Постанова 4854 № 420/42024/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42024/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у незарахуванні до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально виконавчій службі України); - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально виконавчій службі України) та здійснити відповідні виплати при звільненні ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 без урахування вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України); - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально - виконавчій службі України); - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у не включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки; - зобов`язати Головне управління. Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату розміру; грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невключенні сум індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплатити розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 з урахуванням сум індексації грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду суперечать обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зарахування періоду проходження служби в Державній кримінально виконавчій службі України до стажу служби в поліції для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки не передбачено чинним законодавством, оскільки не входить до переліку, переліку який передбачений ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Щодо здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення з урахуванням вказаного стажу апелянт вважає, що такі позовні вимоги є передчасними. Щодо задоволення позовних вимог про врахування в компенсацію відпустки грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 апелянт вказує, що при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки не враховується такий складовий елемент як одноразові додаткові види грошового забезпечення, а тому додаткова винагорода не включається в розрахунок компенсації за невикористані відпустки. Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру одноразової грошової допомоги з включенням індексації апелянт вказує, що з урахуванням непостійного характеру виплати індексації заробітної плати, такі виплати не мають бути включені до місячного грошового забезпечення позивача. Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , у період з 07 листопада 2015 року по 22 вересня 2025 року проходила службу в органах Національної поліції України. Наказом Головного управління національної поліції (по особовому складу) №1171 о/с від 22.09.2025 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), установивши щомісячну премію за вересень 2025 року в розмірі 187,314%. Виплатити грошову компенсацію за: 03 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік; 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік; 31 добу невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік; 08 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік; 06 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2023 рік; 07 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2024 рік; 23 доби невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за період служби з 01 січня 2025 року до дня звільнення. Стаж служби в поліції на день звільнення становить 10 років 08 місяців 17 днів; вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні 10 років 08 місяців 17 днів; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 10 років 08 місяців 17 днів. Згідно відповіді на адвокатський запит від 14 листопада 2025 року №126 листом №264279-2025 від 20.11.2025 проінформовано, що «…В. Колосу при нарахуванні днів додаткової оплачуваної відпустки не враховувався стаж служби в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області. Водночас надсилаємо на Вашу адресу витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 червня 2023 року № 765 o/с «По особовому складу» та повідомляємо, що розмір компенсації за кожен день невикористаної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки становив 1048,4890 грн. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби ОСОБА_2 здійснювалося з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення, а саме грошове забезпечення за серпень 2025 року складало: - посадовий оклад 3000,00 грн; - оклад за спеціальним званням 2200,00 грн; - 25% надбавка за стаж служби в поліції 1300,00 грн; - 60% надбавка за специфічні проходження служби в поліції умови 2376,00 грн; - 15% надбавка за службу в умовах режимних обмежень 450,00 грн; - 187,314% преміювання 20323,57 грн; всього: 31173,57 грн. Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні становив 77933,93 грн. (31173,57 грн. *25% * 10 років). При нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки суми додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не враховувалась. Відповідно до листа ГУНП в Одеській області листом №273905-2025 від 27.11.2025 повідомлено, що «…відповідно до п. 2 ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції на день звільнення ОСОБА_3 становить - 10 років 08 місяців 17 днів. Також зазначаємо, що ОСОБА_2 станом на 01 липня 2023 року було помилково зараховано періоди проходження служби в пенітенціарній службі України, а саме період з 14 червня 2012 року до 20 серпня 2015 року. До стажу служби в поліції станом на 01 липня 2023 року було зараховано, наступні періоди: 24.11.2010 - 26.07.2011 служба в Збройних Силах України 14.06.2012 - 20.08.2015 служба в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області 07.09.2015 - 11.2015 - інспектор патрульної служби роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної служби МВС України у м. Одесі … В ході вивчення особової справи ОСОБА_3 встановлено, що стаж служби в Збройних Силах України з 24 листопада 2010 року до 26 липня 2011 року становив 00 років 08 місяців 02 дні, стаж служби в органах внутрішніх справ 3 07 вересня 2015 року до 06 листопада 2015 року - 00 років 01 місяць 29 днів та стаж служби в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року до 22 вересня 2025 року - 09 років 10 місяців 15 днів. Зважаючи на те, що відповідно до п. 2 ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадам суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. На підставі викладеного повідомляємо, що зарахування періоду проходження служби в пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки не передбачено чинним законодавством, у зв`язку з чим стаж служби в поліції станом на 22 вересня 2025 року (день звільнення) В. Колоса становить 10 років 08 місяців 17 днів.». Відповідно до листа ГУНП в Одеській області листом №280206-2025 від 03.12.2025 повідомлено, що «…при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки не враховується такий складовий елемент як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, а тому додаткова винагорода не може були включена в розрахунок компенсації за невикористані відпустки. Враховуючи викладене вище, для здійснення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченою постановою № 168, підстави відсутні.». Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи спірні питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції. Суд дійшов висновку, що розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням повної календарної вислуги років, включаючи період служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області з 14.06.2012 по 20.08.2015. За висновками суду, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації, що вказує на протиправність дій відповідача, при цьому при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки, відповідачем протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення та додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Щодо позовних вимог в частині зарахування до стажу служби в поліції, вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально виконавчій службі України), а також врахування вказаного стажу при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає наступне. Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Спірні правовідносини між сторонами склались щодо незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів №7, 8 у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 14.06.2012 по 20.08.2015 працював у Південній виправній колонії №51), наказ УДПтСУ №38о/с від 14.06.2012 наказ УДПтСУ №61о/с від 13.08.2015. Згідно послужного списку, особистий №Д-008112 наявної у матеріалах справи, позивачу присвоєно спеціальне звання лейтенант внутрішньої служби (наказ УДПтСУ №64о/с від 06.07.2012) та старший лейтенант внутрішньої служби (наказ УДПтСУ №29о/с від 03.07.2014) - (середній начальницький склад).. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV. Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, колегія суддів вважає, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Доводи апелянта фактично ґрунтуються на тому, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Проте апелянт не звернув уваги на те, що чинним на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Суд першої інстанції, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшов правильного висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2023 у справі №240/30024/21 та від 20 жовтня 2022 року (справа № 160/11127/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Разом із тим, розділом VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі Порядок № 260) визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби. Пунктом 2 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Як встановлено судом, позивач має право на зарахування до стажу служби періоду проходження служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державна кримінально-виконавча служба України) з 14.06.2012 по 20.08.2015. З огляду на зазначене, вказаний період підлягає включенню до календарної вислуги років позивача, що безпосередньо впливає на визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Таким чином, розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням повної календарної вислуги років, включаючи період служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області з 14.06.2012 по 20.08.2015, що відповідає, як встановленим судом обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Колегія суддів зазначає, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10.07.2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II). За таких обставин, з огляду на протиправність не зарахування вказаного стажу до стажу служби у поліції, позовні вимоги у вказаній частині не є передчасними, а спрямовані на ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. Щодо позовних вимог в частині невключення сум індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону України "Про національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11.11.2015, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Як вже було зазначено, згідно із пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (пункт 6 розділу VI Порядку № 260). Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби (пункт 8 розділу ІІІ Порядку № 260). Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення позивача, із якого розраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення. Слід звернути увагу, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, вбачається, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Слід виходити з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими, зокрема у постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17. У постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 Верховний Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Тобто, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення як обрахункова величина одноразової грошової допомоги при звільненні. Матеріалами справи, підтверджується, що індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалася та виплачувалася одноразова грошова допомога при звільненні, а також компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. За таких обставин, індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, а також компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, було затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775 «Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду),». Так, п. 1 Порядку визначено, що він визначає механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) поліцейським із числа курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО МВС), передбачених пунктами 1-12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану. Пунктом 2 Порядку визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду). Пунктом 15 Порядку визначено, що додаткова винагорода, одноразова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. З приводу питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток, колегія суддів зазначає таке. Так, варто наголосити, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків та уважає їх застосовними в межах цього спору. Досліджуючи правову природу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, з урахуванням пункту 15 Порядку № 775, колегія суддів зазначає, що означена додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Тобто, аналізуючи все вищевикладене, у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток поліцейського. Аналогічні висновки стосовно врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до грошового забезпечення, з якого обраховано грошову компенсацію за невикористані дні відпусток викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 у справі №420/39934/24. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, за своєю правовою суттю є тимчасовою виплатою, встановленою виключно на період дії воєнного стану, виплата якої не є стабільною чи безумовною, а її розмір не є сталим та прямо залежить від характеру виконуваних завдань, часу участі у бойових діях та місця проходження служби. Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток. За таких обставин, правові підстави для включення додаткової винагороди до складу грошового забезпечення позивача при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відсутні. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №

168. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.В. Джабурія Суддя: Н.В. Вербицька