Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6857/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6857/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/6857/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.06.2025 № 914210160867, про відмову в перерахунку пенсії позивачу; зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 03.06.2025 року на підставі пункту б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, та із зарахуванням до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком № 2 та із врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 27.09.1995 по 16.02.1997, з 21.03.1997 по 31.01.2011, з 26.03.2015 по 30.04.2015, з 05.05.2015 по 31.10.2019, з 18.11.2019 по 31.03.2020, з 23.02.2023 по 02.06.2025 у подвійному розмірі. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, а отже відповідала всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість пенсійний орган, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивачки, чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. За позицією позивачки, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За позицією відповідача право особи на призначення пільгової пенсії за Списком №2 виникає по досягненню пенсійного віку 55 років, який на час звернення із заявою про призначення пенсії позивачка не досягла. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.11.2019 № 2311-5000228526. Зареєстроване місце проживання Позивача: АДРЕСА_1 . Адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Позивач працювала на наступних посадах: в період з 27.09.1995 по 16.02.1997, з 21.03.1997 по 21.05.2002 на посаді медсестри палатної в психоневрологічній лікарні м. Дзержинськ (на теперішній час КНП Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ); в період з 22.05.2002 по 30.09.2009 на посаді старшої медсестри відділення КНП Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ; в період з 01.10.2009 по 31.03.2010 на посаді медсестри денного стаціонару на 0,5 ставки та маніпуляційної медсестри денного стаціонару на 0,5 ставки КНП Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ; в період з 01.04.2010 по 31.12.2010 на посаді маніпуляційної медсестри денного стаціонару на 1,0 ставки КНП Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ; в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 на посаді маніпуляційної медсестри денного стаціонару на 0,5 ставки та медсестри соцдопомоги диспансерного відділення на 0,5 ставки КНП Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ; в період з 26.03.2015 по 30.04.2015 на посаді сестри медичної старшої диспансерного відділення № 3 м. Дзержинська в Комунальній лікувальній профілактичній установі Міський наркологічний диспансер м. Слов`янська; в період з 05.05.2015 по 01.05.2019 на посаді сестри медичної старшої у диспансерному наркологічному відділенні м. Торецька відокремленого структурного підрозділу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Краматорська у м. Костянтинівка; в період з 02.05.2019 по 31.10.2019 на посаді сестри медичної (процедурної) у диспансерному наркологічному відділенні м. Торецька відокремленого структурного підрозділу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Краматорська у м. Костянтинівка; в період з 18.11.2019 по 31.03.2020 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) наркологічного відділення № 2 в Комунальній установі Обласний клінічний наркологічний диспансер Запорізької обласної ради; в період з 23.02.2023 по теперішній час на посаді сестри медичної стаціонару у 4-му психіатричному жіночому відділенні в Комунальному некомерційному підприємстві Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради. В зазначені періоди роботи позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати в період з 22.07.2001 по 04.08.2001. У відпустках по догляду за дитиною до трьох та до шести років у зазначені періоди Позивач не перебувала. Зазначені періоди роботи позивача підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.09.1995 та уточнюючими довідками лікувальних закладів (копії додані до позову). 03.06.2025 позивач звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою встановленої форми зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Зазначену заяву було передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Листом відділу обслуговування громадян № 6 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.06.2025 № 0800-0209-8/58129 надіслано на адресу позивача копію рішення про відмову в перерахунку пенсії від 11.06.2025 № 914210160867. Рішенням про відмову в перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2025 № 914210160867 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно заяви від 03.06.2025 № 3416, оскільки на день подання заяви (03.06.2025) заявниці не виповнилось 55 років. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком за Списком № 2, відповідач зазначає, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж на дату звернення становить 31 рік 11 місяців 23 дні, а також стаж роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування 10 років 15 днів. Не погоджуючись з рішенням відповідача від 11.06.2025 № 914210160867, позивач звернулася до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Так, судом встановлено, що фактично підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за поданою нею заявою, слугували висновки органу ПФУ щодо недосягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення пенсійного органу, наявність у позивачки загального страхового стажу, в тому числі спеціального, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідачем не заперечується. Отже, спірним у цій справі є досягнення позивачкою необхідного віку, який би давав останній право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Так, позивака вказує на те, що на час звернення до відповідача вона досягла 50-річного віку, що у відповідності до положень п. б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, згідно якої однією з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначено досягнення 50 років (для жінок), та з огляду на наявний стаж роботи, в тому числі пільговий, дає право позивачу на призначення спірної пенсії. За позицією відповідача, у спірному випадку застосуванню підлягають положення п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, згідно якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.. Оскільки на час звернення позивачки за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 остання не досягла вказаного віку, то підстави для призначення їй спірної пенсії відсутні. Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні приписам п. б ст.13 Закону №1788-XII у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII, за якими право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення 50 років. Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, що викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Так, 21 квітня 2021 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу №360/3611/20 та прийнято відповідне рішення, що набрало законної сили 3 листопада 2021 року після перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, якою змінено мотивувальну частину рішення. У зазначеному рішенні Верховного Суду визначено ознаки типової справи, а саме: 1) позивач - особа, яка: 2) звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; 3) на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; 4) набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; 5) б) відповідач - орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії. Суд апеляційної інстанції вважає, що передана на розгляд колегії суддів справа підпадає під ознаки типової справи, визначені у рішенні Верховного Суду. За таких обставин, з огляду на положення ч.3 ст.291 КАС України, суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі №360/3611/20, рішення в якій набрало законної сили та які полягають у такому. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду при перегляді зразкової справи дійшла висновку, що таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). При цьому, Велика Палата Верховного Суду також послалась на правовий висновок, сформульований нею раніше у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Таким чином, за такого правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку, який не спростовано аргументами апеляційної скарги, про те, що позивачка, яка на час звернення до відповідача досягла 50 років, мала необхідний страховий та пільговий стаж, набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне рішення органу ПФУ, яке мотивоване недосягненням позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним. Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача з якими останній пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги відповідача , не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова