Постанова Харківський апеляційний суд № 619/5675/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 619/5675/24 Номер провадження 22-ц/818/4081/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таволжанський Микола Володимирович, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року в складі судді Шишкіна О.В. по справі № 619/5675/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину. Позовна заява мотивована тим, що між сторонами з 02 липня 2005 року по 15 січня 2015 року існував зареєстрований шлюб, розірваний рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2015 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 619/5920/14-ц з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 400 грн щомісячно, починаючи з 27 листопада 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивачка зазначала, що встановлений у 2015 році розмір аліментів на теперішній час не забезпечує нормального розвитку дитини та не відповідає її актуальним потребам, оскільки з часу ухвалення зазначеного рішення істотно зросли ціни на продукти харчування, ліки та товари першої необхідності, а дитина потребує додаткових витрат на навчання та розвиток. Позивачка також посилалась на погіршення власного стану здоров`я (діагностовані ознаки міжхребцевого остеохондрозу та спондилоартрозу шийного відділу хребта згідно з консультативним висновком від 12.09.2023), на встановлений у сина ізольований дефіцит соматотропного гормону, що потребує тривалого лікування гормоном росту, а також на набуття обома статусу внутрішньо переміщених осіб внаслідок збройної агресії російської федерації, що спричинило додаткові витрати на оренду житла, комунальні послуги та переоформлення документів. Позивачка вказувала, що втратила можливість здійснювати підприємницьку діяльність як ФОП за попереднім місцем проживання та наразі не має постійного стабільного доходу. Посилаючись на положення статей 181-184, 192 Сімейного кодексу України, постанову Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 619/5920/14-ц, з твердої грошової суми на 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з допущенням негайного виконання рішення суду в межах платежу за один місяць. 16 вересня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення проти позову, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що звернення позивачки є вже четвертою чи п`ятою за останні два роки спробою з того самого предмета спору, при цьому попередні аналогічні позови вже розглядались Дергачівським районним судом Харківської області та Харківським апеляційним судом і були залишені без задоволення (рішення Дергачівського районного суду від 12.06.2023, залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30.08.2023 у справі № 545/5509/22; ухвала Харківського апеляційного суду від 15.03.2024 у справі № 619/5037/23). Відповідач вважає, що позивачка фактично прагне переглянути не спосіб, а розмір аліментів, не маючи для цього визначених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав, а саме доведеної зміни його матеріального або сімейного стану. Відповідач заперечував проти доводів позивачки щодо стану її здоров`я, зазначаючи, що ці посилання вже наводились у попередніх аналогічних позовах. Відповідач також зазначав про власну зміну сімейного стану - батьки відповідача є пенсіонерами, батько має встановлену групу інвалідності, тривалий час перебували в окупації в м. Ізюм, у зв`язку з чим потребують матеріальної та фізичної допомоги відповідача. На підтвердження добросовісного виконання аліментних зобов`язань відповідач надав розрахунок заборгованості, складений Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі, згідно з яким станом на 30 листопада 2023 року за період з листопада 2014 року по цю дату відповідач мав сплатити 103 910,00 грн, а фактично сплатив 131 499,67 грн, тобто здійснив переплату у розмірі 27 589,67 грн. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2024 року у справі витребувано відомості з Державної податкової служби України щодо доходів та офіційного місця роботи відповідача. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2025 року справу передано за підсудністю до Шевченківського (Дзержинського) районного суду міста Харкова, який ухвалою від 08 квітня 2025 року прийняв справу до свого провадження, а ухвалою від 10 червня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не доведено наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів, зокрема не надано належних та допустимих доказів зміни матеріального або сімейного стану сторін, а також не доведено наявності у відповідача стабільного доходу, що дозволяв би визначити аліменти у частці від доходу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таволжанський М.В., звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою наявні у матеріалах справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, отримані на виконання ухвали суду від 26.09.2024, згідно з якими дохід відповідача за 1-2 квартали 2024 року становив 426 716,67 грн (58 317,94 грн на місяць з урахуванням нарахованих податків), а відповідач офіційно працевлаштований у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Апелянтка також зазначає, що суд не скористався передбаченим частиною 2 статті 13 ЦПК України правом витребувати докази з власної ініціативи в інтересах захисту неповнолітньої дитини, та не надав оцінки долученій до справи довідці АТ «Універсал Банк», згідно з якою відповідач протягом червня-вересня 2024 року самостійно перераховував позивачці по 4000 грн щомісячно, а всього 16 000 грн, що перевищує встановлений судом розмір аліментів та підтверджує реальну платоспроможність відповідача. Апелянтка посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості надмірного формалізму (рішення у справах «+4 посилання»), а також на постанову Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц щодо пріоритету найкращих інтересів дитини. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 липня 2005 року по 15 січня 2015 року, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2015 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні (т. 1, а.с. 16). Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 619/5920/14-ц з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 400 грн щомісячно, починаючи з 27 листопада 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1, а.с. 17-18). Позивачка та її син набули статусу внутрішньо переміщених осіб внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (т. 1, а.с. 19-20). Згідно з консультативним висновком від 12 вересня 2023 у позивачки виявлено ознаки міжхребцевого остеохондрозу та спондилоартрозу шийного відділу хребта, нестабільність у сегментах С3-4, С4-5 (т. 1, а.с. 21). Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 8097 Комунального підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та консультаційним висновком спеціаліста Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», у сина сторін встановлено діагноз - ізольований дефіцит соматотропного гормону, супутнє захворювання - вогнище гліозу в таламусі правої півкулі, дитина проходить лікування гормоном росту та потребує подальшого спостереження за результатами МРТ головного мозку (т. 1, а.с.37-39). Згідно з довідками Харківського ліцею № 149 від 22.05.2023, Полтавського навчально-виховного комплексу № 16 від 19.04.2023 та ТОВ «Комп`ютерна академія ШАГ Полтава» від 31.03.2023 дитина відвідує навчальний заклад та спортивну секцію, вартість навчання за програмою Комп`ютерної академії становить 21 600 грн на рік, при цьому відповідач участі у навчанні та розвитку сина не бере (т. 1, а.с. 22-25). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 11.09.2023 єдиним джерелом доходу позивачки є благодійна допомога, отримана від БФ «Карітас Україна» та МБО «БФ «СОС Дитячі містечка України» (т. 1, а.с. 24). Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, наданими Державною податковою службою України на виконання ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2024 року по справі № 619/5675/24, відповідач протягом 1-2 кварталів 2024 року отримував дохід від податкового агента - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), а саме: за 1 квартал 2024 року нараховано та виплачено доходу 214 165,17 грн (утримано податку 38 549,74 грн), за 2 квартал 2024 року нараховано та виплачено доходу 212 551,50 грн (утримано податку 38 259,27 грн), а всього за вказаний період - 426 716,67 грн доходу, з якого утримано 76 809,01 грн податку, що після вирахування податку становить в середньому 58 317,94 грн на місяць (т. 1, а.с. 112). Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» (monobank) про рух коштів по картці позивачки за період з 01 червня 2024 по 20 жовтня 2024, відповідач самостійно перераховував позивачці кошти на утримання дитини: у червні, липні, серпні, вересні 2024 року - по 4000,00 грн щомісячно, а всього за вказаний період - 16 000 грн. (т. 1, а.с. 108). Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах, складеним Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за період з листопада 2014 року по листопад 2023 року відповідач мав сплатити відповідно до рішення суду 103 910,00 грн, фактично сплатив 131 499,67 грн. (т. 1, а.с. 55-57). Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1-2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. Право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року). Право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить виключно тому з батьків, з ким проживає дитина; закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 грн, відповідно мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину зазначеного віку становить 1756 грн. Встановлений рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року розмір аліментів у твердій грошовій сумі 400 грн щомісячно є більш ніж у чотири рази меншим за мінімальний гарантований законом розмір аліментів на дитину відповідного віку, а отже об`єктивно не забезпечує гармонійного розвитку дитини та не відповідає вимогам статті 182 СК України. Колегія суддів зазначає, що встановлена невідповідність визначеного судом розміру аліментів мінімальному розміру, гарантованому законом, є самостійною та достатньою підставою для зміни способу стягнення аліментів, незалежно від оцінки інших доводів сторін щодо зміни їхнього матеріального чи сімейного стану. Щодо доводів відповідача про зловживання позивачкою процесуальними правами шляхом повторного звернення з аналогічним позовом, колегія суддів зазначає, що право на зміну способу стягнення аліментів належить виключно одержувачу аліментів та не обмежується законом кількістю попередніх звернень до суду. При цьому визначальною обставиною для вирішення цієї справи є об`єктивний факт невідповідності встановленого у 2015 році розміру аліментів мінімальним гарантіям, встановленим чинним законодавством, який сам по собі не залежить від суб`єктивної оцінки мотивів позивачки та підлягає врахуванню судом незалежно від кількості попередніх звернень. Доводи відповідача про те, що позивачка під виглядом зміни способу стягнення аліментів фактично домагається зміни їх розміру, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту статті 192 СК України та правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року, прямо випливає, що зміна розміру аліментів може здійснюватися, зокрема, шляхом зміни способу їх присудження. Доводи відповідача щодо переплати аліментів у розмірі 27 589,67 грн станом на 30 листопада 2023 року колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена обставина стосується виконання відповідачем уже встановленого судовим рішенням від 09.02.2015 обов`язку за минулий період та не є перешкодою для зміни способу стягнення аліментів на майбутнє. Питання наявності чи відсутності заборгованості (переплати) за раніше встановленими зобов`язаннями підлягає вирішенню в порядку виконавчого провадження. Доводи відповідача щодо погіршення його сімейного стану у зв`язку з необхідністю опікуватися батьками-пенсіонерами, зокрема батьком, який має встановлену групу інвалідності, колегія суддів враховує, однак зазначає, що сама по собі наявність у платника аліментів інших утриманців, без доведення істотного погіршення його власного матеріального становища, не є безумовною підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів. Матеріалами справи підтверджується стабільний та значний дохід відповідача, а доказів того, що цей дохід є недостатнім для одночасного забезпечення потреб дитини та надання допомоги батькам, матеріали справи не містять. Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції не скористався передбаченим частиною 2 статті 13 ЦПК України правом витребувати докази з власної ініціативи в інтересах захисту неповнолітньої дитини та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи відомостям Державної податкової служби України про доходи відповідача, здобутим на виконання ухвали суду від 26 вересня 2024 року, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України щодо всебічної, повної, об`єктивної оцінки кожного доказу окремо та у сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення від 03 липня 2014 року у справі «Мала проти України», заява № 4436/07). За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Щодо визначення дати, з якої підлягають стягненню аліменти у зміненому розмірі, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої стягнення аліментів відповідно до нового способу починається з дня набрання судовим рішенням законної сили (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18, постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19). За таких обставин, незважаючи на те, що позивачка просила стягувати аліменти у зміненому розмірі з дня пред`явлення позову, колегія суддів, керуючись наведеною усталеною практикою Верховного Суду, вважає за необхідне визначити дату початку стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання цією постановою законної сили, у зв`язку з чим апеляційна скарга та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про зміну способу стягнення аліментів. Позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів є вимогою немайнового характеру, у зв`язку з чим судовий збір за подання позовної заяви становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - року подання позовної заяви (3028 грн), тобто 1211,20 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 1211,20 х 150% = 1816,80 грн. Разом судовий збір за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій становить 1211,20+1816,80 = 3028,00 грн, який відповідно до частини 1, частини 13 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину задовольнити частково. Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 619/5920/14-ц, з твердої грошової суми 400 грн щомісячно на 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання цією постановою законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина