Постанова 4816 № 583/6495/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м.Суми Справа №583/6495/24 Номер провадження 22-ц/816/2476/26 22-ц/816/2280/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Черних О. М. , Худика А. М. за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Віктора Івановича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2026 року, складеного 16 квітня 2026 року, та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року, ухвалених в м. Охтирка в складі судді Семенової О.С., в с т а н о в и в: 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , а 27 травня 2025 року змінила предмет позову та просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути на користь відповідача грошову компенсацію вартості належної йому частки в розмірі 1/2 за житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,24 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 129100 грн за рахунок коштів, внесених позивачкою на депозитний рахунок № UA558201720355249001000008869, отримувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код отримувача: 26270240, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ (платіжна інструкція 0.0.43792725131 від 20 травня 2025 року, платіжна інструкція 15347871971 від 16 лютого 2026 року). Також просила припинити право власності відповідача на 1/2 частину вказаних житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки, а також в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просила визнати за собою право приватної власності на 1/2 частину спірного майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 вересня 1990 року до 04 березня 2004 року заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за період шлюбу набули спірні земельну ділянку з житловим будинком, господарськими спорудами та надвірними будівлями. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2024 року було затверджено мирову угоду у справі № 583/2708/24, якою спірне нерухоме майно визнане спільним сумісним майном подружжя, визнано по 1/2 частині цього майна за кожним з подружжя. Після розірвання шлюбу позивачка залишилися проживати з дітьми у будинку, а відповідач вибув з цього житла. Оскільки між сторонами склалися неприязні відносини, тому виникла потреба у реальному розподілі майна. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2026 року позов задоволено. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому частки в розмірі 1/2 за житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,24 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 129100 грн за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок № UA558201720355249001000008869, отримувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код отримувача: 26270240, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ (платіжна інструкція 0.0.43792725131 від 20 травня 2025 року, платіжна інструкція 15347871971 від 16 лютого 2026 року). Припинене право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Припинене право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати по сплаті судового збору ОСОБА_1 в сумі 968,96 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, витрати на поштові відправлення в розмірі 265,50 грн та витрати, пов`язані із залучення експерта в розмірі 5088 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати по сплаті судового збору ОСОБА_1 у розмірі 493,48 грн. Представник ОСОБА_1 - адвокат Цуркан В.І. з рішенням суду в частині компенсації судових витрат не погодився, оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення частково скасувати та ухвалити нове про стягнення 968,96 грн судового збору з відповідача на користь позивачки. Зазначає, що відповідач не звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій у спірних правовідносинах, оскільки поділ спільного майна подружжя не пов`язаний з із захистом прав учасника бойових дій. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. В апеляційній скарзі на додаткове судове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Цуркан В.І. просить додаткове рішення суду в частині компенсації судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким 493,48 грн судового збору компенсувати позивачці за рахунок відповідача, а також стягнути з відповідача 11001,96 грн витрат за проведення експертизи та 15000 грн витрат за правничу допомогу. Доводи скарги зводяться до того, що відповідач у спірних правовідносинах не звільнений від сплати судових витрат як учасник бойових дій. Позивачкою всього за проведення комплексної оціночної та будівельно-технічної експертизи сплачено 11001,96 грн. Взята судом до уваги експертна оцінка відповідача не спростовує понесені позивачкою витрати на експертизу, а висновки всіх експертиз, як пояснили суду експерти, доповнюють одна одну, є правильними та обґрунтованими. Крім того, задовольнивши позов повністю, суд безпідставно компенсував позивачці лише 6000 грн з 15000 грн витрат на правничу допомогу. При цьому відповідач не звертався з клопотанням про зменшення таких витрат. В іншій частині додаткове рішення суду не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ОСОБА_2 повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Цуркана В.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду, додаткове судове рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції встановив, що за подання позову заявниця сплатила 968,96 грн судового збору (т. 1 зворот а.с. 11), проте оскільки відповідач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29 листопада 2002 року (т. 1 а.с. 113), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, тому він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відтак, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору суд компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вирішуючи питання розподілу судових витрат додатковим судовим рішенням, суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачкою сума витрат, яку вона планує понести на правничу допомогу адвоката становить 15000 грн (т. 1 а.с. 5). Крім того, поштові витрати склали 20 грн (т. 1 а.с. 27-30), 90 грн (т. 1 а.с. 174-186) та 65 грн (т. 2 а.с. 154-164). Також за подання заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 493,48 грн (т. 1 а.с. 70-74). Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 березня 2025 року задоволене клопотання представника позивачки та призначена комплексна оціночна та будівельно-технічна експертиза (т. 1 а.с. 117-119). 01 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання судового експерта та рахунок-фактура № 18 від 28 березня 2025 року за поділ домоволодіння в сумі 5088 грн, рахунок-фактура № 178 від 28 березня 2025 року за вирішення першого питання експертизи - 5513 грн, транспортні витрати - 400 грн, а всього 5913,00 грн (т. 1 а.с. 127-128). Позивачка сплатила 03 квітня 2025 року за проведення експертизи 5913 грн та 5088 грн (т. 1 а.с. 188-189). 25 грудня 2024 року між позивачкою і адвокатом Цурканом В.І. укладений договір про правничу допомогу, за умовами якого вартість послуг становить 15000 грн (т. 2 а.с. 208), розрахунковою квитанцією підтверджується сплата 15000 грн, актом приймання-передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) від 10 квітня 2026 року підтверджується витрачені адвокатом 17 год. 35 хв. на надані послуги, загальною вартістю 17350 грн (т. 2 а.с. 209-211). Компенсуючи витрати за надану правничу допомогу, суд дійшов до висновку, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Урахувавши особливості предмета спору, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, незначну складність справи, наявну узгоджену та усталену судову практику в такій категорії справ, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру, співмірності з позовом та складністю справи, неодноразове дублювання адвокатом заяв, у тому числі таких, які не впливали на вирішення справи по суті, суд дійшов до висновку про часткову компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Як і в рішенні суду, у додатковому рішенні суд встановив, що відповідач, як учасник бойових дій (т. 1 а.с. 113), звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 493,48 грн за подання заяви про забезпечення позову компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Щодо стягнення витрат, пов`язаних із залученням експерта, суд виходив з того, що при вирішенні спору суд послався на висновок експертів № 1875/178 за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2025 року в частині неможливості поділу спірного домоволодіння, а вартість такого висновку склала 5088 грн (т. 1 а.с. 127, 144-147). З висновком вказаної експертизи щодо оцінки будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки в сумі 244000 грн сторона відповідача не погодилася та за їх клопотанням було призначено комплексну судову оціночно-земельну та оціночно-будівельну експертизу, за проведення якої відповідач сплатив 24596,64 грн (т. 2 а.с. 27а). За висновком судової експертизи дійсна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, включаючи вартість земельної ділянки, склала 258200 грн (т. 2 а.с. 51). Сторона позивачки погодилася з такою оцінкою, позивачка внесла на депозитний рахунок половину вказаної вартості в сумі 129100 грн, яка і була стягнута на користь відповідача судовим рішенням від 08 квітня 2026 року. Відтак, суд стягнув з відповідача витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 5088 грн. Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду, викладеними у додатковому судовому рішенні щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою та витратами сторін за проведення судових експертиз. Висновки місцевого суду в цій частині належним чином мотивовані і додаткової аргументації не потребують. Доводи апеляційної скарги стосовно оплати позивачкою вартості експертиз на загальну суму 11001,96 грн, тобто що судом не ураховано ще 5513 грн, є безпідставними, оскільки суд компенсував вартість експертизи, взятої до уваги. Крім того, позивачка визнала оціночну вартість спірного майна за наслідками проведеної за ініціативою відповідача експертизи та, як наслідок, здійснила доплату на депозитний рахунок 7100 грн. Доводи скарги про відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу також є безпідставними, оскільки відповідне клопотання про зменшення витрат за надану правничу допомогу заявив представник ОСОБА_2 адвокат Савочка А.М. у судовому засіданні 11 травня 2026 року. Водночас, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками місцевого суду про компенсацію позивачці судового збору за рахунок держави. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зі змісту цієї норми права вбачається, що вона має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має ураховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі №490/8128/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19 та інших. Судом першої інстанції установлено, що відповідач дійсно має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, проте спірні правовідносини у цій цивільній справі не стосуються соціального захисту ОСОБА_2 як учасника бойових дій і не свідчать про реалізацію відповідачем права на захист гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, ОСОБА_2 у цій справі не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку у рішенні та додатковому судовому рішенні про компенсацію судового збору за рахунок держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, рішення суду і додаткове судове рішення в частині компенсації судового збору за рахунок держави підлягає зміні шляхом викладення абзацу шостого рішення суду та абзацу четвертого додаткового рішення суду у новій редакції. Оскільки ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Віктора Івановича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2026 року та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року задовольнити частково. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2026 року в частині компенсації сплаченого судового збору за подання позову та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року в частині компенсації сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову змінити. Абзац шостий резолютивної частини рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2026 року викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 968 грн 96 коп. судового збору за подання позову.» Абзац четвертий резолютивної частини додаткового рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 493 грн 48 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.» В частині компенсації витрат за експертизу та правничу допомогу додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. М. Черних А. М. Худик