Ухвала КГС ВС № 910/10222/22

УХВАЛА 13 листопада 2023 року м. Київ cправа № 910/10222/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (головуючий - Демидова А.М., судді Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (суддя - Смирнова Ю.М.) у справі №910/10222/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 294 090,37 грн, ВСТАНОВИВ: У 2022 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 226 011,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 58 753,87 грн інфляційних втрат і трьох процентів річних у розмірі 9 325,00 грн, всього - 294 090,37 грн у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання з виплати позивачці як акціонеру ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку за 2020 рік. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/10222/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задоволено повністю. 23.10.2023 ПАТ "Укрнафта" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/10222/22. Перевіривши матеріали касаційної скарги ПАТ "Укрнафта", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481,00 грн. У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у справі №910/10222/22 є стягнення 294 090,37 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 1 240 500,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на відсутність висновку щодо застосування Верховним Судом у подібних правовідносинах норми ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», а також враховуючи той факт, що акціонерами товариства є більше 13000 осіб (на момент виникнення спірних правовідносин), а тому остаточне рішення в цій справі може мати прецедентний характер для вирішення аналогічних спорів з іншими учасниками товариства та створить підстави для можливого стягнення з ПАТ «Укрнафта» значних грошових сум при наявності непокритих збитків за попередні роки (це зокрема вбачається і з рішення Загальних зборів Товариства від 18.05.2021 при вирішенні питань щодо розподілу прибутку і збитків ПАТ «Укрнафта» за 2019 та 2020 роки). Станом на день подання даної скарги на розгляді в Господарському суді міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває ряд справ за позовами колишніх акціонерів ПАТ «Укрнафта» з аналогічними підставами та предметом позову, зокрема справи: 910/5357/23, 910/5724/23, 910/6722/23, 910/6552/23, 910/6486/23, 910/6549/23, 910/6520/23, 910/6647/23, 910/7141/23, 910/7451/23, 910/7972/23, 910/8479/23, 910/9721/23, 910/10609/23, 910/11136/23, 910/10949/23, 910/13331/23, 910/14499, а також ряд справ провадження по яких ще не відкрито, проте подані відповідні позовні заяви до суду першої інстанції. Наведені вище справи є свідченням того, що не зважаючи на очевидну правову неврегульованість та невизначеність питання виплати частини чистого прибутку учасникам акціонерних товариств, останні звертаються до судів про примусове стягнення грошових коштів з ПАТ «Укрнафта» на підставі положень статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Зважаючи на значну кількість акціонерів ПАТ «Укрнафта» кількість справ предметом, яких є стягнення грошових коштів на підставі положень статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» постійно зростає, що відповідно створює значні грошові зобов`язання для ПАТ «Укрнафта». Разом з тим, в умовах військової агресії російської федерації та введення воєнного стану на території України, саме ПАТ «Укрнафта» сьогодні виконує надзвичайно важливу соціальну та державну функцію забезпечення стабільності цін на нафтопродукти для населення країни. При цьому левова частка організаційного, матеріального та фінансового ресурсу товариства спрямовується на забезпечення першочергових оборонних завдань та потреб держави. Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи. Окрім того, посилання скаржника на те, що справа №910/10222/22 становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес або винятковість справи для скаржника. Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Оскільки предметом спору у справі №910/10222/22 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/10222/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/10222/22.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді Г.О. Вронська Н.М. Губенко