Постанова 4856 № 240/989/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/989/26 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач: Томчук А.В. 07 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогами: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.12.2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.12.2025 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.12.2025 року вх.№43141/Л-0600-25 про перерахунок пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича,7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.12.2025 року вх.№43141/Л-0600-25 у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1). Вказано, що судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1065,00 грн. підлягає відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що особи, які після 01.10.2017 звертаються із заявами про перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017 (тобто без застосування двоскладової формули при її обчисленні), не мають права на такий перерахунок без урахування вимог частини другої статті 27 Закону № 1058, оскільки це суперечить чинному законодавству. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорія, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_2 . Згідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача складає 45 років 11 місяців 04 дні. Позивач отримує пенсію за віком призначену відповідно до ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача. Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року. Відповідач, за результатами розгляду поданого звернення, листом від 02.01.2026 повідомив позивача, що її звернення було розглянуто у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" з наданням відповідних роз`яснень. Відповідачем Позивачу роз`яснено про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок розгляду заяви позивача, визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), та обрав способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку розгляду заяви позивачки, оскільки відповідно до статті 44, частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 звернення особи щодо призначення або перерахунку пенсії підлягає розгляду з обов`язковим прийняттям рішення органом Пенсійного фонду України у встановлений строк у формі індивідуального правового акта із зазначенням підстав такого рішення та порядку його оскарження. Розгляд відповідачем заяви позивача у порядку Закону України «Про звернення громадян» без прийняття відповідного рішення про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії свідчить про недотримання ним вимог законодавства та суперечить частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення способу судового захисту. Як слідує зі змісту листа відповідача, останній містить не лише інформаційний характер, а й чітко виражену правову позицію щодо відсутності у позивачки права на перерахунок пенсії. Таким чином, фактично відповідачем прийнято рішення по суті заявлених вимог, хоча й не у формі, передбаченій законом. Отже, спір між сторонами має матеріально-правовий характер і полягає у визначенні наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачці, особам відповідних категорій за наявності стажу роботи не менш як 20 років у чоловіків і 15 років у жінок пенсія збільшується на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII до цієї норми внесено зміни, якими запроваджено додаткову умову щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом, а їх застосування не може погіршувати становище особи. Верховний Суд у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 дійшов висновку, що за особами, яким пенсію призначено до внесення змін Законом № 2148-VIII, зберігається право на перерахунок пенсії відповідно до редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, чинної на момент призначення пенсії, а застосування нових умов до таких правовідносин є неприпустимим як таке, що звужує зміст та обсяг уже набутого права. З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсію призначено до набрання чинності зазначеними змінами, а її страховий стаж перевищує мінімально встановлений, що не заперечується відповідачем. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії із застосуванням частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на момент призначення пенсії. Водночас усі істотні обставини справи встановлені, правова позиція відповідача є визначеною, а спір не потребує додаткового з`ясування фактичних даних. За таких умов направлення заяви позивача на повторний розгляд до відповідача не забезпечить ефективного захисту порушеного права та не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії. За змістом частини четвертої цієї статті суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки у цій справі всі істотні обставини встановлені, право позивача на перерахунок пенсії випливає з частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на момент призначення пенсії, а відповідач фактично висловив остаточну правову позицію про відсутність такого права, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив протиправність дій відповідача, однак помилково визначив спосіб судового захисту. Належним способом захисту у цій справі є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад 15 років, з урахуванням раніше проведених виплат. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції в частині визначення способу захисту порушеного права. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не направляючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до матеріалів справи, позивачем за розгляд цієї справи було сплачено за подачу адміністративного позову 1065 грн, за подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції 1597,44 грн. Водночас належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 2662,44 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2662,44 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315, статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У цій справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо розгляду заяви позивачки не у спосіб, передбачений законом, однак помилково визначив спосіб судового захисту. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки не забезпечує ефективного поновлення порушеного права, оскільки спір між сторонами має матеріально-правовий характер, а позиція відповідача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії є визначеною. З урахуванням установлених обставин справи, вимог статті 245 КАС України та правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог закону. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.12.2025, з урахуванням проведених виплат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2662,44 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 44 коп.). Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.