Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10778/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10778/21 Суддя (судді) першої інстанції: Царікова Олена Василівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Арістон до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,- В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Арістон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна податкова служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2020 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням щодо надання індивідуальної податкової консультації, щодо оподаткування операцій резидента з відчуження майнових прав інтелектуальної власності на користь нерезидента та врахування доходів від вказаних операцій при обчисленні загальної суми операцій (1 млн гривень), яка є підставою для реєстрації товариства платником податку на додану вартість. Позивач звернувся до податкового органу з наступними запитаннями:

1. Чи правильно позивач розуміє, що операції з відчуження позивачем виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та промислові зразки на адресу інших осіб (набувачів таких прав), які є нерезидентами України та зареєстровані як суб`єкти господарювання в інших країнах (або постійно проживають не на території України, а на території інших країн) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі -ПДВ);

2. Чи не будуть враховуватися доходи від продажу торговельних марок нерезиденту при обчисленні загальної суми операцій (1 млн гривень), досягнення якої є підставою для реєстрації товариства платником ПДВ. У відповідь на це звернення відповідач надав індивідуальну податкову консультацію від 02.03.2021 року вих. №758/ІПК/99-00-21-03-02-06, в якій зазначив, що операції з відчуження позивачем виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та промислові зразки на адресу інших осіб (набувачів таких прав), які є нерезидентами України та зареєстровані як суб`єкти господарювання в інших країнах (або постійно проживають не на території України, а на території інших країн) є об`єктом оподаткування ПДВ, а також, що при визначенні необхідності обов`язкової реєстрації платником оподаткування ПДВ, а також що при визначенні необхідності обов`язкової реєстрації платником ПДВ враховується обсяг здійснених таким платником податків операцій з передачі об`єктів майнових прав інтелектуальної власності на різні торгівельні знаки, промислові зразки у власність нерезидента за останні 12 місяців. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктами 14.1.172та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Визначено, що «податкова консультація» - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; «індивідуальна податкова консультація» - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. За змістом підпункту 52.1 - 52.4 статті 52Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства. Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси. Відповідно до положень пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, у разі, коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації. Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом. При цьому, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. З наявних у справі матеріалів суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

1. Чи правильно позивач розуміє, що операції з відчуження позивачем виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки та промислові зразки на адресу інших осіб (набувачів таких прав), які є нерезидентами України та зареєстровані як суб`єкти господарювання в інших країнах (або постійно проживають не на території України, а на території інших країн) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі -ПДВ);

2. Чи не будуть враховуватися доходи від продажу торговельних марок нерезиденту при обчисленні загальної суми операцій (1 млн гривень), досягнення якої є підставою для реєстрації товариства платником ПДВ. Так, у зверненні позивач зазначив, що товариство володіє виключними правами на різні знаки для товарів та послуг (торгівельні марки), промислові зразки, які є об`єктами права інтелектуальної власності, які Товариство використовує в свої господарській діяльності. В майбутньому Товариство розглядає різні варіанти розпорядження цими виключними майновими правами на об`єкти права інтелектуальної власності, в тому числі їх повне відчуження на адресу третіх осіб за договорами на розпорядження виключними майновими правами інтелектуальної власності. Серед потенційних покупців (набувачів) виключних майнових прав на зазначені об`єкти розглядаються в тому числі компанії та фізичні особи, зареєстровані за межами України, тобто ті, які є нерезидентами у розумінні чинного українського законодавства. Тому актуальним для Товариства є питання щодо правильного оподаткування та документального оформлення зазначених угод та операцій, в тому числі щодо того, чи будуть у Товариства виникати податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з розпорядження Товариством належними йому виключними майновими правами на об`єкти права інтелектуальної власності, а саме за операціями з відчуження Товариством цих виключних майнових прав на адресу нерезидентів України. Колегія суддів наголошує, що своїм запитом позивач просив надати податкову консультацію виключно щодо оподаткування операцій резидента з відчуження майнових прав інтелектуальної власності на користь нерезидента та врахування доходів від вказаних операцій при обчисленні загальної суми операцій (1 млн), яка є підставою для реєстрації товариства платником податку на додану вартість. Натомість, відповідач при наданні індивідуальної податкової консультації зазначав, що спірна ІПК містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин згідно запиту на отримання ІПК, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам ПК України. Колегія суддів зазначає, що метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Під час дослідження змісту оскарженої індивідуальної податкової консультації судом встановлено, що у ній відповідачем не дотримані вимоги чинного законодавства, оскільки в порушення приписів Податкового кодексу України не враховані фактичні обставини, вказані позивачем у зверненні від 11.01.2022 року, відсутнє обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання норм податкового законодавства. Колегія суддів зазначає, що в оскарженому документі наведений лише загальний перелік норм податкового законодавства, що, на переконання суду, не може вважатись податковою консультацією, оскільки вона не дає можливості платнику застосувати її на практиці для вирішення конкретного питання. На думку колегії суддів, при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства. Це означає, що податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання. Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 804/8131/16. На думку колегії суддів, спірна індивідуальна податкова консультація ДПС України порушує права позивача на справедливе оподаткування в порядку і розмірах, встановлених законом. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.