Постанова 4807 № 335/7449/25

Дата документу 08.07.2026 Справа № 335/7449/25 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №335/7449/25 Головуючий у 1-й інстанції:Мінаєв М.М. Провадження №22-ц/807/1285/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. В обґрунтування позову зазначено, що Концерн «МТМ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № 1 загальною площею 62,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 , оснащений двома приладами комерційного обліку теплової енергії. Станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір між Концерном «МТМ» та відповідачем про надання послуг з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою є укладеним. Система опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року, на загальну суму 49 852,52 грн, однак відповідач не оплачувала надані за вказаною вище адресою послуги, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом. З урахуванням зазначеного Концерн "Міські теплові мережі" просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року в загальному розмірі 49 852,52 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Концерн «Міські теплові мережі» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , як фізична особа, є користувачем нежитлового приміщення, індивідуальним споживачем наданих позивачем послуг, в якої виникли зобов`язання з привод оплати комунальних послуг, які надавались у вказане приміщення. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зауважує, що апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження було направлено ОСОБА_1 на адресу її місця реєстрації: АДРЕСА_2 повторно- 22 червня 2026 року (а.с. 179.) та її представнику адвокату Трачук Н.І. до її електронного кабінету зареєстрованого в підсистемі « Електронний суд», яке доставлено 22 червня 2026 року, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду ( а.с. 180,181). Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 49 852,52 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того факту, що в період з 01.11.2021 по 31.10.2024 відповідач споживала у спірному приміщенні теплову енергію, поставлену позивачем. Судом встановлено, що прилад обліку був опломбований в 2011 році представником Концерну «МТМ», цілісність пломб не порушена, а тому доведений є той факт, що ОСОБА_1 тепловою енергією не користувалася. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на праві власності належить група нежитлових приміщень №1, загальна площа 62.2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування серія та номер: 2007, виданий 11.11.2015, видавник Хамула Н.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 141/3, виданий 23.04.2009. видавник: Запорізька міська рада (а.с.10-зворот-11). Станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 72229541 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 є укладеним (а.с.39-41). На виконання умов вищевказаного договору позивач Концерн «МТМ» протягом періоду з 01 листопада 2021 по 31 жовтня 2024 надав послуги постачання теплової енергії у приміщення відповідача на загальну суму 49 852,52 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідачем за вказаний період послуги не оплачувались (а.с.7). Факт нарахування за надання теплової енергії підтверджено рахунками за постачання з листопад 2021 по жовтень 2024 (а.с.8-10). Згідно із наданим представником позивача розрахунком, за період з листопада 2021 по жовтень 2024 позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 49 852,52 грн (а.с.7 ). До справи долучені рахунки за постачання теплової енергії за кожний місяць періоду нарахування послуг, із відображенням кількості Гкал, тарифу за одиницю без ПДВ, суми послуги без ПДВ (а.с.8-10). Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01 січня 2009 року, виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерн «Міські теплові мережі»(п. 1.2. Рішення). 3гідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 200 від 28 квітня 2011 року «Про визначення виконавців комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01 квітня 2011 року виконавцем комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерну «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ». Зазначені рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29 січня 2009 року та № 200 від 28 квітня 2011 року було офіційно надруковано у офіційному засобі масової інформації Запорізької міської ради - газеті «Запорізька січ». Отже, централізоване опалення будинку АДРЕСА_1 здійснюється Концерном «Міські теплові мережі». Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Пунктом 2.1. статуту Концерну «МТМ», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 08 квітня 2013 року № 99 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту). Концерн «Міські теплові мережі» здійснював нарахування за постачання теплової енергії в нежитлове приміщення з урахуванням того, що відповідач є його власником. У відповідності до п. п. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними. На офіційному веб-сайті позивача 02 жовтня 2021 року було оприлюднено текст індивідуальних договорів на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, 07 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради була розміщена інформація про зміни в законодавстві та тексти публічних договорів про надання послуг, типові форми яких затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року. Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону N 2189-VIII y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Отже законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором № 72229541 від 01 листопада 2021 року, копія якого додана позивачем по справі. Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72229541 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика). Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується архівом показів опалення (а.с.10). Нежитлове приміщення відповідачів є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від системи централізованого теплопостачання та постачання гарячої води Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 169 від 26 липня 2019 року. відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком. Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Враховуючи знаходження належного відповідачу нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане приміщення є опалювальними. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходяться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. В період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 49 852,52 грн. Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий. Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді. Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов`язань зі сплати таких послуг. Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому колегія суддів прийшла до висновку, що вказана заборгованість має бути стягнута з відповідача в повному обсязі. Щодо доводів відповідача, що в належне йому приміщення не надаються послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованими, виходячи з наступного. Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Згідно ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»(далі - Закон), вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом. Відповідно до п.3 частини другої ст.10 Закону загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів. Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення для приміщення Відповідача також сформульовані статтею 10 Закону, відповідно якої загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів. Судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано факт того, що опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях. Приміщення відповідача використовується як робоча зона, тобто простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників, а отже підлягає нормуванню мікроклімат у приміщенні відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщення від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з централізованого опалення. Лише перелічені документи, а не акти обстеження системи теплопостачання, можуть свідчити про ненадання до приміщення відповідача послуг з централізованого опалення. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Навіть відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення, так як теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). Навпроти, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту обстеження системи тепло споживання та ГВП від 20 лютого 2025 року який підписаний і відповідачкою, зазначається, що «…. нежитлове приміщення вбудовано-прибудоване, розташоване на першому поверсі житлового будинку. Система опалення приміщення підключено до теплових мереж через окремо відгалуження на 1-му вводі; обладнано приладом обліку теплової енергії Ultraheat IH.50 зав.№66340166 (покази не відображаються). В приміщенні на падаючому трубопроводі перекрита запірна арматура та опломбовано пломб №5182734 Концерн ГТС, після приладу теплової енергії виконано оглядовий розрив. Трубопровід системи опалення житлового будинку в приміщенні закриті декоративною конструкцією, оглядові оконня відсутні». Тобто, станом на 20 лютого 2025 року при обстеженні системи тепло споживання вбачається, що система централізованого опалення проходить через нежитлове приміщення відповідача, що останнім не заперечується, доказів відключення нежитлового приміщення в законному порядку від мереж централізованого постачання теплової енергії відповідачем не надано. При вищевикладених обставинах, Концерн «Міські теплові мережі» мав право на нарахування ОСОБА_1 боргу за поставлену теплову енергію за адресою нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , яке належить відповідачу, в період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року у розмірі 49 852,52 грн, від сплати якого відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється, останній не сплачений відповідачем на користь позивача у добровільному порядку досі (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а тому суму прийшов до помилкового висновку відмовивши у задоволенні позову про стягнення цього боргу. Посилання на попередні судові рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2020 у справі №335/605/19 та від 09.03.2023 у справі №335/193/22 є безпідставними, оскільки в зазначених рішенням встановлено інші періоди та суми стягнення заборгованості, а отже юридичний статус приміщення (опалювальне чи неопалювальне) та нарахування за послуги прив`язані до конкретних дат та сум. За таких обставин, доводи апеляційної скарги Концерну «МТМ» ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. З урахуванням наведеного, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд не в повній мірі з`ясував обставини справи, які мають значення для справи, не визначився з характером спірних правовідносин, не повно дослідив наявні у справі докази та не дав їм належної оцінки згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, не правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року на суму 49 852,52 грн. Колегія суддів вбачає аргументи апеляційної скарги виправданими. Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн сплаченої позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №6163 від 01 липня 2025 року, за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн сплаченої позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №3744 від 15 квітня 2026 та платіжною інструкцією №4930 від 07 травня 2026 року н а суму 726,72 грн року (а.с.164), а всього 6056 грн. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, визнавши апеляційну скаргу обґрунтованою, скасовує оскаржуване рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі». Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі», задовольнити. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нову наступного змісту. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 852 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривень 37 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви, у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги, а всього у розмірі 6056грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 08 липня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.