Постанова 4873 № 911/875/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2026 р. Справа№ 911/875/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С. за участю представників сторін: від прокуратури: Харенко О.О. (в залі суду); від позивача: не з`явився; від відповідача: Юзефович А.О. (поза межами приміщення суду); при розгляді апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 911/875/26 (суддя Сокуренко Л.В.) за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» про відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення володіння гідротехнічною спорудою За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття 16.04.2026 до Господарського суду Київської області від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі»,

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури від 16.04.2026 про забезпечення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Київська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову та прийняти нове рішення про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕПТУН» про відновлення становища, яке існувало до порушення, та припинення володіння гідротехнічною спорудою, шляхом накладення арешту на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі»,

1. Судові витрати за подання цієї апеляційної скарги стягнути на рахунок Київської обласної прокуратури. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник зазначає, що саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Скаржник вказує на те, що з урахуванням дійсних обставин спірних правовідносин, змісту та правових підстав позову у даній справі № 911/875/26, звертаючись до суду з заявою про забезпечення даного позову прокурором чітко акцентовано увагу на установленому факті грубого порушенням відповідачем - ТОВ «Нептун» вимог реєстраційного законодавства, яким у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 під назвою - єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», розташованого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001 в урочищі «Ровжі», 1 на території Жукинської (нині Пірнівської) сільської ради Вишгородського району Київської області, за відсутності будь-яких правових підстав зареєстровано право приватної власності на імперативно обмежене в цивільному обороті державне нерухоме майно - захисну гідротехнічну споруду (дамбу). Скаржник вважає, що наявність у ТОВ «НЕПТУН» формальних (за концепцією книжкового володіння нерухомістю) правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим майном на користь третіх осіб. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, звертає увагу на процесуальну ваду поданої заяви про забезпечення позову, яка була подана до суду з порушенням порядку її подання, передбаченого ст. 138 ГПК України, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви; одночасно з пред`явленням позову; після відкриття провадження у справі, водночас, хронологічно, заява про забезпечення позову була подана 16 квітня 2026 р., тобто через місяць після подання позовної заяви (26 березня 2026 р.), але при цьому до відкриття провадження у справі (22 квітня 2026 р.). На думку відповідача, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що підтверджується матеріалами справи, прокурор у заяві про забезпечення позову та доданих до неї матеріалах не надав жодного доказу того, що ТОВ «НЕПТУН» вчиняє або має намір вчинити будь-які дії, спрямовані на відчуження спірної гідротехнічної споруди на користь третіх осіб. Зокрема, матеріали справи не містять жодних відомостей про:- вчинення ТОВ «НЕПТУН» правочинів або підготовчих дій до відчуження спірного майна;- наявність попередніх договорів, протоколів про наміри, договорів купівлі продажу, міни, дарування, іпотеки чи інших правочинів щодо спірної споруди, укладених після відкриття провадження у справі;- звернення ТОВ «НЕПТУН» до нотаріусів, державних реєстраторів або інших уповноважених органів із заявами щодо відчуження чи обтяження спірного майна; вчинення будь-яких інших конкретних дій відповідача, що могли б свідчити про намір ухилитися від виконання майбутнього рішення суду. Відповідач вважає, що посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 р. у справі № 754/5683/22 є нерелевантним до обставин цієї справи, а тому висновки, які знайшли відображення у вказаній позиції, не можуть бути враховані у справі за позовом до ТОВ «НЕПТУН», а аналогія зі справою № 905/448/22 є неприйнятною через принципову відмінність об`єктів, адже ризик безслідного зникнення нерухомого майна в жодному разі не може бути прирівняний до ризику переказу грошових коштів. Відповідач вказує на те, що правова природа спірного майна - гідротехнічної споруди, унеможливлює його «непомітне» відчуження, що могло б унеможливити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Окрім того, заступником керівника Київської обласної прокуратури прихований факт наявності обтяжень на спірну дамбу. Будь-яке відчуження такого об`єкта або навіть окремої його складової вимагає реєстраційних дій, нотаріального посвідчення правочину, взаємодії з реєстраторами, погодження з органами виконавчої влади. Жодна з цих дій не може відбутися миттєво чи таємно. Відповідач наголошує на тому, що прокурору відомо, що на даний час орендована ТОВ "НЕПТУН" земельна ділянка з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001, яка перебуває в державній власності і знаходиться у ТОВ "НЕПТУН" в оренді, на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2004 р., укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією і ТОВ "НЕПТУН" (з подальшими змінами і доповненнями), і на якій розташована спірна дамба, арештована в межах кримінального провадження №42024112330000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Також відповідач вказує на те, що сам по собі факт потенційної зміни власника протягом розгляду справи не свідчить про автоматичну неможливість виконання рішення суду, оскільки процесуальний закон передбачає механізми процесуального правонаступництва, заміни сторони та залучення інших учасників процесу. Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу Прокурор у відповіді на відзив вказав на те, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову в першу чергу спрямоване на забезпечення своєчасного вирішення судом спорів, реального та ефективного виконання судового рішення, а також на упередження негативних наслідків від потенційного відчуження спірного майна. Так, перебування спірного державного активу - гідротехнічної споруди, у власності ТОВ «НЕПТУН» (за концепцією книжкового володіння нерухомістю) створює передумови для безперешкодної його передачі цією юридичною особою у власність, заставу, іпотеку тощо третім особам у ході судового розгляду справи. Відтак навіть таке формальне відчуження третім особам та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про реєстрацію зміни речового права на цей об`єкт нерухомого майна до закінчення судового розгляду справи призведе до необхідності вжиття додаткових процесуальних заходів, зокрема зміни суб`єктного складу (неналежного відповідача на належного), заявлення (уточнення) позовних вимог до нового належного відповідача, а у разі вчинення таких недобросовісних дій поза межами підготовчого провадження у справі - до неможливості задоволення позову, пред`явленого хоча й до належного відповідача, однак який у ході судового розгляду справи може стати неналежним, що згодом призведе до затягування судового розгляду справи або неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення позову) та захисту права держави в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Тобто, наявність у ТОВ «НЕПТУН» формальних (за концепцією книжкового володіння нерухомістю) правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим майном на користь третіх осіб. Більше того, звертаю увагу суду, що таке відчуження спірного майна уже мало місце у 2006 році. Так, 03.10.2006 між ТОВ «Нептун» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (долучена прокурором до позовної заяви, копія додається): Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, на території сільської ради Жукинська, «Ровжі», урочище 1, де захисна дамба серед переліку відчуженого майна також значиться . Водночас з`ясовано, що у 2006-2008 роках ТОВ «Нептун» було учасником кількох судових спорів, які перебували на розгляді судів різних юрисдикцій. Прокурор зазначає про те, що твердження відповідача про приховування обласною прокуратурою факту наявності обтяжень на спірну дамбу є голослівним, безпідставним та спростовується наданими прокурором доказами у справі. Намагання відповідача видати арешт земельної ділянки з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001, яка перебуває у державній власності та на якій розташована спірна дамба, накладений в межах кримінального провадження № 42024112330000108 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, за обтяження об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман» є нічим іншим, як спробою нівелювати наведені у заяві про забезпечення позову аргументи прокурора, та уникнути застосування заходів забезпечення позову до спірного об`єкта нерухомого майна - захисної дамби. Також прокурор зазначає, що накладення арешту на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1 не потягне за собою обтяження всього об`єкта нерухомого майна, належного відповідачу на праві приватної власності. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/875/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26. Призначено справу № 911/875/26 до розгляду у судовому засіданні 26.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/875/26 розглядалась протягом розумного строку. Явка представників сторін та позиції учасників справи Представник прокуратури у судовому засіданні 26.05.2026 просив ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову. Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Представник позивача у судове засідання 25.06.2026 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун», в якій просить суд: - усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) права користування та розпоряджання державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.06.2008 серії САВ № 975999, видане Жукинською сільською радою, в частині посвідчення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ» в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1, та скасування державної реєстрації права власності на цю захисну дамбу, ІІ в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 (у тому числі у всіх невід`ємних архівних складових частинах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); - припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» гідротехнічною спорудою з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстрованою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі»,

1. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на грубе порушення ТОВ «Нептун» вимог реєстраційного законодавства, яким у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 під назвою - єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», розташованого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001 в урочищі «Ровжі», 1 на території Жукинської (нині - Пірнівської) сільської ради Вишгородського району Київської області, зареєстровано право приватної власності на імперативно обмежене в цивільному обороті державне нерухоме майно - захисну гідротехнічну споруду (дамбу) за відсутності на те правових підстав. Прокурор зазначає, що в якості правової підстави для занесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних даних про право приватної власності ТОВ «Нептун» на даний об`єкт, складовою частиною якого є спірна гідротехнічна споруда, зазначено «свідоцтво про право власності від 23.06.2008 серія та номер: САВ 975999, видане Жукинською сільською радою Вишгородського району Київської області на виконання рішення виконавчого комітету цієї сільської ради № 27 від 06.06.2008». Проте, прокурор посилається, що незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. При цьому такий об`єкт як гідротехнічна споруда ставка, водосховища безумовно є нерухомим майном (земельним поліпшенням), оскільки нерозривно пов`язана із землею. Проте її функціонування неможливе без існування власне водного об`єкта. Отже, використання такої гідротехнічної споруди з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта, без втрати її правового статусу, є неможливим. За таких обставин, прокурор наголошує на тому, що спірна гідроспоруда в силу ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов`язана з водним об`єктом, є приналежною річчю вищевказаної водойми, з огляду на специфіку водних ресурсів, у даному випадку виконує, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не може бути відокремлена від останнього та не може бути окремим об`єктом права власності. Прокурор доводить, що перебування гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України. У зв`язку із цим прокурор переконаний, що безпідставна реєстрація права власності на вказану вище гідротехнічну споруду за ТОВ «Нептун» створює передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) земель водного фонду під такою спорудою, чим порушує норми законодавства, які імперативно забороняють відчуження земель водного фонду у приватну власність. Таким чином, прокурор вважає, що керівництво ТОВ «Нептун», достеменно знаючи, що спірне майно є імперативно обмеженим в цивільному обороті нерухомим майном, не підлягало відчуженню з державної власності з огляду на його функціональне призначення та місце розташування, не вибувало із власності держави у законний спосіб, з метою безоплатного формального заволодіння цим державним майном (за концепцією книжкового володіння нерухомістю), здійснило реєстрацію права приватної власності на спірну гідротехнічну споруду у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218, під назвою - єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», розташованого в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221882800:25:052:0001 в урочищі «Ровжі», 1 на території Жукинської сільської ради (нині - Пірнівської) Вишгородського району Київської області за відсутності для цього будь-яких правових підстав, у зв`язку з чим така державна реєстрація прав є незаконною та підлягає скасуванню в судовому порядку. З огляду на вказане, прокурор стверджував про те, що така безпідставна державна реєстрація права приватної власності на спірну гідротехнічну споруду (дамбу) у складі об`єкта нерухомого майна створила формальні підстави для безпідставного використання відповідачем державного майна й, відповідно, обмежила право держави на вільне користування й розпоряджання власним нерухомим майном. З урахуванням зазначеного вище, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ «Нептун» про усунення перешкод у здійсненні державою в особі КОДА (Київської обласної військової адміністрації) права користування та розпоряджання державним майном, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.06.2008 серії САВ № 975999 в частині посвідчення права власності ТОВ «Нептун» на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ» в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1, скасування державної реєстрації права власності на цю захисну дамбу та припинення володіння ТОВ «Нептун» гідротехнічною спорудою з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстрованою в ДРРП в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1. 16.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява вх. № суду 3313 від 16.04.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі»,

1. Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури від 16.04.2026 про забезпечення позову. Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у справі, що розглядається судом першої інстанції, є вимоги про усунення перешкод у здійсненні державою в особі КОДА (Київської обласної військової адміністрації) права користування та розпоряджання державним майном, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.06.2008 серії САВ № 975999 в частині посвідчення права власності ТОВ «Нептун» на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ» в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1, скасування державної реєстрації права власності на цю захисну дамбу та припинення володіння ТОВ «Нептун» гідротехнічною спорудою з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстрованою в ДРРП в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі»,

1. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на те, що оскільки розгляд справи № 911/875/26 з належним суб`єктним складом та виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач на момент ухвалення судового рішення зареєстроване право власності на спірну гідротехнічну споруду в складі об`єкта нерухомого майна, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно безпосередньо пов`язано із предметом позову та забезпечить реальне виконання судового рішення у разі його задоволення, оскільки арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заявлений захід забезпечення позову, на думку прокурора, відповідає процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. З урахуванням викладеного вище, наведені у заяві про забезпечення позову норми процесуального законодавства, а також зв`язок між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, що призведе до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, прокурор вважає наявними обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Як зазначив прокурор, забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь держави, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Як зазначив прокурор, реєстрація права власності відповідача на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася 23.09.2013 з присвоєнням йому реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна: 164306532218. З огляду на зазначене, останнім формальним володільцем (за концепцією книжкового володіння нерухомістю) вказаної захисної гідротехнічної споруди є відповідач, що підтверджується актуальними відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 (перенесено з РПВН № 15616955). Однак, прокурор доводить, що перебування гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України. У зв`язку із цим прокурор переконаний, що безпідставна реєстрація права власності на вказану вище гідротехнічну споруду за відповідачем створює передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) земель водного фонду під такою спорудою, чим порушує вищевказані норми законодавства, які імперативно забороняють відчуження земель водного фонду у приватну власність. На думку прокурора, забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідротехнічну споруду безпосередньо пов`язане із предметом позову та забезпечить реальне виконання судового рішення у разі його задоволення. Прокурор вважає, що наведені у заяві про забезпечення позову норми процесуального законодавства, а також зв`язок між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, що призведе до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову. З долученої прокурором до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 469157634 від 20.03.2026 суд встановив, що 23.09.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 978999 від 23.06.2008 винесено рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Нептун» (код ЄДРПОУ 32647407) речового права - права власності на Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський р., с/рада. Жукинська, «Ровжі» урочище («Ровжі» урочище), 1; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 3221882800:25:052:0001, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, під розміщення риболовецького підприємства, площа: 553, 8676 га; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 164306532218 (номер об`єкта в РПВН: 15616955). При цьому, в розділі «Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна» вказано про складову частину об`єкта нерухомого майна 164306532218 - «захисну дамбу, ІІ (матеріали стін: різне)», що є спірним нерухомим майном. Отже, державну реєстрацію права власності за відповідачем на спірний об`єкт нерухомого майна - захисну дамбу, ІІ в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218, було проведено 23.09.2013. Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, зі змісту поданої заступником керівника Київської обласної прокуратури заяви про забезпечення позову вбачається, що ним не зазначено та не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє або має намір вчинити певні дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб спірного об`єкту нерухомого майна на користь третіх осіб за цивільно-правовими правочинами, що ускладнило б або унеможливило рішення суду в майбутньому. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що доказів того, що у період з 23.09.2013 (дати прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Нептун» спірного нерухомого майна) до 16.04.2026 (дати звернення прокурором із заявою про забезпечення позову) відповідач вчинив або має намір вчинити будь-які щодо подальшого відчуження у будь-який спосіб спірного нерухомого майна на користь третіх осіб заявником до суду не надано. Водночас, дослідивши матеріали оскарження, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано належних та вірогідних доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, не надано достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 ГПК України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі в майбутньому. Також, не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, відповідач буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки До того ж, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що під час розгляду даної справи відповідач вчиняє дії, направлені на відчуження ним майна, що належать на праві власності останньому, при цьому, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову. Отже, припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що заява заступника керівника Київської обласної прокуратури вх. № суду 3313 від 16.04.2026 про забезпечення позову, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Заявником не наведено суду переконливого обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову; не доведено необхідності обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача на даному етапі судового розгляду; не вмотивовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заява позивача про забезпечення позову не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача, водночас факт вчинення відповідачем або його наміру вчинити будь-які щодо подальшого відчуження у будь-який спосіб спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, не є встановленим, а припущення заявника не можуть може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Водночас, у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору. Дослідивши заяву про забезпечення позову, заслухавши представника позивача, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідротехнічну споруду з назвою «захисна дамба, ІІ», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 164306532218 з назвою «Єдиний комплекс будівель та споруд «Лиман», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Жукинська с/р, урочище «Ровжі», 1 та яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв`язку із чим підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26, відсутні. Доводи скаржника про те, що наявність у відповідача формальних (за концепцією книжкового володіння нерухомістю) правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом до прийняття остаточного рішення, розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, є припущенням заявника, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Доводи скаржника про те, що відчуження спірного майна уже мало місце у 2006 році, оцінюється колегією суддів критично. Наявність чи відсутність арешту земельної ділянки в межах кримінального провадження №42024112330000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України не входить до предмету дослідження при розгляді заяви про забезпечення позову. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі не є такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 20.04.2026 у справі № 911/875/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/875/26 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Постанова підписана 02.07.2026. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім