Постанова 4824 № 370/2535/25

Унікальний номер справи 370/2535/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8397/2026 Головуючий у суді першої інстанції О.С. Сініцина Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 03 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року, ухваленеу складі судді О.С. Сініциної в приміщенні Макарівського районного суду Київської області, у с т а н о в и в : До Макарівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» у серпні 2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (далі - ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», Товариство) в якій Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 217,50 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн. В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» зазначило, що згідно із відповідним договором факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору від 07 березня 2020 року № 3223311179/259726, укладеного з первісним кредитором ТОВ «Гоуфінгоу». Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 позовні вимоги ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість у розмірі 11 217, 50 грн., судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 15.03.2022, призваний за мобілізацією, а отже у відповідності до п. 14 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати штрафних санкцій, а також процентів за користування кредитом. Отже, на думку апелянта, заборгованість за договором кредиту у розмірі 11 217,50 грн. (з врахуванням відсотків) не могла бути покладена на нього для відшкодування. Також, на думку апелянта, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, суд хоча і зменшив його розмір, проте не в повній мірі врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони. ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», через представника Пархомчук С.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Зауважує, що заборгованість за договором була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надав первісному кредитору вищезазначені документи. Зазначає, що відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України з 15.03.2022 року. Водночас кредитний договір був укладений 07.03.2020 року, тобто більш ніж за два роки до його вступу на військову службу та набуття статусу військовослужбовця. У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи (їх представників) та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та клієнтом ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3223311179/259726, який підписано останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором R72577, за умовами якого: товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (а.с.17-19). В реквізитах сторін ОСОБА_1 зазначив рахунок № НОМЕР_2. Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ТОВ «Гоуфінгоу» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3223311179/259726 від 07.03.2020 ідентифікований товариством, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua - одноразовий ідентифікатор R72577; - дата відправки ідентифікатору позичальнику 07.03.2020; - номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380996023688 (а.с.12). Відповідно до повідомлення ТОВ «ПрофітГід», направленого на адресу ТОВ «Гоуфінгоу», між товариствами укладено договір на переказ коштів №ПГ-2 від 15 вересня 2018 року та відповідно до зазначеного договору, 07.03.2020 було успішно здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 500,00 грн на рахунок отримувача - платіжну картку отримувача № НОМЕР_2, призначення переказу: видача кредиту №3223311179/259726 (а.с.26). 31 травня 2021 року між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого, на умовах, встановлених цим Договором, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (а.с.19-22). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31 травня 2021 року, укладеного між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 03 червня 2021 року між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-03/06/21, згідно якого, на умовах, встановлених цим Договором, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (а.с.13-16). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-03/06/2021 від 03 червня 2021 року, укладеного між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (а.с.11). Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тому нарахована відповідно до умов договору заборгованість за тілом кредиту та відсотками підлягає стягненню з нього на користь позивача. Однак повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно з пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1045 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним». Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У справі встановлено, що 07 березня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3223311179/259726 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися їх. Таким чином, факт укладення договору про надання фінансового кредиту №3223311179/259726 від 07 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гоуфінгоу» є доведеним. 31 травня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31 травня 2021 року, укладеного між клієнтом ТОВ «Гоуфінгоу» та фактором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 03 червня 2021 року між кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та новим кредитором ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, укладеного між кредитором ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», останнє набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Як вбачається з умов договору про надання фінансового кредиту № 3223311179/259726 від 07.03.2020 року, зокрема пункту 1.4, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Згідно з розділом 7 договору відповідач зазначив наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_2. Факт перерахування грошових коштів підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід» про переказ на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в розмірі 3 500,00 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 3223311179/259726 від 07.03.2020 року у сумі 3 500,00 грн, однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 500,00 грн. Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту). Стягуючи відсотки в сумі 7 715,50 грн за договором про надання фінансового кредиту 3223311179/259726 від 07.03.2020 року, суд першої інстанції погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за відсотками, який надано позивачем, що є помилковим з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.» На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування. Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 3223311179/259726 від 07.03.2020 року був погоджений сторонами та становив 30 днів, тобто до 05 квітня 2020 року. Пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту передбачено, що продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять. Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1 942,50 грн за період з 07 березня 2020 року по 05 квітня 2020 року, виходячи з розрахунку: 3 500,00 грн (тіло кредиту) х 1,85% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту). Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 30 днів до 05 квітня 2020 року (строк кредитування). Отже, позивач ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив вказані докази по справі та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача процентів, які були нараховані поза межами, погодженого сторонами договору позики, строку кредитування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що за договором про надання фінансового кредиту № 3223311179/259726 від 07.03.2020 року з відповідача підлягає стягненню 5 442,50 грн, а саме: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 942,50 грн - нараховані проценти. Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що він як військовослужбовець, має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом, з огляду на наступне. Так, на підтвердження вказаного відповідач надав суду довідку від 25.09.2025 № 1/3321 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. З наданої довідки вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією (а.с. 65). Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Разом з тим, з поданих відповідачем документів не вбачається, що в період нарахування процентів по договору № 3223311179/259726 від 07.03.2020 року, а саме з 07 березня 2020 року по 05 квітня 2020 року відповідач набув статус військовослужбовця і на нього розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні, загальна сума стягнутої з відповідача за рішенням суду заборгованості за договором підлягає зменшенню з 11 217, 50 грн до 5 442,50 грн з вищевказаних підстав. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подачу позову Товариством було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1175,30 грн, (5 442,50х2422,40/11217,50). За таких обставин, суд змінює рішення суду першої інстанції і в цій частині, зменшує розмір стягнутого с відповідача на користь Товариства судового збору з 2422, 40 грн до 1175,30 грн Окрім того, слід зменшити витрати на правничу допомогу (стягнуті з відповідача на користь Товариства) пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з 7 500 грн до 3 638, 85 грн. (5 442,50х7 500,00/11217,50). З Товариства на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1870,65 (5 442,50х3 633,60/11217,50) за подачу апеляційної скарги, оскільки суд частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» суми заборгованості за договором позики № 3223311179/259726 від 07.03.2020 змінити, зменшити суму стягнутої заборгованості з 11 217, 50 грн. до 5 442,50 грн. Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» судового збору з 2 422, 40 грн. до 1 175,30 грн. та витрат на правничу допомогу з7 500 грн до 3 638, 85 грн. В іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (ЄДРПОУ:44243120, 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 870,65 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна