Постанова 4824 № 752/20266/25

Унікальний номер справи 752/20266/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/7220/2026 Головуючий у суді першої інстанції І. А. Кирильчук Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 03 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «ОТП Банк» розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк», подану представником Павленком Сергієм Валерійовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року, у с т а н о в и в : У серпні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 через представника - адвоката Мишковську Т.М.звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») кошти у сумі 33 726,91 грн та судові витрати по справі. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №39366, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №2035879031 від 11 березня 2021 року в розмірі 170 068,48 грн. Позивач вказує, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» грошові кошти в сумі 33 726,91 грн. Позивач вважає, що оскільки 18 вересня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за №39366, то перераховані АТ «ОТП Банк» в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1грошові кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на користь банка, є безпідставно набутим майном. У зв`язку з вказаним просила позов задовольнити. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 33 726, 91 грн., судовий збір у розмірі 968, 96 грнта витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. Не погодившись із рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15.12.2025, AT «ОТП Банк», через представника Павленко С.В. звернувся з апеляційню скаргою. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитним договором № 2035879031 від 11.03.2021 р. (далі- Кредитний договір). Даний договір містить право AT «ОТП Банк» достроково стягувати заборгованість за Кредитним договором у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань за Кредитним договором понад 1 календарний місяць. Крім того зазначено, що отримання банком коштів шляхом звернення стягнення на доходи ґрунтується прямо на нормах Закону. Так, відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника. Виконавчий напис від 05.11.2021 не є документом, який обумовлює виникнення права AT «ОТП Банк» на набуття коштів, а є лише підставою для відкриття виконавчого провадження та здійснення примусових заходів примусового виконання рішення. Враховуючи надані доводи та аналіз законодавства, банк робить висновок, що AT «ОТП Банк» отримало кошти шляхом звернення стягнення на доходи боржника на законних підставах. Цей процес грунтується на укладеному кредитному договорі та нормі Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою звернення стягнення на доходи боржника є правомірним. Окрім того, Кредитний договір не оспорюється ОСОБА_1 , що підтверджує відсутність підстав для визнання коштів безпідставно набутими банком. Правова ж сутність Виконавчого напису нотаріуса як виконавчого документа є виключно підставою для здійснення примусових заходів в рамках виконавчого провадження. Фактично отримані та використані ОСОБА_3 кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, беручи до уваги, що відповідач не оспорювала укладений договір з АТ «ОТП Банк», користувалася кредитними коштами, допустила заборгованість по кредитному договору, нотаріус вчинив виконавчий напис. Заборгованість позивачки перед банком є безспірною. Позивач має перед банком заборгованість за кредитним договором та зобов`язана її банку сплатити. Позивач ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Суд, перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позов суд дійшов висновків про те, що оскільки кошти у сумі 33 726,91 грн. були стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20). Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, він відповідає встановленим у справі обставинам. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року, ухваленим у справі №127/19302/23 визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №39366, який був вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 170 068,48 грн таким, що не підлягає виконанню. 24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В.. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису №39366, вчиненого 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 170 068,48 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 10 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 . Згідно зі Звітами про здійснені відрахування та виплати КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року та за період з вересня 2022 року по червень 2023 року з боржника ОСОБА_1 за постановою приватного виконавця від 10 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, виданою за виконавчим документом вик. лист №39366 від 05 листопада 2021 року, стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 33 726,91 грн. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що між сторонами існують договірні правовідносини, а сам по собі факт визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед відповідачем. Однак, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Так, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів). Оскільки в даній справі виконавчий напис, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за № 39366, за яким стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для стягнення грошових коштів вважається такою, що відпала. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти. Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно. Посилання скаржника на те, що кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, що у позивачки існує заборгованість за кредитним договором перед банком, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису, є неспроможними, оскільки АТ «ОТП Банк» із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором до суду не зверталося, хоча не позбавлено такого права. Сама по собі наявність між сторонами договірних правовідносин не свідчить про отримання відповідачем коштів на достатніх правових підставах, оскільки вони були сплачені саме на виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, а не в порядку виконання умов кредитного договору. За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк», подану представником Павленком Сергієм Валерійовичем, залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна