Ухвала КАС ВС № 380/3876/26

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 02 липня 2026 року м. Київ справа №380/3876/26 адміністративне провадження № К/990/30332/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/3876/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, у якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134450017298 від 11.09.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% (вісімдесяти восьми відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.04.2025 № 37, яка видана Восьмим апеляційним адміністративним судом, починаючи з 19.01.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% (вісімдесяти восьми відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.04.2025 № 37, яка видана Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №134450017298 від 11.09.2025 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 №

37. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 № 37, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.01.2024, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та затвердженого нею Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. На адресу Верховного Суду 29.06.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржник не зазначає підстави касаційного оскарження відповідно до вимог частини четвертої статті 328 цього Кодексу. При цьому відповідач вважає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України). Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності. В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, які наведені у підпункті "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес. Колегія суддів також відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить. Отже, доводи скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими. Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Колегія суддів наголошує, що посилання скаржника на обставини, які передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину 4 статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, відповідачем не наведено. При цьому колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, підтверджуючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, врахував висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, де суд касаційної інстанції вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24 щодо правового висновку про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: "у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці". Отже, враховуючи викладено, суди дійшли висновку, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. Відповідач в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку. Посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У тексті касаційної скарги також містяться посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах №380/6218/24, №500/1216/23, № 240/16372/23. При цьому відповідач наголошує, що у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії. Верховний Суд зауважує, що оскільки посилання на постанови Верховного Суду наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України та без відповідних обґрунтувань, суд касаційної інстанції не бере такі до уваги. Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з цим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є чітке зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин. Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №380/3876/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді С.Г. Стеценко С.М. Чиркін