Постанова 4856 № 600/2009/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2009/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 06 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звнернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000551/2 від 07.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА40В000/2024/000552/2 від 08.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000553/2 від 11.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000556/2 від 12.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000557/2 від 13.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000560/2 від 20.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000563/2 від 20.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000575/2 від 25.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000577/2 від 28.11.2024; - визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2024/000576/2 від 28.11.2024. В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення товар та визначено його митну вартість за основним методом. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 позов задоволено повністю та вирішено питання про судові витрати. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Приватне підприємство Віктор-Ком Імпекс зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.02.2007 року, за місцезнаходженням: 58029, Чернівецька область, Глибоцький район, с.Йорданешти, вул.Корнец, 24, код ЄДРПОУ 34864103. 26 березня 2025 року між Акціонерним товариством SOCIETATE NATION ALA А SARII S.A., як постачальником, та Приватним підприємством Віктор-Ком Імпекс, як бенефіціаром укладено Договір поставки №45/26.03.2024. Відповідно до ст.8.2 Договору вартість угоди становить 108756 євро, звільнення від ПДВ відповідно до Директиви 2006/112/СЕ ст.146 і розраховується відповідно до максимальної договірної кількості цін, узгоджених сторонами. Згідно ст. 15.1 Договору постачальник надсилає Бенефіціару документи, що супроводжують продукт: рахунок-фактуру, та/або накладну на продукцію, дублікат товарно-транспортної накладної, сертифікат якості або акт відповідності, оригінал примірника приймального документа, складений відповідно до статті 12; ветеринарно-санітарний сертифікат, залежно від обставин, на вимогу Бенефіціара, сертифікат походження на вимогу Бенефіціара. На виконання вказаного контракту до митного контролю та митного оформлення позивачем було подано митні декларації: №24UA408020055470U8 від 07.11.2024; №24UA408020055677U6 від 08.11.2024; №24UA408020056164U1 від 11.11.2024; №24UA408020056392U1 від 12.11.2024; №24UA408020056522U4 від 13.11.2024; №24UA408020057500U0 від 20.11.2024; №24UA408020057524U6 від 20.11.2024; №24UA408020058253U2 від 25.11.2024; №24UA408020058747U0 від 28.11.2024; №24UA408020058750U1 від 28.11.2024. До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунки-фактури (інвойси); автотранспортні накладні; калькуляцію на транспортні витрати по перевезенню вантажу власним транспортним засобом; довідки про транспортні витрати; рахунки на оплату; копії митних декларацій країни відправлення; документи на перевезення; декларації митної вартості; декларації-інвойс; інші некласифіковані документи. За результатами розгляду митних декларацій №24UA408020055470U8 від 07.11.2024; №24UA408020055677U6 від 08.11.2024; №24UA408020056164U1 від 11.11.2024; №24UA408020056392U1 від 12.11.2024; №24UA408020056522U4 від 13.11.2024; №24UA408020057500U0 від 20.11.2024; №24UA408020057524U6 від 20.11.2024; №24UA408020058253U2 від 25.11.2024; №24UA408020058747U0 від 28.11.2024; №24UA408020058750U1 від 28.11.2024, Чернівецькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UА408000/2024/000551/2 від 07.11.2024; №UА40В000/2024/000552/2 від 08.11.2024; №UА408000/2024/000553/2 від 11.11.2024; №UА408000/2024/000556/2 від 12.11.2024; №UА408000/2024/000557/2 від 13.11.2024; №UА408000/2024/000560/2 від 20.11.2024; №UА408000/2024/000563/2 від 20.11.2024; №UА408000/2024/000575/2 від 25.11.2024; №UА408000/2024/000577/2 від 28.11.2024; №UА408000/2024/000576/2 від 28.11.2024, згідно з якими митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями, звернувся до суду з даним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте декларант повідомив про неможливість їх надання. Враховуючи ненадання додаткових документів, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України заявлена митна вартість не може бути визнана. Було проведено процедуру консультацій та обрано резервний метод визначення митної вартості, оскільки інші методи не могли бути застосовані через відсутність відповідної інформації. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України). Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За приписами частини 4-6 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В силу норм частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості є перший метод за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Стаття 58 МК України регулює метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 2-3 статті 58 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витребування додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 14.08.2018 у справі № 826/5868/16, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин. Як встановлено судом, позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронні митні декларації №24UA408020055470U8 від 07.11.2024; №24UA408020055677U6 від 08.11.2024; №24UA408020056164U1 від 11.11.2024; №24UA408020056392U1 від 12.11.2024; №24UA408020056522U4 від 13.11.2024; №24UA408020057500U0 від 20.11.2024; №24UA408020057524U6 від 20.11.2024; №24UA408020058253U2 від 25.11.2024; №24UA408020058747U0 від 28.11.2024; №24UA408020058750U1 від 28.11.2024, з метою митного оформлення товару. До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунки-фактури (інвойси); автотранспортні накладні; калькуляцію на транспортні витрати по перевезенню вантажу власним транспортним засобом; довідки про транспортні витрати; рахунки на оплату; копії митних декларацій країни відправлення; документи на перевезення; декларації митної вартості; декларації-інвойс; інші некласифіковані документи. Однак, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про те, що виявлені ним у документах, поданих декларантом, розбіжності мали реальний вплив на правильність визначення митної вартості товару, що не узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України. Як убачається з матеріалів справи, позивач визначив митну вартість товару із застосуванням основного методу, передбаченого Митним кодексом України, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом із тим відповідачем не наведено належного обґрунтування, з яких саме підстав подані декларантом документи не усувають встановлених, на його думку, розбіжностей, а також не конкретизовано, які саме невідповідності містяться у цих документах та яким чином вони впливають на правильність визначення митної вартості. Колегія суддів виходить із того, що у разі встановлення контролюючим органом розбіжностей у документах, поданих декларантом, на нього покладається обов`язок чітко зазначити, які саме документи містять такі розбіжності, які саме їх показники є суперечливими та чому ці обставини перешкоджають застосуванню основного методу визначення митної вартості. Проте матеріали справи не містять доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення, є недостатніми або такими, що у своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про митну вартість товару чи свідчать про неможливість застосування обраного декларантом методу її визначення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, оскільки містили всі необхідні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціну, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за відповідний товар. Водночас митним органом як суб`єктом владних повноважень не доведено існування належних правових підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності відомостей, поданих декларантом на підтвердження правильності визначення митної вартості товару за ціною договору. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем разом із митними деклараціями були подані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому висновок відповідача щодо наявності в них розбіжностей та непідтвердження митної вартості за ціною договору є необґрунтованим. Відповідно, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару правомірно визнані судом першої інстанції протиправними. Також відповідачем не доведено, що документи, витребувані митним органом у декларанта, були необхідними саме для усунення або спростування тих розбіжностей, на які він посилався як на підставу для прийняття спірних рішень. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, відповідно до якої основними документами, що підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунок-фактура (інвойс). Натомість при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач не навів конкретних та належним чином мотивованих доводів щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Колегія суддів також зазначає, що спосіб здійснення оплати за поставлений товар (готівковий чи безготівковий), так само як і строки її проведення (попередня оплата, післяплата чи відстрочення платежу), самі по собі не впливають на визначену сторонами ціну товару, встановлену умовами контракту, з урахуванням передбачених договором додаткових платежів, якщо такі мали місце. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15. За наведених обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи митного органу про неможливість здійснення перевірки числових значень митної вартості товару, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень. Щодо доводів апеляційної скарги митного органу в частині непідтвердження транспортних витрат, колегія суддів зазначає таке. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених положень Правил №599 свідчить про те, що вони не містять вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися витрати на транспортування товару. Водночас МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. За таких обставин подані позивачем рахунок-фактура, довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу та калькуляція транспортних витрат є належними і допустимими доказами на підтвердження відповідних витрат. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд, серед іншого, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-и) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами. Митний кодекс України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що подані декларантом довідки, рахунки та калькуляції не є документами, які підтверджують витрати на транспортування, як підстава для коригування митної вартості товару є необґрунтованим. Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17, відповідно до якої наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 05.03.2019 у справі №813/1532/17 та постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А. Як встановлено судом, декларантом були подані документи, достатні для визначення митної вартості товару за основним методом, які у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість, тоді як відповідач не навів належних і достатніх доводів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності її визначення. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невключення до митної вартості окремих складових витрат за умовами поставки FCA. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, митний орган сам зазначив, що за умовами поставки FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту шляхом передавання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (Франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір, податки. Разом із тим відповідач дійшов висновку, що у довідках про транспортні витрати заявлено лише транспортні витрати, а тому виникає питання щодо включення інших складових до митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про суперечливість такої позиції відповідача, оскільки, визнаючи, що відповідно до умов поставки FCA зазначені витрати покладаються саме на продавця, митний орган водночас безпідставно вказує на відсутність документального підтвердження їх включення до митної вартості товару. Водночас у транспортних документах позивача об`єктивно не могло міститися відомостей про оплату навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, експортного мита, митного збору та податків, оскільки відповідно до умов поставки FCA (Франко перевізник) такі витрати покладаються виключно на продавця. Більше того, саме за умовами поставки FCA обов`язок щодо завантаження товару, а також сплати експортних витрат (навантажувальних робіт, експортного мита, митного збору) покладається на продавця, а тому такі складові у цьому випадку не потребували додаткового документального підтвердження декларантом та не підлягали окремому включенню до митної вартості товару. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження оплати товару колегія суддів зазначає таке. Статтею 10 Договору №45/26.03.2024 від 26.03.2024 визначено порядок здійснення розрахунків, відповідно до якого бенефіціар здійснює оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених статтею 9 договору, шляхом 100 % попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, а платіж має бути здійснений таким чином, щоб на дату поставки товару відповідні кошти були зараховані на рахунок постачальника. Крім того, статтею 9 зазначеного Договору визначено порядок поставки товару та передбачено надання гарантії належного виконання контракту. Таким чином, умови Договору містять відомості щодо порядку здійснення платежів та строків фінансових розрахунків між сторонами. Разом із тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у процедурах контролю правильності визначення митної вартості предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, тоді як умови оплати товару безпосередньо ціни товару не стосуються. Відтак відомості щодо умов оплати не можуть самі по собі бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості. При цьому подані декларантом рахунки-фактури (інвойси) належним чином підтверджували ціну товару. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження позивачем включення вартості упаковки до митної вартості товару з огляду на таке. Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до умов Договору №45/26.03.2024 від 26.03.2024 постачальник і бенефіціар чітко погодили, що вартість тари (упаковки) товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті. Отже, відомості щодо включення цих складових до митної вартості товару, як того вимагає частина десята статті 58 МК України, містяться в умовах укладеного сторонами договору. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактурна вартість товару в пункті передачі транспортній компанії вже охоплювала вартість товару разом із пакуванням, а тому окреме документальне підтвердження вартості упаковки не вимагалося. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно дотримання митним органом процедури консультацій, передбаченої статтею 57 МК України, колегія суддів зазначає таке. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, митний орган зазначив про проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та навів причини неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару. Водночас відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач посилався на проведення процедури консультацій шляхом обміну електронними листами між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Разом із тим сама лише вказівка у спірному рішенні на проведення консультацій не може свідчити про фактичне дотримання митним органом вимог частини четвертої статті 57 МК України. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактичного проведення консультацій між митним органом та декларантом, передбачених статтею 57 МК України. Саме лише посилання в оскаржуваному рішенні на проведення таких консультацій не свідчить про дотримання митним органом вимог закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 у справі №809/257/17, яку колегія суддів враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на проведення консультацій та відсутність правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано разом з митними деклараціями до митного органу усі належні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, а висновок відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару, є безпідставним. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.