Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3335/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/3335/25 пров. № А/857/29319/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Мартинова Георгія Костянтиновича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання перерахувати і виплачувати пенсію за віком із урахуванням визначеного показника середньої заробітної плати (суддя суду І інстанції: Скраль Т.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 03.06.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: 03.06.2025р.),- В С Т А Н О В И В: 02.05.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Мартинов Г.К., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Закарпатській обл., яка полягає в незастосуванні при нарахуванні позивачу з 07.04.2025р. пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком, із застосуванням коефіцієнтів збільшення цього показника за 2022-2024 роки; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із 07.04.2025р. із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком, а саме 2022-2024 роки (а.с.1-4). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.11-12). Відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною бездіяльності ГУ ПФ України в Закарпатській обл., яка полягає в незастосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 з 07.04.2025р. пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2022 - 2024 роки; зобов`язано ГУ ПФ України в Закарпатській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 07.04.2025р. пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме 2022 - 2024 роки, з врахуванням раніше виплачених сум; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.42-46). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.48-50). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що з 29.08.2016р. на підставі поданої заяви та документів доданих до неї позивачу призначено пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку передбаченого п.«а» ст.55 Закон України «Про пенсійне забезпечення». 07.04.2025р. позивач звернувся із заявою про перехід (перерахунок) пенсії за віком. За наслідками розгляду заяви позивача переведено на пенсію за віком з 04.04.2025р. Позивач помилково вважає, що розрахунок розміру його пенсії з 29.08.2016р. здійснений згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідно пенсія не розраховувалась відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, з 29.08.2016р. позивач отримував пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку передбаченого п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом з тим, Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає тільки право на призначення, тобто, визначає сукупність умов, яких особа має дотриматись при зверненні за призначенням даного виду пенсії, яке дає їй право вийти передчасно на пенсію. Отже, розрахунок вказаного розміру пенсії здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на зазначене, в розглядуваному випадку є відсутнім призначення пенсії за віком вперше. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою від 15.06.2026р. витребувано із ініціативи апеляційного суду від пенсійного органу додаткові докази по справі, які в установлені строки представлені відповідачем (а.с.63-66, 71-99). Поряд з цим, відповідач подав до апеляційного суду заяву про закриття провадження у справі, оскільки позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.69-70). Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивачу ОСОБА_1 з 29.08.2016р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.79-82, 94-99). На підставі заяви позивача від 07.04.2025р. та рішення ГУ ПФ України в Закарпатській обл. № 921160147317 від 11.04.2025р. ОСОБА_1 переведений з 04.04.2025р. на пенсію за віком згідно вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 5548 грн. 62 коп.; страховий стаж склав 35 років 10 місяців 04 дні (а.с.15-19, 20-21). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу з 07.04.2025р. пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, представник позивача звернулася до суду із розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 29.08.2016р. позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2025р. необхідно розцінювати як таке, що відбулося вперше. Отже, пенсійний орган був зобов`язаний з 04.04.2025р. призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, тобто, з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є перерахунок пенсії позивача за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із 07.04.2025р. із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком, а саме 2022-2024 роки. При цьому, ключове значення для правильного вирішення розглядуваного спору має встановлення видів пенсії, яку отримував позивач до 04.04.2025р. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/. Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною 3 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Апеляційний суд враховує, що у постанові від 16.06.2020р. в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016р. у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018р. у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі № 500/1216/23. У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 29.08.2016р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 07.04.2025р. Отже, доводи апелянта про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в розглядуваному випадку відбулось призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2025р. у справі № 200/1478/24. Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права на нарахування та виплату територіальним органом ПФ України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії. Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід вважати зобов`язання ГУ ПФ України в Закарпатській обл. здійснити перерахунок та виплату позивачу з 07.04.2025р. (дата перерахунку визначена згідно заявлених позовних вимог) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до ч.2 ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача, колегія суддів зазначає наступне. Представленими відповідачем доказами достовірно стверджується, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської обл. 04.07.2025р. видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.70). Згідно п.5 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відповідно до ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (ч.1). Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (ч.2). Згідно ст.1219 Цивільного кодексу /ЦК/ України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з її смертю. Спірні правовідносини у розглядуваній справі стосуються перерахунку та виплати пенсії позивача, а тому ці відносини є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме. Таким чином, ця справа підлягає закриттю лише у разі постановлення судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого рішення. Оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення суду за повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, правильного застосування норм матеріального і процесуального права, розглядувані правовідносини не допускають правонаступництва, тому рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2025р. в адміністративній справі № 260/3335/25 слід залишити без змін в силу приписів ч.2 ст.319 КАС України. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Закарпатській обл. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2025р. в адміністративній справі № 260/3335/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 06.07.2026р.