Постанова КЦС ВС № 344/13287/22

Постанова Іменем України 03 липня 2026 року м. Київ справа № 344/13287/22 провадження № 61-11458 св 23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В., учасники справи: заявник-ОСОБА_1 , представник заявника -адвокат Хорунжий Ярослав Валерійович, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту смерті особи, за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, ухвалене суддею Атаманюком Б. М., тапостанову Івано?Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст заяви

1. У жовтні 2022 році ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, у якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Андріївка Бердянського району Запорізької області, оскільки він загинув у бою під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Маріуполі Донецької області, Україна.

2. Заява мотивована тим, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 . У травні 2022 року заявниця на підставі інформації з мережі Інтернет дізналася про смерть свого чоловіка ОСОБА_2 на окупованій території України. У вересні 2022 року, отримавши сповіщення про смерть свого чоловіка, вона звернулася до командування військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), у якій проходив службу її чоловік, з метою документального оформлення факту його смерті.

3. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть чоловіка відбулась на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який є необхідним для здійснення реєстрації смерті, тіло загиблого знаходиться на окупованій території у місті Маріуполі й можливості евакуювати тіла загиблих немає.

4. Встановлення факту, що має юридичне значення, заявниці необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи (чоловіка), оскільки від цього залежить можливість отримання одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) відповідно до статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у актуальній редакції далі - Закон про соцзахист військовослужбовців). Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року задоволене клопотання представника ОСОБА_1 та Міністерство оборони України залучене до участі у справі у якості заінтересованої особи, а аналогічною ухвалою від 12 грудня 2022 року - ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1).

6. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, заява задоволена - встановлений факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Андріївка Бердянського району Запорізької області, громадянина України - загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в бою під час захисту Батьківщини у місті Маріуполі Донецької області, Україна.

7. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV(у актуальній редакції далі - ЦПК України) отримав достатню кількість доказів для встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання з метою оборони міста Маріуполя.

8. Отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до вимог Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (у актуальній редакції далі - Закон про реєстрацію актів цивільного стану).

9. Суд першої інстанції зазначив, що прийняв до уваги наказ Міністерства охорони здоров'я від 01 березня 2022 року № 390 «Про деякі питання встановлення факту смерті людини» (у актуальній редакції далі - Наказ МОЗ № 390) щодо умов дозволу на захоронення тіл на період дії воєнного стану на території України та у разі виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв'язку з триваючими бойовими діями. Зокрема, прийняв до уваги рекомендацію щодо складання колективного акта про настання смерті з подальшим зверненням до суду (за місцем знаходження заявника) про встановлення відповідного юридичного факту, якщо смерть настала на тимчасово окупованій території або у районі бойових дій, де отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо, яка нібито, міститься у цьому наказі.

10. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції.

11. Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу того, що суд першої інстанції не врахував, що у цій справі є спір про право, не з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлого, які можуть претендувати на отримання ОГД та пенсії по втраті годувальника, та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду, а також порушив правила юрисдикції, є безпідставними.

12. Предметом даної справи є встановлення факту смерті особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України в певний час у зв`язку із неможливістю реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а не встановлення факту родинних стосунків з метою отримання грошової компенсації у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

13. Отже, безпідставним є твердження апелянта про те, що прийняте судом першої інстанції рішення обумовлює виникнення обов`язку в ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оформлення документів для призначення та виплати ОГД для членів сім`ї загиблого, оскільки заявником не реалізовано таке право. Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті чоловіка є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для отримання насамперед свідоцтва про смерть, на підставі якого вже можливі звернення за оформленням допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, за оформленням спадщини та інше.

14. Апеляційний суд також вважав, що не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу того, що суд першої інстанції, нібито, не витребував і не дослідив документи, що передбачені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за № 1407/38743 (далі - Інструкція № 280), зокрема оскільки цей нормативно-правовий акт набрав чинності 25 листопада 2022 року.

15. Рішення суду про встановлення факту смерті, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою відповідних документів, що видаються компетентним органом, а є тільки підставою для їх одержання. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

16. ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є дружиною ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 30 травня 2007 року.

17. У цьому шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_6 - повторно видане свідоцтво про народження від 04 травня 2022 року Серія НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_7 - свідоцтво про народження від 19 листопада 2009 року Серія НОМЕР_4 ).

18. Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Івано?Франківської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 травня 2022 року № 2615-7001129318 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , яка фактично проживає на АДРЕСА_2 .

19. Згідно із копією відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 03 червня 2022 року № 732/88 на звернення від 27 травня 2022 року № 126 їй надана інформація, що старший матрос ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у цій військовій частині та перебував на посаді командира відділення зв`язку взводу управління мінометної батареї. ІНФОРМАЦІЯ_8 був наданий корінець сповіщення про загибель старшого матроса ОСОБА_2 , як такого, що героїчно загинув під час ведення бою з російськими окупантами. Отримати документи, а саме: лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть, не є можливим, оскільки тіло загиблого знаходиться на тимчасово окупованій території у місті Маріуполі, з якої відсутня можливості його евакуювати для підтвердження факту смерті та для зібрання інших документів.

20. Відповідно до копії сповіщення сім`ї від 15 вересня 2022 року №13 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомлено заявницю, що старший матрос ОСОБА_2 героїчно загинув під час бою з російськими окупантами ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Маріуполі, Донецької області.

21. Згідно із копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом Управління Служби безпеки України в івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 13 травня 2022 року № 22022090000000205 за фактом загибелі ОСОБА_2 .

22. Відповідно до копії акта ВЧ НОМЕР_1 від 15 вересня 2022 року про настання смерті, підписаного ОСОБА_5 (капітаном командиром десантно-штурмової роти), ОСОБА_6 (старшим лейтенантом начальником служби пального і мастильних матеріалів), ОСОБА_7 (капітаном заступником командира ВЧ НОМЕР_1 з тилу - начальником тилу), ОСОБА_8 (лейтенантом заступником командира десантно-штурмової роти - інструктором з повітряно?десантної підготовки), ОСОБА_9 (старшим сержантом колишнім начальником групи секретного документального забезпечення), ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16 годині під час виконання бойового завдання з метою оборони міста Маріуполя.

23. З відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську від 27 вересня 2022 року № /25.7.5.5-08/2341 на заяву ОСОБА_1 від 21 вересня 2022 року про державну реєстрацію смерті особи та видачу свідоцтва про смерть випливає, що видача свідоцтва про смерть неможлива, оскільки за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутній. У проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовлено.

24. Відповідно до матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 надав суду першої інстанції пояснення від 20 січня 2023 року № 6/1/106/1, у яких вказав, що не володіє жодною додатковою інформацією щодо смерті ОСОБА_2 , окрім тієї, що міститься у матеріалах справи, відповідна інформація може бути тільки у ВЧ НОМЕР_1 . Також ІНФОРМАЦІЯ_1 послався на те, що не є юридичною особою а відповідно до норм ЦПК України заінтересованими особами у окремому провадженні можуть бути виключно юридичні особи. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути заінтересованою особою у цій справі. Водночас з посиланням на абзац сьомий пункту 1.3. розділу І Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (у актуальній редакції далі - Положення про ВЛК), ІНФОРМАЦІЯ_1, тим не менш, стверджував про наявність позасудової процедури встановлення факту, за яким звернулася заявниця, що є підставою для відмови у задоволенні її заяви.

25. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема діяв на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

26. Відповідно до Переліку територіальних громад розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції його наказу від 01 липня 2022 року № 169) Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області перебуває у тимчасовій окупації. Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Івано?Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення. Після усунення недоліків касаційної скарги скаржник уточнив свої вимоги, додавши прохання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду у адміністративній юрисдикції. Рух справи в суді касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.

29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України зупинене касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 201/5972/22.

30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2026 року поновлене касаційне провадження у справі. 31. 03 липня 2026 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із приведенням у відповідність складу постійних колегій суддів справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Пророка В. В. (суддя?доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

32. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

33. ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що апеляційний суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, відповідно до якого при вирішенні питання щодо прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд має перевірити чи не віднесене встановлення такого факту до повноважень іншого органу, щоб визначитись чи він може взагалі розглядати таку заяву.

34. У свою чергу, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_2, існує позасудова процедура реалізації вимоги заявниці. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 стверджує, що алгоритм призначення виплати ОГД, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у актуальній редакції далі - Постанова № 168), перелік необхідних для цього документів та їх оформлення визначені Порядком призначення і виплати ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (у актуальній редакції далі - Порядок № 975), а також Порядком і умовами призначення та виплати ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 176/39232 (у актуальній редакції далі - Порядок № 45).

35. До того ж вимоги заявниці за своїм предметом та правовими наслідками, на думку ІНФОРМАЦІЯ_2, пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою Україна, а тому не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що у цій справі існує фактичний спір між ним та заявницею, пов'язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати їй ОГД як члену сім'ї загиблого військовослужбовця. Відповідна мета звернення до суду безпосередньо випливає зі змісту заяви ОСОБА_1 , поданої до суду першої інстанції, у якій вона посилається, у тому числі на положення Закону про соцзахист військовослужбовців.

36. Також належний спосіб захисту прав заявниці не може передбачати втручання суду у дискреційні повноваження інших органів. Це випливає з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 815/5707/16, яку апеляційний суд, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_2, безпідставно проігнорував. Пункт 10 Порядку № 975 передбачає необхідність подання постанови військово?лікарської комісії щодо встановлення причин смерті. Визначення причин смерті здійснюється військово-лікарською комісією відповідно до Положення про ВЛК. Тому суд не може втручатись у ці повноваження ВЛК.

37. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

38. Зокрема, Верховний Суд не бере до уваги посилання касаційної скарги у спосіб, у який воно сформульоване, на свою постанову від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20 у частині питання повного та всебічного з'ясування судом обставин справи, оскільки необхідність належного доказування у справі випливає із прямої дії норм ЦПК України, а фактична констатація Верховним Судом цих норм у контексті конкретної справи не є правовим висновком у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Щодо тієї частини відповідного правового висновку, сформульованого у касаційній скарзі, яка визначає, що встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, Верховний Суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 спростовує цим власне твердження у касаційній скарзі про те, що заява ОСОБА_1 не пов`язана із захистом її цивільних прав та інтересів.

39. До того ж, якщо ІНФОРМАЦІЯ_2 доводить у своїй касаційній скарзі той факт, що суди взагалі не мали розглядати відповідне питання та мали закрити провадження, то його ж посилання саме у контексті повного та всебічного з`ясування судом обставин щодо підтвердження чи спростування факту смерті на, нібито, ігнорування судами попередніх інстанцій Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388 (у відповідній редакції далі - Інструкція № 333), суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17). Крім того, безпосередньо у самій Інструкції № 333 не визначені підстави визначення військовослужбовцю статусу безвісти відсутнього, попри відповідне твердження ІНФОРМАЦІЯ_2. Коректність аргументів особи, що подає касаційну скаргу, та відповідність їх дійсності може бути критерієм оцінки рівня зловживання нею своїми процесуальними правами.

40. Оскільки постанови Верховного Суду з реквізитами «від 07 вересня 2022 року у справі № 759/531/21» не існує, Верховний Суд не бере до уваги посилання на неї у касаційній скарзі.

41. Також Верховний Суд не бере до уваги посилання на свої постанови від 13 грудня 2018 року у справі № 623/1711/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 278/2478/17 та від 23 лютого 2021 року у справі № 806/2053/16 у контексті заборони втручання суду у дискреційні повноваження інших органів відповідно до їх формулювання у касаційній скарзі, оскільки у цих постановах відповідний правовий висновок відсутній. (2) Позиція ОСОБА_1 .

42. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , яку представляє адвокат Хорунжий Я. В., у якому вона вказує на необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у її задоволенні, залишити оскаржувані судові рішення без змін.

43. Оскільки ОСОБА_1 у суді не заявляла вимоги щодо виплати їй будь-якої матеріальної допомоги, то відсутні підстави стверджувати про наявність спору щодо такої виплати - оскаржувані судові рішення стосуються лише встановлення факту смерті особи, яке не обов'язково має залежати від висновку ВЛК щодо безпосередньої причини смерті, та не стосуються спору щодо будь-якої виплати заявниці. Водночас ВЛК не може визначати повноваження суду з реалізації статті 315 ЦПК України.

44. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

45. Верховний Суд не бере до уваги посилання на Наказ МОЗ №390. По?перше, відповідно до публічно доступного офіційного тексту цього наказу, зокрема на офіційному сайті МОЗ України, у ньому відсутня частина наступного змісту: «Якщо смерть настала на тимчасово-окупованій території або в районі бойових дій, де отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо, рекомендується скласти колективний акт про настання смерті та звернутися до суду (за місцем знаходження заявника) про встановлення відповідного юридичного факту». У зв`язку з цим Верховний Суд також звертає увагу на те, що коректність аргументів особи, що подає процесуальні документи суду, та відповідність їх дійсності може бути критерієм оцінки рівня зловживання нею своїми процесуальними правами. По?друге, відповідно до наказу МОЗ України від 30 серпня 2022 року № 1570 зазначений Наказ МОЗ № 390 був визнаний таким, що втратив чинність, зокрема на момент розгляду справи судом першої інстанції.

46. ІНФОРМАЦІЯ_2 визначений як заінтересована особа у цій справі судами попередніх інстанцій. Будь-які заяви, які офіційно не змінили цей статус, не можуть позбавити його права подати касаційну скаргу у цій справі, зокрема як структурної одиниці ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід розрізняти процесуальне право та конкретні аргументи в межах реалізації цього права. ОСОБА_1 сама вимагає залишити у силі судові рішення, які визначають ІНФОРМАЦІЯ_2 як заінтересовану особу у справі. Отже, Верховний Суд не може взяти до уваги аргумент щодо того, що сам ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердив, що не може бути зацікавленою особою у цьому провадженні, відповідно до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

47. Питання розгляду цієї справи у порядку письмового провадження вирішене ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року. Представник ОСОБА_1 не навів переконливих доводів щодо необхідності здійснювати касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень із викликом учасників провадження та у режимі відеоконференції. (3) Позиція інших заінтересованих осіб

48. Інші заінтересовані особи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

49. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17 Конституції України).

50. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

51. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

52. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

53. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (згідно із частинами першою - третьою статті 263 ЦПК України).

54. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

55. Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

56. Суд розглядає справи про встановлення, зокрема факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частина першої статті 315 ЦПК України).

57. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац другий частини першої статті 317 ЦПК України).

58. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (частини перша та друга статті 319 ЦПК України).

59. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

60. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

61. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

62. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

63. Частина третя статті 400 ЦПК України передбачає, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

64. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

65. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

66. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону про реєстрацію актів цивільного станудержавна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема фактів смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

67. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку (абзац четвертий частини третьої статті 9 Закону про акти цивільного стану).

68. Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (частина перша статті 17 Закону про акти цивільного стану)).

69. Відповідно до частини першої статті 18 Закону про акти цивільного стану про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

70. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі також - ОГД), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (згідно із частиною першою статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

71. ОГД призначається і виплачується, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

72. Згідно із статтею 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців право на призначення та отримання ОГД мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

73. Розмір ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 16-2 Закону про соцзахист військовослужбовців).

74. ОГД призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

75. Якщо особа одночасно має право на отримання ОГД, передбаченої цим Законом, та ОГД або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором (частина сьома статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

76. Порядок призначення і виплати ОГД визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

77. У постанові Кабінету Міністрів України, якою затверджений Порядок № 975, зазначено, що вона прийнята відповідно до статей 16-2 (розмір ОГД) та 16-3 (призначення і виплата ОГД) Закону про соцзахист військовослужбовців.

78. Зокрема, відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 10 Порядку № 975 до заяви членів сім`ї загиблого військовослужбовця додаються копії: 1) документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; 2) свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

79. Відповідно до пункту 2, з урахуванням пункту 1, Постанови № 168 на період дії воєнного стану сім`ям загиблих військовослужбовців, зокрема Збройних Сил України, виплачується ОГД в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі?агресору. Особи, які мають право на отримання ОГД, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі відповідної особи, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

80. ОГД виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві (абзац сьомий пункту 2 Постанови № 168).

81. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання ОГД, передбаченої цією постановою, та ОГД або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором (абзац восьмий пункту 2 Постанови № 168).

82. Верховний Суд звертає увагу на те, що сам по собі Порядок № 975 не стосується відповідної допомоги, право на яку виникає під час дії воєнного стану в Україні, оскільки цьому питанню присвячена Постанова № 168, виплата ОГД за якою не є альтернативою ОГД за Постановою № 975 у розумінні частини сьомої статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців, оскільки ці обидві постанови присвячені виконанню статті 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців, але за різних обставин.

83. З метою забезпечення виконання Закону про соцзахист військовослужбовців та Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 176/39232, затверджений Порядок № 45.

84. Згідно із пунктом 1.1. Порядку № 45 він визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати ОГД, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

85. Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 45 ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).

86. Пункт 1.4. Порядку № 45 повторює зміст пункту 2 Постанови № 168 щодо дня виникнення права на отримання ОГД - дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

87. ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява подається до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_11) незалежно від місця реєстрації заявника. Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу (абзаци перший та третій пункту 1.7. Порядку № 45).

88. Підпункт 1 пункту 2.1. Порядку № 45 передбачає, що орган військового управління, військова частина, установа, військовий навчальний заклад (далі - військова частина) після видання наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з загибеллю (смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), надсилає до відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11: витяг з цього наказу; витяг з послужного списку особової справи (обліково-послужної картки) про склад сім`ї загиблого (померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)); грошовий атестат з інформацією про розмір виплаченої на дату загибелі (смерті) військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, або витяг з наказу про виплату такої винагороди на дату загибелі (поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану) військовослужбовця.

89. Підпункт 2 пункту 2.1. Порядку № 45 встановлює, що у разі повернення військовослужбовця, включеного до іменного списку безповоротних втрат особового складу, або з`ясування, що він знаходиться на лікуванні (в полоні), про це в той самий день оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині і доповідається керівнику служби персоналу вищого штабу (органу військового управління) або кадрового центру за підпорядкованістю, а також негайно сповіщається Кадровий центр Збройних Сил України, районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_11, якому було відправлено сповіщення командира військової частини про загибель (смерть), та Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі - Департамент соціального забезпечення).

90. Згідно із підпунктом 2 пункту 2.3. Порядку № 45 Кадровий центр Збройних Сил України у разі встановлення розбіжностей між отриманим запитом Департаменту соціального забезпечення та інформацією щодо військовослужбовців, які віднесені до бойових безповоротних втрат, повідомляє про це Департамент соціального забезпечення та в 15-денний строк вживає заходів щодо витребування від військової частини достовірної інформації.

91. Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_11: 1) є органом, уповноваженим приймати документи (додаток 2 до Порядку № 45) від осіб, які можуть звернутися за ОГД, оформлювати документи для її призначення та виплати. Доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3 до Порядку № 45), подається за підпорядкованістю у обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11; 2) інформує про осіб, які можуть звернутися за ОГД та проживають поза територією відповідальності районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11, ті обласні (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11, на території відповідальності яких (за наявною інформацією) вони проживають, з наданням копій документів щодо загиблого та його сім`ї, - не пізніше 5-ти робочих днів після отримання відповідної інформації; 3) якщо після надсилання доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД (додаток 3 до Порядку № 45), отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це засобами зв`язку та письмово за підпорядкованістю обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11 для подальшого невідкладного інформування Департаменту соціального забезпечення; 4) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов`язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до цих справ інших членів сім`ї загиблого, інтересів яких вони стосуються; 5) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД (відповідно до пункту 3.1. Порядку № 45).

92. Водночас додаток 2 до Порядку № 45 серед обов`язкових (без позначки «за наявності») документів, що подаються особами, які можуть звернутися за відповідною ОГД, визначає свідоцтво про смерть військовослужбовця (пункт 4 додатку 2), яке надається заявником, а завірена копія долучається до заяви.

93. У пункті 3.2. Порядку № 45 визначено, що обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11: 1) є органом, уповноваженим подавати висновок щодо можливості призначення ОГД (додаток 4 до Порядку № 45). У разі отримання інформації, яка не відповідає раніше наданому висновку, не пізніше 3 робочих днів подається новий висновок з урахуванням встановлених обставин; 2) проводить перевірку отриманих з Департаменту соціального забезпечення результатів попереднього опрацювання документів для призначення ОГД, та не пізніше 3 робочих днів після їх реєстрації письмово повідомляє про результати проведеної роботи; 3) у встановленому порядку представляє інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов`язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до справ інших членів сім`ї загиблого, інтересів яких вони стосуються; 4) веде облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД.

94. Фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_10 контролює дотримання обласними (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_11 встановлених строків виплати ОГД (пункт 3.3. Порядку № 45).

95. Члени сім`ї звертаються до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2 (пункт 4.1. Порядку № 45).

96. Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_11 приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5 до Порядку № 45) надсилає їх обласному (Київському міському) ІНФОРМАЦІЯ_11 за підпорядкуванням (згідно із абзацом першим пункту 4.2. Порядку № 45).

97. У разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_11, підрозділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_10 (відповідно до абзацу другого пункту 4.2. Порядку № 45).

98. Обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11 перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2 до Порядку № 45). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_11 зазначаються у висновку (додаток 4 до Порядку № 45) та доповіді (додаток 3 до Порядку № 45), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6 до Порядку № 45, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Якщо після надсилання документів для призначення та виплати ОГД отримано документи (інформацію) щодо інших осіб, які можуть бути віднесені до зазначених у статті 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців або можуть звернутися за призначенням та виплатою цієї допомоги, не пізніше наступного робочого дня повідомляє про це Департамент соціального забезпечення встановленим порядком (як передбачено абзацами першим, другим та четвертим пункту 4.3. Порядку № 45).

99. Пункт 4.4. Порядку № 45 передбачає наступне. Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 документів (додаток 6 до Порядку № 45), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_11, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім`ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони.

100. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

101. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово?економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_10 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ІНФОРМАЦІЯ_11, та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_11 (пункт 4.5. Порядку № 45).

102. Районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_11, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_11 на підставі наказу (додаток 7 до Порядку № 45) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (згідно із пунктами 4.6. та 4.8. Порядку № 45).

103. Основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть (абзац сьомий пункту 1.3. розділу І Положення про ВЛК).

104. Відповідно до пункту 1.1. розділу І Інструкції № 333 (у актуальній редакції, зокрема станом на момент оформлення документів, що подані судам попередніх інстанцій як докази у цій справі) вона, зокрема, передбачає організацію і порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період. Пункт 1.2. розділу І Інструкції № 333 передбачає, що одним з основних завдань обліку особового складу є сповіщення сім`ї або близьких родичів загиблого (померлого), зниклого безвісти, захопленого в заручники або полон, інтернованого у нейтральній державі військовослужбовця (працівника) про місце, дату, причину (обставини) його загибелі (смерті), зникнення безвісти, захоплення в заручники або полон, інтернування, видача документів, необхідних для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України.

105. Розділ ІІІ Інструкції № 333 присвячений організації та веденню обліку особового складу в особливий період. Пунктом 1.11 розділу ІІІ Інструкції № 333 передбачено, що командири відділень, взводів, рот, батарей відповідних до них підрозділів, а також командири підрозділів і служб кораблів усіх рангів зобов`язані: перевіряти наявність особового складу перед початком маршу, під час привалів і після їх завершення, перед початком бойових дій, під час бойових дій і після них; незалежно від обставин знати про кожного військовослужбовця, що вибув зі строю: причину вибуття, коли, де, за яких обставин це трапилося; щодня і після кожного бою доповідати своєму безпосередньому командиру про наявність і втрати особового складу.

106. Персональний облік особового складу, який вибув зі строю через загибель (смерть), поранення, хворобу та з інших причин, у підрозділах військових частин ведеться в такому порядку: у відділенні та взводі - про всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, командири відділень і взводів доповідають своєму безпосередньому командиру (начальнику) щодня в ході бою і після перевірки наявності особового складу після бою; у роті (батареї), окремому підрозділі - на всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, складається Іменний список особового складу, який вибув зі строю (додаток 60 до Інструкції № 333). Іменний список особового складу, який вибув зі строю, щоденно подається командиру батальйону (дивізіону), до штабу військової частини; у батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) - на підставі даних іменних списків особового складу, який вибув зі строю рот (батарей) і окремих підрозділів, про втрати особового складу, звірені з даними медичних підрозділів військової частини, складається загальний іменний список особового складу, який вибув зі строю, на особовий склад батальйону (дивізіону, ескадрильї), який разом із добовою відомістю щодня надається до штабу військової частини (згідно із пунктом 1.14. Інструкції № 333).

107. У штабі військової частини іменні списки особового складу, який вибув зі строю, подані командирами підрозділів, звіряються з даними обліку медичних підрозділів військової частини. В іменних списках робиться відмітка щодо того, хто з поранених і хворих перебуває в медичному підрозділі військової частини, хто вибув зі складу військової частини через поранення та з інших причин без відома медичних підрозділів частини. На підставі зазначених іменних списків особового складу, який вибув зі строю, даних обліку медичного підрозділу військової частини видається наказ по стройовій частині, за яким весь особовий склад, що загинув у бою, помер унаслідок поранення, контузії, каліцтва, хвороби та з інших причин, виключається зі списків особового складу військової частини. У книгах алфавітного обліку особового складу військової частини робиться відповідний запис (пункт 1.15. розділу ІІІ Інструкції № 333).

108. Пункт 1.16. розділу ІІІ Інструкції № 333 передбачає, що загиблі та померлі офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу виключаються зі списків особового складу Збройних Сил наказами по особовому складу в порядку, установленому цією Інструкцією № 333.

109. При втраті документів персонального обліку особового складу кадрові органи з`єднань, штаби військових частин, які втратили документи, негайно вживають заходів до складання нових облікових документів. У разі масової загибелі чи втрати облікових документів кадрові органи з`єднань повинні негайно отримати від військових частин (з`єднань) іменні списки на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу відповідно до додатка 7 до Інструкції № 333, а штаби військових частин - іменні списки на весь особовий склад від підрозділів відповідно до додатка 6 до Інструкції № 333, на підставі яких провести відновлення втрачених документів. Конкретні строки відновлення документів встановлюються начальником вищого штабу або кадрового органу. У випадку загибелі військової частини в результаті застосування ворогом зброї масового ураження штаби і кадрові органи з`єднань зобов`язані вжити всіх необхідних заходів для визначення кількості і встановлення прізвищ, імен, по батькові, військових звань загиблих військовослужбовців (шляхом опитування залишених у живих, розшуку збережених документів і документів, які велися на військовослужбовців у штабах і кадрових органах з`єднання) (відповідно до пункту 1.35 розділу ІІІ Інструкції № 333).

110. Пункт 2.1. розділу ІІІ Інструкції № 333, зокрема передбачає, що особовий склад, який безповоротно вибув із Збройних Сил України унаслідок загибелі (смерті) та з інших причин, становить безповоротні втрати особового складу. Вони розподіляються на бойові та інших загиблих (померлих). До бойових безповоротних втрат належать особи, які: загинули під час виконання бойових завдань; загинули від застосування противником зброї масового ураження й інших видів зброї; померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва, хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебування в полоні (у заручниках) або інтернування незалежно від місця смерті; загинули внаслідок подій і нещасних випадків, пов`язаних із виконанням завдань командування, під час виконання бойових завдань (аварії літаків, автомашин та іншої бойової техніки, аварії (катастрофи) на залізниці, вибухи мін, виконання рятувальних робіт тощо).

111. Іменні списки безповоротних втрат особового складу на загиблих (померлих) військовослужбовців (працівників) складаються після видання наказу командира військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця (працівника) зі списків військової частини в зв`язку зі смертю (загибеллю) (пункт 4.2. розділу ІІІ Інструкції № 333).

112. Згідно із пунктом 5.1. розділу ІІІ Інструкції № 333 протягом доби після отримання підтвердженої відповідними донесеннями достовірної інформації про загибель (смерть), зникнення безвісти, потрапляння у полон, захоплення в заручники або інтернування на кожного військовослужбовця (працівника) військової частини, який загинув (помер), зник безвісти, потрапив у полон, захоплений у заручники, інтернований у нейтральній державі, складається та надсилається до районного (об`єднаного, міського) ІНФОРМАЦІЯ_12 за місцем проживання сім`ї (близьких родичів) Сповіщення. Надсилати Сповіщення безпосередньо сім`ям загиблих (померлих), зниклих безвісти, полонених, захоплених у заручники, інтернованих або їхнім близьким родичам категорично забороняється.

113. Районний (об`єднаний, міський) військовий комісаріат на підставі одержаних від військових частин Сповіщень зобов`язаний не пізніше семи днів після їх отримання вручити сім`ям (близьким родичам) загиблих (померлих), зниклих безвісти, полонених, захоплених у заручники або інтернованих військовослужбовців (працівників) Сповіщення сім`ї. Якщо одержане військовим комісаріатом Сповіщення викликає сумніви у його достовірності, військовий комісар зобов`язаний вжити заходів для повного уточнення всіх даних отриманого Сповіщення і лише після підтвердження його достовірності виписати і вручити сім`ї (близьким родичам) загиблого (померлого), зниклого безвісти, полоненого, захопленого в заручники або інтернованого Сповіщення сім`ї. У разі підтвердження недостовірності Сповіщення воно негайно направляється до кадрового органу Генерального штабу. Одночасно про це повідомляється командиру військової частини, начальнику штабу з`єднання або керівнику закладу охорони здоров`я, від якого надійшло Сповіщення (пункт 5.2. розділу ІІІ Інструкції № 333).

114. Пункт 5.4. розділу ІІІ Інструкції № 333 визначає, що у разі надходження до ІНФОРМАЦІЯ_12 будь-яких змін до раніше одержаного Сповіщення військовий комісар зобов`язаний внести ці зміни до облікових документів ІНФОРМАЦІЯ_12, повідомити про це сім`ю (близьких родичів) загиблого (померлого), зниклого безвісти, полоненого, захопленого в заручники або інтернованого, а якщо ці зміни впливають на виплату пенсії або одержання встановлених пільг, одночасно повідомити про це відповідні органи. Після надходження до ІНФОРМАЦІЯ_12 Сповіщення на військовослужбовців, прийнятих (призваних) іншими військовими комісаріатами, військовий комісар зобов`язаний протягом п`яти днів після отримання Сповіщення надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_12 за місцем прийняття (призову) військовослужбовця Повідомлення (додаток 63 до Інструкції № 333).

115. ІНФОРМАЦІЯ_11 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - районні ІНФОРМАЦІЯ_11) (абзаци другий та третій пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (у актуальній редакції далі - Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11)).

116. Районні ІНФОРМАЦІЯ_11 як структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_11 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному ІНФОРМАЦІЯ_11 Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України (абзац третій пункту 3 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11).

117. Районні ІНФОРМАЦІЯ_11 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_11 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (абзац другий пункту 7 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_11).

118. Критерії оцінки подібності правовідносин для застосування правових висновків Верховного Суду у контексті статей 263 та 389 ЦПК України, визначені, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (зокрема, пункти 24, 25, 27, 32).

119. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (пункти 49-54) вказала на наступне.

120. Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

121. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 121.1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 121.2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 121.3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 121.4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

122. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

123. Відмова уповноваженого органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, може бути оскаржена у суді. Такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (у актуальній редакції далі - КАС України), а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

124. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Для випадків, коли наявна компетенція саме суду розглядати питання встановлення факту, відповідно до статті 6 Конвенції судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та частини першої статті 315 ЦПК України (mutatis mutandis пункти 108, 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, пункти 126, 147-148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23). Відповідні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

125. Окремо Верховний Суд звертає увагу на те, що у пунктах 149, 166-168 постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що між заявниками та державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання ОГД, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

126. Щодо посилання у касаційній скарзі на Інструкцію № 333 Верховний Суд зазначає наступне. Відповідно до умов статті 400 ЦПК України у касаційному порядку переглядаються висновки судів попередніх інстанцій щодо тих аргументів, які були заявлені у цих судах, а не нові (змінені чи виправлені) аргументи учасника судового спору, які цей учасник формує з урахуванням наслідків, передбачених частиною четвертою статті 12 ЦПК України.

127. Апеляційний суд надав справедливу оцінку аргументам апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Інструкції № 280, зокрема зазначивши, що вона ще не діяла на момент оформлення офіційних документів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, які були оцінені судом першої інстанції як докази у цьому окремому провадженні.

128. Тому, саме по собі посилання касаційної скарги у контексті неправильної оцінки цього аргументу апеляційної скарги апеляційним судом вже на інший нормативний документ - Інструкцію № 333 - не відповідає вимогам статті 400 ЦПК України. Водночас суд, керуючись принципом jura novit curia («суд знає закони» - дивитись, наприклад, постанову Великої Плати Верховного Суду від 15 червня2021 року у справі № 904/5726/19, пункти 6.56-6.58), має надавати повноцінну оцінку поставленому юридичному питанню по суті з урахуванням релевантних нормативних документів щодо його регулювання.

129. Однак треба враховувати, що судам попередніх інстанцій жодних доказів на спростування дійсності та вірності офіційних документів, у тому числі виданих відповідно до Інструкції № 333, на підставі яких вони робили свої висновки, не надавалось. Тому суди попередніх інстанцій не мали необхідності додатково підтверджувати відповідність отриманих доказів Інструкції № 333, вдаючись до її обширного висвітлення у мотивах своїх судових рішень.

130. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до встановлених обставин справи та змісту Інструкції № 333 статус військовослужбовця (наприклад, загиблий чи зниклий безвісти) визначається не родичами цього військовослужбовця, а в межах відповідної процедури відповідальними особами системи органів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, до яких залучені, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_11.

131. Заявниця отримала саме за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення про загибель, а не зникнення безвісти, свого чоловіка?військовослужбовця - від ІНФОРМАЦІЯ_2, яке після залучення судом першої інстанції до розгляду справи як заінтересованої особи стверджувало, що не може бути такою особою у цій справі, а також за відсутності звернення до суду першої інстанції й Івано-Франківського обласного ІНФОРМАЦІЯ_11, структурним підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_2.

132. Водночас Інструкція № 333, на яку посилається у касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 як представник Івано-Франківського обласного ІНФОРМАЦІЯ_11, прямо передбачає механізми обов`язкового уточнення та перевірки інформації щодо статусу військовослужбовця (загиблий чи зниклий безвісти) перед повідомленням про цей статус його рідних. Достовірність цієї інформації є позитивним обов`язком держави перед рідними загиблих військовослужбовців в особі уповноважених осіб Збройних Сил України. Саме на цій стадії відбувається перевірка та встановлення причинно-наслідкових зв`язків, а суд на підставі офіційного сповіщення про загибель, наданого родичем загиблого військовослужбовця у якості доказу, в межах відповідного окремого провадження лише констатує, за наявності підстав, цей факт, надаючи йому спеціального юридичного підтвердження, передбаченого статтею 315 ЦПК України. Тому посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 у якості аргументу незаконності оскаржуваних судових рішень на ігнорування судами Інструкції № 333, або на те, що чоловік заявниці може теоретично виявитись зниклим безвісти, а не загиблим, є безпідставними, оскільки за своєю суттю фактично зводяться до вимоги відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 через теоретичну можливість того, що хтось з відповідальних осіб Збройних Сил України не виконав належним чином вимоги тієї ж Інструкції № 333 та інших норм права. Згідно тієї ж Інструкції № 333 потенційна можливість помилки у встановленні статусу загиблого військовослужбовця не є підставою для не оформлення тих документів, що передбачені Інструкцією № 333, щодо його смерті та сповіщення про це його рідних.

133. Верховний Суд також звертає увагу, що рідні загиблого військовослужбовця не є суб`єктами наповнення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу I Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 29 серпня 2022 року № 535, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 вересня 2022 року за № 998/38334, на відміну від Міністерства оборони України чи Генерального штабу Збройних Сил України. Реальних доказів наявності статусу зниклого безвісти у загиблого чоловіка заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 судам не надавало.

134. У контексті стверджуваної самим ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідності встановити достовірне підтвердження факту смерті особи, він мав би як аргумент наводити не абстрактне цитування процедури, передбаченої нормативним актом, учасником якої ІНФОРМАЦІЯ_1 ще й до того ж є, реалізація якої не є предметом цього судового провадження, а наводити конкретні докази, які б спростовували докази іншої особи, на підставі яких суди попередніх інстанцій встановлювали обставини для прийняття свого рішення.

135. Відповідно до зазначеного, про втручання судів у повноваження, зокрема ВЛК, також мова не йде. В оскаржуваних судових рішеннях не встановлені безпосередні медичні причини смерті чоловіка заявниці, тому відсутні підстави стверджувати, що суд втрутився у повноваження ВЛК, передбачені Положенням про ВЛК, або своїм рішенням замінив висновок такої комісії щодо встановлення причин смерті особи. У зв`язку з цим посилання на постанову Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 815/5707/16, яка взагалі стосувалася оскарження особою свого статусу придатності до військової служби, встановленого ВЛК, є необґрунтованим.

136. Більше того, навіть у Порядку № 975 свідоцтво про смерть військовослужбовця та «документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця» розділені як окремі категорії документів, що подаються особою для отримання відповідної ОГД, а тому один одного не замінюють. У Порядку № 45 подання «документу, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця» взагалі не передбачене, оскільки це питання встановлюється без будь-якої участі у цьому (впливу на це) рідних загиблого військовослужбовця - подається виключно свідоцтво про смерть.

137. Якщо особа не подає свідоцтво про смерть, то вона навіть не може ініціювати процедуру отримання відповідної грошової допомоги, зокрема за Порядком №

45. Будь-який спір з реалізації права на відповідну грошову допомогу об`єктивно може виникнути тільки у межах розпочатої процедури отримання цієї допомоги, а тому твердження про наявність спору заявниці з ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо реалізації Порядку № 45 на стадії, коли вона намагається отримати документ, без якого вона взагалі не має можливості ініціювати реалізацію Порядку № 45, є безпідставним.

138. Отже, безпідставними є твердження про наявність позасудової процедури для реалізації заяви ОСОБА_1 та наявності адміністративного спору у цій справі.

139. У справі № 287/167/18-ц заява стосувалася встановлення юридичного факту допущення описки у документах щодо встановлення статусу особи, яка має право на особливі умови призначення пенсії у зв`язку з тим, що підпадає під дію Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Верховний Суд дійшов висновку, що існує окрема процедура позасудового вирішення того питання, для вирішення якого звернувся заявник, а спір щодо її реалізації є предметом вже адміністративної юрисдикції. Ця процедура не має жодного відношення до питання виплати ОГД рідним загиблого військовослужбовця. У справі, що розглядається Верховний Суд вже зазначив вище, що позасудової процедури реалізації законного цивільного інтересу заявниці не існує, тому відповідний аргумент касаційної скарги не є обґрунтованим.

140. У справі № 290/289/22-ц заява стосувалася встановлення факту проживання особи однією сім`єю з загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу з метою доведення права на отримання ОГД. Подібність правовідносин зі справою, що розглядається, є обмеженою, через що тільки певні загальні правові висновки Верховного Суду у справі № 290/289/22-ц могли б бути застосовані для розгляду цієї справи. Але ключовою відмінністю зі справою, що розглядається є те, що на момент розгляду судами справи № 290/289/22-ц існувала Постанова № 168, але не існувало окремого спеціалізованого Порядку № 45 щодо її реалізації, тому суди розглядали можливість застосування Порядку № 975.

141. Оскільки застосування Порядку № 975 не є релевантним у справі, що розглядається, то й посилання на правові висновки Верховного Суду щодо його реалізації без врахування існування Порядку № 45 є необґрунтованими у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, враховуючи актуальне нормативне регулювання предмету цього провадження. Особливості реалізації Порядку № 45 у контексті мети заяви ОСОБА_1 , які не дають підстав вважати, що існує позасудовий порядок встановлення відповідного факту, Верховний Суд вже пояснив у цій постанові вище. Зокрема, ОСОБА_1 не доводить у суді ніякий свій статус, оскільки є офіційною дружиною ОСОБА_2 , що не спростовано, а звертається до суду із зазначеною заявою, оскільки чинне законодавство для встановлених у цій справі обставин передбачає необхідність такого звернення для отримання рішення, на підставі якого можлива подальша реалізація її прав, зокрема щодо отримання ОГД, для якої вже існують окремі позасудові процедури, спори в рамках реалізації яких можуть стати предметом розгляду у адміністративній юрисдикції.

142. Також необхідно враховувати, що законодавство України не передбачає багаторазове звернення особи до суду із заявою про встановлення факту смерті іншої особи для реалізації кожного окремого права особи, яка ініціює таке звернення. А факт смерті чоловіка, який є військовослужбовцем, впливає не тільки на право його дружини отримати ОГД, а й на інші цивільні правовідносини, наприклад спадкові, на що справедливо звернув увагу апеляційний суд в оскаржуваній постанові.

143. Верховний Суд, реалізуючи зазначений принцип jura novit curia («суд знає закони»), має звернути у контексті частини другої статті 410 та частини другої статті 412 ЦПК України увагу на наступні мотиви оскаржуваних судових рішень.

144. З метою уникнення формування суперечливого тлумачення правових висновків Верховного Суду та формування суперечливої практики, Верховний Суд відзначає некоректне посилання судом першої інстанції на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц для підтвердження правового висновку, що від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Наводячи цей узагальнений правовий висновок Верховного Суду, суд першої інстанції невиправдано послався й на інший правовий висновок Верховного Суду у цій постанові - щодо того, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. У справі № 490/6057/19-ц предметом звернення було не встановлення безпосередньо факту смерті, оскільки дружина загиблого у 2015 році під час проведення антитерористичної операції на території Донецької - Луганської областей військовослужбовця мала офіційне лікарське свідоцтво про смерть, а зв`язку цієї смерті з агресією російської федерації з метою отримання нею на підставі міжнародних договорів від гуманітарних організацій допомоги. Отже, посилання на відповідний другий правовий висновок Верховного Суду не може стосуватися справи, що розглядається, тому Верховний Суд оцінює таке посилання як технічну описку. А відповідний узагальнений правовий висновок щодо прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця випливає не лише із зазначеної постанови у справі № 490/6057/19-ц, а й, наприклад, з постанови Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20, на яку міститься посилання в касаційній скарзі.

145. Як вже було зазначено у Наказі МОЗ № 390 відсутня рекомендація, яку процитували суди попередніх інстанцій у своїх постановах, а сам цей наказ був визнаний таким, що втратив чинність, зокрема на момент розгляду справи судом першої інстанції. Однак оскільки мова йде виключно про помилкову рекомендацію, яка наведена у якості прикладу, а не норми прямої дії, якою керувались суди попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розглядати це як помилку, яка не впливає на вмотивованість правильного по суті судового рішення. Основна мотивація судів попередніх інстанцій полягала у тому, що суд у межах своїх офіційних повноважень встановив юридичний факт смерті особи через неможливість реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану цього факту та за відсутності на момент розгляду ними відповідної заяви позасудових процедур встановлення саме цього факту, а не реалізації прав, які можуть на його підставі виникати у подальшому.

146. Також є безпідставним посилання апеляційного суду, у тому формулюванні, яке міститься у мотивувальній частині його оскаржуваного судового рішення, на постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22 та від 17 травня 2023 року у справі № 343/1548/22, оскільки у цих справах заявниці звернулися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка, який помер під час виконання військового обов`язку та був офіційно похований на підконтрольній Україні території, та жінки без реєстрації шлюбу. Верховний Суд у цих справах виснував, що вимоги заявниць не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально?правового статусу щодо призначення та виплати ОГД сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням.

147. Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не доводять невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України.

148. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не бачить доведених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. (2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (2.1) Щодо суті касаційної скарги

149. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. (частина третя статті 401 ЦПК України).

150. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. (2.2) Щодо судових витрат

151. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

152. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

153. Згідно із платіжною інструкцією від 18 липня 2023 року № 121 ІНФОРМАЦІЯ_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги усумі 992,40 грн.

154. Учасники провадження не заявляли до відшкодування інші судові витрати.

155. Враховуючи результат касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, відсутні підстави для відшкодування ІНФОРМАЦІЯ_2 витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги за рахунок інших учасників провадження. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Хорунжия Ярослава Валерійовича щодо розгляду справи судом касаційної інстанції з викликом сторін у цій справі у режимі відеоконференції.

2. Залишити без задоволення касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Залишити без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2023 рокута постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 26 червня 2023 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Пророк А. А. Калараш Є. В. Петров