Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7945/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7945/26 пров. № А/857/32940/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Глазька С. М., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М, розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року про повернення позовної заяви ( головуючий суддя Братичак У.В., м. Львів) у справі № 380/7945/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», в якому просить: визнати бездіяльність Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 23.10.2025 та запитуваної у ньому інформації; зобов`язати Відокремлений підрозділ «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит від 23.10.2025 та запитувану у ньому інформацію. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надсилання до суду документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору та копії паспорта та копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) на підтвердження особи позивача. 12.05.2026 від позивачки надійшла заява, в якій серед іншого, зазначила, що подані нею документи повністю відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки дозволяють суду чітко розрахувати 5 відсотків річного доходу та порівняти його з розміром судового збору. Вважає, що суд не надав оцінки наданим доказам про наявність умов для звільнення від сплати судового збору та зробив передчасний висновок про залишення позовної заяви без руху. Просила звільнити від сплати судового збору та відкрити провадження у справі. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 позовну заяву повернуто позивачу. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи, такі як відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих з них податків від 14.04.2026 за період з січня 2025 року по лютий 2026 року, копія листа Державного центру зайнятості від 09.02.2026 №33/1011/1274-26 про те, що позивач не перебуває на обліку як особа, яка шукає роботу, та не була зареєстрована як безробітна, не отримувала виплати допомоги по безробіттю, копія листа Пенсійного фонду України від 16.02.2026 про те, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії, копія листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 13.02.2026 про те, що позивач не отримує соціальну допомогу, не містять інформації про наявність у позивача рухомого майна, не містять усієї інформації про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, сукупного доходу сім`ї, про заборгованість, тощо. Також, вказував на те, що надані позивачем відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у неї інших джерел доходів, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та як наслідок про повернення позовної заяви позивачу. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що документи, що додаються до позовної заяви, визначені статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та містять вичерпний перелік таких документів, положення вказаної статті не покладають на позивача обов`язку додавати до позовної заяви докази адміністративно-процесуальної правоздатності, зокрема, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків на підтвердження особи позивача. Вказує, що на підтвердження майнового стану, до суду було надано довідку про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік, яка сформована на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, яка містить відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати, а сформована на його основі довідка є єдиним повним та належним джерелом інформації про дохід за 2025 рік. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається за приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до адміністративного суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відтак, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору, та неподанням копії паспорта та копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків на підтвердження особи позивача. Разом з тим до позовної заяви було подано заяву про звільнення від сплати судового збору та додано такий пакет документів як копії листів Державного центру зайнятості № 33/1011/1274-26 від 09.02.2026, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2603-вих-19360 від 13.02.2026, Департаменту з питань цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/11642 від 16.02.2026 на підтвердження відсутності факту отримання у попередньому календарному році будь-яких видів пенсії, виплат допомоги по безробіттю, соціальних допомог чи компенсаційних виплат. На виконання вказаної ухвали позивач надала заяву у якій просила звільнити її від сплати судового збору на підставі раніше наданих документів. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виснував, що зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо. Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується та зазначає наступне. Суд звертає увагу, що вимогами статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. Сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами). Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період січень 2025 - лютий 2026 від 14.04.2026., інформація щодо джерел / сум виплачених доходів та утриманих податків за 2025-2026 роки в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня. Згідно з листом Департаменту з питань цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/11642 від 16.02.2026 позивач, як отримувач пенсії на обліку в органах пенсійного фонду не перебуває, інших видів соціальних допомого не отримує. У відповідності до листа Державного центру зайнятості від 09.02.2026, позивач не перебуває на обліку в Державному центрі зайнятості як безробітна та не отримує допомогу по безробіттю. Отже, матеріалами справи підтверджено майновий стан позивача, а саме відсутність річного доходу за попередній календарний рік перед зверненням з позовом. Однак, судом першої інстанції не враховано наданих позивачкою документів. Щодо посилання суду першої інстанції на ненадання копії паспорта та копії РНОКПП для підтвердження особи позивача, колегія суддів наголошує на такому. Форма та зміст позовної заяви, а також документи, які до неї додаються, визначені у статтях 160 та 161 КАС України. Вказана стаття містить чіткий та вичерпний перелік вимог до позовної заяви т документів, що до неї додаються. Обов`язку додавати копію паспорта громадянина чи довідки про присвоєння коду РНОКПП вказана стаття не містить. Корім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 подала позовну заяву в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Згідно з чинним процесуальним законодавством та алгоритмами функціоналу ЄСІТС, доступ до системи здійснюється виключно після ідентифікації особи за допомогою Кваліфікаційно електронного підпису (КЕП), що автоматично верифікує та підтверджує дані про особу, включаючи її РНОКПП. Таким чином, ідентифікація позивача вже була належним чином здійснена та технічно підтверджена державною судовою системою при поданні позовної заяви. З огляду на те, що позивач вжила всіх залежних від неї процесуальних заходів для підтвердження майнового стану, у суду першої інстанції були наявні всі законні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплавати судового збору. Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим. Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 380/7945/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Глазько судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 06.07.26