Постанова 4824 № 755/7387/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/1840/2026 справа №755/7387/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., повне судове рішення складено 02 червня 2025 року, у справі за позовом Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У квітні 2025 року ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг. Вимоги позову мотивує тим, що відповідно до Статуту позивача основним видом його діяльності є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам. Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №100 від 31 грудня 2015 року з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на баланс позивача Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної ради України» передано, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири №17 у зазначеному будинку, що підтверджується ордером на жиле приміщення №62 від 05 червня 2001 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Перебуваючи на балансі позивача, вказаний будинок також перебуває на його утриманні та обслуговуванні. Статтею 13 Конституції України, а також частинами четвертою та п`ятою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує. Відповідно до статей 67, 68, 162 Житлового кодексу України, статті 815 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, справляється плата за утримання будинку та прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги, при цьому споживач зобов`язаний здійснювати оплату своєчасно. Споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальний або колективний споживач. Вказує, що позивачем надавалась відповідачам житлова послуга належної якості та в повному обсязі, тоді як відповідачі свої зобов`язання з оплати таких послуг не виконують, унаслідок чого з 01 травня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 32 026,02 грн. Жодних претензій або скарг щодо ненадання чи неналежної якості житлової послуги відповідачами за вказаний період не заявлялось. Житлова послуга споживалась і продовжує споживатись відповідачами, при цьому договорів з іншими надавачами таких послуг вони не мають, однак жодного платежу в рахунок погашення заборгованості не здійснили. Згідно статей 7, 9 та 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця за встановленими тарифами, незалежно від наявності чи відсутності укладеного договору, а отримані до його укладення послуги також підлягають оплаті. Аналогічні обов`язки передбачені пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572. Відповідно до статті 64 Житлового кодексу УРСР повнолітні члени сім`ї наймача несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з користування житловим приміщенням. Зазначає, що за період з 01 травня 2021 року по 01 квітня 2025 року відповідачі не повідомляли позивача та не надавали жодних документально підтверджених відомостей щодо своєї тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів. Зазначає, що відповідальність за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у вигляді пені, передбачена пунктом 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не виключає застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас у період дії карантину та воєнного стану законодавством і постановами Кабінету Міністрів України було встановлено обмеження щодо нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат і процентів річних за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг. Разом з цим, постановами Кабінету Міністрів України № 390 від 21 квітня 2023 року та № 1405 від 29 грудня 2023 року внесені зміни щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій,! активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджень внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05,2015 № 285). Таким чином, починаючи з 01 січня 2024 таке нарахування є можливим. Зазначає, що розмір інфляційних втрат за період з 01 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року становить 7 139,59 гривень; 3% річних за вказаний період становить 1 987,37 гривень. Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України заборгованість за житлову послугу у розмірі 41 152,98 гривень, що складається з: 32 026,02 гривень - сума основного боргу; 7 139,59 гривень ? інфляційне збільшення; 1 987,37 гривень - штрафні санкції.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2021 року до 01 квітня 2025 року у розмірі 41 152,98 гривень. Вирішено питання судових витрат. Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що за період з 01 червня 2021 року до 01 квітня 2025 року мешканці квартири заборгували підприємству позивача за оплату житлово-комунальних послуг 32 026,02 грн, заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується представленими підприємством позивача довідкою та розрахунками. Суд першої інстанції погодився із розрахунком заборгованості позивача та наявності підстав для стягнення із відповідачів інфляційних втрат у розмірі 7 139,59 грн та 3% річних у розмірі 1 987,37 грн на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що звертаючись до суду з позовом, позивач не надав належних і допустимих доказів наявності у відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, обмежившись виключно власними розрахунками боргу, у тому числі з інфляційними втратами та трьома відсотками річних, без зазначення показників індивідуального лічильника обліку гарячого водопостачання та загальнобудинкового лічильника теплової енергії, а також без посилань на тарифи, які застосовувалися при здійсненні таких нарахувань. Крім того вказує, що позивач не надав жодного договору про надання комунальних послуг кожному з відповідачів, у якому були б визначені дата його укладення, момент виникнення зобов`язань, права й обов`язки сторін, порядок розрахунків та врегулювання спорів. За відсутності зазначених доказів об`єктивно неможливо перевірити правильність розрахунку заборгованості, поданого разом із позовом. Зазначає, що відповідно до пунктів 6 і 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником або співвласником об`єкта нерухомого майна чи користується ним за згодою власника та з якою укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, а кількісний показник комунальних послуг визначається відповідно до показань вузлів обліку або нормативів, установлених законодавством. Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830, а також Правила надання послуги з постачання гарячої води, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1182, прямо передбачають, що надання відповідних послуг здійснюється виключно на підставі договору та з урахуванням показників вузлів комерційного й розподільного обліку. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комерційний облік теплової енергії та гарячої води здійснюється вузлами обліку, а розподіл обсягів спожитих послуг між споживачами проводиться відповідно до встановленої методики. Одиницею виміру теплової енергії є гігакалорія, а гарячої води - кубічний метр, при цьому плата за послуги розраховується виходячи з фактично спожитого обсягу та затвердженого тарифу. Відповідачка вказує, що позивачем не подано актів наданих послуг, які підтверджували б фактичні обсяги спожитих комунальних послуг, а також не доведено належне виконання ним умов договору щодо якості та безперервності надання послуг. За таких обставин неможливо перевірити достовірність і правильність розрахунку заборгованості, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Водночас відповідачка не заперечує наявності заборгованості та здійснювала часткову оплату житлово-комунальних послуг 10 січня 2023 року на суму 8 864,41 грн, 09 січня 2024 року на суму 5 776,11 грн та 11 листопада 2024 року на суму 3 362,34 грн, що підтверджується платіжними документами, однак чи були ці суми враховані при розрахунку боргу з наданих позивачем матеріалів з`ясувати неможливо, оскільки відсутній помісячний розрахунок основної заборгованості. Відповідачка вказує, що у цій справі позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав з боку відповідачів. Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути судові витрати.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Згідно Статуту ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядження по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №223 від 28 грудня 2021 року, основною метою Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України є обслуговування та утримання в належному технічному та санітарному стані багатоквартирних будинків та гуртожитків Верховної Ради України, іншого житлового та нежитлового фонду, об`єктів соціального призначення, забезпечення надання житлово-комунальних послуг та отримання прибутку від провадження господарської діяльності (а.с. 22-23) З даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №349129489 від 04 жовтня 2023 року убачається, що квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (1/3 на підставі свідоцтва про право власності), ОСОБА_2 (1/3 на підставі свідоцтва про право власності), ОСОБА_1 (1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.16-19). Згідно даних ордеру на жиле приміщення №62, виданого управлінням справами Верховної Ради України ОСОБА_3 убачається, що ордер видано на право родини із трьох осіб зайняти жиле приміщення за адресою АДРЕСА_4 . Сім`я складається із ОСОБА_3 (вл. особ. рах), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (син) (а.с. 15) Згідно даних довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01 червня 2021 року по 01 квітня 2025 року убачається, що за адресою АДРЕСА_4 за період з червня 2021 року по березень 2025 року заборгованість за комунальні послуги становить 32 026,02 гривень (а.с. 13-14). 03 липня 2023 року між ДП "Управління житловими будинками Управління справами Апарату Верховної ради України та ТОВ "ЕМПЕКС" укладено договір №15-1/2 про надання послуг з санітарно-гігієнічної обробки (дератирації), відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги вказані в пункті 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (а.с. 28-32) ДП "Управління житловими будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України" та ТОВ "ЕМПЕКС" укладено додаткову угоду №1 до Договору №15-1/2 від 03 липня 2023 року (а.с. 36). 03 січня 2017 року між ДП "Управління житловими будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України" та приватним підприємством "Експеримент" укладено договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об`єктах замовника відповідно з додатком №1, №2, які є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 42-45). 30 листопада 2018 року між ТОВ "Київські енергетичні послуги" та ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 50-60). 01 травня 2023 року між ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України та ПП "Експертимент" укладено договір №1/4-2023 року на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об`єктах замовника відповідно з додатком №1 №2, які є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 61-64). 10 лютого 2016 року між ПАТ "АК "Київводоканал" та ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України укладено договір №14295/9-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (а.с. 68-71).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). За пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року №572 (з відповідними змінами та доповненнями) установлено, що власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Послуги по утриманню будинку і прибудинкової території надаються всім власникам житлових і нежитлових приміщень в цілому, без відокремлення конкретних житлових та нежитлових приміщень. Апеляційний суд відхиляє посилання відповідачки на неукладення із ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» договору на надання житлово-комунальних послуг, оскільки сама по собі відсутність підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від виконання ним свого обов`язку по оплаті наданих послуг. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17 (14-448цс19). Колегія суддів відхиляє посилання скаржниці на відсутність факту надання позивачем відповідних послуг, оскільки відповідачкою не надано суду належних доказів на підтвердження того, що послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за спірний період надавав не позивач, а інша особа. При цьому, позивачем надано ряд вище зазначених договорів, укладених із юридичними особами на надання послуг, зокрема щодо технічного обслуговування ліфтів, послуг з санітарно-гігієнічної обробки (дератизації), послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі. Доводи апеляційної скарги в частині розміру заборгованості апеляційний суд відхиляє, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за період з 01 червня 2021 року по 01 квітня 2025 року виконано помісячно із зазначенням за кожний місяць розміру нарахуванням, оплату (за наявності) та суму боргу (а.с. 13). Відповідачкою вказаний розрахунок заборгованості у встановленому процесуальним законом порядку не спростований. Щодо доводів скаржниці про здійснення оплати житлово-комунальних послуг 10 січня 2023 року на суму 8 864,41 грн, 09 січня 2024 року на суму 5 776,11 грн та 11 листопада 2024 року на суму 3 362,34 грн, колегія суддів зазначає таке. На підтвердження зазначених обставин скаржницею надано копії квитанцій №172/1664 від 10 січня 2023 року на суму 8 864,41 грн, №164/1587 від 09 січня 2024 року на суму 5 776,11 грн та №141/1449 від 11 листопада 2024 року на суму 3 362,34 грн. Разом із тим, із розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, убачається, що при визначенні розміру заборгованості були враховані платежі, здійснені відповідачкою у січні 2023 року в сумі 2 000,00 грн, у січні 2024 року в сумі 873,00 грн та у листопаді 2024 року в сумі 992,26 грн, які були сплачені відповідачкою на рахунок житлової організації за утримання будинків та прибудинкових територій. Колегія суддів звертає увагу, що надані скаржницею копії квитанцій підтверджують здійснення семи окремих платежів на користь різних отримувачів. Зокрема, долучені квитанції містять відомості про оплату на рахунок отримувача «Житлові орг-ції (ЖБК, ОСББ та інші м. Київ)» із призначенням платежу «утримання будинків та прибуд. територій». Саме за цим отримувачем 10 січня 2023 року сплачено 2 000,00 грн, 09 січня 2024 року 873,00 грн, а 11 листопада 2024 року 992,26 грн. Зазначені суми повністю відображені у розрахунку заборгованості, наданому позивачем. Водночас інші платежі, зазначені у вказаних квитанціях, здійснені на користь інших надавачів житлово-комунальних послуг, зокрема КП «Київтеплоенерго», КП «Київкомунсервіс» та ПрАТ «АК «Київводоканал», тому не стосуються спірної заборгованості, яка є предметом розгляду у цій справі. Відтак, колегія суддів відхиляє твердження скаржниці щодо неврахування здійсненої нею оплати та робить висновок про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Разом з цим, переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на таке. Із резолютивної частини оскаржуваного рішення убачається, що в порядку розподілу судових витрат зазначено про стягнення із відповідачів судового збору на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», яке не є ані позивачем у справі, ані учасником цієї справи. Колегія суддів робить висновок, що зазначення у резолютивній частині рішення іншої юридичної особи як отримувача судового збору є очевидною опискою (технічною помилкою), оскільки із змісту позовної заяви, матеріалів справи, мотивувальної частини рішення та встановлених судом обставин убачається, що позивачем у справі є Державне підприємство "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України, на користь якого і підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати. Така технічна помилка не впливає на правильність вирішення спору по суті, не змінює змісту ухваленого рішення та не є підставою для його скасування чи зміни. Відповідно до статті 269 ЦПК України суд вправі з власної ініціативи або за заявою учасника справи виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Отже, зазначена описка може бути усунута судом першої інстанції у порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України. З огляду на викладене підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не убачається. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова