Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12051/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р. Справа № 520/12051/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. (постановлену суддею Садовою М.І.) по справі № 520/12051/26 за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: 12.05.2026 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просив скасувати рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХХХІ сесія VІІІ скликання від 12.09.2025 р. № 4225-VІII «Про утворення комісії з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та затвердження Положення про комісію з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин. 12.05.2026 р. позивачем до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з листа секретаря Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області вих. № М14/09-13 від 11.05.2026 р. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду із адміністративним позовом залишено без задоволення та позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що позивач не погоджується з рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХХХІ сесія VІІІ скликання від 12.09.2025 р. № 4225-VІII «Про утворення комісії з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та затвердженням Положення про комісію з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не надано належних та допустимих доказів поважності пропуску строку до суду з цим позовом. Суд апеляційної інстанції не погоджується висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 р. у справі № 420/9301/24, від 08.05.2025 р. у справі № 154/548/21, від 14.01.2026 р. у справі № 300/681/25. Судовим розглядом встановлено, що позивач 04.05.2026 р. звернувся до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з заявою, в якій просив визнати землі, які розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання, у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2026 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%. За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача листом Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області вих. № М14/09-13 від 11.05.2026 р. повідомлено, що комісією з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складено акти обстеження земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0060, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000:0345та 6320482500:04:000:0342 та встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, що свідчить про їх придатність для використання. Як вбачається з заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 дізнався про рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХХХІ сесія VІІІ скликання від 12.09.2025 р. № 4225-VІII «Про утворення комісії з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та затвердження Положення про комісію з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з вищевказаного листа Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області вих. № М14/09-13 від 11.05.2026 р., а з позовною заявою про оскарження вищевказаного рішення та постанови звернувся 12.05.2026 р., тобто, у визначений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р., з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 121, 122, 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. по справі № 520/12051/26 - скасувати. Справу № 520/12051/26 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін