Ухвала КГС ВС № 909/1086/25

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ cправа № 909/1086/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (головуючий - Кравчук Н.М., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 (суддя - Кобецька С.М.) у справі №909/1086/25 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" про стягнення оплати послуг з розподілу потужності в розмірі 98 152,71 грн, ВСТАНОВИВ: У 2025 році Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтова компанія «Дельта» про стягнення оплати послуг з розподілу потужності в розмірі 98 152,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року, наданих на підставі договору транспортування природного газу №1512000694 від 17.12.2015 на суму 98 152,71 грн. Позивач зазначає, що відповідач, фактично передавши газ до системи у квітні 2017 року, автоматично скористався послугою доступу до потужності, яка є платною та регулюється постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі № 909/1086/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 88 450,56 грн та 2 182,95 грн судового збору. В решті позову відмовлено. 22.06.2026 Спільне українсько-канадське підприємство "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25. Перевіривши матеріали касаційної скарги Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн. У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у справі №909/1086/25 є стягнення 98 152,71 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 302 800,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною. Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, які передбачені пп. пп. "а", "б" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Предметом спору у цій справі є стягнення за послугу розподілу потужностей в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідно до укладеного сторонами Договору транспортування природного газу №1512000694 від 17.12.2015 у квітні 2017 року. В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідачем встановлено, що порушені у цій справі правові питання раніше не були предметом оцінки Верховного Суду та залишаються такими, щодо яких відсутня сформована і стала правозастосовча практика. Вирішення цих питань має значення для формування єдиного підходу до вирішення значної кількості аналогічних спорів у сфері транспортування природного газу. Окрім того, скаржник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. Вказує, що у цій справі судами встановлено факт існування заборгованості відповідача та обов`язок з оплати за послуги розподілу потужності у розмірі 88 450,56 грн. Після ухвалення оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 позивач 11.06.2026 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з окремим позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, встановлену рішеннями судів у цій справі №909/1086/25. Отже, оскаржувані судові рішення породжують для відповідача нові майнові вимоги та нові судові спори, безпосередньо пов`язані з предметом касаційного перегляду. Ключовою передумовою задоволення позову у справі №909/728/26 є наявність основного грошового зобов`язання, що є предметом розгляду цієї справи №909/1086/25. Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Окрім того, Верховний Суд вказує, що зазначення у касаційній скарзі, що скаржник позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у справі №909/1086/25 при розгляді справи №909/728/26 судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи пов`язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження. Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття таких рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Оскільки предметом спору у справі №909/1086/25 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-канадського підприємства "Коломийська нафтогазова компанія "Дельта" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 у справі №909/1086/25. 2.Копії ухвали надіслати учасникам справи. 3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді О.М. Баранець О.О. Мамалуй