Постанова Харківський апеляційний суд № 645/199/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 645/199/25 Номер провадження 22-ц/818/1222/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Гаврилюка Сергія Валерійовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року в складі судді Мартинової О.М. по справі № 645/199/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 31 липня 2019 року та отримав чорну картку monobank. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, в межах встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000,00 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом, передбаченому умовами. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплачував щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. 30 березня 2023 року Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 25 жовтня 2024 року становить 83 002,11 грн, що складається з: 83 002,11 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн - заборгованості за відсотками; 0,00 грн - заборгованості за пенею; 0,00 грн - заборгованості за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31 липня 2019 року у розмірі 83 002,11 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. 27 січня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування відзиву посилався на те, що анкета-заява дійсно містить його підпис, однак не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: строку повернення кредиту, розміру кредитного ліміту та процентів за користування кредитом. Доказів видачі кредитної картки, встановлення на неї кредитного ліміту та використання кредитних коштів позивачем не надано. У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання ним у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «Monobank» та Тарифів, їх підписання ним відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за його заявою, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Паспорт споживчого кредиту розрахований виходячи з суми кредитного ліміту 50 000 грн від 20 травня 2018 року, тобто понад рік до підписання відповідачем анкети-заяви 31 липня 2019 року, що не відповідає вимогам статті 1054 ЦК України. Розрахунок заборгованості не є первинним документом та не є належним доказом наявності заборгованості. Будь-яких доказів видачі кредитних коштів, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач виконав свої зобов`язання перед банком. В анкеті-заяві від 31 липня 2019 року ані процентна ставка, ані заборгованість за порушення грошового зобов`язання не зазначені. ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. 07 лютого 2025 року представник АТ «Універсал Банк» подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що Банк не погоджується з доводами відповідача. Картка monobank є платіжною карткою/електронним платіжним засобом, яка активується за допомогою мобільного додатку. Клієнтові генерується ключова пара з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладення електронного підпису у мобільному додатку. Відповідно до пункту 2 Анкети-заяви відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви відповідач підтвердив, що ним отримані у Мобільному додатку Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, а також погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк його інформуватиме шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Усі правила за всі періоди розміщені на сайті https://www.monobank.ua/terms публічно та легко доступні 24 години на добу. Банк 31 липня 2019 року надіслав ОСОБА_1 у Мобільний додаток пуш-повідомлення про те, що на його картку встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн. Надалі кредитний ліміт підвищувався: 23 вересня 2019 року до 20 000,00 грн, 17 жовтня 2019 року до 25 000,00 грн, 26 листопада 2019 року до 30 000,00 грн, 27 січня 2020 року до 35 000,00 грн. Відповідач активно користувався кредитними коштами, що відображено у виписці. За період з 31 липня 2019 року по 25 жовтня 2024 року загальна сума витрат становить 455 980,20 грн, загальна сума зарахувань - 372 978,09 грн, сума заборгованості - 83 002,11 грн. Оскільки особа користувалася платіжною карткою, переказувала платежі, поповнювала мобільний рахунок, сплачувала за товари та погодилась з тарифами Банку, то відсутні підстави для звільнення відповідача від обов`язку виконати грошові зобов`язання за Договором. 07 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Колесника О.О. надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначив, що жодна Заява клієнта, ні паспорт споживчого кредиту, жодна таблиця обчислення загальної вартості кредиту не містить підпису ОСОБА_1 . Відсутні також підписи представника банку у всіх додатках, наданих у відповіді на відзив. Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача, однак ця Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. Окремо зазначено, що ключова пара згенерована 31 липня 2019 року, а час її використання починається значно пізніше, що ставить під сумнів автентичність електронного підпису. АТ «Універсал Банк» не надало суду виписки з рахунку ОСОБА_1 , яка підтверджувала б рух коштів по рахунку. В анкеті-заяві від 31.07.2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом та процентна ставка за кредитом не встановлені, тому є неправомірним списання банком внесених коштів в рахунок погашення відсотків. За період з 31 липня 2019 по 25 жовтня 2024 року в рахунок внесено кошти в загальному розмірі 372 978,09 грн, що значно перевищує розмір кредитного ліміту 100 000,00 грн, відтак відсутні підстави для задоволення позову. В розрахунку заборгованості за договором від 01 січня 2023 залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становить 76 555,35 грн, а від 12 січня 2023 зазначено суму

0. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що анкета-заява від 31 липня 2019 року не містить відповідних істотних умов кредитного договору, зокрема процентної ставки та порядку нарахування відсотків, строків здійснення платежів, наслідків порушення умов кредитування. Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті Банку, відповідачем не підписані, та не можуть бути частиною кредитного договору з огляду на їх мінливий характер. Оскільки відсотки сторонами не узгоджені, банком неправомірно списувалися кошти в рахунок погашення відсотків, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшувалось, а тому визначена банком заборгованість є необґрунтованою. Не погоджуючись з рішенням суду, 27 жовтня 2025 року АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості. Умови та Тарифи розміщені на офіційному сайті Банку у публічному доступі 24 години на добу, а також в самому мобільному додатку. Постанова Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не підлягає застосуванню до правовідносин між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , оскільки специфіка проєкту monobank суттєво відрізняється від правовідносин, що були предметом розгляду у вказаній справі. Розрахунок заборгованості та виписка по рахунку є належними доказами, що підтверджують розмір заборгованості. Відповідач не надав контррозрахунку та не спростував вказану заборгованість. За весь період з 31 липня 2019 року по 25 жовтня 2024 року загальна сума витрат становить 455 980,20 грн, загальна сума зарахувань становить 372 978,09 грн, сума заборгованості - 83 002,11 грн. 21 грудня 2025 року до Харківського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві представник відповідача зазначив, що єдиним документом із його підписом є анкета-заява від 31 липня 2019 року, яка не містить істотних умов кредитного договору (строку повернення, розміру ліміту, процентної ставки). Доказів видачі картки, встановлення кредитного ліміту та використання коштів банк не надав. Паспорт споживчого кредиту та витяги з тарифів не підписані відповідачем, а розрахунок заборгованості створений самим банком і не є первинним документом. Відповідач наголосив, що умови договору приєднання повинні бути доведені до відома споживача, проте підтвердження ознайомлення з ними відсутнє. Також зазначено, що наданий банком паспорт кредиту розрахований на іншу суму - 50 000 грн і датований ще 2018 роком, тобто до підписання анкети-заяви. У матеріалах справи немає доказів фактичної видачі кредитних коштів чи встановлення ліміту, а тому вимоги банку про стягнення 83 002,11 грн не підтверджені належними доказами. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (т.1, а.с. 6). Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та умов даної заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також ОСОБА_1 визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях і підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного удосконаленого електронного підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 31 липня 2019 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 25.10.2024 року її розмір становить 83 002,11 грн, із них: 83 002,11 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн загальний залишок заборгованості за відсотками; 0,00 грн заборгованість за пенею; 0,00 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання (т. 1, а.с.25-29). Також позивачем надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 31 липня 2019 року по 25 жовтня 2024 року, відповідно до якої відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки в магазинах, поповнював мобільний рахунок, знімав готівку в банкоматах, здійснював перекази грошових коштів на інші карткові рахунки, а також частково погашав заборгованість за кредитним договором (т. 1, а.с. 30-68). Разом з тим, до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 18 лютого 2025 року АТ «Універсал Банк» також надало: довідку про наявність рахунку від 30 січня 2025 року; заяви клієнта про надання послуги «Покупка частинами» від 30 листопада 2019 року та «Транзакція в розстрочку» від 15 лютого 2020 року, 16 травня 2020 року, 26 травня 2020 року та 19 червня 2020 року, підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису у мобільному додатку; пуш-повідомлення про підвищення кредитного ліміту від 31.07.2019 року (15 000,00 грн), від 23 вересня 2019 року (20 000,00 грн), від 17 жовтня 2019 року (25 000,00 грн), від 26 листопада 2019 року (30 000,00 грн), від 27 січня 2020 року (35 000,00 грн) (т. 1, а.с. 103-156). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін, оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов від 03 липня 2019 року (т.1, а.с.7-21), за відсутності доказів, що відповідач саме з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви від 31 липня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. Доводи Банку щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними, виходячи з наведених вище мотивів. У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів від 12 серпня 2020 року та від 21 жовтня 2024 року, в яких викладені основні умови кредитування інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача (т.1, а.с. 22-24). Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України). Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 31 липня 2019 року містить підпис відповідача. В анкеті зазначено номер відкритого карткового рахунку, згідно виписки по якому відповідач використовував кредитні кошти. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів в анкеті-заяві не встановлені. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23). Із змісту наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, а також робив платежі на погашення заборгованості. Відповідно до даних розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по картці, позивач за користування кредитними коштами нараховував відповідачу відсотки, розмір яких не узгоджений сторонами під час підписання ОСОБА_1 31.07.2019 року анкети-заяви. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по їх сплаті, а суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22. Оскільки в анкеті-заяві від 31 липня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання Банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним. Отже, колегія суддів вважає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Із матеріалів справи вбачається, що за весь період користування кредитними коштами з 31.07.2019 року по 25.10.2024 рік ОСОБА_1 вніс у рахунок погашення кредитної заборгованості кошти у загальному розмірі 372 978,09 грн. Зазначена сума значно перевищує розмір кредитного ліміту, на який посилається банк у позовній заяві (100 000,00 грн). При цьому сплачені відповідачем кошти розподілялись банком, в тому числі, на погашення відсотків, які передбачені Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Враховуючи, що анкетою-заявою від 31 липня 2019 року не узгоджено умов щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, всі внесені відповідачем кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Загальна сума внесених ОСОБА_1 коштів (372 978,09 грн) суттєво перевищує розмір встановленого кредитного ліміту (100 000,00 грн), що свідчить про погашення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав Банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду підлягає зміні лише в мотивувальній частині, підстав для перерозподілу судового збору колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина