Постанова Харківський апеляційний суд № 610/614/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 610/614/26 Головуючий суддя І інстанції Феленко Ю.А. Апеляційне провадження № 33/818/1336/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря Вакули Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, - в с т а н о в и в: Постановою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, військовослужбовця, солдата - майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, солдатом - майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , 12.02.2026 приблизно о 21:00 год в АДРЕСА_2 виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, а саме під час воєнного стану. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я поліклінічному відділенні КНП БМР ХО "БКБЛІЛ". Результат огляду позитивний: алкогольне сп`яніння 2,097 проміле. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01.04.2026 стосовно нього та прийняти нову постанову, якою зупинити провадження у справі до його звільнення з військової служби. Свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , в останні дні березня 2026 року він перебував на передовій, отримав тяжке поранення та наразі перебуває у госпіталі на лікуванні, а тому не мав можливості прибути у судове засідання в суді першої інстанції. Зазначає, що з матеріалами справи не знайомий, з протоколом про адміністративне правопорушенням за ч.3 ст.172-20 КУпАП та усіма доданими до нього матеріалами він не згоден. Апелянт зазначає, що працівниками поліції було грубо та неприпустимо порушена процедура складання адміністративних матеріалів стосовно нього за ч.3 ст.172-20 КУпАП, є неприпустимим порушенням з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.12.2015 за №1496/27941, Закону України «Про Національну поліції України», КУпАП, Конституції України. Зазначає, що пред`явлене обвинувачення є неконкретним, а суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що нормами чинний КУпАП не містить норми про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому у даному конкретному випадку можливо застосувати аналогію права, зокрема норми ст.335 КПК України. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але він був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, про що свідчить відомості рекомендованого повідомлення, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала судову повістку 03.06.2026. Крім того, судом апеляційної інстанції повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 28.05.2026 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023. Більш того, 06.05.2026 та 15.06.2026 до Харківського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що підтримує вимоги своєї апеляційної скарги та не має можливості безпосередньо приймати участь під час апеляційного розгляду, оскільки він є військовослужбовцем та перебуває в лавах ЗСУ, виконуючи бойові завдання. При цьому, належить врахувати, що до Харківського апеляційного суду не надходило від ОСОБА_1 клопотань про відкладення апеляційного розгляду. Крім цього, апеляційним судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Соловйова С.В. є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01.04.2026 та він не подавав клопотань про відкладення судового розгляду. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги. Дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено об`єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Цих обставин також не встановлено і судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного розгляду. Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України. Диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами обов`язків військової служби в стані сп`яніння. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7). Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу серії ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026; висновку №89 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 12.02.2026; копії військового квитка серії НОМЕР_3 ; копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 № 44/нст; письмової заяви ОСОБА_1 від 12.02.2026. Зокрема, з відомостей протоколу серії ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026 вбачається, що 12.02.2026 близько 21 год. 00 хв. на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) у АДРЕСА_2 , командуванням військової частини був виявлений солдат ОСОБА_1 з ознаками алкогольного спяніння під час виконання ним службових обов`язків, про що було повідомлено групу ВСП сел. Борова. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено до КНП БМРХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» для проходження огляду на стан алкогольного спяніння. Відповідно до висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 12.02.2026 №89, солдат ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння: 2,097 проміле (а.с.3-4). Належить також взяти до уваги, що протокол серії ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026, складений відповідно до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та Інструкції № 329 від 23.10.2021, у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому відомості узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб. При цьому, відповідно до відомостей цього протоколу, у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі. Також з відомостей цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не зазначав в ньому будь-якої незгоди з результатами проведеного медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.4). З відомостей цього протоколу також вбачається, що він складений у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які своїми підписами засвідчили фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення (а.с.3-4). Окрім цього, висновком лікаря-нарколога КНП БМРХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 12.02.2026 №89 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Результат огляду складає 2,097 проміле (а.с.5). Апеляційний суд також враховує, що з відомостей висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 12.02.2026 №89 вбачається, що ОСОБА_1 під підпис ознайомлено з результатами медичного огляду (а.с.5). З відомостей копії військового квитка серії НОМЕР_3 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 № 44/нст вбачається, що солдат ОСОБА_1 станом на 12.02.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів (а.с.7-12, 13) Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 від 12.02.2026, останній просив провадити судовий розгляд у цій справі за його відсутності, а також зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, визнає в повному обсязі, щиро кається та будь-яких скарг не має (а.с.14). Апеляційний суд також враховує ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не оспорює факт проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не ознайомлений з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, на переконання апеляційного суду, повністю спростовуються відомостями протоколу серії ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026 та висновку лікаря-нарколога КНП БМРХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 12.02.2026 №89, в яких міститься особистий підпис ОСОБА_1 . При цьому, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, який складав 2,097 проміле, ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить будь-яких зауважень з цього приводу у протоколі серії ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026 та його письмових пояснень від 12.02.2026. Крім того, апеляційні доводи ОСОБА_1 про незаконність дій працівників поліції є безпідставними та необґрунтованими, оскільки огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено у закладі охорони здоров`я, а протокол ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026 та інші матеріали до нього складені посадовими особами Військової служби правопорядку. Також апеляційний суд зауважує, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить їх особисті підписи у протоколі ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026. Суд також бере до уваги те, що, незважаючи на незгоду з відомостями протоколу ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026, ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом і він не звертався зі скаргами на дії офіцера групи ситуаційно-координаційної діяльності та розгляду звернень громадян ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_5 , яким складено вищезазначений протокол у цій справі, до його безпосереднього командування або до відповідних вищих посадових осіб, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст.267 КУпАП, з метою проведення службової перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоча мав для цього достатньо часу Крім того, стороною захисту не надано суду доказів про те, що вона зверталася до правоохоронних органів із заявою, в порядку ст.214 КПК України, щодо внесення відомостей до ЄРДР з метою порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи та перевищенні своїх службових повноважень працівниками Військової служби правопорядку, а тому апеляційні доводи в цій частині, є необґрунтованими та суб`єктивними. Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівників Військової служби правопорядку щодо доставлення до закладу охорони здоров`я, складання протоколу ДНХІ № 0720 про військове адміністративне правопорушення від 12.02.2026 та усіх долучених до нього матеріалів. Апеляційний суд також зазначає, що ОСОБА_1 не подавав до суду будь-яких клопотань про виклик та допит будь-яких свідків, у тому числі свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою підтвердження його версії щодо фальсифікації матеріалів цієї справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими. Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його права на захист через проведення судового розгляду за його відсутності, на переконання апеляційного суду, такі твердження апелянта також є суб`єктивними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату місце та час судового розгляду, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про отримання судової повістки та довідку про доставку електронної відправки судової повістки на електрону пошту військової частини НОМЕР_1 (а.с.21, 22). В матеріалах справи також містить письмова заява ОСОБА_1 від 12.02.2026, в якій він просив провадити судовий розгляд за його відсутності. Крім цього, матеріали справи не містять будь-яких клопотань від ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, яке було призначено в суді першої інстанції на 01.04.2026. Апеляційний суд також зазначає, що ОСОБА_1 не був позбавлений процесуальної можливості прибути до суду апеляційної інстанції та надати суду нові докази, які могли підтвердити його версію щодо невідповідності висновків суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, але цього не зробив. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, перебуває в лавах ЗСУ та приймає участі у виконанні бойових завдань, але сторона захисту не була приймати участь судовому засіданні в режимі відеоконференції, надати свої письмові пояснення або інші докази на підтвердження його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, але цієї процесуальною можливістю ОСОБА_1 не скористався, хоча він мав для цього достатньо часу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Отже, доводи ОСОБА_1 , які він зазначив в апеляційній скарзі, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011). Отже, апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції, у повній відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.3 ст. 172-20 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Крім того, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах апеляційних доводів та вимоги ОСОБА_1 щодо необхідності скасування постанови суду першої інстанції та прийняти нову, якою зупинити провадження у справі до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією. Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-20 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду. Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи або брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Апеляційний суд також враховує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 та він подавав заяву, в якій він зазначив, що не має можливості особисто приймати участь та додав до неї довідку про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а також не просив про відкладення апеляційного розгляду, а тому процесуальних порушень, зокрема порушення права на захист та права на доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки суд вправі розглянути справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Крім того, належить також зазначити, що 01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. При цьому, стаття 172-20 КУпАП до цього переліку не входить. Отже, посилання ОСОБА_1 на положення ч. 1 ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані йому процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами. При цьому, належить врахувати, що стороною захисту не надано письмових пояснень ОСОБА_1 , хоча справа вже майже три місяці перебуває в судах першої та апеляційної інстанції. Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строків, передбачених ст. 38 КУпАП та з огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, суд без будь-яких порушень законодавства розглянув дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених захисником обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги в цій частині. При цьому, посилання захисника на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не підлягає. Разом з цим, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Водночас, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався та стягнув оскаржуваною постановою з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця при розгляді справи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим подана апеляційна скарга задовольняється частково. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновків і рішення суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». В решті постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 01.04.2026 щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору. В решті постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков