Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11324/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа № 910/11324/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Михальської Ю.Б. Станіка С.Р. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026 Розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 (суддя Паламар П.І.) за позовом Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах:

1. Міністерства оборони України,

2. Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання додаткових угод недійсними, стягнення безпідставно одержаних коштів, в розмірі 685 939,00 грн, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (прокурор) в інтересах Міністерства оборони України (позивач-1) та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Житомирської області (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"(відповідач), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку: - визнати недійсними додаткові угоди до договору № 25 про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021, а саме: додаткову угоду від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) грошові кошти у розмірі 685 939,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача-2 безпідставно отримані кошти в сумі 685 939,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/11324/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суд міста Києва від 14.01.2025 провадження у справі № 910/11324/24 в частині вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України закрито. Позов Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в іншій частині задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 4 від 12.05.2021, № 6 від 02.09.2021, № 7 від 03.09.2021, № 8 від 04.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 25 від 15.02.2021, укладеного між Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) 685 939,00 грн безпідставно набутих коштів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 22 401,09 грн. витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що зміст додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж дозволено Законом - більше 10%. Крім того, оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 та відповідачем щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання позивачем-2 своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами, відповідач безпідставно отримав грошові кошти в сумі 685 939,00 грн, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на користь позивача-2, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, закриваючи провадження у справі № 910/11324/24 в частині вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить змісту вимог, спрямованих на захист прав або інтересів Міністерства оборони України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням Господарського суд міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24, 02.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувані додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 укладено у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору, оскільки з огляду на суттєве зростання ринкових цін на енергоресурси в період дії договору коригування ціни одиниці товару електричної енергії у бік збільшення шляхом укладення вказаних додаткових угод було економічно обґрунтованим. Також скаржник наголошує, що судом першої інстанції не встановлено належного складу відповідачів у цій справі та помилково вирішено даний спір по суті. Крім того скаржник вказує, що покладення відповідальності на постачальника за порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" суперечить статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі", така відповідальність як визнання недійсними додаткових угод до договору постачання, який є виконаним на момент звернення до суду з позовом та стягнення з постачальника грошових коштів, не передбачена та суперечить статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням Господарського суд міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24, 06.02.2025 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, відповідно до п. 1.1. якого організація квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально- культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Таким чином, Міністерство оборони України має прямий інтерес у розгляді даної справи, оскільки оплата за поставлену електроенергію за договором про закупівлю здійснювалась за рахунок бюджетних асигнувань в межах кошторису Міністерства оборони України, який був передбачений Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік». Крім того, відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (зі змінами), Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Скаржник стверджує, що у позовній заяві прокурором обґрунтувано необхідність представництва інтересів Міністерства оборони України та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) з посиланням на відповідні положення законодавства, що є повним і достатнім для підтвердження представництва прокуратурою інтересів держави. За вказаних обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс у справі № 910/11324/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 06.02.2025 матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р. 10.02.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11324/24. 25.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11324/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги. 12.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про усунення недоліків. 13.03.2025 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про поновлення процесуального строку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11324/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 об`єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 17.04.2025. 26.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Таким чином, укладення оскаржуваних додаткових угод суперечить частині 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі. 03.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що внаслідок укладення оскаржуваних додаткових угод збільшено ціну за одиницю товару з 1,9215 грн за 1 кВт/год до 2,753832 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто змінено ціну товару більше ніж на 10%. Таким чином, умовами оскаржуваних додаткових угод було перевищено ціну товару від змісту тендерної пропозиції більше, ніж на 10%, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". В судовому засіданні 17.04.2025 оголошувалась перерва до 22.05.2025. Судове засідання 22.05.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 26.06.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 зупинено провадження у справі № 910/11324/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Зобов`язано учасників судового процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/11324/24. 29.05.2026 Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони звернулась до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення апеляційного провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/11324/24 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025, розгляд справи призначено на 02.07.2026. 01.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі № 910/11324/24 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". В обґрунтування клопотання посилається на те, що вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10% обмеження при зміні ціни за одиницю товару. Розглянувши в судовому засіданні 02.07.2026 клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII. Отже, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VІІІ (конституційне провадження у справі № 3-78/20269(178/26) матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. В судовому засіданні 02.07.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що на 03.07.2026 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду призначено розгляд справи № 910/6530/24 щодо вирішення питання представництва прокуратурою інтересів держави в особі військової частини. Представник зазначає, що правовідносини у справі № 910/11324/24 та № 910/6530/24 є подібними. В судовому засіданні 02.07.2026 в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи представника Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс відмовлено з підстав його необґрунтованості. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 скасувати в частині закриття провадження вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 залишити без змін, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) Житомирської області (правонаступник Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району) проведено відкритті торги № UA-2020-12-15-006980-b щодо закупівлі 6 500 000 кВт/год електричної енергії на суму 17 860 050,00 грн. За результатами проведених відкритих торгів переможцем процедури закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс. 15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс (постачальник) та Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступник Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 25 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію (код ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія) споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої)електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Відповідно до п. 2.3. договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 6 500 000 кВт/год. Згідно з п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.5. договору). Відповідно до п. 14.1. договору загальна вартість електричної енергії складає 12 489 750,00 грн. В п. 14.2. договору визначено, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору. Договір набирає чинності з моменту підписання та укладається на строк до 31.12.2021. За умовами п. 14.9. договору істотні умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції та не можуть змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Пунктом 14.11. договору передбачено збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Відповідно до п. 14.19. договору зміни, доповнення та розірвання договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору. До договору № 25 від 15.02.2021 між сторонами було укладено низку додаткових угод, зокрема, додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 №

8. Додатковою угодою № 4 від 12.05.2021 ціну електричної енергії на період з 01.03.2021 по 20.05.2021 збільшено до 2,078352 грн за 1 кВт/год з ПДВ з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та без урахування тарифу на розподіл; з 21.05.2021 до 2,173776 грн за 1 кВт/год з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та без урахування тарифу на розподіл. Підставою для її укладення стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1038/21 від 29.04.2021. Додатковою угодою № 6 від 02.09.2021 ціну електричної енергії з 01.09.2021 збільшено до 2,355696 грн за 1 кВт/год з ПДВ з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та без урахування тарифу на розподіл. Підставою для її укладення стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1876-2/21 від 13.08.2021. Додатковою угодою № 7 від 03.09.2021 ціну електричної енергії з 10.09.2021 збільшено до 2,555784 грн за 1 кВт/год з ПДВ з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та без урахування тарифу на розподіл. Підставою для її укладення стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17.08.2021. Додатковою угодою № 8 від 04.10.2021 ціну електричної енергії з 15.10.2021 збільшено до 2,753832 грн за 1 кВт/год з ПДВ з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та без урахування тарифу на розподіл. Підставою для її укладення стала цінова довідка Харківської торгово- промислової палати № 2198-2/21 від 15.09.2021. На виконання умов договору № 25 від 15.02.2021 відповідачем поставлено позивачу-2 електричну енергію у кількості 2 930 195,01 кВт/год, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії: № УГР00000568 від 18.03. 2021 на суму 571 461,79 грн, № УГР00000798 від 12.04.2021 на суму 774 021,94 грн, № УГР00001164 від 14.05.2021 на суму 1 183 349,20 грн, № УГР00001629 від 08.06.2021 на суму 475 788,46 грн., № УГР00001936 від 30.06.2021 на суму 197 324,52 грн, № УГР00002256 від 13.08.2021 на суму 236 735,08 грн, № УГР00002701 від 14.09.2021 на суму 417 367,16 грн, № УГР00003106 від 18.10.2021 на суму 569 354,68 грн, № УГР00003436 від 17.11.2021 на суму 765 524,83 грн, № УГР00003919 від 16.12.2021 на суму 945 858,67 грн, № УГР00004075 від 24.12.2021 на суму 592 481,47 грн. За спожиту електричну енергію позивачем-2 на рахунок відповідача сплачено 6 729 267,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 201 від 18.03.2021, № 202 від 18.03.2021, № 297 від 13.04.2021, № 320 від 19.04.2021, № 341 від 26.04.2021, № 402 від 17.05.2021, № 524 від 08.06.2021, № 709 від 07.07.2021, № 787 від 04.08.2021, від 07.09.2021, № 1092 від 11.10.2021, № 1192 від 02.11.2021, № 1192 від 02.11.2021, № 1217 від 05.11.2021, № 1343 від 18.11.2021, № 1639 від 16.12.2021, № 1682 від 24.12.2021. Звертаючись до суду з позовом, прокурор стверджує про недійсність додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021, оскільки відповідачем безпідставно змінено істотні умови договору без обґрунтування та документального підтвердження коливань ціни електричної енергії в період виконання договору, та, відповідно, про безпідставність набуття відповідачем за рахунок позивача-2 коштів у розмірі 685 939,00 грн. Прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021 сторонами збільшено ціну за одиницю товару з 1,9215 грн за 1 кВт/год до 2,753832 грн за 1 кВт/год з ПДВ, зокрема, на 13,12% - додатковою угодою № 4 від 12.05.2021, на 22,6% - додатковою угодою № 6 від 02.09.2021, на 33% - додатковою угодою № 7 від 03.09.2021, на 43,31% - додатковою угодою № 8 від 04.10.2021. Отже, додатковими угодами від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021 збільшено ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021 укладено у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору у зв`язку із коливанням ціни одиниці товару на ринку електричної енергії у бік збільшення. Відповідач зазначає, що укладення додаткових угод до договору було економічно обґрунтованим, невнесення зазначених змін до договору могло призвести до збитків як постачальника, так і споживача у зв`язку з неможливістю виконання умов договору, споживач електричної енергії за договором, у випадку його розірвання, вимушений був би перейти на постачальника "останньої надії" із цінами, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії". При цьому, ТОВ "Укр Газ Ресурс" посилалося на листи уповноваженого органу у сфері закупівель (Міністерства економіки України), в яких вказано, що норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Крім того, відповідач вказує, що покладення відповідальності на постачальника за порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом, як зазначає прокурор у даній справі, суперечить статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі", адже така відповідальність як визнання недійсними додаткових угод до договору постачання, який є виконаним на момент звернення до суду з позовом, та стягнення з постачальника грошових коштів, не передбачена та суперечить статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо звернення прокурора з вказаним позовом суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди. Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18). Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків: - бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77); - невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80). Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу. Так, прокурором подано позов в інтересах Міністерства оборони України та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Житомирської області Відповідно до статті 15 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Контроль за виконанням Державного бюджету України в частині, що стосується витрат на забезпечення функціонування Збройних Сил України, здійснюється згідно із законом. Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України. У пункті 1.1 цього Положення зазначено, що організація квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (зі змінами), Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Відповідно до пункту 4 цього Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил. Відповідно до пп. 3-5 п. 5 Положення Міноборони з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, держав-них фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням державних коштів, які передбачено для реалізації проектів, виконання програм, зокрема, міжнародних. Згідно з п. 1 розділу ІІІ Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерства оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 744 від 30.12.2016, для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів МОУ та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота. Таким чином, саме Міністерство оборони України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також Звягельська КЕЧ (району), як сторона оскаржуваних додаткових угод, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Повідомленням № 62-2687вих-24 від 22.08.2024 Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону повідомлено Міністерство оборони України та Звягельську квартирно-експлуатаційну частину (району), що додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021 укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з чим прокурор просив проінформувати чи будуть вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 631 379,83 грн. У відповідь на вказане повідомлення листом № 220/74/1600 від 02.09.2024 Головним управлінням військової юстиції повідомлено Житомирську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону про підтримання позиції прокуратури про звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 631 379,83 грн. Крім того, у відповідь на вказане повідомлення листом № 1324 від 26.08.2024 Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) повідомлено Житомирську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону, що Звягельська КЕЧ не заперечує щодо звернення прокурора з позовом до суду та просить посприяти у вирішенні даного питання. Незвернення Міністерства оборони України та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останніми покладених на них повноважень щодо належного захисту інтересів держави. Повідомленням № 62-2816вих-24 від 05.09.2024 Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону повідомлено Міністерство оборони України та Звягельську квартирно-експлуатаційну частину (району), що прокуратурою підготовлено позовну заяву до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 631 379,83 грн. Спір виник з приводу укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021, якими збільшено вартість товару більше, ніж на 10% від тієї ціни, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату укладення договору та додаткових угод до нього). Матеріали справи свідчать про те, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. За пунктами 6, 11 та 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»: - договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; - замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; - предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку. За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 20.12.2020 та застосовується до спірних правовідносин. У п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 суд також дійшов наступного правового висновку: «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.». Договір про постачання електричної енергії споживачу № 25 від 15.02.2021 укладено за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», і на момент підписання договору сторонами погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Так, у п. 2.3. договору визначено, що очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 6 500 000 кВт/год. На підставі цінових довідок Харківської торгово- промислової палати № 1038/21 від 29.04.2021, № 1876-2/21 від 13.08.2021, № 1914-1/21 від 17.08.2021, № 2198-2/21 від 15.09.2021 укладено додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 до договору № 25 від 15.02.2021, якими змінено істотні умови договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Зі змісту цих цінових довідок вбачається, що вони носять виключно фактографічно-інформаційний характер, не враховують умов договорів та контрактів. При цьому, зі змісту цінових довідок вбачається, що джерела інформації, отримані з офіційного веб-сайту ТБ «Українська енергетична біржа» за посиланням: https://www.ueex.com.ua. Крім того, цінові довідки не відображають та не підтверджують коливання цін електричної енергії на ринку в бік збільшення в період між укладанням договору № 25 від 15.02.2021 та додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8, що, в свою чергу, призвело до укладання оскаржуваних додаткових угод всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Принагідно слід зазначити, що перелічені вище цінові довідки не підтверджують коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення в період з дати укладання договору (15.02.2021) до дати укладання спірних додаткових угод та в період між спірними додатковими угодами, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до ціни договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення шляхом укладення відповідних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України). Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі. Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. Звягельська квартирно-експлуатаційна частина (району) мала право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій ТОВ «Укр Газ Резурс» про збільшення ціни, підписала оскаржувані додаткові угоди, як наслідок, ціна одиниці товару значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився. Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яка була отримана під час підписання договору. Більш того, як уже наголошувалось, Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Шляхом укладення оскаржуваних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж дозволено Законом - більше 10%. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, на вирішення якої поставлено питання про відступ від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. У справі № 920/19/24 так само як і у даній справі № 910/11324/24 договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у двох редакціях: Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-ІХ та Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» № 1530-ІХ. Так, у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, таке: "Щодо можливості зміни умов договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії, в т.ч. з урахуванням унесених Законом №1530-ІХ змін до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

114. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом №922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

115. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону №922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

116. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

117. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону №922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

118. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

119. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

120. Частиною четвертою статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

121. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

122. У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у двох редакціях: 1) Закону №114-ІХ (договір про закупівлю та додаткова угода до нього №2) та 2) Закону №1530-ІХ (додаткові угоди до договору №5 - 10).

123. Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення. Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ)

124. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього №2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії 125. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

126. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

127. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

128. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

129. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі №910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

130. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

131. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %. Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII (у редакції Закону №1530-ІХ)

132. Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону №922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

133. Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

134. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIIIу редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону №1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

135. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону №1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

136. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

137. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

138. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Щодо мети Закону №922-VIII та прецедентної практики Суду Європейського Союзу

141. Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до преамбули Закону №922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

142. Така мета розкрита у статті 5 Закону №922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

143. Окрім того, відповідно до преамбули Закону №922-VIII цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).

144. Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону №922-VIII зазначений проєкт Закону розроблено на виконання розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про здійснення державних закупівель", Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди та Указу Президента України "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020" щодо впровадження електронних закупівель, а також статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію у частині імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС. Метою проєкту Закону є, зокрема, підвищення рівня конкуренції у сфері державних закупівель та зниження рівня корупції шляхом запровадження системи електронних закупівель та електронної системи оскарження; здійснення процедур закупівлі, обмін інформацією, документами та подання роз`яснень в електронній системі закупівель; виконання Угоди про асоціацію щодо імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС шляхом запровадження нових підходів щодо здійснення закупівель у частині оптимізації процедур закупівель та можливості створення ЦЗО(див.https://w2.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57268&pf35401=367184).

145. Відповідно до статті 148 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію сторони визнають внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановлюють у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель. Це передбачає послідовне наближення законодавства України у сфері державних закупівель до acquis ЄС у сфері державних закупівель, що супроводжуватиметься інституційною реформою та створенням ефективної системи державних закупівель на основі принципів, якими регулюються державні закупівлі Сторони ЄС.

146. Частинами першою, другою статті 153 глави 8 "Державні закупівлі" розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що Україна забезпечує поступове приведення існуючого та майбутнього законодавства у сфері державних закупівель у відповідність до acquis ЄС у сфері державних закупівель. Адаптація законодавства здійснюється поетапно згідно з періодами, визначеними у Додатку ХХІ-А та в Додатках ХХІ-В-ХХІ-Е, ХХІ-G, ХХІ-H та ХХІ-J до цієї Угоди. Додатки ХХІ-F та ХХІ-І до цієї Угоди визначають необов`язкові елементи, які не потребують впровадження в законодавство України, тоді як Додатки ХХІ-K-ХХІ-N до цієї Угоди містять елементи acquis ЄС, які залишаться поза сферою законодавчої адаптації. У цьому процесі належна увага повинна приділятися відповідному прецендентному праву Європейського Суду та імплементаційним заходам Європейської Комісії, а також, якщо в цьому виникне необхідність, будь-яким змінам в acquis ЄС, що відбуватимуться в той самий час.

147. Для прикладу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на практику Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), який, з-поміж іншого, зазначає, що основною метою правил Співтовариства у сфері державних закупівель є забезпечення вільного руху послуг та відкриття ринку для неспотвореної конкуренції у всіх державах-членах (див. справу 26/03 Stadt Halle та RPL Lochau [2005] ECR I-1, пункт 44). Задля досягнення цієї подвійної мети право Співтовариства застосовує, серед іншого, принцип недискримінації за ознакою громадянства, принцип рівного ставлення до учасників тендеру та випливаюче з цього зобов`язання щодо прозорості (див. справу C-275/98 Unitron Scandinavia та 3-S [1999] ECR I-8291, пункт 31; справу C-324/98 Telaustria та Telefonadress [2000] ECR I-10745, пункти 60 та 61 та справу C-496/99 P Commission проти CAS Succhi di Frutta [2004] ECR I-3801, пункти 108 та 109).

148. Суд ЄС зауважує, що з метою забезпечення прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру, зміни до положень державного контракту під час його дії становлять нове укладення контракту в розумінні Директиви 92/50, якщо вони істотно відрізняються за характером від початкового контракту і, отже, свідчать про намір сторін переглянути основні умови цього контракту. Зміна державного контракту під час його дії може вважатися істотною, якщо вона вводить умови, які, якби вони були частиною початкової процедури укладення контракту, дозволили б допуск інших учасників тендеру, крім тих, які були допущені спочатку, або дозволили б прийняття іншої пропозиції, крім тієї, яка була прийнята спочатку. Зміна також може вважатися істотною, якщо вона змінює економічний баланс договору на користь підрядника в спосіб, який не був передбачений умовами початкового договору (див. справу C-454/06 pressetext Nachrichtenagentur GmbH v Republik Osterreich (Bund), APA-OTS Originaltext - Service GmbH, APA Austria Presse Agentur registrierte Genossenschaft mit beschrankter Haftung).

149. У пункті 61 рішення від 07 грудня 2023 року у справах C-441/22 та C-443/22, EU:C:2023:970 Obshtina Razgrad Суд ЄС звернув увагу, що пункт 72 директиви 2014/24ЄС по суті має на меті забезпечити дотримання принципів прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру. Ці принципи виключають, після укладення державного договору, внесення замовником та переможцем тендеру змін до положень цього договору таким чином, щоб ці положення суттєво відрізнялися за своїм характером від положень початкового договору. Дотримання цих принципів, у свою чергу, є частиною більш загальної мети правил ЄС у сфері державних закупівель, яка полягає у забезпеченні вільного руху послуг та відкриття для неспотвореної конкуренції в усіх державах-членах (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13988/20, в якій було здійснено посилання на рішення Суду ЄС для ілюстрації підходу застосування схожих положень (принципів) у практиці ЄС). Висновки щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII

150. Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону №922-VIII.

151. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

152. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.

153. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

154. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

155. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

156. Варто наголосити на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

157. Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року №1067), на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.

158. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

159. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару". Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 надала висновки щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (пункти 190-198 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24). Крім того, в обґрунтовування доводів апеляційної скарги ТОВ «Укр Газ ресурс» зазначає, що покладення відповідальності на постачальника за порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" суперечить статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі". Так, статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України. Колегія суддів відмічає, що спірним питанням у даній справі є відповідність закону оскаржуваних додаткових угод, тоді як питання відповідальності осіб за порушення вимог цього Закону не є предметом вирішення даного спору і суд першої інстанції під час вирішення спору не застосовував статтю 44 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст додаткових угод від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-2 коштів у розмірі 685 939,00 грн колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Враховуючи, що додаткові угоди від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 та відповідачем щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами від 12.05.2021 № 4, від 02.09.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 04.10.2021 № 8, ТОВ "Укр Газ Ресурс" безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 685 939,00 грн, а тому ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язано їх повернути на користь позивача-2, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Укр Газ Ресурс» не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання ТОВ «Укр Газ Ресурс» викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс слід відмовити, апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 скасувати в частині закриття провадження вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 - залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 - скасувати в частині закриття провадження вимог Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах Міністерства оборони України, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11324/24 - залишити без змін

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс (ідентифікаційний код 41427817, адреса: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25-Б, офіс 5) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) 26 881,31 грн (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 31 копійка) судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/11324/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді Ю.Б. Михальська С.Р. Станік