Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7652/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року справа №200/7652/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Лазарєв В.В.), складеного в повному обсязі 11 грудня 2025 року, у справі № 200/7652/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення індексації грошового забезпечення, - ВСТАНОВИВ: До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2016 до 29.08.2020 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; 2) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 133 108,45 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», в розмірі 1787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) гривень 36 копійок щомісячно. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, просив суд повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода за ПКУ № 889 входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, відтак, має бути врахована при розрахунку індексації-різниці за спірні періоди. Крім того, з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що механізм та порядок проведення індексації грошових доходів, в тому числі доходу, який підлягає індексації, визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, підстав для зміни базового місяця не має. Вважає, що строк звернення до суду пропущений позивачем. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно архівної відомості, що видана Військовою частиною НОМЕР_1 , до підвищення грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило: 4616,71 грн, в тому числі посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військове звання 30,00 грн, надбавка за вислугу років 56,00 грн, премія 3259,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 616,00 грн, надбавка за ризик 79,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 45,71 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило: 7292,50 грн., в тому числі посадовий оклад 2550,00 грн., оклад за військове звання 530,00 грн., надбавка за вислугу років 770,00 грн, премія 3442,50 грн. Приймаючи спірне рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення свідчить про порушення відповідачем вимог діючого законодавства та зобов`язав виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд частково погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Щодо строку звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Враховуючи, що спірним в межах розгляду апеляційного суду є грошове забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року, суд констатує, що строк звернення до суду не пропущений позивачем. Щодо суті позовних вимог. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078). Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації, посилання на відсутність фінансування у відповідача є необґрунтованою. В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 N 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17, від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції констатує, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від № 1282-XII та Порядку № 1078. Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року, суд зазначає наступне. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078. Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Відтак, відповідач, врахував лише норми абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Враховуючи, що з березня 2018 року посадові оклади підвищились, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2020 року. Щодо включення до складу грошового забезпечення винагороди ПКМУ № 889 суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (надалі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі постанова № 889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській схороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.. Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення. За пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 (далі Інструкція № 550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції). У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головною управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 (які висловлені і в постановах Верховного Суду 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 824/166/15-а), установлюють, що за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із п. 1 Інструкцій № 550 та

595. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та №

550. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода за ПКМУ № 889 входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17). З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції помилкового виключив зі складу грошового забезпечення позивача винагороду ПКМУ №

889. Судом встановлено, що згідно архівної відомості, що видана Військовою частиною НОМЕР_1 , до підвищення грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило: 7 313,60 грн, в тому числі посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військове звання 30,00 грн, надбавка за вислугу років 56,00 грн, премія 3259,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2 742,60 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889), надбавка за виконання особливо важливих завдань 616,00 грн, надбавка за ризик 79,50 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило: 3 895,71 грн., в тому числі посадовий оклад 2550,00 грн., оклад за військове звання 530,00 грн., щомісячна додаткова грошова винагорода 45,71 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889), надбавка за вислугу років 770,00 грн. (без врахування винагороди АТО/ООС) Так, суд зауважує, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року (що підтверджується вищеназваними доказами) становив 7 313,60 грн грн.; а у березні 2018 року 3 895,71 грн. (без врахування разової премії та винагороди АТО/ООС) Отже, різниця становить 3 895,71 7313,60 = -3 417,89 грн. Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%. Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 100,8% (червень 2008 року) х 99,5% (липень 2008 року) х 99,9% (серпень 2008 року) х 101,1% (вересень 2008 року) = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 100,9% (квітень 2009 року) х 100,5% (травень 2009 року) = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 99,9% (липень 2009 року) х 99,8% (серпень 2009 року) х 100,8 (вересень 2009 року) х 100,9% (жовтень 2009 року) = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 100,9% (грудень 2009 року) х 101,8% (січень 2010 року) = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 100,9% (березень 2010 року) х 99,7% (квітень 2010 року) х 99,4% (травень 2010 року) х 99,6% (червень 2010 року) х 99,8% (липень 2010 року) х 101,2% (серпень 2010 року) х 102,9% (вересень 2010 року) = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 100,5% (жовтень 2010 року) х 100,3% (листопад 2010 року) х 100,8% (грудень 2010 року) = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 101,0% (січень 2011 року) х 100,9% (лютий 2011 року) х 101,4% (березень 2011 року) = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 100,8% (травень 2011 року) х 100,4% (червень 2011 року) = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 98,7% (липень 2011 року) х 99,6% (серпень 2011 року) х 100,1% (вересень 2011 року) х 100,0% (жовтень 2011 року) х 100,1% (листопад 2011 року) х 100,2% (грудень 2011 року) х 100,2% (січень 2012 року) х 100,2% (лютий 2012 року) х 100,3% (березень 2012 року) х 100,0% (квітень 2012 року) х 99,7% (травень 2012 року) х 99,7% (червень 2012 року) х 99,8% (липень 2012 року) х 99,7% (серпень 2012 року) х 100,1% (вересень 2012 року) х 100,0% (жовтень 2012 року) х 99,9% (листопад 2012 року) х 100,2% (грудень 2012 року) х 100,2% (січень 2013 року) х 99,9% (лютий 2013 року) х 100,0% (березень 2013 року) х 100,0% (квітень 2013 року) х 100,1% (травень 2013 року) х 100,0% (червень 2013 року) х 99,9% (липень 2013 року) х 99,3% (серпень 2013 року) х 100,0% (вересень 2013 року) х 100,4% (жовтень 2013 року) х 100,2% (листопад 2013 року) х 100,5% (грудень 2013 року) х 100,2% (січень 2014 року) х 100,6% (лютий 2014 року) х 102,2% (березень 2014 року) = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 101,0% (червень 2014 року) х 100,4% (липень 2014 року) = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 100,8% (серпень 2014 року) х 102,9% (вересень 2014 року) = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року 103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 100,4% (червень 2015 року) х 99,0% (липень 2015 року) х 99,2% (серпень 2015 року) х 102,3% (вересень 2015 року) х 98,7% (жовтень 2015 року) х 102,0% (листопад 2015 року) = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 100,7% (грудень 2015 року) х 100,9% (січень 2016 року) х 99,6 (лютий 2016 року) х 101,0% (березень 2016 року) х 103,5 (квітень 2016 року) = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 100,1% (травень 2016 року) х 99,8% (червень 2016 року) х 99,9% (липень 2016 року) х 99,7% (серпень 2016 року) х 101,8% (вересень 2016 року) х 102,8% (жовтень 2016 року) = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 101,8% (листопад 2016 року) х 100,9% (грудень 2016 року) х 101,1% (січень 2017 року) = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 101,0% (лютий 2017 року) х 101,8% (березень 2017 року) х 100,9% (квітень 2017 року) = 1,037; липень 2017 року 103,13% = 101,3% (травень 2017 року) х 101,6% (червень 2017 року) х 100,2% (липень 2017 року) = 1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 99,9% (серпень 2017 року) х 102,0% (вересень 2017 року) х 101,2% (жовтень 2017 року) = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 100,9% (листопад 2017 року) х 101,0% (грудень 2017 року) х 101,5% (січень 2018 року) = 1,034. 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 або 353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін) В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн. Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463,15 грн., оскільки не відбулось підвищення грошового забезпечення Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить (-3 417,89 грн.), а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Отже, в період з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці. Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. (-3 417,89) грн., у той же час суд вважає за розрахункову величину взяти суму індексації 4 463,15 грн. за березень 2018 року. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що слід визнати протиправними дії відповідача, які полягали у не нарахуванні та не виплаті позивачу в період з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року включно індексації-різниці у сумі 4463,15 грн. щомісячно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось. Вищевикладене обумовлює задоволення апеляційної скарги представника позивача. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги представника позивача, відмови у задоволені апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 200/7652/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо суми індексації-різниці та задовольнити позовні вимоги в цій частині. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року до 29 серпня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 200/7652/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.В. Пивовар