Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/13414/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13414/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. (суддя Захарчук - Борисенко Н.В) в адміністративній справі №160/13414/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку з ним при звільненні, а саме не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29 травня 2021 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 17 квітня 2025 р. - не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100; - зобов`язати відповідача виплатити його середнє грошове забезпечення із урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, із урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29 травня 2021 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 17 квітня 2025 р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100. - визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 квітня 2025 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 11 квітня 2025 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив службу у Відділі урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі, яким 17 квітня 2025 р. на виконання вимог рішення суду у справі №160/18222/24 було виплачено йому заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р., однак не було нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини доходів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Судом: - визнано протиправною бездіяльність Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку із урахуванням перерахованої індексації за період з 30 травня 2021 р. року по 19 січня 2023 р. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100; - зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення із урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку із урахуванням перерахованої індексації за період з 30 травня 2021 р. по 19 січня 2023 р. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100; - визнано протиправною бездіяльність Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р.; - зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити або залишити його позов без розгляду з підстав порушених строків. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під доходами в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» слід розуміти доходи, які не мають разового характеру. Дохід позивача за рішенням суду у справі № 160/18222/24 має разовий характер. Також, судом першої інстанції проігноровано обмеження, встановленні статтею 117 КЗпП України з 19 липня 2022 р. в редакції Закону № 2352-ІХ, згідно із якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш як за шість місяців. У випадку позивача це 185 календарних днів, але судом визначено 598 календарних днів. Також, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із пропущеними строками звернення до суду. ОСОБА_1 звернувся із позовом лише 08 травня 2025 р., тобто майже через 5 років після звільнення, а також через 9 років від 01 січня 2016 р. - дата періоду за який він прагне отримати компенсацію. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024р. у справі №160/18222/24 зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 28 лютого 2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44; зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 р. по 12 квітня 2021 р. включно у розмірі 3554,11грн. щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44. 17 квітня 2025 р. на виконання рішення суду у справі №160/18222/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 203 076,44 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом. Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 29 травня 2021 р. позивача було звільнено, а лише 17 квітня 2025 р. на виконання рішення суду відповідачем було проведено із ним остаточний розрахунок (індексація грошового забезпечення), наявні підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 19 липня 2022 р. за весь період, а після 19 липня 2022 р. в межах шести місяців. Також, судом вказано, що оскільки відповідачем не було своєчасно виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р., він має право на отримання компенсації втрати частини доходів. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне. Відповідно до частин 1,5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 зазначила, що саме стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р., і відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення своїх прав в частині не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р., а також компенсації втрати частини доходів, позивачу стало відомо після 17 квітня 2025 р. - дати виплати індексації, до суду із позовом він звернувся 08 травня 2025 р., тобто у тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині індексації грошового забезпечення, слід зазначити наступне. Приписами статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Частиною 1,2 статті 117 КЗпП України в редакції, що діяла до 19 липня 2022 р. визначено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01 липня 2022 р., положення статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Цей Закон № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 р. Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 р. у справі № 560/9586/22 сформулював наступний правовий висновок: "Період затримки розрахунку при звільненні до 19 липня 2022 р. (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Період затримки розрахунку при звільненні з 19 липня 2022 р. регулюється редакцією статті 117 КЗпП України після внесення змін Законом №2352-ІХ і яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями". Як вбачається із копії наявного в матеріалах справи наказу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі №7-ос від 12 квітня 2021 р. ОСОБА_1 звільнено з 29 травня 2021 р. Натомість остаточний розрахунок із позивачем в частині індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р. відповідачем на виконання вимог рішення суду у справі №160/18222/24 проведено 17 квітня 2025 р. (а.с. 10,15). Застосовуючи наведений Верховним Судом підхід, загальний період затримки розрахунку із позивачем при звільненні з 30 травня 2021 р. (наступний день після звільнення) по 16 квітня 2025 р. (день, що передує остаточному розрахунку) умовно поділяється на два періоди: з 30 травня 2021 р. по 18 липня 2022 р. (останній день чинності попередньої редакції ст. 117 КЗпП) та з 19 липня 2022 р. (день набрання чинності Законом №2352-ІХ) по 16 квітня 2025 р. (день, що передує дню остаточного розрахунку). Тобто, в період з 30 травня 2021 р. по 18 липня 2022 р. виплата на підставі статті 117 КЗпП України не обмежується строком, однак її розмір визначається за принципом пропорційності. Починаючи з 19 липня 2022 р. виплата на підставі статті 117 КЗпП України обмежується шестимісячним строком. Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині індексації грошового забезпечення за період з 30 травня 2021 р. (наступного дня після звільнення) по 19 січня 2023 р. (в межах шести місяців після 19 липня 2022 р. - дати набрання чинності Законом №2352-ІХ) відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 р. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 р. по 12 квітня 2021 р., слід зазначити наступне. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян. Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 р. у справі №460/4188/20, від 27 липня 2022 р. у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 р. у справі №460/786/20, від 22 травня 2025 р. у справі №160/19149/23). Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 квітня 2021р. Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Дніпрі - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/13414/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 червня 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш суддя О.О. Круговий