Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2369/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2369/25 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа - Комунальне підприємство "Первомайський міський водоканал" про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2025 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2025 року № 142850007696 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком від 01.01.2025 року; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивачки, понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2025 року № 142850007696 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.01.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи за відсутністю інформації про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку. Апелянт зазначає, що у випадку не сплати страхових внесків, період роботи не зараховується до страхового стажу. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що з 01.01.2004 період трудової діяльності зараховується до страхового стажу, а дохід враховується для обчислення пенсії виключно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку сплати страхових внесків та/або єдиного внеску до Пенсійного Фонду України. Зазначає, що відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 інформація про сплату страхових внесків за період з 03.2004 по 11.2004, з 02.2008 по 12.2010 та з 09.2011 по 04.2014 відсутня. Апелянт зазначає, оскільки система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача за періоди роботи з 03.2004 по 11.2004, з 02.2008 по 12.2010 та з 09.2011 по 04.2014, спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача. Відзиву на апеляційну скаргу позивачкою до суду не надано. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV. За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами якого прийнято рішення від 02 січня 2025 року № 142850007696 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений згідно п.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058) становить 60 років. Вік заявниці 60 років 00 місяців 08 днів. Необхідний страховий стаж 31 рік. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу 24 роки. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж особи становить 25 років 00 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки з 03.2004 по 11.2004, з 02.2008 по 12.2010 та з 09.2011 по 04.2014, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії, відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу. Зазначено, що ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати внесків до Пенсійного фонду, а тому наявність відповідної заборгованості підприємства не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів її роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року у Комунальному підприємстві «Первомайський міський водоканал». При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивача, що дії стосовно зарахування стажу та повторного розгляду заяви мають бути здійснені ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки ГУ ПФУ в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо них позовних вимог. Суд вважав, що ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії, є уповноваженим органом, який має прийняти рішення про зарахування стажу та щодо призначення/відмови у призначенні пенсії, а прийнявши це рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до ГУ ПФУ в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги та в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці. Колегія суддів зазначає, що записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №

58. Колегія суддів звертає увагу, що автентичність записів у трудовій книжці позивачки у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Натомість, як зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії - за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки з 03.2004 по 11.2004, з 02.2008 по 12.2010 та з 09.2011 по 04.2014, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів зазначає, відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Згідно з ч.4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ч. 1 та 2 ст. 20 Закону № 1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 10 ст. 20 Закону № 1058). Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058). Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивачки обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачці періодів її роботи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати внесків до Пенсійного фонду, а тому наявність відповідної заборгованості підприємства не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів її роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року у Комунальному підприємстві «Первомайський міський водоканал». Відтак, відповідач протиправно не зараховує до страхового стажу періоди роботи з 03.2004 по 11.2004, з 02.2008 по 12.2010 та з 09.2011 по 04.2014, посилаючись на дані із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - ці періоди зараховуються відповідно до ЗУ № 1058 на підставі трудової книжки. При цьому, відповідач не вказує на відсутність будь-яких конкретних документів чи їх необхідність для зарахування спірних періодів до стажу позивачки, не просив позивача надати виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків у період роботи позивача на цьому підприємстві. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо реалізації пенсійним органом своїх повноважень для встановлення дійсних обставин трудової діяльності ОСОБА_1 . Доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2025 року № 142850007696 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.2004 року по 11.2004 року, з 02.2008 року по 12.2010 року та з 09.2011 року по 04.2014 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.01.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: І.І. Тарновецький