/1128/25) залишити без змін. Матеріали справи № 910/8525/22 (910/1128/25) повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст складено 08.07.2026 Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді О.М. Остапенко В.О. Пантелієнко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»