Постанова Одеський апеляційний суд № 522/27872/25

Номер провадження: 33/813/1288/26 Номер справи місцевого суду: 522/27872/25 Головуючий у першій інстанції Лагода К. О. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Попроцького Дмитра Михайловича на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 29 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Як вбачається з оскаржуваної постанови, 11.12.2025 року о 22:10 годині у м. Одеса, по узвізу Деволанівський, 1, водій керував транспортним засобом TOYOTA RAV4 днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР, водій відмовився. ПВР: 470678; 471330, чим порушив п. 2.

5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Попроцький Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено те, що суд не встановив належними доказами факт керування транспортним засобом, без якого склад ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній. Зауважується, що суд першої інстанції не навів конкретного доказу фактичного керування, а довід захисту про те, що ОСОБА_1 стояв біля автомобіля і не керував ним, фактично замінив загальною фразою про достатність відеозаписів. На думку захисту, суд помилково визнав відеозапис належним доказом факту керування, хоча він не відображає самої події правопорушення. Наголошується, що якщо відеозапис не фіксує рух транспортного засобу, момент зупинки, перебування особи за кермом під час руху та саму подію інкримінованого правопорушення, він не може підтверджувати об`єктивну сторону ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, захист зазначає, що протокол не є самостійним доказом вини та не може замінити доказ керування, а відсутність дове5деного факту керування робить незаконною вимогу про проходження огляду і виключає склад відмови водія. Крім того, акцентується увага на тому, що суд безпідставно визнав наявність однак сп`яніння, хоча їх об`єктивне встановлення не підтверджено, і взагалі формальне перечислення ознак у протоколі не доводить їх існування. До того ж захист зауважує на тому, що відсутність належного вручення направлення і повної процедури огляду ставить під сумнів допустимість доказів відмови, а також на тому, що поліцейські скористались необізнаністю ОСОБА_1 щодо наслідків відмови, не роз`яснили йому суть ч. 1 ст. 130 КУпАП і фактично отримали відмову без належного розуміння ним процесуальних наслідків. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Попроцького Д.М., який повідомлений про час та місце розгляду справи. Від адвоката Попроцького Д.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливості прибути у судове засідання у призначену дату з поважних причин, а саме погіршенням стану здоров`я та призначити розгляд не раніше ніж через два тижні. Апеляційний суд зауважує, що належних доказів для підтвердження клопотання про поновлення строку, адвокатом надано не було, а тому враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, не вбачається підстав для відкладення судового розгляду виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ухвалюючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами та, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції. Так, суд першої інстанції встановив, що з оглянуто відеозапису вбачається, що 11.12.2025 року о 22:13 годині співробітники поліції зупинили ОСОБА_1 який керував транспортним засобом TOYOTA RAV4 днз НОМЕР_1 , через те, що він порушив дорожній знак 1.1 тобто правила ПДР, після чого спитали у останнього чи вживав він алкогольні напої та запропонували пройти огляд як на місці так і медичному закладі, на що отримали відмову від ОСОБА_1 , після чого було складено протокол. Таким чином, дослідивши докази суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне. Як вбачається із відеозапису ОСОБА_1 хоча і підписав протоколу про адміністративне правопорушення, проте із ним не погодився. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в наданих стороною захисту поясненнях та клопотаннях ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, більш детальні пояснення в постанові суду не наведені. При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, в порядку підготовки справи до розгляду було переглянуто й апеляційним судом. З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що висновки суду першої інстанції про наявність на відеозаписах відомостей про зупинку ОСОБА_1 працівниками поліції не відповідають обставинам справи. Вказані відеозаписи не містять відомостей ні про рух автомобіля TOYOTA RAV4 днз НОМЕР_1 , ні про його зупинку. Також відсутні будь-які свідки, які б підтвердили рух вказаного автомобіля. З самого початку відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться біля автомобіля та відповідає на питання працівників поліції. Доказів дійсного порушення ОСОБА_1 п. 1.1 ПДР на які посилались співробітники поліції, до матеріалів справи останніми не додано. Перебування біля автомобіля, не свідчить про рух автомобіля та не є керуванням транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП. Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. З огляду на викладене, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Таким чином, якщо у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає доказів керування транспортним засобом, то вимога на проходження огляду є нечинною, оскільки відсутній головний елемент правопорушення факт керування транспортним засобом. Відсутність доказів керування означає, що подія правопорушення, яка є підставою для складання протоколу та проведення огляду, не відбулася. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що письмові докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, відеозапис, який не містить факту керування, не можуть бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об`єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи. Тому, позиція захисту, щодо не керування ОСОБА_1 , підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи. Крім того, апеляційний суд зауважує, що з оглянутого відеозапису не вбачається наявність явних візуальних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , його поведінка була більш ніж адекватною та не надавала жодних об`єктивних підстав для висновку про наявність у останнього ознак алкогольного сп`яніння. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Апеляційний суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист, і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. З огляду на те, що матеріали справи не містять належних й допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, оскільки відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом а висновки суду першої інстанції в цій частині не вмотивовані та є помилковими, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Попроцького Дмитра Михайловича - задовольнити, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності у діях останнього складу даного адміністративного правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов