Ухвала КАС ВС № 620/11353/25

УХВАЛА 06 липня 2026 року м. Київ справа № 620/11353/25 адміністративне провадження № К/990/27396/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №620/11353/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу у заниженому розмірі виплачених за період з 18 червня 2025 року по 17 вересня 2025 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки, грошової компенсації за не використану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням (щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій), одноразових додаткових видів грошового забезпечення), визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату виплачених за період з 18 червня 2025 року по 17 вересня 2025 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки, грошової компенсації за не використану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій), одноразових додаткових видів грошового забезпечення), визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання документа про сплату судового збору. Також в ухвалі роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення вказаного недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) така буде їй повернута. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №620/11353/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Відповідач повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №620/11353/25 залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у задоволенні клопотання військової частини про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №620/11353/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Не погодившись із ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 15 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №620/11353/25. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права. просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, направити справу на розгляд до апеляційного суду. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд встановив, що оскаржуване судове рішення постановлено 11 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу подано 12 лютого 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 11 травня 2026 року зазначив, що, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначив, що вперше з апеляційною скаргою звернувся у строк, який передбачений нормами закону. Водночас суд апеляційної інстанції виходив із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України. Апеляційний суд звернув увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору у визначеному законом розмірі та подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, неможливість сплатити судовий збір не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку в цьому випадку саме по собі швидке подання апеляційної скарги вдруге не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов`язків. Бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов`язку по сплаті судового збору свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Отже, за висновками апеляційного суду наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстави до поновлення пропущеного апелянтом строку відсутні. Керуючись положеннями статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначає, що відповідачем у касаційній скарзі жодним чином не спростовано, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини. Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги. Суд також зазначає, що саме по собі посилання відповідача на подання первинної апеляційної скарги у межах установленого строку, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження. Повторне подання апеляційної скарги після її повернення саме по собі не відновлює та не зупиняє перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження. Поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності об`єктивно непереборних причин суперечило б принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, та призвело б до невиправданого порушення балансу між сторонами у справі. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору. Отже, військова частина НОМЕР_1 належним чином не обґрунтувала, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження, а тому невикладення у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №620/11353/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак