Постанова 4876 № 904/1183/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/1183/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М., секретар судового засідання: Мошинець Ю.О., Представники сторін: від позивача: Кричковська А.І.; від відповідача: не з`явився; від апелянта: Ревенко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та від 20.05.2026 (суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/1183/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", Дніпропетровська область, м. Нікополь до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради", Дніпропетровська область, м. Жовті Води про стягнення 619 969, 57 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради" про стягнення 619 969,57 грн, з яких: 483 142,94 грн основного боргу, 37 896,21 грн 3 % річних та 98 930,42 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 59 від 15.06.2016 у частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/1183/20 відмовлено у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Зобов`язано керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у строк до 31.12.2026 включно. Відмовляючи у прийнятті поданого звіту, місцевий господарський суд виходив з того, що звіт не відповідає вимогам статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування орієнтовних строків виконання судового рішення, а також не підтверджує вжиття боржником достатніх та реальних заходів, спрямованих саме на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Суд першої інстанції зазначив, що посилання Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на наявність бюджетної програми, подання платіжних документів до органу Казначейства та відмови у проведенні платежів не спростовують висновку про невідповідність звіту вимогам процесуального закону, оскільки подані документи не підтверджують вчинення належних дій щодо виконання саме ухвали у справі № 904/1183/20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки виправлено допущені в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали про накладення штрафу описки щодо розміру штрафу та зазначено правильний розмір штрафу 66 560 грн. Застосовуючи захід процесуального примусу у вигляді штрафу, місцевий господарський суд виходив з того, що ухвалою від 18.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання судового рішення, у зв`язку з чим наявні передбачені Господарським процесуальним кодексом України підстави для застосування до керівника боржника штрафу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20, Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати у повному обсязі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/1183/20 про відмову у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у цій справі, а також ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 про стягнення з керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі 66 560 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначає, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 постановлені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті звіту та застосовуючи до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу, не врахував обставини, які, на думку апелянта, свідчать про вжиття Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради заходів, спрямованих на виконання судового рішення. Зокрема, апелянт посилається на рішення Жовтоводської міської ради від 25.09.2019 № 2964-58/VІІ «Про затвердження Бюджетної програми "Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою" на 2019 2025 роки» зі змінами, яким, за твердженням скаржника, встановлено графік фінансування для виконання судових рішень. Також скаржник вказує, що Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради неодноразово подавалися до Державної казначейської служби України платіжні документи, однак органом Казначейства такі платежі не проводилися, що, на думку апелянта, унеможливлює виконання судових рішень не з вини Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання існування відповідної бюджетної програми, встановлення графіку погашення заборгованості, а також обставини, пов`язані з поданням платіжних документів до органу Казначейства та відмовою у проведенні відповідних платежів. На переконання скаржника, суд першої інстанції не з`ясував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо прийняття звіту та застосування заходів процесуального примусу, а також визнав встановленими обставини, які не були належним чином доведені. Окремо Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначає, що застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не встановлено факту зловживання процесуальними правами з боку керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. У цьому контексті скаржник посилається на положення статей 42, 43, 131, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що заходи процесуального примусу застосовуються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Апелянт наголошує, що для застосування штрафу суд повинен установити наявність передбачених процесуальним законом підстав, зокрема повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення про такі причини, а також інші обставини, які свідчать про недобросовісну процесуальну поведінку відповідної особи. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не встановив випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами або інших обставин, які могли б свідчити про наявність підстав для застосування до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради штрафу. Також Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначає, що місцевий господарський суд не навів аргументів, які б підтверджували наявність умислу з боку керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради діяти всупереч принципам добросовісності та процесуальної дисципліни. На думку скаржника, відсутність факту умисних та несумлінних дій з боку керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради виключає можливість висновку про зловживання процесуальними правами та, відповідно, про наявність підстав для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. В апеляційній скарзі також наведено посилання на практику Верховного Суду щодо розуміння зловживання процесуальними правами, меж правомірної реалізації процесуальних прав та підстав застосування заходів процесуального примусу. Скаржник зазначає, що зловживання процесуальними правами має характеризуватися умисними недобросовісними діями учасника процесу, спрямованими на перешкоджання здійсненню судочинства, створення перешкод іншим учасникам справи або досягнення цілей, що не відповідають завданню господарського судочинства. Крім того, апелянт посилається на положення статті 236 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, відповідати завданню господарського судочинства, а законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. З огляду на викладене скаржник вважає, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 є необґрунтованими, постановленими з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та вважає ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 законними, обґрунтованими та такими, що постановлені з дотриманням норм процесуального права. Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції бюджетної програми Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, а також обставин, пов`язаних із поданням платіжних документів до органу Казначейства та відмовою у проведенні платежів, є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд надав оцінку зазначеним обставинам та доказам в оскаржуваній ухвалі. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", поданий Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради звіт не відповідав вимогам пункту 6 частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містив орієнтовних строків виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 та їх обґрунтування. Також позивач вказує, що у звіті не наведено належних відомостей про те, які саме заходи були вжиті та вживаються боржником для усунення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Зокрема, за твердженням позивача, Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради не вчиняються дії щодо усунення таких обставин, у тому числі щодо внесення змін до бюджетної програми відповідно до черговості судових рішень, які перебувають на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах. Позивач зазначає, що частиною другою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відмовити у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для його виконання, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, а також якщо звіт подано без додержання вимог статті 345-3 цього Кодексу. З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Щодо ухвали про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу позивач зазначає, що посилання апелянта на відсутність встановленого факту зловживання процесуальними правами є необґрунтованими, оскільки у спірних правовідносинах штраф застосовано в межах спеціальної процедури судового контролю за виконанням судового рішення. Позивач вказує, що можливість накладення штрафу у процедурі судового контролю розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту боржника про виконання судового рішення або у разі неподання такого звіту. За твердженням позивача, ураховуючи відмову суду першої інстанції у прийнятті звіту, суд правомірно застосував до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Крім того, позивач зазначає, що посилання апелянта на відсутність зловживання процесуальними правами та умисного ухилення від виконання судового рішення не спростовують правомірності оскаржуваної ухвали про накладення штрафу, оскільки такий захід процесуального примусу застосовано судом першої інстанції у межах спеціальної процедури судового контролю за виконанням судового рішення та за наслідками відмови у прийнятті звіту боржника. ТОВ "Нікополь Техно Сервіс" просить прийняти відзив до матеріалів справи, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 залишити без змін. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 для розгляду справи № 904/1183/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В., Висоцького А.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20, витребувано матеріали справи № 904/1183/20 у Господарського суду Дніпропетровської області, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2026. Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 зупинено виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 про стягнення з Ханіса Дмитра Едуардовича штрафу у сумі 66 560 грн до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. 09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 залишити без змін. 09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 15.06.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 904/1183/20. Інші заяви, клопотання чи пояснення від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходили. 01.07.2026 у судовому засіданні Центральним апеляційним господарським судом розглянуто апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20. За результатами судового засідання 01.07.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Встановлені судом обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради" про стягнення 619 969, 57 грн, з яких: 483 142,94 грн основного боргу, 37 896, 21 грн 3 % річних та 98 930, 42 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 59 від 15.06.2016 у частині оплати виконаних позивачем робіт. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання "Жовтоводської міської ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" 619 902,92 грн, з яких: 483 142, 94 грн основного боргу, 37 829, 56 грн 3 % річних, 98 930,42 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 298, 52 грн. 07.08.2020 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/1183/20 видано відповідний наказ. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено. Вказаною ухвалою звернуто стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18, у межах суми заборгованості Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" у розмірі 619 902,92 грн, з яких: 483 142,94 грн основного боргу, 37 829,56 грн 3 % річних та 98 930,42 грн інфляційних втрат. 22.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просило зобов`язати керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Заява мотивована тим, що станом на день звернення з відповідною заявою до суду заборгованість залишалася непогашеною, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 про звернення стягнення на грошові кошти не була виконана. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 зобов`язано керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у строк до 27.10.2025 включно. 28.10.2025 Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради подав до місцевого господарського суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2025 призначено розгляд звіту про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 на 14.11.2025. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 прийнято звіт керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Цією ж ухвалою зобов`язано керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у строк до 31.01.2026 включно. 10.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" подало до місцевого господарського суду клопотання, в якому зазначило, що станом на 09.02.2026 Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради не подав до суду та сторонам звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. У зв`язку із цим позивач просив застосувати до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича захід процесуального примусу у вигляді штрафу за неподання у межах встановленого судом строку звіту про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, а також встановити керівнику Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради новий строк для подання відповідного звіту. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" задоволено. Встановлено керівнику Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханісу Дмитру Едуардовичу новий строк для подання звіту про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020. Зобов`язано керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у строк до 30.04.2026 включно. Крім того, ухвалою від 11.02.2026 витребувано у Державної фіскальної служби України відомості щодо адреси місця проживання чи перебування, дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича. 30.04.2026 Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради подав до Господарського суду Дніпропетровської області звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 призначено розгляд звіту про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у судовому засіданні на 18.05.2026. Також повторно витребувано у Державної фіскальної служби України відомості щодо адреси місця проживання чи перебування, дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича. 01.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" подало до суду заперечення на звіт, у яких зазначило, що звіт Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради не містить орієнтовних строків виконання судового рішення та їх обґрунтування, а також відомостей про те, які заходи вжито та вживаються для усунення обставин, які ускладнюють виконання ухвали суду. Позивач також зазначав, що Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради не вчиняються дії щодо усунення обставин, які ускладнюють виконання ухвали суду, зокрема щодо внесення змін до бюджетної програми відповідно до черговості судових рішень, які перебувають на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах. Окремо позивач наголошував, що звіт не містить орієнтовних строків виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 та їх обґрунтування. У поданому звіті Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначав, що чинним законодавством не передбачено пріоритетності виконання судових рішень в аналогічних справах. Також у звіті зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18 позов Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради до Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на користь Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради 3 317 953,89 грн різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальних послуг за період з 01.06.2015 по 31.08.2015, 49 769,31 грн витрат зі сплати судового збору, 29 375,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 20 128,00 грн витрат на проведення експертного дослідження № 031-18 та експертизи № 035-18. Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради посилався на частину першу статті 23 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. У звіті зазначено, що рішенням Жовтоводської міської ради від 25.09.2019 № 2964-58/VІІ затверджено Бюджетну програму "Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою" на 2019 2025 роки. Відповідно до зазначеного у звіті, до вказаної Бюджетної програми включено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18, а також виконання ухвал Господарського суду Дніпропетровської області, постановлених у справах № 904/4904/17, № 904/1183/20 та № 904/905/20 за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Зі змісту звіту також вбачається, що в межах суми заборгованості Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради перед Комунальним підприємством "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18 до бюджетної програми було включено виконання ухвал Господарського суду Дніпропетровської області в аналогічних справах: від 11.08.2020 у справі № 904/1938/19 про стягнення на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради 215 476,64 грн; від 03.09.2020 у справі № 904/10873/16 про стягнення на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради 108 581,06 грн; від 10.08.2020 у справі № 904/3014/18 про стягнення на користь Комунального підприємства "Чисте місто" Жовтоводської міської ради 164 620,93 грн. У звіті зазначено, що загалом на виконання Бюджетної програми у 2020 2021 роках на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2263/18 було здійснено оплату у розмірі 1 492 156,54 грн. Додатково Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради повідомив, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/21190/21 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області та Жовтоводської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У цій частині Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначав, що під час розгляду справи № 160/21190/21 Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області не приймало від Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради документи для оплати в межах Бюджетної програми, обґрунтовуючи це наявністю оскарження рішення Жовтоводської міської ради. Також у звіті зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 у справі № 160/21190/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 залишено без змін. Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради зазначав, що, незважаючи на вказані судові рішення, Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області направляє на його адресу вимоги, якими пропонує привести у відповідність та встановити порядок стягнення заборгованості у порядку черговості надходження справ, а саме змінити черговість виконання судових рішень. Крім того, у звіті вказано, що 23.12.2025 з метою виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 у справі № 904/4904/17 Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради здійснив спробу оплати коштів за відповідним судовим рішенням, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 23.12.2025 та реєстром платіжних інструкцій розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 23.12.2025. Разом з тим Управлінням Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області проведення платежу було відхилено листом від 24.12.2025 № 02-26-10/570. При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що надані Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради платіжні документи та посилання на відмови органу Казначейства у проведенні платежів не підтверджують вчинення дій, спрямованих саме на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, оскільки окремі платіжні інструкції стосувалися виконання судових рішень в інших справах, зокрема у справі № 904/4904/17, а не безпосередньо ухвали, що є предметом судового контролю у цій справі. У звіті також зазначалося, що існує кілька ухвал про стягнення коштів з Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" у рахунок заборгованості Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання", зокрема у справах № 904/4904/17, № 904/1183/20 та № 904/905/20, і всі ці зобов`язання включені до Бюджетної програми. До звіту Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради було долучено, зокрема, листи Управління Державної казначейської служби у м. Жовті Води, вимоги цього Управління, платіжні інструкції, реєстр бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, а також листи Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради за 2024 2025 роки. За результатами розгляду поданого звіту Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.05.2026 відмовив у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Цією ж ухвалою місцевий господарський суд зобов`язав керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича подати до суду звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 у строк до 31.12.2026 включно. Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повторного витребування у Державної податкової служби України відомостей, необхідних для постановлення ухвали про стягнення штрафу за неподання звіту у строк, встановлений судом, а саме даних про адресу місця проживання чи перебування, дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 стягнуто з Ханіса Дмитра Едуардовича в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 6 656 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 виправлено допущені у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 описки щодо розміру штрафу та зазначено правильний розмір штрафу 66 560 грн. Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 про відмову у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, а також ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про застосування до Ханіса Дмитра Едуардовича заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі 66 560 грн, з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі є не питання правильності вирішення первісного спору по суті, не обсяг заборгованості Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" та не законність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 про звернення стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. У межах цього апеляційного провадження колегія суддів перевіряє, чи правильно суд першої інстанції застосував норми процесуального права під час розгляду звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали від 27.11.2020, чи були наявні підстави для відмови у прийнятті такого звіту, а також чи правомірно після відмови у прийнятті звіту суд застосував до керівника боржника захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наведені норми процесуального закону закріплюють одну з основоположних гарантій господарського судочинства - обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили. Судове рішення не може розглядатися як декларативний акт, а має бути реально виконане, оскільки саме виконання рішення забезпечує ефективне поновлення порушеного права особи, на користь якої таке рішення ухвалено. Зазначений підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна складова частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини у справі «Шмалько проти України», в якій Суд наголосив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень таким чином, щоб забезпечити їх реальне та своєчасне виконання. Відтак невиконання судового рішення або тривале зволікання з його виконанням саме по собі підриває авторитет правосуддя та суперечить принципу верховенства права, оскільки особа, яка отримала судове рішення на свою користь, має законне очікування на його фактичне виконання. У цій справі ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 було звернуто стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18, у межах суми заборгованості Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" у розмірі 619 902,92 грн. Вказана ухвала від 27.11.2020 є судовим рішенням, яке підлягає обов`язковому виконанню, а тому перебування її протягом тривалого часу без фактичного виконання стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому розділом VI Господарського процесуального кодексу України. З аналізу положень розділу VI Господарського процесуального кодексу України вбачається, що судовий контроль за виконанням судового рішення не є повторним розглядом спору по суті та не спрямований на перегляд уже вирішених судом правовідносин. Його призначення полягає у забезпеченні реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили, через процесуальні механізми контролю за поведінкою боржника після ухвалення судового рішення. Одним із таких механізмів є зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Частиною третьою статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Частиною четвертою статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою. Таким чином, у випадку, коли боржником є юридична особа, закон прямо допускає покладення обов`язку щодо подання звіту не лише на юридичну особу як боржника, а й персонально на її керівника. Такий підхід спрямований на забезпечення реального, а не формального виконання судового рішення, оскільки саме керівник юридичної особи організовує виконання покладених на боржника обов`язків, вживає управлінських, організаційних та фінансових заходів, необхідних для виконання судового рішення, та несе відповідальність за належну поведінку відповідної юридичної особи у правовідносинах, пов`язаних з виконанням судового рішення. У цій справі ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025, а в подальшому ухвалами від 14.11.2025 та від 11.02.2026, обов`язок подати звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 було покладено саме на керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича. Вказані ухвали про встановлення строків для подання звіту не є предметом апеляційного перегляду у цьому провадженні, а тому апеляційний суд виходить із того, що на момент подання звіту та постановлення оскаржуваних ухвал обов`язок подати звіт був чинним, покладеним саме на керівника боржника та підлягав виконанню. Порядок розгляду звіту боржника про виконання судового рішення визначено статтею 345-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною другою статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України звіт боржника про виконання судового рішення має містити, зокрема: відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення - орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. Таким чином, звіт про виконання судового рішення не може зводитися лише до загального повідомлення боржника про те, що судове рішення не виконано з тих чи інших причин. Такий звіт має містити конкретні, перевірювані та документально підтверджені відомості щодо фактичного стану виконання судового рішення, причин його невиконання, строків, у які боржник реально планує забезпечити виконання, а також заходів, які вже вжито або вживаються для усунення перешкод виконанню. Особливе значення має саме вимога пункту 6 частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у разі невиконання судового рішення боржник зобов`язаний не лише назвати обставини, які ускладнюють виконання, але й обґрунтувати орієнтовні строки виконання та довести вжиття реальних заходів для усунення таких обставин. У такий спосіб, сам факт існування об`єктивних чи організаційних труднощів при виконанні судового рішення не звільняє боржника від обов`язку подати належний звіт. Навпаки, саме в такому випадку звіт повинен містити найбільш повне та конкретне обґрунтування того, чому рішення не виконано, які перешкоди існують, чому вони не були усунуті раніше, які дії вчинено для їх усунення, які дії планується вчинити надалі та у який строк судове рішення може бути виконане. За змістом частини першої статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання. Частиною другою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу. З аналізу наведених положень вбачається, що відмова у прийнятті звіту можлива за наявності хоча б однієї із самостійних підстав: якщо звіт не відповідає вимогам до змісту, встановленим статтею 345-3 Господарського процесуального кодексу України; якщо боржник не навів обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення; якщо заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Тобто під час розгляду звіту суд оцінює не формальний факт його подання, а реальний зміст такого звіту, достатність наведених у ньому пояснень, належність і допустимість доданих доказів, а також спроможність указаних боржником заходів забезпечити виконання судового рішення у розумний строк. Відповідно до частини третьої статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Частиною четвертою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника. У свою чергу, абзацом сьомим частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід Державного бюджету України з відповідача, боржника чи їх керівників, якщо відповідачем, боржником є юридична особа, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, штраф у процедурі судового контролю за виконанням судового рішення має спеціальну правову природу. Він застосовується не як санкція за сам факт існування боргу, а як процесуальний засіб спонукання боржника або керівника боржника до належного виконання обов`язків, покладених судом у межах судового контролю за виконанням судового рішення. Саме тому під час вирішення питання про правомірність накладення штрафу у цій справі вирішальним є не абстрактне встановлення факту зловживання процесуальними правами у загальному розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а встановлення того, чи були виконані спеціальні умови, передбачені статтями 345-3 та 345-4 Господарського процесуального кодексу України: чи був поданий звіт належним за змістом, чи містив він обґрунтовані відомості про виконання або причини невиконання судового рішення, чи були наведені реальні строки та заходи для виконання рішення, і чи мала місце відмова суду у прийнятті такого звіту. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків або умислу керівника боржника, підлягають оцінці з урахуванням спеціального характеру норм статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів враховує, що у практиці Верховного Суду зловживання процесуальними правами розглядається як процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу або їх представників, що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу з метою перешкоджання господарському судочинству. Разом з тим зазначені загальні підходи до кваліфікації зловживання процесуальними правами не змінюють спеціального регулювання, встановленого статтею 345-4 Господарського процесуального кодексу України для процедури судового контролю за виконанням судового рішення. Застосування штрафу у цій процедурі законодавець пов`язує саме з наслідками розгляду звіту боржника про виконання судового рішення. Якщо суд відмовляє у прийнятті звіту з підстав, визначених частиною другою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України, він застосовує захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Отже, у спірних правовідносинах суд першої інстанції мав насамперед перевірити належність звіту вимогам статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України та достатність наведених у ньому заходів для виконання судового рішення. З огляду на наведене колегія суддів не погоджується з підходом апелянта, за яким правомірність накладення штрафу у цій справі має оцінюватися виключно через призму загальних положень про зловживання процесуальними правами. Такий підхід звужує зміст спеціального інституту судового контролю за виконанням судових рішень та фактично нівелює приписи статей 345-3 і 345-4 Господарського процесуального кодексу України, які прямо визначають наслідки подання неналежного звіту або звіту, що не підтверджує достатності заходів для виконання судового рішення. Водночас це не означає, що штраф у межах судового контролю може застосовуватися автоматично та без оцінки обставин справи. Суд повинен установити, що звіт дійсно не відповідає вимогам процесуального закону або що наведені боржником пояснення і заходи є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Саме така оцінка і була здійснена судом першої інстанції при постановленні ухвали від 18.05.2026. Тому подальша оцінка доводів апеляційної скарги має здійснюватися через перевірку таких питань: чи містив звіт керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради всі обов`язкові відомості, передбачені статтею 345-3 Господарського процесуального кодексу України; чи підтверджували додані до звіту документи вжиття заходів саме для виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20; чи були наведені у звіті орієнтовні строки виконання цієї ухвали та їх обґрунтування; чи свідчили посилання на бюджетну програму та дії органу Казначейства про достатність заходів боржника для своєчасного та повного виконання судового рішення. Оцінюючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував рішення Жовтоводської міської ради від 25.09.2019 № 2964-58/VІІ «Про затвердження Бюджетної програми "Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою" на 2019 2025 роки» зі змінами, колегія суддів зазначає таке. Зі змісту поданого звіту вбачається, що Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради дійсно посилався на існування відповідної бюджетної програми, до якої, за твердженням боржника, включено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18, а також ухвал Господарського суду Дніпропетровської області, постановлених у справах № 904/4904/17, № 904/1183/20 та № 904/905/20 за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Водночас саме по собі посилання на наявність бюджетної програми не є достатнім для висновку про належність звіту вимогам статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України. Судовий контроль за виконанням судового рішення передбачає не формальне повідомлення суду про наявність у боржника певних бюджетних, організаційних або фінансових труднощів, а подання конкретного звіту, який дає суду можливість перевірити реальний стан виконання саме того судового рішення, щодо якого встановлено контроль. У цій справі предметом судового контролю є виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, якою звернуто стягнення на грошові кошти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради у межах суми заборгованості Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об`єднання" Жовтоводської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс". Таким чином, належний звіт у цій справі мав містити не лише загальну інформацію про існування бюджетної програми, а й конкретні відомості щодо того, яким чином ця програма забезпечує або має забезпечити виконання саме ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, у якій сумі передбачено фінансування виконання цієї ухвали, у які строки таке фінансування має бути здійснено, які платежі саме за цією ухвалою були подані до органу Казначейства, які з них були прийняті або відхилені, з яких причин та які подальші дії вчиняються боржником для забезпечення фактичного виконання судового рішення. Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, поданий звіт не містив орієнтовних строків виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 та їх належного обґрунтування. Колегія суддів звертає увагу, що вимога про зазначення орієнтовних строків виконання судового рішення не є формальною. У разі невиконання судового рішення саме орієнтовні строки його виконання та їх обґрунтування дають суду можливість оцінити, чи має боржник реальний план виконання рішення, чи здійснюються дії для його виконання, чи є такі дії послідовними, достатніми та спрямованими на досягнення конкретного результату. Звіт, у якому боржник лише повідомляє про існування бюджетної програми, складність виконання, наявність інших судових рішень, дії органу Казначейства або спори щодо черговості виконання, але не зазначає реального строку виконання конкретного судового рішення та не пояснює, чому саме такий строк є обґрунтованим, не відповідає змісту пункту 6 частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України. Посилання апелянта на частину першу статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції. Дійсно, орган місцевого самоврядування та його виконавчий орган під час здійснення бюджетних платежів зобов`язані діяти у межах бюджетного законодавства. Однак приписи Бюджетного кодексу України не скасовують обов`язковості судового рішення, не звільняють боржника від обов`язку забезпечити його виконання та не усувають необхідності подати суду належний, змістовний і документально підтверджений звіт про стан виконання судового рішення. Існування бюджетної процедури може бути враховане судом як обставина, що ускладнює виконання судового рішення, однак така обставина повинна бути належно розкрита у звіті. Боржник має показати, які саме бюджетні дії були вчинені для виконання судового рішення, чи передбачені відповідні призначення, чи подавалися бюджетні запити, пропозиції про внесення змін до бюджетної програми, проєкти рішень ради або виконавчого комітету, чи визначено місце відповідного судового рішення у черговості виконання, а також у які строки очікується реальне перерахування коштів. Таким чином, бюджетна програма могла б підтверджувати вжиття боржником заходів для виконання судового рішення лише за умови, якщо зі звіту та доданих до нього доказів вбачалося б, що вона реально спрямована на виконання саме ухвали у справі № 904/1183/20 та містить зрозумілий механізм і строки такого виконання. Саме таких відомостей поданий звіт не містив. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував неодноразове подання Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради платіжних документів до Державної казначейської служби України та відмову органу Казначейства у проведенні платежів. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не залишив ці доводи поза увагою, а навпаки, дослідив їх та надав їм оцінку в контексті вимог статей 345-3 і 345-4 Господарського процесуального кодексу України. Місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що надані Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради платіжні документи та листування з органом Казначейства не підтверджують вчинення достатніх дій, спрямованих саме на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Зокрема, зі змісту звіту вбачається, що Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради посилався, серед іншого, на спробу здійснення 23.12.2025 оплати коштів з метою виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 у справі № 904/4904/17, що підтверджувалося платіжною інструкцією № 1 від 23.12.2025 та реєстром платіжних інструкцій розпорядників бюджетних коштів від 23.12.2025, а також на відхилення проведення такого платежу листом Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах від 24.12.2025 № 02-26-10/570. Однак зазначені документи стосуються спроби виконання судового рішення в іншій справі - № 904/4904/17, а не безпосередньо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, яка є предметом судового контролю у цьому провадженні. Тому такі документи можуть свідчити про наявність загальних труднощів у взаємодії Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради з органом Казначейства щодо виконання певної групи судових рішень, однак вони не доводять вчинення боржником конкретних і достатніх дій щодо виконання саме ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. При цьому апелянт не навів переконливих доводів та не надав доказів того, що до органу Казначейства подавалися платіжні документи саме для виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, що такі документи були оформлені належним чином, що орган Казначейства відмовив у проведенні саме цього платежу, а також що після такої відмови боржником були вжиті конкретні заходи для усунення причин непроведення платежу. Саме на боржника, який подає звіт про виконання судового рішення, покладається обов`язок належним чином обґрунтувати причини невиконання судового рішення та підтвердити документами вжиття заходів для його виконання. Суд не може самостійно замість боржника формувати зміст звіту, визначати за боржника орієнтовні строки виконання судового рішення або припускати, які саме дії боржник міг би вчинити в майбутньому. Посилання апелянта на те, що Державна казначейська служба України не проводить оплату не з вини Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, також не спростовує висновку про невідповідність звіту вимогам процесуального закону. Для цілей статей 345-3 і 345-4 Господарського процесуального кодексу України вирішальним є не лише встановлення того, що виконання судового рішення ускладнюється діями чи позицією органу Казначейства, а й те, чи пояснив боржник, яким чином він усуває відповідні перешкоди, які саме заходи вже вжито, які додаткові заходи плануються, які строки їх здійснення та коли внаслідок таких заходів може бути реально виконане судове рішення. Якщо боржник вважає, що виконання судового рішення ускладнюється діями або бездіяльністю органу Казначейства, він повинен не лише повідомити суд про таку обставину, але й підтвердити її належними доказами, а також показати, що вживає всіх залежних від нього заходів для усунення цієї перешкоди. Такими заходами можуть бути, зокрема, повторне подання належно оформлених платіжних документів, усунення зауважень органу Казначейства, внесення змін до бюджетної програми або інших бюджетних документів, ініціювання відповідних управлінських чи представницьких рішень, звернення до компетентних органів або оскарження дій чи бездіяльності органу Казначейства у встановленому законом порядку. Натомість поданий звіт не містив належного переліку таких заходів саме щодо виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Колегія суддів враховує, що у звіті згадувалася справа № 160/21190/21 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області та Жовтоводської міської ради, а також судові рішення адміністративних судів у цій справі. Разом з тим наведення у звіті обставин розгляду іншої судової справи, яка стосувалася спору між іншими особами та органом Казначейства, саме по собі не підтверджує належного виконання обов`язку керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради подати повний і обґрунтований звіт щодо виконання ухвали у справі № 904/1183/20. Такі обставини могли б мати значення лише у сукупності з конкретними даними про те, як вони впливають на можливість виконання саме ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, які дії були вчинені боржником після ухвалення відповідних рішень адміністративних судів, чи були повторно подані платіжні документи саме за цією справою, чи усунуті зауваження органу Казначейства, чи визначені нові строки та порядок виконання судового рішення. У поданому звіті таких конкретних відомостей наведено не було. Довід апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено пріоритетності виконання судових рішень в аналогічних справах, також не спростовує висновків суду першої інстанції. По-перше, навіть якщо боржник вважає, що законодавство не встановлює спеціальної пріоритетності виконання аналогічних судових рішень, це не звільняє його від обов`язку пояснити суду, у якому порядку та в які строки він планує забезпечити виконання саме ухвали у справі № 904/1183/20. По-друге, зі змісту самого звіту вбачається, що Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради посилався на наявність кількох судових рішень, які включені до бюджетної програми та перебувають на виконанні, а також на вимоги Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах щодо приведення порядку стягнення заборгованості у відповідність до черговості надходження справ. За таких обставин саме боржник мав надати суду чітке пояснення щодо того, яке місце у відповідній черговості займає ухвала від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, які судові рішення мають бути виконані раніше, які - одночасно або пізніше, яким документом це визначено та як така черговість впливає на орієнтовний строк виконання ухвали у цій справі. Відсутність у звіті таких відомостей лише підтверджує правильність висновку місцевого господарського суду про його недостатність. Колегія суддів також бере до уваги сталий підхід Верховного Суду, за яким відсутність бюджетного фінансування або бюджетних асигнувань сама по собі не є підставою для звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання або відповідальності за його порушення. Зокрема, такий підхід висловлено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 915/634/20. Хоча зазначена правова позиція сформована у спорах щодо виконання грошових зобов`язань, її загальний правовий підхід є релевантним і для цієї справи в частині оцінки доводів апелянта про бюджетні труднощі. Бюджетні обмеження можуть пояснювати певні ускладнення у виконанні судового рішення, однак не можуть перетворювати обов`язкове судове рішення на таке, що виконується лише за наявності бажання, зручності або організаційної готовності боржника. Водночас колегія суддів наголошує, що у цій справі суд першої інстанції не поклав на Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради обов`язку виконати судове рішення поза межами бюджетного законодавства та не заперечив необхідності дотримання бюджетних процедур. Суть висновку суду першої інстанції полягала в іншому: поданий звіт не давав можливості встановити реальний стан виконання ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, не містив орієнтовних строків її виконання та їх обґрунтування, не підтверджував належними доказами вчинення достатніх заходів для виконання саме цього судового рішення, а тому не відповідав вимогам частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України. Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції бюджетної програми, подання платіжних документів до органу Казначейства та непроведення платежів Державною казначейською службою України не спростовують встановленої судом першої інстанції обставини щодо неналежного змісту звіту та недостатності наведених у ньому заходів для своєчасного і повного виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Оцінюючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті звіту, колегія суддів зазначає таке. Як уже зазначалося, предметом розгляду суду першої інстанції був звіт керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Тому місцевий господарський суд мав перевірити не лише факт подання такого звіту у встановлений судом строк, а насамперед його зміст, відповідність вимогам частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, належність доданих до нього документів та достатність наведених у звіті заходів для забезпечення своєчасного і повного виконання судового рішення. Частина друга статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України визначає обов`язковий зміст звіту боржника про виконання судового рішення. Такий звіт має містити не лише загальні пояснення боржника, а конкретні відомості щодо виконання судового рішення, строку, порядку та способу його виконання, а у разі невиконання судового рішення орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, і про заходи, які вжито та вживаються боржником для їх усунення. Таким чином, законодавець пов`язує належність звіту не з самим фактом його подання, а з можливістю суду на підставі такого звіту встановити реальний стан виконання судового рішення, причини його невиконання, заходи, які вживаються для усунення перешкод, та строк, у який судове рішення може бути фактично виконано. Поданий Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради звіт містив пояснення щодо наявності бюджетної програми, посилання на частину першу статті 23 Бюджетного кодексу України, відомості про рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 у справі № 904/2263/18, інформацію про інші судові справи та ухвали, які також були включені до бюджетної програми, а також посилання на листування з органом Казначейства та непроведення окремих платежів. Водночас наведені у звіті відомості не давали можливості встановити, коли саме і в який спосіб буде виконана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Звіт не містив належно визначеного орієнтовного строку виконання саме цієї ухвали. У ньому не було наведено чіткого графіка виконання ухвали від 27.11.2020, не зазначено конкретної дати або періоду, у який боржник планує здійснити відповідні платежі, не обґрунтовано, чому саме такий строк виконання є реальним, можливим та залежить від конкретних дій боржника. Колегія суддів звертає увагу, що вимога щодо зазначення орієнтовних строків виконання судового рішення та їх обґрунтування має істотне значення для процедури судового контролю. Без зазначення таких строків суд позбавлений можливості оцінити, чи має боржник реальний план виконання судового рішення, чи є його дії послідовними, чи спрямовані вони на досягнення конкретного результату, а також чи існує перспектива фактичного виконання рішення у розумний строк. Звіт також не містив достатніх відомостей про конкретні заходи, які були вжиті та вживаються Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради саме для усунення обставин, що ускладнюють виконання ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Загальне посилання на бюджетну програму та наявність інших судових рішень не розкриває, які саме організаційні, бюджетні, фінансові чи правові дії були вчинені боржником для виконання саме цієї ухвали. У звіті не наведено, чи ініціювалося внесення змін до відповідної бюджетної програми саме з урахуванням необхідності виконання ухвали у справі № 904/1183/20, чи подавалися платіжні документи саме за цією ухвалою, чи усувалися зауваження органу Казначейства, чи визначено черговість виконання відповідних судових рішень, чи вчинялися інші дії, спрямовані на реальне погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс". Саме ці обставини мали істотне значення для вирішення питання про прийняття звіту, оскільки судовий контроль спрямований на перевірку реального виконання конкретного судового рішення, а не на загальне з`ясування фінансового стану боржника або складності виконання групи судових рішень. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував наявність кількох судових рішень, які підлягають виконанню, також не спростовує висновків місцевого господарського суду. Наявність кількох судових рішень може об`єктивно ускладнювати організацію їх виконання, однак у межах звіту про виконання конкретного судового рішення боржник повинен пояснити, як саме ця обставина впливає на виконання рішення у відповідній справі, яке місце це рішення займає у черговості виконання, які рішення мають бути виконані раніше, які суми вже сплачені, які залишаються несплаченими, а також коли може бути виконане саме те судове рішення, щодо якого встановлено судовий контроль. Без таких відомостей посилання на інші судові рішення залишається загальним поясненням, яке не підтверджує належності звіту вимогам процесуального закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради документи не підтверджували достатніх дій, спрямованих саме на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Зокрема, платіжна інструкція № 1 від 23.12.2025 та реєстр платіжних інструкцій, на які посилався боржник, стосувалися спроби виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 у справі № 904/4904/17, а не ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Тому зазначені документи не можуть бути достатнім доказом вжиття заходів саме щодо виконання судового рішення, яке перебуває під судовим контролем у цій справі. Крім того, сам факт відхилення органом Казначейства проведення певного платежу не є достатнім для прийняття звіту, якщо боржник не пояснив, які подальші дії були вчинені ним після такого відхилення, чи усунуті причини непроведення платежу, чи здійснено повторне подання платіжних документів, чи ініційовано зміну бюджетних документів, чи оскаржено відповідні дії або бездіяльність органу Казначейства, а також як ці дії впливають на строк виконання ухвали у справі № 904/1183/20. Звіт боржника має бути не описом перешкод, а процесуальним документом, який дає суду змогу оцінити, що боржник діє активно, добросовісно та послідовно для виконання судового рішення. Якщо звіт лише фіксує існування перешкод, але не містить конкретного плану їх усунення та строків виконання рішення, такий звіт не відповідає меті судового контролю. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив усі обставини справи, є необґрунтованими. Зі змісту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 вбачається, що суд першої інстанції дослідив поданий звіт, долучені до нього документи, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", а також обставини, на які посилався Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради: існування бюджетної програми, включення до неї відповідних судових рішень, взаємодію з органом Казначейства, наявність інших судових рішень та платіжні документи. Однак за результатами оцінки цих обставин суд дійшов висновку, що вони не підтверджують відповідності звіту вимогам статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України та не доводять достатності заходів для своєчасного і повного виконання ухвали від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Те, що суд першої інстанції не погодився з оцінкою цих обставин, запропонованою Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, не свідчить про їх недослідження або про порушення судом норм процесуального права. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Таким чином, сам факт подання боржником певних документів не означає обов`язку суду прийняти звіт, якщо за результатами оцінки таких документів суд дійшов висновку, що вони не підтверджують виконання судового рішення, не містять належного обґрунтування строків його виконання та не доводять достатності заходів для усунення перешкод виконанню. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про невідповідність ухвали від 18.05.2026 вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана ухвала від 18.05.2026 містить виклад процесуальної історії судового контролю, зміст поданого звіту, заперечення позивача, посилання на норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок розгляду звіту, а також мотиви, з яких суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті. Зокрема, суд першої інстанції прямо зазначив, що звіт не містить орієнтовних строків виконання ухвали від 27.11.2020 та їх обґрунтування, не містить належних відомостей про заходи, які вжито та вживаються для усунення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а надані документи не підтверджують виконання саме ухвали у справі № 904/1183/20. Таке мотивування є достатнім для розуміння причин, з яких суд першої інстанції відмовив у прийнятті звіту. Апелянт фактично не спростовує встановленого судом недоліку звіту щодо відсутності орієнтовних строків виконання ухвали від 27.11.2020 та їх обґрунтування, а зводить доводи апеляційної скарги переважно до повторного наведення обставин, які вже були викладені у звіті та оцінені місцевим господарським судом. Колегія суддів зазначає, що обґрунтованість судового рішення не означає обов`язку суду погодитися з усіма доводами сторони або надати кожному доказу саме те значення, на якому наполягає сторона. Вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України є дотриманими, якщо суд встановив істотні обставини, дослідив подані докази, навів мотиви їх оцінки та пояснив, чому відповідні доводи сторони не впливають на результат вирішення процесуального питання. У цій справі суд першої інстанції виконав зазначені вимоги. Колегія суддів також враховує, що відмова у прийнятті звіту не вирішує питання про неможливість виконання судового рішення і не позбавляє боржника можливості надалі подати належний звіт із конкретними відомостями про стан виконання судового рішення, строки його виконання, причини невиконання та заходи, які вживаються для усунення перешкод. Навпаки, ухвала про відмову у прийнятті звіту спрямована на забезпечення ефективності судового контролю та спонукання боржника до подання змістовного, повного й документально підтвердженого звіту, який дозволить суду оцінити реальний стан виконання судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20, оскільки такий звіт не відповідав вимогам частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, не містив орієнтовних строків виконання судового рішення та їх належного обґрунтування, а також не підтверджував достатності заходів для своєчасного і повного виконання судового рішення. Оцінюючи доводи апелянта щодо безпідставності застосування судом першої інстанції заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, колегія суддів виходить з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Саме ця процесуальна обставина стала підставою для постановлення місцевим господарським судом ухвали від 20.05.2026 про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. Відповідно до частини третьої статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Таким чином, закон прямо пов`язує застосування штрафу у процедурі судового контролю з відмовою суду у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення. Зі змісту наведеної норми вбачається, що у випадку, коли суд за наслідками розгляду звіту дійшов висновку про наявність підстав для відмови у його прийнятті, застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу є передбаченим законом процесуальним наслідком такої відмови. У цій справі суд першої інстанції встановив, що поданий звіт не відповідає вимогам частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить орієнтовних строків виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 та їх належного обґрунтування, а також не підтверджує достатності заходів, які вживаються боржником для своєчасного і повного виконання судового рішення. З огляду на те, що висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті звіту є обґрунтованим, колегія суддів вважає правильним і похідний висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування штрафу за правилами статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив факту зловживання процесуальними правами з боку керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, не спростовують правомірності оскаржуваної ухвали про штраф. Колегія суддів враховує, що відповідно до статей 42, 43, 131, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України заходи процесуального примусу застосовуються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Водночас апелянт помилково ототожнює загальні підстави застосування заходів процесуального примусу із спеціальним порядком застосування штрафу в межах судового контролю за виконанням судового рішення. У цій справі штраф застосовано не за загальним висновком суду про зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а у спеціальній процедурі, передбаченій статтями 345-3 та 345-4 Господарського процесуального кодексу України, тобто за наслідками розгляду звіту боржника про виконання судового рішення та відмови у прийнятті такого звіту. Саме тому для вирішення питання про правомірність штрафу у цій справі визначальним є не встановлення факту зловживання процесуальними правами як самостійного процесуального правопорушення, а встановлення того, чи існували передбачені частиною другою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови у прийнятті звіту. Оскільки такі підстави судом першої інстанції встановлено, а їх наявність підтверджується матеріалами справи, посилання апелянта на відсутність окремого висновку про зловживання процесуальними правами не може бути підставою для скасування ухвали про накладення штрафу. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, а тому не мав підстав для застосування штрафу. Такий довід ґрунтується на неправильному тлумаченні положень статті 135 Господарського процесуального кодексу України у відриві від спеціальних норм статті 345-4 цього Кодексу. Стаття 135 Господарського процесуального кодексу України передбачає різні підстави для стягнення штрафу, зокрема за невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами, неподання доказів, невиконання ухвали про забезпечення позову, а також окремо під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Накладення штрафу під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення є самостійним процесуальним механізмом, який застосовується з урахуванням спеціальних правил статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України. Тому положення про повторність чи систематичність невиконання процесуальних обов`язків, на які посилається апелянт, не є обов`язковою умовою для застосування штрафу саме у випадку відмови суду у прийнятті звіту про виконання судового рішення. Іншими словами, у межах цієї процедури законодавець уже визначив ті юридичні факти, з якими пов`язується можливість застосування штрафу: подання звіту, який не відповідає вимогам процесуального закону або не підтверджує достатності заходів для виконання судового рішення, та постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такого звіту. Відтак доводи апелянта про відсутність повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки штраф було застосовано не за повторне чи систематичне невиконання процесуальних обов`язків у загальному порядку, а за спеціальними правилами судового контролю за виконанням судового рішення. Необґрунтованими є також доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив умислу керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради діяти всупереч принципам добросовісності та процесуальної дисципліни. Штраф, передбачений статтями 135 та 345-4 Господарського процесуального кодексу України у процедурі судового контролю, є заходом процесуального примусу, а не кримінально-правовою чи деліктною санкцією, для застосування якої необхідне встановлення суб`єктивної сторони правопорушення у вигляді прямого умислу. Мета такого штрафу полягає у забезпеченні дієвості судового контролю, спонуканні боржника або керівника боржника до належного виконання процесуального обов`язку щодо подання повного, обґрунтованого та документально підтвердженого звіту, а також у забезпеченні реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Водночас колегія суддів звертає увагу, що застосування штрафу у цій справі не було безпідставним або формальним. Керівник Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради був обізнаний про покладений на нього обов`язок подати звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020, оскільки такий обов`язок неодноразово встановлювався ухвалами суду першої інстанції. Зокрема, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради було зобов`язано подати відповідний звіт у строк до 27.10.2025. У подальшому ухвалою від 14.11.2025 після прийняття попереднього звіту встановлено новий строк для подання звіту до 31.01.2026. Ухвалою від 11.02.2026 встановлено новий строк для подання звіту до 30.04.2026 включно. Таким чином, боржнику та його керівнику був наданий достатній час для належної підготовки звіту, визначення реального стану виконання судового рішення, збору документів, формування обґрунтованих строків виконання, а також вжиття заходів для усунення обставин, які ускладнюють виконання ухвали у справі № 904/1183/20. Незважаючи на це, поданий 30.04.2026 звіт не містив необхідних відомостей, передбачених частиною другою статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, а наведені у ньому пояснення та документи не підтверджували достатності заходів для своєчасного і повного виконання ухвали від 27.11.2020 у цій справі. За таких обставин суд першої інстанції мав передбачені законом підстави для застосування процесуального штрафу. Окремо колегія суддів вважає за необхідне оцінити питання суб`єкта, до якого місцевим господарським судом застосовано захід процесуального примусу. Як вбачається з матеріалів справи, боржником у процедурі судового контролю є Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради як юридична особа. Водночас ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025, від 14.11.2025 та від 11.02.2026 обов`язок подати звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 було покладено особисто на керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича. Частиною четвертою статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено, що якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника. Таким чином, оскільки у цій справі боржником є Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради як юридична особа, а обов`язок щодо подання звіту про виконання судового рішення був покладений судом саме на його керівника, суд першої інстанції правомірно застосував захід процесуального примусу у вигляді штрафу до Ханіса Дмитра Едуардовича як керівника боржника. Такий висновок відповідає прямому припису частини четвертої статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України та узгоджується з метою судового контролю, яка полягає у забезпеченні реального виконання судового рішення шляхом покладення персональної процесуальної відповідальності на особу, яка організовує виконання обов`язків юридичної особи-боржника. Колегія суддів також погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром штрафу. Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід Державного бюджету України з відповідача, боржника чи їх керівників, якщо відповідачем, боржником є юридична особа, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на день постановлення оскаржуваної ухвали прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328 грн. Таким чином, мінімальний розмір штрафу, який міг бути застосований судом під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, становив 66 560 грн, тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки виправлено допущені в ухвалі від 20.05.2026 описки щодо зазначення розміру штрафу та вказано правильний розмір штрафу у розмірі 66 560 грн. Таке виправлення не змінює суті ухвали про застосування заходу процесуального примусу, а лише усуває арифметичну та текстову неточність щодо правильного розміру штрафу, який відповідає мінімальному розміру, передбаченому абзацом сьомим частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апелянта не містять належного обґрунтування того, чому застосований судом першої інстанції мінімальний розмір штрафу є непропорційним, надмірним або таким, що не відповідає обставинам справи. Колегія суддів враховує, що судове рішення, виконання якого перебуває під судовим контролем, не виконане протягом тривалого часу, а поданий керівником боржника звіт не містив достатніх відомостей, необхідних для оцінки реального стану виконання судового рішення та перспектив його фактичного виконання. За таких обставин застосування мінімального передбаченого законом розміру штрафу є співмірним, обґрунтованим та спрямованим на забезпечення ефективності судового контролю за виконанням судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі 66 560 грн, з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки, постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими. Підсумовуючи оцінку доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апелянт фактично не спростував ключових висновків суду першої інстанції, покладених в основу ухвали від 18.05.2026 про відмову у прийнятті звіту. Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до повторного посилання на обставини, які вже були наведені Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради у звіті та яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а саме: існування бюджетної програми, наявність кількох судових рішень, що підлягають виконанню, взаємодія з органом Казначейства, подання окремих платіжних документів та непроведення платежів. Однак апелянт не довів, що поданий звіт містив усі обов`язкові відомості, передбачені частиною другою статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, зокрема орієнтовні строки виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 та їх належне обґрунтування. Також апелянт не спростував висновку суду першої інстанції про те, що додані до звіту документи не підтверджують вчинення достатніх, конкретних і послідовних дій, спрямованих саме на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Саме ця обставина є визначальною для вирішення питання про прийняття звіту, оскільки судовий контроль у цій справі встановлено не загалом за виконанням бюджетної програми Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради та не за виконанням усіх судових рішень, включених до такої програми, а саме за виконанням конкретної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Колегія суддів погоджується з тим, що виконання судового рішення органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом може бути пов`язане з дотриманням бюджетних процедур, наявністю відповідних бюджетних призначень, діями органів Казначейства та необхідністю узгодження певних організаційних питань. Разом з тим такі обставини не звільняють боржника від обов`язку надати суду належний звіт про виконання судового рішення, який має містити не загальні пояснення щодо складності виконання, а конкретну інформацію про реальний стан виконання судового рішення, причини його невиконання, заходи для усунення перешкод та обґрунтовані строки виконання. У цій справі поданий звіт таких відомостей у достатньому обсязі не містив. Доводи апелянта про те, що непроведення платежів органом Казначейства відбулося не з вини Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних ухвал. Для оцінки належності звіту значення має не лише те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а й те, чи довів боржник вжиття всіх залежних від нього заходів для усунення таких обставин, чи підтвердив ці заходи належними доказами та чи пояснив, коли саме внаслідок таких заходів судове рішення може бути виконане. Сам факт посилання на відмову органу Казначейства у проведенні платежу, тим більше якщо відповідні платіжні документи стосуються іншої справи, не може замінити собою обов`язкових елементів звіту, визначених статтею 345-3 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив зловживання процесуальними правами, умислу або повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків. Як уже зазначалося, штраф у цій справі застосований не за загальним складом зловживання процесуальними правами, а у спеціальній процедурі судового контролю за виконанням судового рішення - за наслідками відмови у прийнятті звіту, який не відповідав вимогам процесуального закону. Тому відсутність окремого висновку суду першої інстанції про зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України не спростовує правомірності застосування штрафу за правилами статей 135 та 345-4 Господарського процесуального кодексу України. Не свідчить про незаконність ухвали про штраф і посилання апелянта на відсутність умислу керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. Процесуальний штраф у межах судового контролю спрямований насамперед на забезпечення дієвості судового контролю та спонукання відповідальної особи до належного виконання покладеного на неї процесуального обов`язку, а не на покарання за умисне правопорушення у кримінально-правовому або деліктному розумінні. При цьому матеріали справи свідчать, що керівнику Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради неодноразово встановлювалися строки для подання звіту про виконання ухвали від 27.11.2020, тобто відповідальна особа була обізнана як про сам обов`язок подати звіт, так і про необхідність наведення у ньому повних, конкретних і документально підтверджених відомостей щодо виконання судового рішення. За таких обставин застосування судом першої інстанції штрафу в мінімальному передбаченому законом розмірі, 66 560 грн, є обґрунтованим, пропорційним та таким, що відповідає меті судового контролю за виконанням судового рішення. Колегія суддів також враховує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 не лише відмовлено у прийнятті звіту, а й встановлено керівнику Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради новий строк для подання звіту про виконання ухвали від 27.11.2020. Таким чином, місцевий господарський суд не позбавив боржника можливості надалі подати належний звіт, а навпаки - забезпечив подальший судовий контроль за виконанням судового рішення та створив процесуальні умови для подання нового, повного й обґрунтованого звіту. Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції статей 345-3, 345-4 та 135 Господарського процесуального кодексу України, а також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неналежного змісту поданого звіту та наявності підстав для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на встановлені обставини, межі апеляційного перегляду та наведені мотиви, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20, з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки, постановлені з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні. Апеляційна скарга Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Також у рішенні у справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що межі обов`язку суду щодо наведення мотивів можуть бути різними залежно від характеру рішення, обставин справи та доводів, які сторони подають до суду. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, однак це не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен довід сторони. У цій справі колегія суддів надала оцінку всім істотним доводам апеляційної скарги Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, які могли вплинути на правильність вирішення питання щодо законності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 про відмову у прийнятті звіту та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції бюджетної програми, подання платіжних документів до органу Казначейства, непроведення платежів не з вини Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, відсутність зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, а також відсутність умислу керівника боржника діяти недобросовісно, перевірені апеляційним судом та відхилені з мотивів, викладених у цій постанові. Колегія суддів дійшла висновку, що поданий керівником Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради звіт про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20 не відповідав вимогам частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містив орієнтовних строків виконання судового рішення та їх належного обґрунтування, а також не підтверджував вжиття достатніх заходів, спрямованих саме на виконання ухвали у справі № 904/1183/20. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті звіту керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі № 904/1183/20. Оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту, суд першої інстанції відповідно до статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України правомірно застосував захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Застосування штрафу саме до керівника Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ханіса Дмитра Едуардовича відповідає частині четвертій статті 345-4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки боржником є юридична особа, а обов`язок подати звіт про виконання судового рішення був покладений судом особисто на керівника боржника. Розмір штрафу у розмірі 66 560 грн відповідає мінімальному розміру штрафу, передбаченому абзацом сьомим частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України для випадків здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення судом норм процесуального права та не містять підстав для скасування оскаржуваних ухвал. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20, з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 про виправлення описки, підлягають залишенню без змін. Судові витрати. Відповідно до частин першої та четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а судовий збір, пов`язаний з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладається на особу, апеляційну скаргу якої залишено без задоволення. Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради та залишення без змін ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 і ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20, підстави для покладення судових витрат на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" відсутні. Заяви про розподіл інших судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, до суду апеляційної інстанції не надходили. Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 79, 86, 129, 135, 236, 269, 270, 271, 275, 276, 281 284, 326, 327, 339, 345-2, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/1183/20 залишити без змін. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 про застосування до Ханіса Дмитра Едуардовича заходу процесуального примусу у вигляді штрафу залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Поновити виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 у справі № 904/1183/20 про стягнення з Ханіса Дмитра Едуардовича в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі 66 560 грн, виконання якої було зупинено ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена та підписана 02.07.2026 Головуючий суддя Л.В. Андрейчук Суддя С.В. Вінніков Суддя А.М. Висоцький