Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/25023/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 р. Справа № 520/25023/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25023/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Представником позивача подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить суд: - змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Харківський окружний адміністративний суд від 21.12.2021 року у справі №520/25023/21 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки наданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-826 від 10.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум., на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 150715,79 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №520/25023/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду в повному обсязі на даний час неможливе через відсутність коштів у ГУПФУ у Харківській області, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України. Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21. Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №

845. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Статтею 7 Закону України № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024). Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника". Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/25023/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки наданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-826 від 10.06.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі довідки наданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-826 від 10.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 набрало законної сили 21.01.2022, що підтверджується даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)". На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/25023/21, яке набрало законної сили 21.01.2022, головним управлінням з 01.12.2019 по 30.06.2022 здійснено перерахунок пенсії позивачу. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 16.02.2026 №2000-0203-8/28742, копія якої міститься в матеріалах справи, різницю в пенсії, обчислену за рішенням суду №520/25023/21 за період з 01.12.2019 по 30.06.2022, буде виплачено після отримання коштів бюджетного призначення. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/25023/21 у розмірі 150715,79 грн, отже така виконана тільки в частині здійснення перерахунку пенсії. Враховуючи встановлені обставини, з огляду на положення частини третьої статті 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, суд дійшов висновку, про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення по справі №520/25023/21 та наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/25023/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 150715,79 грн. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність надання доказів та зазначення обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим, оскільки можливість застосування передбаченого частиною третьою статті 378 КАС України способу виконання судових рішень у відповідній категорії спорів закон не ставить у залежність від доведення наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилається на позиції Верховного Суду викладені в постановах від 19.05.2015 у справі №21-1044а15, від 22.11.2016 у справі № 804/5081/13-а, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 у справі № 811/1469/18, у справі № 560/523/19 від 23.04.2020, у справі № 420/70/19 від 07.11.2019, від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а. Однак, викладені в цих судових рішеннях висновки були сформульовані до 19.12.2024, тобто до доповнення статті 378 КАС України самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а тому вказана судова практика є нерелевантною. За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі №520/25023/21 підлягає скасуванню, а заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволенню. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/25023/21 - скасувати. Ухвалити постанову, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/25023/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 150715,79 грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк